Рішення № 13138733, 23.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/38423.12.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Виал-плюс"

До                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічні меблі"

Про                    стягнення 236 431,37 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача: Моцар І.М. (дов. № 7 від 24.09.2010р.); Гащак Б.В. (дов. № 02/08/10 від 02.08.2010р.);

Від відповідача: Буря О.В. (директор, наказ № 1 від 05.01.2009р.)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виал-плюс" (далі по тексту - позивач) звернулося з позовною заявою до Господарського суду міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічні меблі" (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 217 149,68 грн. основного боргу, 1949,00 грн. 3% річних, 12 125,29 грн. пені за контрактом № 109 від 01.12.2009 року" (далі по тексту - контракт). А також 5 207,40 грн. витрат на юридичні послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2010 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №9/384, розгляд справи призначено на 30.09.2010 року.

Дослідивши у судовому засіданні 30.09.2010 року, суд відмовив у задоволені заяви представника позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки представником позивача не подано жодних доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2010 року розгляд справи був відкладений на 14.10.2010 року у зв'язку з неявкою відповідача та неподанням сторонами по справі всіх витребуваних судом доказів.

У судовому засіданні 14.10.2010 року оголошувалась перерва до 17.11.2010 року у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України та для надання можливості представникам сторін укласти мирову угоду.

Представник позивача у судовому засіданні 17.11.2010 року подав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів, у відповідності до ст. 69 ГПК України та клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Відповідно до ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відповідач у судове засідання 17.11.2010 року не з'явився, вимог суду, витребуваних судом доказів не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 17.11.10р. розгляд справи був відкладений на 01.12.10р. та строк розгляду спору продовжений у відповідності до ст. 69 ГПК України.

В судове засідання 01.12.2010 року представники позивача і відповідача не з’явились, вимог суду, викладених в ухвалі, не виконали, але через канцелярію Господарського суду міста Києва 01.12.2010 року представниками сторін було подано клопотання про продовження строків розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.10 р. розгляд справи був відкладений на 23.12.2010 року у зв'язку поданням обома сторонами спільного клопотання про продовження строків розгляду справи на 15 днів у відповідності до ст. 69 ГПК України та клопотання про відкладення розгляду спору для надання можливості представникам сторін укласти мирову угоду.

В судове засідання 23.12.2010 року представник відповідача не з’явився, про причини неявки в суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

Представник позивача надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог та підтримав їх повністю. Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачем у відповідності з умовами контракту № 109, укладеного між сторонами, було здійснено поставку меблевої продукції згідно з специфікаціями, яка прийнята відповідачем, який в порушення умов договору оплату поставленої продукції не здійснив, а тому позивач просить стягнути з відповідача основний борг за поставлений товару у розмірі 217149,68 грн., 3% річних у розмірі 1949,00 грн. та пеню у розмірі 12125,29 грн., а також стягнути з відповідача витрати на оплату юридичних послуг, понесених позивачем у справі.

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази за власним переконанням, яке ґрунтується на вимогах закону, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виал-плюс" (далі по тексту - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екологічні меблі" (далі по тексту - відповідач) був укладений Контракт № 109 від 01.12.2009 року про постачання меблів (далі за текстом Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Контракту, позивач постачає відповідачу, а відповідач приймає та оплачує товар згідно умов даного Контракту.

Відповідно до п. 4 Контракту № 109, ціна товару вказується у специфікації до договору, загальна сума контракту складає орієнтовно 500000,00 грн., валюта контракту та платежу –українська гривня, ціна упаковки входить у ціну товару.

Відповідно з пунктом 6.2. Контракту, право власності на товар переходить до покупця (відповідача) в момент передачі товару продавцем (позивачем) представнику покупця.

Згідно з пунктом 3 Додаткової угоди № 1 від 23.03.2010 р. до Контракту, передбачається, що оплата за поставлений товар здійснюється в три етапи, а саме: перший платіж 33% від вартості поставленого товару –не пізніше двадцяти днів з дати відвантаження товару; другий платіж 33% від вартості поставленого товару –не пізніше тридцяти днів з дати відвантаження товару; третій платіж 34% від вартості поставленого товару –не пізніше сорока п’яти днів з дати відвантаження товару.

29.03.2010 р. позивачем було відвантажено товар відповідачу на суму 27519,00 доларів США, відповідно до специфікації № 2 від 25.03.2010 р., інвойсу № 2 від 26.03.10р., митної декларації та пункту 3 Додаткової угоди № 1 від 23.03.2010 р. до Контракту.

Однак, відповідач, поставлений товару у строки, передбачені п.3 додаткової угоди № 1 до контракту № 109, не оплатив, позивачу не було повернуто неоплачений товар відповідачем.

Зобов’язання щодо оплати поставленого товару виникли у відповідача 33% від суми поставленого товару оплатити до 19.04.10р., 33% від суми поставленого товару 29.04.10р. та 34% від суми поставленого товару відповідач мав оплатити до 19.05.10р.

При чому таке зобов’язання виникло у відповідача станом на вказані дати щодо оплати товару у гривні, як визначено п. 4 Контракту № 109.

Позивач керуючись ст. 6 ГПК України, 07.06.2010 року надіслав відповідачу претензійний лист (№ ЕМ016/07/06/2010 від 07.06.2010 року), в якому відповідачеві було запропоновано в досудовому порядку погасити заборгованість в строк до 15.06.2010 р., однак відповідач в порядку досудового врегулювання спору погашення свого боргу не здійснив.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Після порушення провадження у справі та початку розгляду справи по суті, відповідач здійснив оплату позивачеві за постачання меблів частково, а саме була сплачена на рахунок позивача сума у розмірі 7019,00 доларів США., про що свідчить банківська виписка про отримання грошових коштів від 24.11.2010 р. долучена до матеріалів справи з письмовими поясненнями позивача у судовому засіданні від 01.12.2010 року.

Згідно з пункту 1 ст. 193 ГКУ та ст. 526, 530 ЦКУ зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших нормативних актів, договору і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Відповідно до частини 2 ст. 193 ГКУ порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення основної суми боргу підлягає частковому задоволенню, в зв’язку з тим, що відповідач частково сплатив основну суму боргу 24.11.2010 р., про що свідчить банківська виписка про отримання грошових коштів, яка долучена до матеріалів справи у судовому засіданні від 01.12.2010 року.

При цьому суд зазначає, що позивачем при подачі позову було допущено помилку при розрахунку основної суми боргу позивачем у позовній заяві від 30.08.2010 року, в зв’язку з тим, що позивач помилково вважав, що відповідач зобов’язаний сплатити заборгованість позивачеві у доларах США, а тому здійснив розрахунок боргу відповідача у доларах та перерахував цю заборгованість у доларах у гривні відповідно до курсу НБУ на день подачі позову.

Проте з таким висновком позивача погодитись не можна, оскільки зобов’язання за Контрактом № 109 від 01.12.2009 року були визначені для відповідача щодо оплати поставленого товару в українській гривні, а отже, на день кінцевої дати розрахунку у відповідача виникли зобов’язання по оплати поставленого товару (ціна якого вказана у доларах США) по курсу НБУ в гривні на день виникнення зобов’язання по оплаті.

Отже, розрахунок суми боргу відповідача у доларах США з перерахунку у українську гривню на день подачі позову є помилковим.

Відповідно до специфікації № 2 від 25.03.2010 року та митних накладних наданих позивачем, сума заборгованості складає 27519,00 доларів США.

Згідно п. 3. Додаткової угоди № 1 до Контракту передбачається, що оплата за поставлений товар здійснюється в три етапи:

Перший платіж 33% від 27519,00 доларів США –не пізніше 20 днів з дати відгрузки товару складає –71976,32 грн. (станом на 19.04.2010 р. згідно курсу НБУ долар США складав 792,58 грн. за 100 одиниць);

Другий платіж 33% від 27519,00 доларів США –не пізніше 30 днів з дати відгрузки товару складає –71977,23 грн. (станом на 29.04.2010 р. згідно курсу НБУ долар США складав 792,59 грн. за 100 одиниць);

Третій платіж 34% від 27519,00 доларів США –не пізніше 45 днів з дати відгрузки товару складає –74158,36 грн. (станом на 14.05.2010 р. згідно курсу НБУ долар США складав 792,59 грн. за 100 одиниць).

Таким чином, згідно проведених розрахунків ціна позову збільшилась до 218111,91грн., але в зв’язку з тим, що відповідач здійснив оплату позивачеві за постачання меблів частково, а саме була сплачена на рахунок позивача сума у розмірі 7019,00 доларів США, що складає 55714,72 грн. (станом на 24.11.2010 р. згідно курсу НБУ долар США складав 793,77 грн. за 100 одиниць), сума основного боргу що підлягає стягненню складає 162397,19 грн.

За таких обставин, що відповідачем не було подано до суду відповідного клопотання про зменшення суми заборгованості, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача про стягнення в сумі основного боргу частково у розмірі 162397,19 грн.

Згідно частини 2 ст. 217 ГК України, до господарських санкцій відносяться,зокрема, штрафні санкції, які відповідно до частини 1 ст. 230 ГКУ визнаються господарськими санкціями у вигляді грошової суми (штраф, пеня.)

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 10.01.2002 року № 2921-III, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за просрочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.1 контракту, у випадку прос рочки оплати товару, покупець виплачує продавцеві пеню в розмірі 0,5% від розміру заборгованості за кожний день просрочки.

Позивачем у справі надано розрахунок пені за період з 19.04.10р. по 17.08.10р. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ по першій сумі прострочення, за період з 29.04.10р. по 7.08.10р. –по другій сумі прострочення, та з 14.05.10р. по 17.08.10р. щодо третьої суми прострочення. При цьому суд зазначає, що позивачем невірно визначено суму заборгованості, з підстав зазначених вище, оскільки у відповідача виникли зобов’язання щодо оплати поставленого товару в українській гривні. Однак відповідно до розрахунку пені здійсненого судом, розраховану за вказаний позивачем період розмір пені є більшим, ніж заявлено позивачем, а тому суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення пені в межах заявленої позивачем у розмірі 12125,29 грн.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок 3% річних здійснений позивачем від простроченої суми заборгованості за Контрактом № 109, та суд зазначає, що № 5 мали нараховуватися на суму зобов’язань відповідача у гривні (оскільки у відповідача виник обов’язок оплати поставленого товару у гривні у строки, передбачені умовами договору). Однак, враховуючи те, що розрахунок №5 річних здійснений судом є більшим, ніж заявлена позивачем до стягнення суму у розмірі 1 949,00 грн., то позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню відповідно до заявлених позивачем.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково щодо стягнення 162397,19 грн. суми основного боргу, 12125,29 грн. пені, 1949,00 грн. 3% відсотків річних від простроченої суми заборгованості за вказаним Контрактом.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача витрат у розмірі 5207,40 грн. на оплату юридичних послуг, які сплачені позивачем згідно квитанції № 360180 від 11.08.10р., то вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 28 ГПК, визначаючи підстави представництва юридичних осіб та громадян у господарському суді, не обмежує їх у виборі тих осіб, які здійснюватимуть таке представництво.

Водночас у вирішенні питань, пов'язаних з розглядом вимог сторін та третіх осіб про відшкодування їх витрат на послуги представників у господарському суді, слід враховувати таке.

За приписом частини третьої статті 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про адвокатуру" адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, стаття 44 ГПК передбачає відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвокатів, а не будь-яких представників.

Враховуючи вказане, сума витрати, понесена на оплату юридичних послуг не адвоката, не підлягає стягненню з відповідача у справі.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Екологічні меблі" (02660, м. Київ, вул. Алма-Атинська, будинок 8, офіс 412; код ЄДРПОУ 36301491, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виал-плюс" (246044, Республіка Білорусь, м. Гомель, вул. Шосейна, 1, к. 1; код ЄДРПОУ 490084004) 162397 (сто шістдесят дві тисячі триста дев’яносто сім) грн. 19 коп. основного боргу, 12125 (дванадцять тисяч сто двадцять п’ять) грн. 29 коп. пені та 1 949 (одна тисяча дев’ятсот сорок дев’ять) грн. 00 коп. відсотки від простроченої суми заборгованості за вказаним Контрактом, 2 364 (дві тисячі триста шістдесят чотири) грн. 32 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3.          В задоволення іншої частини позовних вимог відмовити.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко

Рішення підписано 28.12.2010 року