Рішення № 13138972, 15.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.10                                                                                           Справа№ 7/179(10)

за позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Вінкхаус Україна»

до відповідача приватного підприємства «Еліта Клас»

про стягнення заборгованості

ціна позову: 9472,50грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача - не з»явився.;

від відповідача –Барна О.О.-представник(довіреність в матеріалах справи).

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінкхаус Україна»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до приватного підприємства «Еліта Класс»про стягнення заборгованості; ціна позову: 9472,50грн., в тому числі 7993,77грн. основного боргу, 1112,29грн. інфляційних нарахувань, 366,44грн. 3% річних за невиконання зобов’язання. Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача судові витрати.

Відповідно до позовної заяви, Позивачем поставлено Відповідачу Товар. Проте, внаслідок непроведення розрахунку за поставлений Товар, у Відповідача виник борг перед Позивачем.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, договором купівлі-продажу товарів №489/105 від 23.05.2008р., рахунками-фактури №L-9334 від 12.12.2008р. на суму 4253,63грн., №L-316 від 05.02.2009р. на суму 3740,14грн., видатковими накладними №L-5744 від 12.12.2008р. на суму 4253,63грн., №L-197 від 06.02.2009р. на суму 3740,14грн., довіреностями серії ЯПН №970106 від 12.12.2008р. на отримання від Позивача цінностей за рахунком №L-9334 від 12.12.2008р., та серії ЯПН №970114 від 05.02.2009р. на отримання від Позивача цінностей за рахунком №316 від 05.02.2008р., розрахунком інфляційних нарахувань та 3% річних за невиконання зобов’язання, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Позивача, витягом зі статуту Позивача, протоколом №3 зборів учасників Позивача від 29.12.2004р., довідкою органу статистики про включення Позивача в ЄДРПОУ, платіжними дорученнями з відміткою банку про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, фіскальним поштовим чеком №7946 від 23.09.2010р. та описом вкладення у цінний лист з відбитком поштового штемпеля від 23.09.2010р., довіреністю на право здійснення представництва, ст.ст.16, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.49, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.12, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/179(10) від 04.10.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 15год. 45хв. 19.10.2010р. Розгляд срави відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області №7/179(10) від 19.10.2010р. В судовому засіданні 15.11.2010р. оголошено перерву до 17год. 20хв. 15.11.2010р.

Представнику Відповідача в судовому засіданні, призначеному на 16год. 15хв. 15.11.2010р. оголошено права та обов’язки, визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської обалсті №№7/179(10) від 04.10.2010р. та від 19.10.2010р., які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області), зазначалось, що права та обов’язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання не з’явився.

Проте, протягом розгляду справи представником Позивача подано претензію Відповідачу від 19.07.2010р. №1907/2-2010, фіскальний поштовий чек №7869 від 20.07.2010р. та опис вкладення у цінний лист з відбитком поштового штемпеля від 20.07.2010р.; довіреність на право здійснення представництва.

Крім того, 18.10.2010р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Позивача про відкладення розгляду справи.

Представник Відповідача в судове засідання, призначене на 16год. 15хв. 15.11.2010р., з’явився. в судове засідання на 17год. 20хв. 15.11.2010р. явку не забезпечив.

Протягом розгляду справи представником Відповідача подано довіреність на право здійснення представництва.

Вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі в частині подання відзиву на позовну заяву Відповідачем, з часу отримання ухвали про порушення провадження у справі по день розгляду справи по суті, не виконано та не подано доказів причин невиконанння таких вимог.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 7993,77грн. основного боргу.

23.05.2008р. між Позивачем (Продавець) та Відповідачем (Покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів №489/05 (далі –Договір), відповідно до п.1.1 якого, Продавець зобов’язується поставити та передати у власність (повне господарське відання) Покупця фурнітуру виробництва фірми WINKHAUS та складові, та комплектуючі для виробництва віконних систем інших виробників (далі –Товар), а Покупець зобов’язується прийняти Товар та оплатити його в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до п.1.2 Договору, Сторони домовились, що за специфікації слід вважати підписані обома Сторонами видаткові накладні.

Згідно п.5.1 Договору, перехід права власності на Товар та всіх ризиків, пов’язаних з володінням та розпорядженням Товаром, відбувається в момент передачі Товару за видатковою накладною; при цьому, датою передачі Товару за видатковою накладною вважається дата виписки цієї видаткової накладної Продавцем.

Відповідно до п.6.7 Договору, ціна Договору складає 200000грн., і включає податок на додану вартість.

Згідно п.7.1 Договору, Покупець зобов’язаний передплатити вартість 100% замовленого Товару протягом 3-х банківських днів з дня виставлення Продавцем рахунку-фактури шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.

Відповідно до п.9.2 Договору, здача та приймання Товару за кількістю здійснюється повноважними представниками Сторін за видатковою накладною.

Згідно п.15.1 Договору, даний Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2008р.

Відповідно до рахунку-фактури №L-9334 від 12.12.2008р. на суму 4253,63грн., видаткової накладної №L-5744 від 12.12.2008р. на суму 4253,63грн., Позивачем поставлено, а Відповідачем згідно довіреності серії ЯПН №970106 від 12.12.2008р. на отримання від Позивача цінностей за рахунком №L-9334 від 12.12.2008р. отримано Товар на суму 4253,63грн.

Крім того, згідно рахунку-фактури №L-316 від 05.02.2009р. на суму 3740,14грн., видаткової накладної №L-197 від 06.02.2009р. на суму 3740,14грн., Позивачем поставлено, а Відповідачем згідно довіреноств серії ЯПН №970114 від 05.02.2009р. на отримання від Позивача цінностей за рахунком №316 від 05.02.2008р. отримано Товар на суму 3740,14грн.

Всього, за вищенаведеними документами Відповідачем отримано від Позивача Товар на загальну суму 7993,77грн.

20.07.2010р. Позивачем скеровано Відповідачу вимогу на оплату поставленого Товару, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи претензія №1907/2-2010 від 19.07.2010р. (№дз019/2), фіскальний поштовий чек №7869 від 20.07.2010р. та опис вкладення у цінний лист з відбитком поштового штемпеля від 20.07.2010р.

Відповідь на зазначену вимогу в матеріалах справи відсутня та Сторонами не подана.

В матеріалах справи відсутні та представниками Сторін не наведені доводи та не подані докази відсутності боргу у Відповідача перед Позивачем за поставлений Товар, здійснення повної чи часткової оплати за такий.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, та те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не подані докази, які б спростовували позовні вимоги, чи докази, які б свідчили про повне чи часткове погашення боргу в сумі 7993,77грн., враховуючи представлені докази та доводи мотивувальної частини рішення, суд приходить до висновку, що вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача 7993,77грн. підлягає до задоволення.

Щодо стягнення 366,44грн. 3% річних за невиконання зобов’язання та 1112,29грн. інфляційних нарахувань.

Позивач в розрахунку до ціни позову надає розрахунки 3% річних за невиконання зобов’язання та інфляційних нарахувань. При чому, розрахунки проведені відповідно до кожної із видаткових накладних.

Так, за видатковою накладною №L-5744 від 12.12.2008р. по поставці Товару на суму 4253,63грн., розрахунок проведено за період з 18.12.2008р. по 19.07.2010р., вихідними даними для якого є кількість днів прострочення, сума боргу, індекс інфляції, розмір річних –3%. При цьому, для розрахунку 3% річних Позивачем використано суми боргу за відповідні періоди з врахування інфляційного збільшення. Відповідно до проведеного розрахунку (з врахуванням боргу в розмірі 4253,63грн.), розмір 3% річних становить 204,02грн., розмір інфляційних нарахувань –678,01грн.

Також, за видатковою накладною №L-197 від 06.02.2009р. по поставці Товару на суму 3740,14грн., розрахунок проведено за період з 10.02.2009р. по 19.07.2010р., вихідними даними для якого є кількість днів прострочення, сума боргу, індекс інфляції, розмір річних –3%. При цьому, для розрахунку 3% річних Позивачем використано суми боргу за відповідні періоди з врахування інфляційного збільшення. Згідно проведеного розрахунку, розмір 3% річних становить 162,42грн., інфляційних нарахувань –434,28грн.

Щодо розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань на суму боргу 4253,63грн. (за видатковою накладною №L-5744 від 12.12.2008р.), суд зазначає, що розрахунок проведено вірно.

Щодо проведеного розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань на суму боргу 3740,14грн. (за видатковою накладною №L-197 від 06.02.2009р.), суд зазначає, що приймаючи до уваги суму боргу, з якої проведено розрахунки, дату, до якої проводились розрахунки (19.07.2010р.), розміри індексів інфляції за відповідні періоди та розмір річних –3%, суд не може погодитись з датою, з якої Позивач проводить розрахунок з наступних підстав.

Так, поставка Товару на суму 3740,14грн. за видатковою накладною №L-197 відбулась 06.02.2009р. Як зазначено вище в мотивувальній частині рішення щодо стягнення основного боргу, згідно п.15.1 Договору, даний Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2008р. Отже, поставка Товару на суму 3740,14грн. відбулась після закінчення Строку дії Договору.

Враховуючи вищенаведене, строки розрахунку, встановлені п.7.1 Договору, в даному випадку не застосовуються.

В даному випадку слід застосувати положення ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначено вище в мотивувальній частині рішення щодо стягнення основного боргу, 20.07.2010р. Позивачем скеровано Відповідачу вимогу на оплату поставленого Товару, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи претензія №1907/2-2010 від 19.07.2010р. (№дз019/2), фіскальний поштовий чек №7869 від 20.07.2010р. та опис вкладення у цінний лист з відбитком поштового штемпеля від 20.07.2010р.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі положення «Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів», затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. N1149, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.12.2007р. за N1383/14650, першим днем прострочення проведення розрахунку за поставкою Товару на суму 3740,14грн. слід вважати 01.08.2010р.

Відтак, в суда відсутні правові підстави для стягнення з Відповідача на користь Позивача 3% річних та інфляційних нарахувань з суми боргу 3740,14грн., розрахованих за період до 19.07.2010р.

При цьому суд зазначає, що вийти за межі позовних вимог (здійснити розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань з суми боргу 3740,14грн. за період з 01.08.2010р. по день подання позову) суд, за відсутності відповідного клопотання, передбаченого п.2 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд не вправі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі п.п.7.1, 15.1 Договору, вимоги ст.530 Цивільного кодексу України та п.2 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 3% річних та інфляційних нарахувань, розраховані за період до 19.07.2010р., підлягають до задоволення в наступному розмірі –204,02грн. 3% річних та 678,01грн. інфляційних нарахувань, в частині стягнення 162,42грн. 3% річних та 434,28грн. інфляційних нарахувань слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

15.11.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 20.11.2010 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ч.1 ст.173, ст.ст.193 Господарського кодексу України, ч.1 ст.11, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, 530, 599, 610, 611, ч.1 ст.612, ст.ст.625, 629 Цивільного кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Еліта Класс»(81130, Львівська обл., с.Сокільники, вул.І.Сірка, 25а, ідентифікаційний код 35630307) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вінкхаус Україна»(04074, м.Київ, вул.Лугова, 9, ідентифікаційни код 32380145) 7993грн. 77коп. основного боргу, 204грн. 02коп. 3% річних за невиконання зобов’язання, 678грн. 01коп. інфляційних нарахувань, 95грн. 88коп. державного мита, 221грн. 84коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

3. В частині стягнення 3% річних –162грн. 42коп. та 434грн. 28коп. інфляційних нарахувань відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя