Рішення № 13138714, 15.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/40115.12.10 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши матеріали

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Світ - Авто»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Біоленд Вінниця»

простягнення 5585,52 грн.

Представники сторін: від позивача Шпак Т.В. - представник; від відповідачане з‘явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ - Авто»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоленд Вінниця»заборгованості на загальну суму 5585,52 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов’язання за Договором № 21815 від 16.09.2009 р. на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів, оскільки своєчасно не здійснив розрахунок за виконані роботи.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис на повідомленні про вручення поштової кореспонденції повернутому поштовим відділенням.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

16.09.2009 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Біоленд Вінниця»(надалі - відповідач, замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Світ - Авто»(надалі - позивач, виконавець) укладено договір № 21815 на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору виконавець зобов’язується виконувати ремонт та технічне обслуговування наданих замовником автомобілів, а також здійснювати поставку запасних частин, а замовник зобов’язується своєчасно сплачувати виконанні роботи та запасні частини на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 2.1. договору роботи виконуються відповідно до замовлення-наряду та акту виконаних робіт, які підписуються представниками сторін і є невід’ємною частиною цього договору. В замовленні-нарядах та актах виконаних робіт зазначається перелік виконаних робіт та їх вартість, перелік та вартість використаних запасних частин та допоміжних матеріалів, перелік деталей та матеріалів, наданих для виконання робіт замовником, а також терміни виконання робіт.

Відповідно до п. 2.8. договору після закінчення робіт автомобіль видається особі, уповноваженій замовником на отримання автомобіля. Підставою для видачі автомобіля є довіреність.

п. 2.9. договору передбачено, що уповноважений на отримання автомобіля з ремонту представник замовника зобов’язаний також прийняти виконанні виконавцем роботи з ремонту та технічного обслуговування згідно замовлення-наряду та акту виконаних робіт.

02.02.2010 р. відповідачем надано позивачу замовлення-наряд № СА-000000978 на загальну суму 3832,00 грн. та замовлення-наряд № СА-000000979 на загальну суму 210,00 грн.

Відповідно до акту № СА-000000978 від 04.02.2010 р. позивачем було виконано роботи на загальну суму 1010,00 грн. та надано запасні частини та матеріали на загальну суму 2822,00 грн.

Відповідно до акту № СА-000000979 від 04.02.2010 р. позивачем було виконано роботи на загальну суму 660,00 грн. та надано запасні частини та матеріали на загальну суму 1446,48 грн.

Відповідно до рахунку № СА-000072211 від 27.01.2010 р. вартість робіт становить 3832,00 грн., відповідно до рахунку № СА-000072582 від 02.02.2010 р. вартість робіт становить 1446,48 грн.

04.02.2010 р. відповідачем було видано довіреність на отримання матеріальних цінностей на ім`я Сидоренко Анатолія Григоровича.

Претензій щодо обсягу та якості виконаних робіт, а також вартості замовлення від представника відповідача не надходило.

Відповідно до п. 4.1. договору вартість робіт. запасних частин та матеріалів зазначається в акті виконаних робіт, що складається виконавцем після проведення ремонту та технічного обслуговування автомобіля і підписується представником обох сторін.

п. 4.2. договору встановлює, що замовник сплачує виконавцю вартість визначених робіт, запасних частин, паливно-мастильних матеріалів протягом 3-х банківських дів з дати підписання акту виконаних робіт та виписки рахунку-фактури, а виконавець зобов’язаний видати замовнику податкову накладну.

Відповідачем не надано доказів в підтвердження здійснення ним оплати вартості виконаних робіт.

Отже, факт порушення відповідачем зобов‘язання щодо оплати виконаних підрядних робіт на загальну суму 5278,48 грн. підтверджується матеріалами справи.

Відповідачем жодних доказів в підтвердження здійснення ним оплати вартості виконаних робіт, не надано.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ст. 854 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів повного виконання Договору щодо оплати робіт не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань на загальну суму 4832,00 грн. підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути пеню, 3 % річних та інфляційні витрати.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Положення зазначеної норми закону встановлюють строк нарахування пені, який обчислюється з дня коли зобов’язання мало бути виконане. Зазначене обумовлено також положеннями ст. 253 Цивільного кодексу України, згідно з якими перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до п. 5.2. договору за прострочення оплати за цим договором, замовник сплачує окрім відшкодування фактично завданих збитків, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, суд визнає його арифметично вірним, та таким, що підлягає задоволенню в розмірі 473,69 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до Рекомендацій Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд не приймає розрахунок інфляційних втрат наданий позивачем.

Відповідно до розрахунку суду, розмір інфляційних втрат становить 120,72 грн., який і підлягає задоволенню.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, суд визнає його вірним у зв‘язку з чим розмір 3 % річних який підлягає задоволенню становить 86,57 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоленд Вінниця»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, ідентифікаційний код 32981794) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ-Авто»(04112, м. Київ, вул. Сім’ї Хохлових, 8, ідентифікаційний код 33298277) суму основного боргу у розмірі 4832,00 (чотири тисячі вісімсот тридцять дві) грн. 00 коп., пеню у розмірі 473,69 (чотириста сімдесят три) грн. 69 коп., 3% річних у розмірі 86,57 (вісімдесят шість) грн. 57 коп., інфляційні витрати у розмірі 120,72 (сто двадцять) грн. 72 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 100,68 (сто) грн. 68 коп. та 232,94 (двісті тридцять дві) грн. 94 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяВ.В. Джарти

Дата підписання 20.12.2010 року