Рішення № 13138967, 30.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.10                                                                                           Справа№ 7/189(10)

за позовом приватного підприємства «Баядєра»

до відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МАКСИМУМ»»(Львівська філія)

про стягнення заборгованості

ціна позову: 14946,59грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача - Дейнека В.С., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача –не з»явився.

Суть спору:

Приватне підприємство «Баядєра»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МАКСИМУМ»»(Львівська філія), що діє на підставі довіреності, про стягнення заборгованості; ціна позову: 14946,59грн., в тому числі 14299,74грн. основного боргу, 78,75грн. відсотків річних, 538,10грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, розрахунком позовних вимог, договором №2724 від 27.01.2010р., протоколом розбіжностей, видатковою накладною №352196 від 26.02.2010р. на суму 14299,74грн., свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Позивача, довіреністю на право здійснення представництва, довідкою про включення Позивача в ЄДРПОУ, довідками про включення Відповідача в ЄДРПОУ, платіжними дорученнями з відмітками банку про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, описом вкладення у цінний лист та фіскальним поштовим чеком про направлення кореспонденції Відповідачу.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/189(10) порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 15год. 30хв. 15.11.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області №7/189(10) від 15.11.2010р.

Представнику Позивача оголошено права та обов’язки, визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області, які скеровані чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмова заява представників), зазначалось, що права та обов’язки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано квитанцію про здійснення доплати державного мита.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, вимог ухвал господарського суду Львівської області щодо подання відзиву на позовну заяву не виконав.

Протягом розгляду справи представником Відповідача подано довіреність на право здійснення представництва.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 14299,74грн. основного боргу.

27.01.2010р. між Позивачем (Постачальником) та Відповідачем (Покупцем) укладено договір поставки №2724 (далі –Договір), відповідно до п.1.1 якого, Постачальник зобов’язується передати, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити алкогольну продукцію та товари народного споживання (далі –Товар) на умовах, визначених в цьому Договорі.

Відповідно до п.2.1 Договору, ціна кожної партії Товару визначається Постачальником та вказується у видаткових накладних.

Згідно п.4.1 Договору, розрахунки за Товар здійснюються за кожною поставленною партією Товару шляхом сплати Покупцем вартості партії Товару протягом 21 календарного дня з дати поставки такої партії.

Відповідно до видаткової накладної №352196 від 26.02.2010р., Позивачем поставлено Відповідачу Товар на загальну суму 14299,74грн.

Відповідно до позовної заяви, розрахунок за отриманий Товар Відповідачем не проведено.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, та те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не подані докази, які б спростовували позовні вимоги, чи докази, які б свідчили про повне чи часткове погашення боргу в сумі 14299,74грн., враховуючи представлені докази та доводи мотивувальної частини рішення, суд приходить до висновку, що вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача 14299,74грн. підлягає до задоволення.

Щодо стягнення 538,10грн. пені.

Позивач в розрахунку до ціни позову надає розрахунок пені, розрахований за період з 20.03.2010р. по 25.05.2010р., вихідними даними для якого є сума боргу, терміни прострочення, дані облікових ставок НБУ. Загальна сума пені, відповідно до проведенного розрахунку, становить 538,10грн.

Згідно п.7.2.1 Договору, при несвоєчасній оплаті Покупцем отриманого Товару, останній сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до Постанова НБУ від 10.08.2009 N 468, розмір облікової ставки НБУ з 12.08.2009р. становив 10,2500%.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі п.п.4.1, 7.2.1 Договору, перевіривши правильність проведеного розрахунку, суд приходить до висновку, що позовна вимога щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 538,10грн. пені підлягає до задоволення.

Щодо стягнення 78,75грн. 3% річних за невиконання зобов’язання.

Позивач в розрахунку до ціни позову надає розрахунок 3% річних за невиконання зобов’язання, розрахований за період з 20.03.2010р. по 25.05.2010р., вихідними даними для якого є сума боргу, терміни прострочення, ставка за один день прострочення. Загальна сума 3% річних, відповідно до проведенного розрахунку, становить 78,75грн.

Відповідно до п.7.2.1 Договору (з врахуванням протоколу розбіжностей), за несвоєчасну оплату Товару Покупець додатково сплачує 3% річних від суми заборгованості.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі п.п.4.1, 7.2.1 Договору, перевіривши правильність розрахунку, суд приходить до висновку, що вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача 78,75грн. 3% річних підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

30.11.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 04.12.2010 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ч.1 ст.173, ст.ст.193, 230, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, ч.1 ст.11, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, ч.1 ст.612, ст.ст.625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Львівської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МАКСИМУМ»(79024, м.Львів, вул.Молочна, 15-А, ідентифікаційний код 36926682) на користь приватного підприємства «Баядєра»(84601, Донецька обл., м.Горлівка, вул.Озерянівська, 2, ідентифікаційний код 13491057) 14299,74грн. основного боргу, 78,75грн. 3% річних, 538,10грн. пені, 149,47грн. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя