Рішення № 13139032, 16.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.10                                                                                           Справа№ 32/170 (2010)

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „РЕМПФА”, м.Борислав Львівська область.

До відповідача: Приватного підприємства „Фірма Антарес”, м.Борислав Львівська область.

Про стягнення 53 544,70 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Вілінська Г.М. –адвокат (свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю №388 від 22.07.2005р.;довіреність №4 від 18.10.2010р.).

Від відповідача: не з’явився.

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю „РЕМПФА”, м.Борислав Львівська область до Приватного підприємства „Фірма Антарес”, м.Борислав Львівська область про стягнення 53 544,70 грн., з яких 46 941,10 грн. основного боргу, 6 603,66 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 27.09.2010р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 19.10.2010р.

Згідно розпорядження голови господарського суду Львівської області від 19.10.2010р. справу №32/170 (2010) передано на розгляд судді Гоменюк З.П. Ухвалою суду від 19.10.2010р. розгляд справи відкладено на 16.11.2010р., з підстав наведених в даній ухвалі.

Згідно розпорядження голови господарського суду Львівської області від 25.10.2010р. справу №32/170 (2010) передано для подальшого розгляду судді Сухович Ю.О.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, вимог ухвал суду від 27.09.2010р. та 19.10.2010р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду спору, що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення №82300 0125002 1 від 22.10.2010р. –вручено 27.10.2010р.

Станом на 16.11.2010р. документи витребувані судом, відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи на адресу суду від відповідача не надходили.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

21.03.2005р. між Приватним підприємством „Фірма Антарес” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „РЕМПФА” (покупець) було укладено договір №2 (далі по тексту –договір), відповідно до якого постачальник зобов’язувався поставляти пиломатеріали шпилькових порід та передавати їх у власність покупцю на умовах франко-склад м.Борислав.

За умовами даного договору поставка продукції здійснюється за умовами 100% передоплати. Ціна (в т.ч. ПДВ) на пиломатеріали шпилькових порід, становить 660 грн. за один кубометр. Вказана ціна включає погрузку на транспорт покупця. За невиконання даного договору, сторони, що уклали даний договір, несуть відповідальність згідно законодавства України.

Позивач на виконання умов договору здійснив передоплату в сумі 35 000,00 грн. за пиломатеріали, що підтверджується платіжними дорученням №15 від 01.04.2005р. на суму 27 000,00 грн., з призначенням платежу - передоплата за пиломатеріали та випискою банку від 13.04.2005р. про поступлення грошових коштів в сумі 8 000,00 грн. на розрахунковий рахунок відповідача, з призначенням платежу –передоплата за пиломатеріали рах. №31 від 07.04.2005р.

Проте відповідач свої зобов’язання не виконав, а саме не поставив та не передав позивачу пиломатеріали шпилькових порід.

Як стверджує представник позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю „РЕМПФА” неодноразово зверталося до відповідача з вимогою про повернення передоплати за пиломатеріали в розмірі 35 000,00 грн.

На вимогу про повернення передоплати позивач отримав лист-відповідь від 20.02.2009р., в якому відповідач гарантував повернення 35000,00 грн. в квітні 2009р.

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача 35 000,00 грн. передоплати за непоставлений товар (пиломатеріали шпилькових порід).

Позивач керуючись ст.625 ЦК України. у зв’язку із порушення умов оплати, нарахував відповідачу 3% річних, що згідно поданого ним розрахунку які становлять 4 812,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 12.07.2005р. поставив відповідачу товар (пиломатеріали шпилькових порід) згідно накладної №3 від 12.07.2005р. на суму 11 941,10 грн.

Відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за поставлений товар (пиломатеріали шпилькових порід) не здійснив, відтак, борг становить 11 941,10 грн.

Позивач керуючись ст.625 ЦК України. у зв’язку із порушення умов оплати, нарахував відповідачу 3% річних, що згідно поданого ним розрахунку які становлять 1 791,16 грн.

Відтак, загальна сума заборгованості становить 53 544,70 грн., з яких 46 941,10 грн. основного боргу, 6 603,66 грн. 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

Факт здійснення позивачем передоплати в сумі 35 000,00 грн. за пиломатеріали, підтверджується платіжним дорученням №15 від 01.04.2005р. на суму 27 000,00 грн. та випискою банку від 13.04.2005р. про поступлення грошових коштів в сумі 8 000,00 грн. на розрахунковий рахунок відповідача.

Проте відповідач свої зобов’язання не виконав, а саме не поставив та не передав позивачу пиломатеріали шпилькових порід.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки сторонами не було погоджено строків поставки, позивач на підставі ч.2 ст.530 ЦК України неодноразово звертався до відповідача з листами-вимогами.

Відповідач надіслав позивачу лист від 20.02.2009р. в якому гарантував повернення сплачених 35 000,00 грн. в квітні 2009р.

Згідно п.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З вищенаведеного, випливає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача передоплати в сумі 35 000,00 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно позивачем правомірно нараховано відповідачу три проценти річних на суму 4 812,50 грн.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар (пиломатеріали шпилькових порід), суд зазначає наступне.

У відповідності із ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

За умовами ст.205 ЦК України правочин може бути вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не передбачено законом. Правочин, щодо якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 12.07.2005р. поставив відповідачу товар на суму 11941,10 грн. Факт поставки (пиломатеріали шпилькових порід) підтверджується накладною №3 від 12.07.2005р. на суму 11 941,10 грн. (оригінал оглянуто в судовому засіданні). Представник відповідача Голова Євген Антонович (паспорт серія КВ №633277 від 07.06.2001р., виданий Бориславським МВУ МВСУ у Львівській області) отримав товар (пиломатеріали шпилькових порід) на підставі доручення серії ЯДЖ № 210812 від 12.07.2005р.

Оскільки сторонами не було погоджено строків поставки, позивач на підставі ч.2 ст.530 ЦК України неодноразово звертався до відповідача з листами в яких просив відповідача розглянути акт звірки розрахунків між ТзОВ „РЕМПФА” та ПП "Антарес" за період з 01.03.2005р. по 01.08.2010р. в якому зафіксовано господарські операції, а саме: здійснення передоплати на загальну суму 35 000,00 грн. та здійснення купівлі-продажу матеріалів - накладна №3 від 12.07.2005р. на суму 11 941,10 грн. Відповідач коштів не сплатив.

З вищенаведеного, випливає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за поставлений товар (пиломатеріали шпилькових порід) в розмірі 11 941,10 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо 3% річних в сумі 1791,16 грн. нарахованих позивачем по просточці оплати товару поставленого згідно накладної № 3 від 12.07.2005р., то вони є завищеними, оскільки при їх нарахуванні позивач неправильно визначив термін прострочення, 3% річних нараховані з 01.03.2005р. по 01.10.2010р., в той час, коли прострочення має місце з 02.03.2010р. Судом здійснено розрахунок 3% річних за період з 02.03.2010р. по 23.09.2010р., згідно якого 3% річних становлять 201,19 грн.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача судові витрати, при цьому долучив угоду від 15.10.2010р. укладену між Вілінською Галиною Михайлівною (адвокат), що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №388 та ТзОВ „РЕМПФА” (клієнт), згідно умов якої клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов’язання надавати правову допомогу та представляти інтереси ТзОВ „РЕМПФА” в господарському суді Львівської області під час розгляду справи за позовом ТзОВ „РЕМПФА” до ПП „Фірма Антарес” про стягнення боргу. Відповідно до п.2. угоди від 15.10.2010р. адвокат зобов’язувався надавати юридичні послуги в обсязі та на умовах, передбачених даною угодою, а клієнт в свою чергу зобов’язувався оплатити вартість послуг, які надаються по даній угоді. Відповідно до п.3. угоди від 15.10.2010р. сторони домовились по те, що вартість юридичних послуг, які надаються по даній угоді складає - за домовленістю. Оплата послуг проводиться у вигляді передачі готівки.

Відповідно до ст.44 ГПК України до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Щодо покладення на відповідача судових витрат за надання правової допомоги, які позивач просить стягнути з відповідача, суд вирішив в цій частині відмовити, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують факт надання такої допомоги, не подано обгрунтованого розрахунку понесених позивачем витрат та доказів їх сплати.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи положення норм ст.ст. 33, 34 ГПК України відповідач не подав належних та допустимих доказів, які б підтвердили відсутність у нього заборгованості.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 46 941,10 грн. основного боргу, 5013,69 грн. 3% річних.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.11, 205, 509, 525, 526, 530, 612, 625, 627, 629, 693 ЦК України, ст.ст.174, 181, 193 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Фірма Антарес” (82300, Львівська область, м.Борислав, вул.Л.Українки, 7; ЄДРПОУ 31443675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „РЕМПФА” (82300, Львівська область, м.Борислав, вул.С.Бандери, 53; код ЄДРПОУ 19168593) основний борг в сумі 46 941,10 грн., три проценти річних в сумі 5013,69 грн. держмито в сумі 519,54 грн. та 228,99 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 1589,97 грн. 3% річних відмовити.

4. В частині стягнення з відповідача судових витрат за надання правової допомоги відмовити.

5. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя