Ухвала суду № 131418298, 29.10.2025, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/7552/25

1-кс/0203/4737/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2025 року Центральний районний суд міста Дніпра в складі:

слідчого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

за участі прокурора - ОСОБА_3

захисника - ОСОБА_4

підозрюваної - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро клопотання прокурора Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 про арешт майна, заявлене в рамках кримінального провадження №12025042110001336, -

ВСТАНОВИВ:

До Центрального районного суду міста Дніпра надійшло вищезазначене клопотання прокурора, заявлене у рамках кримінального провадження №12025042110001336, про арешт майна, вилученого під час проведення 22.10.2025 року санкціонованого обшуку за місцем мешкання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання та посилаючись на викладені в ньому підстави, просив задовольнити останнє та накласти на решту на вилучене в ході обшуку майно з метою збереження, як речових доказів та забезпечення можливої спеціальної конфіскації.

Підозрювана та її захисник не заперечували проти клопотання, за виключенням накладення арешту на мобільний телефон «MI 8 Lite», посилаючись на те, що в останньому міститься необхідна інформація для здійснення комунальних платежів та номери телефонів, зокрема, лікаря, що надає медичну допомогу свекрові ОСОБА_5 , за якою остання здійснює догляд.

Перевіривши викладені в клопотанні доводи, заслухавши прокурора та сторону захисту, а також дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів такого забезпечення є арешт майна.

Частинами 1,3 ст.132 КПК України встановлено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Застосування заходівзабезпечення кримінальногопровадження недопускається,якщо слідчий,прокурор недоведе,що: 1)існує обґрунтованапідозра щодовчинення кримінальногоправопорушення такогоступеня тяжкості,що можебути підставоюдля застосуваннязаходів забезпеченнякримінального провадження; 2)потреби досудовогорозслідування виправдовуютьтакий ступіньвтручання управа ісвободи особи,про якийідеться вклопотанні слідчого,прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно п.п.1,2ч.2ст.170КПК Україниарешт майнадопускається зметою забезпеченнязбереження речових доказів; спеціальної конфіскації.

Частиною 3 ст.170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбаченихпунктами 1-4частини першої статті 96-2Кримінального кодексу України (ч.4 ст.170 КПК України).

Згідно ч.ч.1,2 ст.96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

У разі якщо гроші, цінності та інше майно, зазначені участині першійцієї статті, були повністю або частково перетворені в інше майно, спеціальній конфіскації підлягає повністю або частково перетворене майно.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч.ч.1,2 ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3)є предметомкримінального правопорушення,у томучислі пов`язаногоз їхнезаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Частинами 1,2 ст.168 КПК України передбачено, що тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченомустаттями 207, 208, 298-2цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов`язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом.

Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Під час розгляду клопотання встановлено, що СВ ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025042110001336, відомості за яким внесено до ЄРДР з правовою кваліфікацією за ч.3 ст.301, ч.2 ст.28, ч.2 ст.302 КК України.

В рамках вказаного кримінального провадження 22.10.2025 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.301 КК України, за фактом виготовлення, розповсюдження та збуту продукції порнографічного характеру, вчиненого за попередньою змовою групою осіб; а також у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.302 КК України, за фактом створення та утримання місць розпусти з метою наживи, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Також 22.10.2025року,під часпроведення санкціонованогообшуку за місцем мешкання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено наступне майно:

- ноутбук чорного кольору марки «Lenovo» та зарядний пристрій до нього;

- флеш накопичувач «Kingston 16 GB»;

- банківська картка «ОщадБанк» НОМЕР_1 ;

- сімхолдер «Lifecell» м.т. НОМЕР_2 ;

- мобільний телефон марки «Samsung S23 Fe» світло-сірого кольору IMEI 2: НОМЕР_3 з сім-картою НОМЕР_4 ;

- мобільний телефон марки «MI 8 Lite» синього кольору із зовнішніми пошкодженнями IMEI 1: НОМЕР_5 , 2: НОМЕР_6 з сім-картою НОМЕР_7 ;

- системний блок з написом «1STPLAYER»

Постановою слідчого від 22.10.2025 року останні визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12025042110001336.

В наданому клопотанні та під час його розгляду прокурор просив накласти арешт на вилучене в ході обшуку майно, з метою їх збереження як речових доказів та забезпечення можливої спеціальної конфіскації.

Перевіряючи доводи клопотання, слідчий суддя вважає, що з огляду на обставини та спосіб вчинення кримінальних правопорушень, що полягали у створені та утриманні місць розпусти, виготовлені та розповсюдженні продукції порнографічного характеру, з метою отримання доходу, з використанням аудіо, відеоапаратури, комп?ютерного та іншого обладнання, через мережу Інтернет, ролі ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень відповідно до інкримінованої їй підозри, є достатні підстави вважати, що вилучені в ході обшуку за місцем її мешкання мобільні телефони, сім-холдери, ноутбук, системний блок, флеш накопичувач, могли використовуватись при здійсненні злочинної діяльності для фіксації, зберігання та розповсюдження продукції порнографічного характеру; а також, що останні можуть містити відповідні дані у вигляді фтото та відеофайлів, а також іншу інформацію в електронному вигляді, що свідчить про спілкування фігурантів між собою з питань підготовки та вчинення злочинів, іншу інформацію, що викриває факт їх вчинення та причетних до вчинення кримінальних правопорушень осіб.

З огляду на вчинення кримінальних правопорушень з метою отримання прибутку, відсутніть даних щодо наявності у пдозрюваної офіційно джерела доходів, є достатні підстави вважати, що вилучена в неї банківська картка також має значення для кримінального провадження, оскільки надасть можливість перевірити використання банківських рахунків за вказаною карткою на предмет перерахування грошових коштів, отриманих злочинним шляхом.

Таким чином, вилучені в ході обшуку речі відповідають критерім речових доказів, визначеним ст.98 КПК України, можуть містити інформацію, що підлягає доказуванню в силу ст.91 КПК України та мають суттєве значення для кримінального провадження.

Крім того, з огляду на обставини та характер вчиненого кримінального правопорушення, останні є речами, до яких відповідно до ст.96-2 КК України може бути застосована спеціальна конфіскація.

З огляду на це, існують обєктивні підстави вважати, що вилучені в ході обшуку речі можуть бути приховані, передані, пошкоджені або знищені їх власником або іншими особами.

З урахуванням вищенаведеного, слідчий суддя приходить до висновку про обгрунтованість клопотання прокурора та наявність правових підстав, передбачених ч.1, п.п.1,2 ч.2, ч.ч.3,4 ст.170 КПК України, для накладення арешту на вилучене в ході обшуку за місцем проживання підозрюваного майно, із забороною його відчуження, розпорядження та користування.

При цьому, слідчий суддя враховує, що такі заходи забезпечення кримінального провадження мають строковий характер, на даному етапі досудового розслідування є пропорційними до завдань кримінального провадження та прав власника.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що арешт майна суттєво позначитися на інтересах власника і третіх осіб, під час розгляду скарги не встановлено.

Керуючись ст.ст.131,132,167,168,170-173,175,237,309,369-372 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Накласти арешт на майно, вилучене 22 жовтня 2025 року в ході проведення санкціонованого обшуку за місцем мешкання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:

- ноутбук чорного кольору марки «Lenovo» та зарядний пристрій до нього;

- флеш накопичувач «Kingston 16 GB»;

- банківська картка «ОщадБанк» НОМЕР_1 ;

- сімхолдер «Lifecell» м.т. НОМЕР_2 ;

- мобільний телефон марки «Samsung S23 Fe» світло-сірого кольору IMEI 2: НОМЕР_3 з сім-картою НОМЕР_4 ;

- мобільний телефон марки «MI 8 Lite» синього кольору із зовнішніми пошкодженнями IMEI 1: НОМЕР_5 , 2: НОМЕР_6 з сім-картою НОМЕР_7 ;

- системний блок з написом «1STPLAYER»

із забороною відчуження, розпорядження та користування.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя ОСОБА_1