Рішення № 13139019, 21.12.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.10                                                                                           Справа№ 32/213 (2010)

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Олмар», м.Львів.

До відповідача: Приватного підприємства «Реліквія», м.Львів.

Про стягнення 79638,72 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Сухорончак І.С. –представник (довіреність №402 від 06.12.2010р.).

Від відповідача: не з’явився.

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Олмар", м.Львів до Приватного підприємства "Реліквія", м.Львів про стягнення 79 638,72 грн. з яких 50954,19 грн. основний борг, 1018,31 пеня, 25477,09 грн. штраф, 1993,00 грн. інфляційні нарахування та 196,13 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 15.11.2010р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 07.12.2010р. Розгляд справи було відкладено на 21.12.2010р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задоволити повністю.

В судове засідання відповідач участі повноважного представника повторно не забезпечив. На адресу суду повернулись поштові конверти, в яких була надіслана ухвала від 15.11.2010р., з довідкою поштового відділення про те, що причиною повернення є закінчення терміну зберігання. Ухвала надсилалась на адреси вказані в матеріалах справи, а саме: 79040, м.Львів, вул.Городоцька, 357, та 79053, м.Львів, вул.В.Великого, 71/76.

Суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, оскільки відповідно до витягу наданого на запит позивача з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 03.12.2010р. за №7711530, вказано, що станом на 03.12.2010р. Приватне підприємство „Реліквія” знаходиться за адресою: 79053, м.Львів, Франківський район, вул.В.Великого, 71/76.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006 р. N 01-8/1228).

Станом на 21.12.2010р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

01.07.2009р. між ТзОВ «Олмар»(надалі –постачальник) та ПП «Реліквія»(надалі - покупець) було укладено договір № 5336 (далі по тексту –договір), згідно якого постачальник зобов»язується постачати покупцю протягом дії даного договору зазначену у товарно-транспортних накладних продукцію (товар), а покупець зобов»язується приймати і оплачувати товар в порядку і на умовах, передбачених в даному договорі.

Згідно п.3.1. та п.3.2. договору розрахунок за товар здійснюється шляхом перерахування суми вартості поставленої партії товару на поточний рахунок постачальника або в готівковій формі на умовах відтермінування платежу. При відтермінуванні платежу, кошти за поставлену партію товару повинні бути перераховані покупцем в повній сумі на розрахунковий рахунок постачальника не пізніше ніж на 15-ий банківський день з дня її поставки покупцю.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 54790,95 грн. згідно видаткових накладних: № 118168 від 28.07.2010р. на суму 16206,27 грн.; № 191119 від 29.07.2010р. на суму 9344,40 грн.; № 135652 від 20.08.2010р. на суму 25127,28 грн.; № 135657 від 20.08.2010р. на суму 4113,00 грн.

Відповідач порушив свої зобов'язання, щодо оплати у строки визначені сторонами в п.3.2. договору, сплативши лише 3836,76 грн., відтак основний борг становить 50954,19 грн.

15.10.2010р. позивач звернувся до відповідача з претензією вих. №325/1 про сплату заборгованості, проте відповідач залишив її без відповіді та задоволення.

Позивач на підставі п.3.7.1 та п.3.7.4. договору нарахував відповідачу пеню в сумі 1018,31 грн. та штраф 50% від суми заборгованості, що становить 25477,09 грн.

Крім того, позивач на підставі п.3.7.2, п.3.7.3 нарахував інфляційні втрати в сумі 1993,00 грн. та 196,13 грн. 3% річних.

Відтак, заборгованість становить 79 638,72 грн. з яких 50954,19 грн. основний борг, 1018,31 пеня, 25477,09 грн. штраф, 1993,00 грн. інфляційні нарахування та 196,13 грн. 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Факт поставки товару на загальну суму 54790,95 грн. підтверджується видатковими накладними № 118168 від 28.07.2010р. на суму 16206,27 грн.; № 191119 від 29.07.2010р. на суму 9344,40 грн.; № 135652 від 20.08.2010р. на суму 25127,28 грн.; № 135657 від 20.08.2010р. на суму 4113,00 грн., які підписані та скріплені печатками повноважними представниками сторін.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п.3.2. договору сторони передбачили, що при відтермінуванні платежу, кошти за поставлену партію товару повинні бути перераховані покупцем в повній сумі на розрахунковий рахунок постачальника не пізніше ніж на 15-ий банківський день з дня її поставки покупцю.

Відповідач сплатив лише 3836,76 грн., відтак борг становить 50954,19 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З вищенаведеного, випливає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача залишку боргу за поставлений товар в сумі 50954,19 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, в п.3.7.2. та п.3.7.3 договору сторони погодили, що у разі невиконання чи неналежного виконання покупцем своїх грошових зобов»язань перед постачальником, покупець на вимогу постачальника сплачує збитки завдані інфляційними процесами з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення оплати; 3 відсотки річних з простроченої суми.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню згідно поданого ним розрахунку 1993,00 грн. інфляційних нарахувань та 193,13 грн. 3% річних.

Щодо позовних вимог про стягнення пені та штрафу за прострочення платежу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються

господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник

господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

В п.3.7.1. та п.3.7.4. договору сторони погодили, що у разі невиконання чи неналежного виконання покупцем своїх грошових зобов»язань перед постачальником, покупець на вимогу постачальника сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (що існувала у період зя який нараховується пеня) від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу; штраф у розмірі 50% від суми заборгованості.

Відтак з відповідача правомірно підлягає стягненню 1018,31 грн. пені та 25477,09 грн. штрафу.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи положення норм ст.ст. 33, 34 ГПК України відповідач не подав належних та допустимих доказів, які б підтвердили відсутність у нього заборгованості.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов обгрунтованим, який слід задоволити повністю.

Сплачені позивачем судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.11, 525, 530, 549, 612, 625, 629, 627-628, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Реліквія” (79053, м.Львів, Франківський район, вул.В.Великого, буд. 71, кв.76; ЄДРПОУ 31291589) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олмар»(79035, м.Львів, вул.Зелена, 204, код ЄДРПОУ 22411887) 50954,19 грн. основного боргу, 1018,31 пені, 25477,09 грн. штрафу, 1993,00 грн. інфляційних нарахувань та 196,13 грн. 3% річних, 796,38 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя