Рішення № 13138951, 30.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.10                                                                                           Справа№ 7/184(10)

за позовом товариство з обмеженою відповідальністю «С.І.Д.»

до відповідача малого приватного підприємства «Біотех»

про стягнення заборгованості з орендної плати

ціна позову: 10150,83грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача - Павловський А.В., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача –не з’явився;

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «С.І.Д.»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до малого приватного підприємства «Біотех»про стягнення заборгованості по орендній платі; ціна позову: 10150,83грн. Крім того, Позивач просить покласти на Відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, договором оренди нежитлового приміщення №3-АВ/09 від 01.08.2009р., розрахунком заборгованості, платіжними дорученнями про сплату державного мита та витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, фіскальним поштовим чеком про направлення кореспонденції Відповідачу.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/184(10) від 04.10.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 11год. 30хв. 25.10.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської від 25.10.2010р. та 15.11.2010р.

Представнику Позивача оголошено права та обов’язки, визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвала х господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області та наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень), зазначалось, що права та обов’язки визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав повністю. Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: договір оренди нежитлового приміщення №4-АВ/09 від 01.08.2009р. та акт прийому-передачі приміщення від 01.08.2009р.; копію акту прийому-передачі та договору; розрахунок заборгованості; копію довідки про включення Позивача в ЄДРПОУ; довіреність на право здійснення представництва; витяг про включення Відповідача в ЄДРПОУ станом на 11.11.2010р.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки не повідомив, явка визнавалась обов’язковою; вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконав повністю.

Ухвали господарського суду Львівської області від 04.10.2010р. та від 25.10.2010р., надіслані відповідачу за адресою, вказаною у договорі від 01.08.2009р., повертались із зазначаненням у поштовій довідці причини повернення –за закінченням терміну зберіганя. У зв’язку з чим, ухвалу господарського суду Львівської області по даній справі від 15.11.2010р. надслано Відповідачу за адресою місцезнаходження, вказаною у витягу з ЄДРПОУ станом на 11.11.2010р.

В судовому засіданні протягом розгляду справи суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

01.08.2009р. між Позивачем (Орендодавцем) та Відповідачем (Орендарем) укладено договір оренди нежитлового приміщення №3-АВ/09 (далі –Договір), відповідно до п.1.1 якого, Орендодавець передає, а Орендар бере в тимчасове платне користування приміщення площею 36,9 (далі –Приміщення), яке являє собою частину будівлі автовокзалу, що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Стрийська, 109.

Відповідно до п.п.3.1, 3.2, 3.4 Договору, розмір орендної плати складає 70грн. за м2 на місяць, місячна орендна плата складає 2583грн.; орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця до 10 числа поточного місяця, незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря; орендна плата та комунальні платежі підлягають перегляду за умови зміни індексу інфляції (не менше 10% в місяць).

Згідно п.3.6 Договору, Орендар зобов’язується разом з першим платежем орендної плати сплатити заборгованість по орендній платі, що виникла у нього перед ЗАТ «СІД»і станом на 01.08.2009р. складає 8124,60грн.

Відповідно до акту прийому-передачі від 01.08.2009р., Позивач передав, а Відповідач прийняв Приміщення згідно Договору. Акті підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не подані докази, які б спростовували позовні вимоги, чи докази, які б свідчили про повне чи часткове погашення боргу, враховуючи представлені докази та доводи мотивувальної частини рішення, враховуючи поданий Позивачем розрахунок основного боргу, перевіривши правильність наведенного Позивачем розрахунку, суд приходить до висновку, що вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача основного боргу в розмірі 10150,83грн. підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

30.11.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 04.12.2010 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ч.1 ст.173, ст.193 Господарського кодексу України, ч.1 ст.11, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, 530, 599, 610, 629, 759 Цивільного кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з малого приватного підприємства «Біотех»(79053, м.Львів, вул.Наукова, 30, кв.240, ідентифікаційнмй код 20788355) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «С.ІД.»(80300, Львівська обл., м.Жовква, вул.Вокзальна, 26, ідентифікаційний код 32060935) 10150,83грн. боргу, 102грн. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя