Рішення № 13138699, 23.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/33223.12.10 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Балицька О.В., розглянувши матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Благобуд"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Буд Арт Плюс"

простягнення 7561,75 грн.

Представники сторін: від позивача Литвиненко М.В. - представник; від відповідачаСинельніченко В.А. –представник. Відповідно до ст. 77 ГПК України

в судових засіданнях 25.10.2010, 03.12.2010

оголошувалась перерва

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Благобуд" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Арт Плюс" заборгованості на загальну суму 7561,75 грн., у тому числі основна суму боргу у розмірі 6271,60 грн., інфляційні витрати у розмірі 464,10 грн., 3% річних у розмірі 181,45 грн., штрафні санкції у розмірі 644,60 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов’язання за Договором підряду, оскільки своєчасно не здійснив розрахунок за виконані роботи.

Відповідач відзив на позов не надав, представник в судовому засіданні проти задоволення позову заперечує, вимоги суду не виконав.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

16.02.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд Арт Плюс", як замовником (відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Благобуд", як підрядником (позивач) укладено договір №16/02-2009, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов‘язання по реконструкції будівлі по вул. Магнітогорській, 5.

Ціна договору визначена в додатку № 1 договору та становить 198459,60 грн.

На виконання умов договору позивач виконав підрядні роботи на загальну суму 160810,80 грн., що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2009 року, який підписаний та скріплений печатками позивача та відповідача.

Відповідно до п. 4.2 Договору замовник протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами актів виконаних робіт перераховує на рахунок підрядника кошти.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідач вартість виконаних позивачем робіт оплатив частково, заборгованість, станом на момент вирішення спору становить 6271,60 грн..

Відповідачем не надано доказів в підтвердження здійснення ним повної оплати вартості виконаних робіт.

Отже, факт порушення відповідачем зобов‘язання щодо оплати виконаних підрядних робіт на загальну суму 6271,60 грн. підтверджується матеріалами справи.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ст. 854 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з акту виконаних підрядних робіт за вересень 2009 року, останній підписаний сторонами 30.09.2009, то з урахуванням умов договору, строк протягом якого відповідач зобов‘язаний був розрахуватись з позивачем, станом на момент звернення позивача до суду, настав.

Обов’язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідач жодних доказів в підтвердження своїх заперечень проти задоволення позову не надав, доказів здійснення розрахунку з позивачем по Договору у повному розмірі не надав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується розмір заборгованості відповідача на загальну суму 6271,60 грн., а тому позовні вимоги про стягнення такої заборгованості підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути пеню, у розмірі 644,60 грн., інфляційні витрати у розмірі 464,10 грн., 3% річних у розмірі 181,45 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. ст. 218 ГК України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 12.4 Договору встановлено, що у випадку порушення замовником строків перерахування коштів, передбачених у розділі 4, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, але не більше 10% від несплаченої суми.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлений факт порушення відповідачем зобов‘язань по договору щодо строку розрахунку з позивачем за виконані роботи, то вимоги позивача про стягнення пені, 3% річних, інфляційних витрат є обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок пені, 3% річних позивача, суд визнає його вірним, а тому позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 644,60 грн., 3% річних у розмірі 181,45 грн. підлягають задоволенню.

За розрахунком суду розмір інфляційних витрат є більшим ніж той, який просить позивач. Однак, оскільки суд обмежений позовними вимогами, а заява про вихід суду за межі позовних вимог не подавалась, то задоволенню підлягає розмір інфляційних витрат визначений позивачем, а саме 464,10 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а саме на суму основного боргу у розмірі 6271,60 грн., суму пені у розмірі 644,60 грн., 3% річних у розмірі 181,45 грн., інфляційних витрат у розмірі 464,10 грн., всього на суму 7561,75 грн.

Крім того, позивачем заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладання арешту на кошти відповідача в межах суми позовних вимог.

Розглянувши подані на розгляд суду позовні матеріали суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір приховати кошти, наявні на банківських рахунках.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Арт Плюс" (02140, м. Київ, вул. Гришка, 3-а, код 33994453 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Благобуд" (03067, м. Київ, вул. Виборзька, 94, код 33051502) заборгованість на загальну суму 7561 (сім тисяч п‘ятсот шістдесят одна) грн. 75 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Повернути з бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Благобуд" (03067, м. Київ, вул. Виборзька, 94, код 33051502) надмірно сплачене державне мито у розмірі 204 (двісті чотири) грн. 00 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяВ.В. Джарти

Дата підписання 27.12.2010 року