Рішення № 13138703, 15.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/40015.12.10 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ -Авто"

доГоловного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства

простягнення 103105,77 грн.

Представники сторін: від позивача Шпак Т.В. –представник; від відповідачаЖовтоног Є.В. –представник. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженої відповідальністю "Світ -Авто" про стягнення з Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства заборгованості у розмірі 103105,77 грн., у тому числі основного боргу у розмірі 94823,39 грн., пені у розмірі 3705,43 грн., інфляційні витрати у розмірі 3887,75 грн., 3% річних у розмірі 689,20 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не у повному обсязі виконані зобов’язання щодо оплати виконаних робіт. У зв’язку з наявною заборгованістю відповідача з посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути вказану суму боргу в судовому порядку.

Відповідач проти наявності заборгованості у розмірі 94823,39 грн. не заперечує, однак зазначає про відсутність коштів для погашення заборгованості.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

17.06.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ -Авто", як виконавцем (позивач) та Головним державним управлінням охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства, як замовником (відповідач) укладено договір №22811, відповідно до умов якого виконавець зобов‘язується виконувати ремонт та технічне обслуговування наданих замовником автомобілів.

Загальна сума договору складає 94823,39 грн. (п. 4.1 Договору).

На виконання умов договору, позивач виконав ремонт автомобілів на загальну суму 94823,39 грн., що підтверджується наявними у справі нарадами –замовленнями від 18.03.2010, 17.06.2010, 21.06.2010, 16.07.2010, 17.06.2010 та актами виконаних робіт від 23.06.2010, 27.06.2010, 30.06.2010, 26.07.2010.

Прийняття відповідачем виконаних позивачем робіт підтверджується наявними у справі копіями довіреностей серії ВАЕ № 208989, № 208991.

Відповідно до п. 4.3 Договору замовник сплачує виконавцю вартість визначених робіт, запасних частина, паливно –мастильних матеріалів протягом 3 банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт та виписки рахунку –фактури. До матеріалів справи, рахунки –фактури долучені.

Однак, відповідач вартість виконаних позивачем робіт у встановлені договором строки не оплатив, що також не заперечується відповідачем та підтверджується актом звірки.

Отже, факт порушення відповідачем зобов‘язання щодо оплати виконаних підрядних робіт на загальну суму 94823,39 грн. підтверджується матеріалами справи.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ст. 854 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідачем доказів здійснення оплати вартості виконаних позивачем робіт по Договору, не надано, факт наявності заборгованості підтверджується.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується розмір заборгованості відповідача на загальну суму 94823,39 грн., а тому позовні вимоги про стягнення такої заборгованості підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути пеню, у розмірі 3705,43 грн., інфляційні витрати у розмірі 3887,75 грн., 3% річних у розмірі 689,20 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. ст. 218 ГК України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2 Договору встановлено, що за прострочення оплати за цим договором, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості робіт за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця – червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Оскільки судом встановлений факт порушення відповідачем зобов‘язань по договору щодо строку розрахунку з позивачем за виконані роботи, то вимоги позивача про стягнення пені, 3% річних, інфляційних витрат є обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок пені, 3% річних, інфляційних нарахувань позивача, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем не вірно визначено дату з якої починається нарахування, так як умовами договору сторони погодили розрахунок протягом 3 банківських, а також не враховано дефляцію.

За розрахунком суду, який зроблений з урахуванням строку настання платежу та період за який позивач здійснює розрахунок пені, розмір пені є більшим, ніж той який просить позивач, а тому задоволенню підлягає пеню у розмірі 3705,43 грн.

За розрахунком суду розмір 3% річних становить 658,82 грн., який і підлягає задоволенню.

За розрахунком суду розмір інфляційних витрат становить 3698,11 грн., який і підлягає задоволенню.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме на суму основного боргу у розмірі 94823,39 грн., суму пені у розмірі 3705,43 грн., 3% річних у розмірі 658,82 грн., інфляційних витрат у розмірі 3698,11 грн., всього на суму 102885,75 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства (04053, м. Київ, вул. Гоголівська,41-А, код 36413996 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ -Авто" (04112, м. Київ, вул. Сім‘ї Хохлових, 8, код 33298277) суму заборгованості у розмірі 102885 (сто дві тисячі вісімсот вісімдесят п‘ять) грн. 75 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 1028 (одна тисяча двадцять вісім) грн. 86 коп. та 235 (двісті тридцять п‘ять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя

В.В. Джарти

Дата підписання 23.12.2010