Рішення № 131420675, 08.10.2025, Броварський міськрайонний суд Київської області

УКРАЇНА

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/4271/25

провадження № 2/361/1431/25

08.10.2025

РІШЕННЯ

(Заочне)

Іменем України

08 жовтня 2025 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого суддіПетришин Н.М.,за участю секретаряГриценко А.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача

У квітні2025року досуду надійшлапозовна заяваТОВ «СВЕАФінанс» до ОСОБА_1 . В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 09 серпня 2021 року ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали Договір № 2228830 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Згідно умов договору відповідач отримав кредит у розмірі 7 900 грн. на умовах строковості, платності, строком на 30 днів, зі сплатою відсотків у розмірі 1,90% на день. На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання щодо видачі відповідних сум кредиту виконало повністю, перерахувавши на картку позичальника, вказану ним у договорі, кошти у розмірі 7 900 грн. Проте, відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

15 липня 2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Росвен Інвест Україна», назва якого змінена на ТОВ «СВЕА Фінанс», укладено Договір факторингу № 2-15072022, за умовами якого позивач набув право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 2228830 від 09 серпня 2021 року.

Посилаючись на вищевикладене, ТОВ «СВЕА Фінанс» просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за Договором № 2228830 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 09 серпня 2021 року у розмірі 25912 грн., з яких: 7 900 грн. сума заборгованості за основним боргом, 18 012 грн. борг за відсотками. Також позивач просив стягнути з відповідача сплачений судовий збір.

Заяви, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 травня 2025 року відкрито провадження в справі у порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином. До позову представник ТОВ «СВЕА Фінанс» Аліна Паладич додала заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги ТОВ «СВЕА Фінанс» підтримує, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі. Відзиву на позов до суду не надав.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи згідно із положеннями статті 280 ЦПК України.

Обставини справи, що встановлені судом

09серпня 2021року Товариствоз обмеженоювідповідальністю «ЛінеураУкраїна» та ОСОБА_1 уклалиДоговір №2228830про наданнякоштів наумовах споживчогокредиту,за умовамиякого відповідач отримав кредит у розмірі 7 900 грн., строком на 30 днів, тобто до 08.09.2021, зі сплатою відсотків у розмірі 1,90% на день.

ТОВ «Лінеура Україна» належним чином виконало договірні зобов`язання, перерахувавши на рахунок відповідача № НОМЕР_1 , вказаний у договорі, суму кредиту у розмірі 7 900 грн., що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 13207-0403 від 04.03.2024.

Крім того, 15 вересня 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір до Договору № 2228830 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого у зв`язку із неможливістю у повному обсязі та у встановлений строк виконати клієнтом зобов`язання за договором, клієнт ініціював продовження строку користування кредитом.

Вищевказаним додатковим договором сторони погодили, що строк користування кредитом продовжується на 30 днів, визначили дату повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом 16.10.2021. Також сторони погодили процентну ставку за користування кредитом на визначений сторонами додатковий строк 1,90 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до Договору факторингу № 2-15072022, укладеного 15 липня 2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Росвен Інвест Україна», назву якого на підставі рішення № 1 від 25.03.2024 змінено на ТОВ «СВЕА Фінанс», ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) на користь позивача свої права вимоги, а ТОВ «СВЕА Фінанс» набуває права вимоги ТОВ «Лінеура Україна» за первинними договорами та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

Згідно Витягу з Реєстру боржників № 1 до вищевказаного договору факторингу, ТОВ «СВЕА Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 2228830 у загальному розмірі вимог на суму 25 912 грн., з яких: 7900 грн. сума заборгованості за основним боргом, 18 012 грн. борг за відсотками.

Відповідно до Розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2228830 від 09.08.2021 станом на 15.07.2022 борг відповідача ОСОБА_1 становить 25 912 грн. та складається з: 7900 грн. суми заборгованості за тілом кредиту, 18 012 грн. суми боргу за відсотками.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Із аналізу вказаної норми чинного законодавства слідує, що дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Водночас одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар.

Підтвердження вчинення електронного правочину повинно містити такі відомості: умови і порядок обміну (повернення) товару або відмови від виконання роботи чи надання послуги; найменування продавця (виконавця, постачальника), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії щодо товару, роботи, послуги; гарантійні зобов`язання та інформація про інші послуги, пов`язані з утриманням чи ремонтом товару або з виконанням роботи чи наданням послуги; порядок розірвання договору, якщо строк його дії не визначено.

Дія цього положення не поширюється на електронні правочини, пов`язані з одноразовим наданням інформаційних електронних послуг або послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, оплата яких здійснюється дистанційно. Постачальник таких послуг має надати змогу споживачеві ознайомитися з найменуванням постачальника, його місцезнаходженням та порядком прийняття претензії щодо послуги (частина одинадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 уклав Договір № 2228830 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 09 серпня 2021 року шляхом його підписання одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) «Т298».

За умовами договору ОСОБА_1 отримав кредит шляхом перерахування коштів на банківський картковий рахунок № НОМЕР_2 , який зазначено у п. 2.1 договору.

Таким чином, наявні усі підстави вважати, що при укладенні цього договору з відповідачем кредитодавець дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону «Про споживче кредитування» про повідомлення споживача щодо умов кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, на яких договір був укладений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості, що відповідач ОСОБА_1 належним чином умови договірних зобов`язань не виконав, внаслідок чого останній має заборгованість у загальному розмірі 25 912 грн., з яких: 7 900 грн. борг за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 18 012 грн. борг за нарахованими процентами.

За приписами статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено законом або договором, або розірвання договору, сплата неустойки.

Відповідно частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною першою ст. 1077 ЦК України закріплено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату у будь-який передбачений договором спосіб, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У ч. 1 ст. 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Дослідивши матеріали справи, надавши об`єктивну оцінку зібраним доказам у справі, враховуючи те, що зобов`язання відповідачем ОСОБА_1 за Договором № 2228830 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 09 серпня 2021 року, укладеним між останнім та банком, не виконано, жодних заперечень щодо заявлених вимог відповідачем не надано, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 25912 грн.

Щодо судових витрат

Відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 513 від 08.04.2025, при подачі даного позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 2 422,40 грн.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 514, 526, 536, 611, 625, 1050, 1054, 1077, 1078, 1081 ЦК України, 13, 76, 81, 89, 141, 273, 274, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА Фінанс» заборгованість за Договором № 2228830 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 09 серпня 2021 року у розмірі 25 912 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот дванадцять) гривень, що складається з тіла кредиту у розмірі 7900 гривень та відсотків у розмірі 18012 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА Фінанс» понесені витратина судовийзбір урозмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА Фінанс», код ЄДРПОУ - 37616221, адреса місцезнаходження: бул. Вацлава Гавела, буд. 6, м. Київ, 03126.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Наталія ПЕТРИШИН