Ухвала суду № 131418299, 29.10.2025, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/7552/25

1-кс/0203/4710/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2025 року Центральний районний суд міста Дніпра в складі:

слідчого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

за участі прокурора - ОСОБА_3

захисника - ОСОБА_4

підозрюваної - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки російської федерації, громадянки

України, з неповною середньою освітою, офіційно не працевлаштованої, раніше не судимої,

зареєстрованої та проживаючої за адресою:

АДРЕСА_1 ,

підозрюваної увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.3ст.301,ч.2ст.28,ч.2ст.302КК України,заявлене врамках кримінальногопровадження №12025042110001336,-

ВСТАНОВИВ:

СВ ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025042110001336, відомості за яким внесено до ЄРДР з правовою кваліфікацією за ч.3 ст.301, ч.2 ст.28, ч.2 ст.302 КК України.

В рамках вказаного кримінального провадження 22.10.2025 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.301 КК України, за фактом виготовлення, розповсюдження та збуту продукції порнографічного характеру, вчиненого за попередньою змовою групою осіб; а також у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.302 КК України, за фактом створення та утримання місць розпусти з метою наживи, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

В наданому клопотанні слідчий просив застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місця, з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав.

Підозрювана та її захисник просили відмовити в задоволенні клопотання, посилаючись на недоведеність прокурором наявності зазначених в клопотанні ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також дані про особу підозрюваної. В разі застосування до підозрюваної запобіжного заходу, просили визначити останній у вигляді особистого зобов`язання, або нічного домашнього арешту.

Заслухавши думку учасників, дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно доп.9ч.2ст.131КПК України,одним ізвидів заходівзабезпечення кримінальногопровадження є запобіжні заходи.

Частинами 1,3 ст.132 КПК України встановлено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно вимог ч.1 ст.194 КПК Українипід час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому, за приписамист.178 КПК України, слідчий суддя, суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість можливого покарання, вік та стан здоров`я підозрюваного/обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного/обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного/обвинуваченого; його майновий стан та наявність у нього судимостей тощо.

Згідно ч.ч.1,2 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до п.1ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, як: b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом; c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно дост.17 Закону України №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, астаттею 18 цього Законувстановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Поняття«обґрунтована підозра»невизначене унаціональному законодавствіта зважаючина положення,закріплені уст.17 Закону України №3477-IV, слідчим суддям слід враховувати позицію ЄСПЛ, відображену зокрема у п.175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, п.32, Series А, №182).

Згідно усталеної практики ЄСПЛ «обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими вона обґрунтовується, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення у справі «Wloch v. Poland», п.109).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Таким чином, слідчий суддя враховує, що наявність обгрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач може зробити висновок, що дана особа могла б скоїти злочин. На даному етапі провадження слідчий суддя не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не оцінює докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, питання остаточної кваліфікації дій, розміру завданої шкоди, а на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення відповідного злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.

Такий висновок узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року, по якій суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Перевіряючи доводи клопотання, слідчий суддя вважає, що долучені до клопотання матеріали, зокрема, протоколи за результатами проведення НСРД, в достатній мірі свідчать про факт вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.301, ч.2 ст.302 КК України та дають вагомі підстави для висновку про причетність до його вчинення ОСОБА_5 .

Також слідчий суддя враховує, що ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спроби протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обгрунтованої ймовірності здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Слідчий суддя приймає до уваги, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні двох кримінальних правопорушень, одне із яких в силу ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких та санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 7-ми років.

Вказана обставина, усвідомлення підозрюваною можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі, дає достатні підстави вважати про наявність ризиків можливого переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про наявність та доведеність ризиків вчинення підозрюваною дій, передбачених п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Згідно ч.ч.1,4 ст.194 КПК України під часрозгляду клопотанняпро застосуваннязапобіжного заходуслідчий суддя,суд зобов`язанийвстановити,чи доводятьнадані сторонамикримінального провадженнядокази обставини,які свідчатьпро: 1)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні підозрюваним,обвинуваченим кримінальногоправопорушення; 2)наявність достатніхпідстав вважати,що існуєхоча бодин ізризиків,передбаченихст.177цьогоКодексу,і наякі вказуєслідчий,прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбаченіпунктами 1та2 частини першоїцієї статті, але не доведе обставини, передбаченіпунктом 3 частини першоїцієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбаченічастинами п`ятоюташостоюцієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Поряд з наявними ризиками, передбаченими п.1 ч.1 ст.177 КПК України, які слідчий суддя визнає доведеними прокурором, слідчий суддя також враховує дані про особу підозрюваної, зокрема її вік, сімейний стан, що остання раніше не судима, має постійне місце проживання.

Також слідчий суддя приймає до уваги належну процесуальну поведінку підозрюваної на теперішній час, її явку за викликами до слідчого для вручення підозри та до суду для участі у розгляді даного клопотання.

Таким чином, враховуючи наявні ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, а також фактичні обставини кримінального провадження та дані про особу підозрюваної, слідчий суддя вважає, що необхідним та достатнім запобіжним заходом, який має бути застосований до підозрюваної, є домашній арешт у нічний час доби, з покладенням на підозрювану обов`язків, передбачених п.п.1,4,8 ч.5 ст.194 КПК України, що на даному етапі досудового розслідування забезпечить запобіганню наявним ризикам та належну процесуальну поведінку підозрюваної.

Строк запобіжного заходу та покладених обов`язків визначити в межах строку досудового розслідування до 22.12.2025 року включно.

Керуючись ст.ст.177,178,181,183,184,193,194,196 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, за адресою її реєстрації та фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 , на строк до 22 грудня 2025 року включно, із забороною залишати вказане житло в період часу з 22-00 г. до 06-00 г. кожного дня, крім необхідності отримання невідкладної медичної допомоги або наявності інших обставин, що загрожують життю та здоров`ю, у т.ч. для слідування в укриття під час повітряних тривог.

Покласти на підозрювану на строк до 22 грудня 2025 року включно наступні обов`язки:

-прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожним викликом;

-утриматись від спілкування у будь-який позапроцесуальний спосіб зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні щодо обставин цього провадження;

-здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваній, що відповідно до вимог ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за її поведінкою, мають право з`являтись в житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних з виконанням покладених на неї зобов`язань.

Ухвалу направити для виконання до органу поліції за місцем проживання підозрюваної.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів.

Слідчий суддя ОСОБА_1