Постанова № 13139744, 16.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2010                                                                                           № 44/74-55/132

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Моторного О.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Ніколаєв О.О.

від відповідача 1 - Петров Г.В.

від відповідача 2- Салиборська Ю.М.

від третьої особи - не з’явилися

прокурор - не з’явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Донецької області

на рішення Господарського суду м.Києва від 22.09.2010

у справі № 44/74-55/132 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Аріс"

до                                                   Державне підприємство "Донецька вугільна енергетична компанія"

                                                  Міністерство вугільної промисловості України

третя особа позивача           

третя особа відповідача           Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області

про                                                   стягнення пені та штрафу за несвоєчасне виконання зобов"язання у загальному розмірі 323840,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аріс» (далі – позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (далі – відповідач 1) про стягнення пені у розмірі 151040,00 грн., та штрафу у розмірі 89600,00 грн.

Відповідач подав зустрічний позов про визнання договору №02-01/1-КР104 від 20.05.2009 року на виконання робіт з капітального ремонту гірничошахтного обладнання неукладеним (а.с. 74-75 т. 1).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.05.2009 року було залучено до участі у справі у якості співвідповідача в порядку ст. 24 ГПК України Міністерство вугільної промисловості України (далі – відповідач 2) та залучено у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області (далі – третя особа).

Позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України заявою від 15.06.2009 року №1059 збільшив розмір позовних вимог, заявив до стягнення з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» пеню у розмірі 234240,00 грн., штраф у розмірі 89600,00 грн. (а.с. 101-102 т. 1).

Рішенням Господарського суду Донецької області від 17.08.2009 року, залишеним без змін Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.11.2009 року позовні вимоги до відповідача 1 задоволено, стягнуто на користь позивача пеню у розмірі 234240,00 грн., штраф у розмірі 89600,00 грн. Відмовлено в задоволенні позовних вимог до відповідача 2, відмовлено у задоволенні зустрічного позову.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2010 року за наслідками поданої заступником прокурора Донецької області касаційної скарги Постанову апеляційної та рішення першої інстанції скасовано, справу направлено до Господарського суду Донецької області для виконання вимог ч. 1 ст. 17 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 19.07.2010 року справу № 44/74 передано за встановленою територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.09.2010 року задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріс» до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення штрафу та пені за несвоєчасне виконання зобов’язання у загальному розмірі 323840,00 грн.

Відмовлено у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Аріс» до Міністерства вугільної промисловості України про стягнення пені та штрафу за несвоєчасне виконання зобов’язання у загальному розмірі 323840,00 грн.

Відмовлено у задоволенні зустрічного позову Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріс» про визнання неукладеним договору на виконання робіт з капітального ремонту гірничошахтного обладнання №02-01/1-КР104 від 20.06.2008 року.

Присуджено до стягнення з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріс» суму штрафу у розмірі 89600,00 грн., пені у розмірі 234240,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 22.09.2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові Товариству з обмеженою відповідальністю «Аріс» до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», Міністерства вугільної промисловості України про стягнення пені та штрафу за несвоєчасне виконання зобов’язання у сумі 323840,00 грн. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

За приписами ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх питання права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду. Так, не погоджуючись з прийнятим рішенням, Заступник прокурора Донецької області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 22.09.2010 року. Прокурор вважав, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2010 року прокурору та позивачу відновлено строк подання апеляційних скарг, прийнято їх до провадження та призначено їх розгляд на 25.11.2010 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2010 року розгляд справи було відкладено на підставі ст. 77 ГПК України на 16.12.2010 року.

У судове засідання 16.12.2010 року з’явилися представники позивача та відповідачів.

Представники третьої особи та прокурор у судове засідання не з’явилися.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, встановив наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.06.2008 року між Міністерством вугільної промисловості України (замовник), Державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія» (платник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріс» (виконавець) було укладено договір № 02-01/1-КР104 на виконання робіт з капітального ремонту гірничошахтного обладнання (далі – договір, а.с. 7-11 т. 1).

За умовами п. 1.1. договору платник дає доручення, а виконавець зобов’язується за плату виконати капітальний ремонт гірничошахтного обладнання платника, перелік якого наведений в специфікації, що є невід’ємною частиною даного договору.

На виконання умов вказаного пункту договору, сторонами було підписано чотири специфікації з визначенням об’єктів договору та вартістю робіт (а.с. 12-15 т. 1):

-Специфікація №1 на суму 700000,00грн.

-Специфікація №2 на суму 175000,00 грн.

-Специфікація №3 на суму 290000,00 грн.

-Специфікація №4 на суму 290000,00 грн.

Відповідно до п. 1.2. договору платник зобов’язується прийняти та оплатити виконані роботи згідно із специфікацією та актом виконаних робіт.

Положеннями п. 2.1. договору загальна вартість робіт встановлена як 1455000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з урахуванням зави про збільшення позовних вимог просив стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» 234240,00 грн. пені та 89600,00 грн. штрафу.

Враховуючи прострочення відповідачем 1 строків виконання зобов’язання за договором № 02-01/1-КР104 від 20.06.2008 року, щодо передачі устаткування позивачу на ремонт за актом приймання-передачі та згодом прийняти й оплатити виконану роботу протягом 5 банківських днів, суд першої інстанції в частині стягнення з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» пені та штрафу в загальному розмірі 323840,00 грн. задовольнив позовні вимоги.

Однак, з таким висновком не може погодитися колегія суддів враховуючи наступне.

За умовами п. 2.3. договору відповідач 1 здійснює розрахунки з позивачем в національній валюті України шляхом перерахування бюджетних коштів на розрахунковий рахунок позивача, після отримання відповідних коштів з Державного бюджету України.

Отже, зі змісту вказаного вище пункту договору випливає, що оплата за спірним договором здійснюється за рахунок коштів з Державного бюджету України та згідно з Тимчасовим положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2008 року № 274 (далі – Положення).

Вказане Тимчасове положення застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) становить менше 100 тис. грн., а робіт 300 тис. грн.

Пунктом 2 Положення визначено, що замовником є розпорядник державних коштів, який здійснює закупівлю в установленому цим тимчасовим положенням порядку.

Згідно ст. 2 Закону України «Про джерела фінансування органів державної влади» № 783-XIV від 30.06.1999 року органи державної влади здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування в межах, передбачених Законом України «Про Державний бюджет України на відповідний рік».

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Закону України «Про Державний України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» розпорядники бюджетних коштів беруть зобов’язання за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних фактичних надходжень до спеціального фонду бюджету.

Тобто, зобов’язання за вказаним договором у Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріс» мало виникнути після фактичних надходжень до спеціального фонду бюджету.

Крім того, пунктом 2.4. договору сторони погодили, що істотною умовою цього договору є те, що платник має право зменшити обсяги закупівлі залежно від реального фінансування відповідних видатків.

Згідно з положеннями п. 3.2. договору, обладнання, що підлягає ремонту, повинно бути передано відповідачем 1 та прийнято позивачем шляхом підписання Акту приймання-передачі обладнання в ремонт на підприємстві відповідача 1 обладнання, яке підлягає ремонту, вважається переданим позивачу з моменту підписання Акту приймання-передачі.

У зв’язку із змінами фінансування робіт з капітального ремонту гірничошахтного обладнання, фінансування цих робіт проводиться зі спеціального фонду Державного бюджету України, Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» не передало обладнання для ремонту Товариству з обмеженою відповідальністю «Аріс» через відсутність фактичних надходжень бюджетних коштів до спеціального фонду.

Пунктом 5.6. договору визначено, що сторона не несе відповідальності за порушення договору, якщо воно сталося не з її вини.

За наведених обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що договором не визначено строк за яким відповідач зобов’язаний передати гірничошахтне обладнання позивачу для здійснення ремонту, а тому у позивача відсутні підстави для нарахування пені та штрафу за договором № 02-01/1-КР104 від 20.06.2008 року.

Відповідно до положень ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, договір на підставі якого пред’явлено вимоги є трьохстороннім.

У цьому договорі третьою стороною, яка підписала договір, є Міністерство вугільної промисловості України (замовник). З тексту вказаного договору вбачається, що вказаний правочин не створює жодних цивільних або господарських прав та зобов’язань для замовника - Міністерства вугільної промисловості України, в результаті, як наслідок, відсутність будь-яких порушень з боку відповідача 2 законних прав та інтересів позивача.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції про відсутність підстав у задоволенні позовних вимог до Міністерства вугільної промисловості України.

В частині зустрічних позовних вимог про визнання неукладеним договору на виконання робіт з капітального ремонту гірничошахтного обладнання № 02-01/1-КР104 від 20.06.2008 року суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» оскільки, ні Цивільним кодексом України, ні Господарським кодексом України, так само і іншими нормативно-правовими актами не передбачено такого способу захисту, як визнання договору неукладеним.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Тобто законодавство пов'язує право звернення за судовим захистом з суб'єктивною думкою юридичної особи щодо порушення чи оспорювання її інтересів; об'єктивна наявність чи відсутність таких порушень встановлюється під час розгляду справи.

Згідно із ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За приписом ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтями 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів. Зокрема, права та законні інтереси захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Аналогічний припис містить ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України про те, що права суб'єктів господарювання захищаються, зокрема, іншими способами, передбаченими законом.

Таким чином, законодавець визначив, що цивільне право або охоронюваний законом інтерес можуть бути захищені судом не будь-яким способом, а тільки тим, що передбачений договором чи законом.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення пені у розмірі 234240,00 грн. та штрафу у розмірі 89600,00 грн. підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріс» до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія».

Судові витрати у відповідності до статті 49 ГПК України покладаються на позивача у справі за подання апеляційної скарги Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія».

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, ст. 101, п.2 ст. 103, п. 4 ст.104, ст.105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» задовольнити.

Апеляційну скаргу прокурора Донецької області задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2010 року у справі № 44/74-55/132 в частині розподілу судових витрат та в частині задоволених позовних вимог про стягнення пені у розмірі 234240,00 грн. та штрафу у розмірі 89600,00 грн. скасувати і в цій частині прийняти нове рішення про відмову у позові Товариству з обмеженою відповідальністю «Аріс» до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в повному обсязі.

В іншій частині рішення Господарського суду від 22.09.2010 року у справі № 44/74-55/132 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріс» (83100, м. Донецьк, вул. Горького,158 р/р 26009309002001 в ДРУ ЗАТ КБ «Приватбанк», МФО 335496, ЄДПОУ 30623536) на користь Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (83000, м. Донецьк, вул. Артема,63 код ЄДРПОУ 33161769) 1619,20 грн. (одну тисячу шістсот дев’ятнадцять гривень 20 коп.) державного мита за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи № 44/74-55/132 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді