Рішення № 13138565, 22.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/24122.12.10 За позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексім-Стандарт»

До відповідача           Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілія-Буд-Центр»

Про                               розірвання договору та стягнення 159033,91 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивача           Абашин В.І. (дов. б/н від 15.06.2009 р.)

від відповідача           не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексім-Стандарт»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Вілія-Буд-Центр»про розірвання договору та стягнення 159033,91 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив зобов’язання за договором підряду на проведення проектних робіт № 03/07/08 від 03.07.2008 р. щодо виконання робіт та не повернув позивачу безпідставно одержаний аванс у розмірі 115000,00 грн. Крім того, позивач просив стягнути на підставі п. 5.4 договору підряду на проведення проектних робіт № 03/07/08 від 03.07.2008 р. пеню за неналежне виконання відповідачем зобов’язань за згаданим договором в розмірі 24953,39 грн., а також на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 15640,00 грн. інфляційних збитків та 3440,52 грн. трьох процентів річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2009 р. порушено провадження у справі № 17/241 та призначено її до розгляду на 14.09.2009 р..

11.09.2009 р. відповідачем до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач не погоджується з позовними вимогами в повному обсязі, оскільки позивачем не надано на виконання п. 3.3. договору підряду на проведення проектних робіт № 03/07/08 від 03.07.2008 р. вихідні дані, тому строк виконання робіт не може розпочати свій відлік. За твердженням відповідача, проектну документацію виготовлено та особисто передано Муравітському С.Ю. 10.09.2008 р.. Враховуючи, що роботи було виконано, відповідач не погоджується з позовними вимогами.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 29.10.2009 р. справу передано на розгляд судді Удаловій О.Г. у зв’язку з обранням судді Кролевець О.А. суддею Вищого господарського суду України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2009 р. справу прийнято до провадження.

У судовому засіданні 23.12.2009 р. сторонами надано письмові пояснення та заявлено спільне клопотання про продовження строку вирішення спору на підставі ст. 69 ГПК України.          

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2009 р. провадження по справі зупинено та призначено судову будівельно-технічну експертизу.

До суду надійшов лист від 10.11.2010 р. № 1000 за підписом заступника директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, в якому повідомлено, що попередня оплата судової будівельно-технічної експертизи не була проведена, у зв’язку з чим матеріали справи повернуті до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2010 р. було поновлено провадження у справі та призначено останню до розгляду на 01.12.2010 р..

01.12.2010 р. у судовому засіданні було оголошено перерву до 13.12.2010 р..

09.12.2010 р. до канцелярії суду позивач надав заяву про вжиття запобіжних заходів шляхом витребування доказів, накладення арешту на майно та рахунки відповідача.

Ухвалою суду від 13.12.2010 р. було відкладено розгляд справи до 22.12.2010 р. у зв’язку з неявкою представників відповідача.

15.12.2010 р. до канцелярії суду позивач повторно подав заяву про вжиття запобіжних заходів визначеним вище шляхом.

22.12.2010 р. у судовому засіданні позивач надав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та рахунки відповідача та витребування доказів щодо відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб стосовно відповідача.

У судовому засіданні 22.12.2010 р. відповідач надав клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи та надав докази оплати рахунку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 3414/21 від 07.10.2010 р. за проведення експертизи.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши надані ними документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

03.07.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Ексім-Стандарт»(замовником за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Вілія-Буд-Центр»(генпроектувальником за договором) укладено договір № 03/0708 підряду на проведення проектних робіт (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, гепроектувальник зобов’язується за плату розробити за завданням замовника та передати останньому проектну документацію для об’єкту: складський комплекс в смт. Іванків, Київської області, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити розроблену підрядником документацію.

Згідно з п. 1.2. Договору склад та обсяг робіт визначено в додатку № 2 та включає такі стадії: стадія проект; стадія робоча документація.

Відповідно до п. 2.1. Договору загальна вартість проектних робіт включає відшкодування витрат генпроектувальника на оплату за виконані ним проектні роботи та відповідно до протоколу про договірну ціну (додаток № 1), календарного плану (додаток № 3) становить 191670,00 грн., ПДВ -38334 грн., разом - 230004,00 грн.

Протягом 10 банківських днів з моменту набрання чинності цим Договором замовник перераховує на поточний рахунок генпроектувальника аванс по 1-му етапу. Подальші розрахунки здійснюються відповідно до додатку № 3 та п. 2.4. Договору (п. 2.3 Договору).

Відповідно до п. 3.3. Договору строк виконання робіт за цим Договором визначається в додатку № 3 до Договору та вираховується з моменту надходження на рахунок генпроектувальника авансового внеску та надання вихідних даних згідно з п. 3.2 Договору.

Додатком № 3 до Договору встановлено, що перший етап робіт мав бути виконаний до 17.09.2008 р..

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що приймання робіт по кожному етапу здійснюється згідно з вимогами цього Договору на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт, а передача розробленої документації здійснюється по накладним.

          Генпроектувальник зобов’язується не пізніше семи календарних днів з моменту настання кінцевого строку, визначеного в п. 3.3. Договору, передати замовнику результати проектних робіт, скласти та підписати зі своєї сторони акт приймання-передачі виконаних робіт. Замовник зобов’язується не зволікати з прийманням результатів виконаних робіт на кожному етапі та протягом 10 календарних днів з моменту отримання акту приймання передачі підписати та повернути його генпроектувальнику або надіслати мотивовану відмову (п.п. 4.1, 4.2, 4.3 Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 887 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що відповідно до умов Договору та у визначений Додатком № 3 до Договору строк позивачем сплачено на рахунок відповідача авансовий внесок у розмірі 115000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 208 від 14.07.2008 р. та № 209 від 15.07.2008 р. (копії –у матеріалах справи).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

28.01.2009 р. позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення авансу в зв’язку з невиконанням умов Договору та невиконанням проектних робіт у встановлений строк, а також з вимогою сплатити неустойку за період з 15.07.2008 р. по 01.02.2009 р. в розмірі 15047, 69 грн., 1811,07 грн. інфляційних втрат та 1882,54 грн. трьох процентів річних.

          Листом № 17/02/09 від 17.02.2009 р. відповідачем надано відповідь на претензію, згідно з якою вихідні дані в оформленому вигляді відповідачу позивачем не надано, останні надавались поступово та протягом всього часу уточнювались. Разом з тим, замовнику надано проектну документацію. При цьому, відповідачем зазначено, що проектні роботи продовжують виконуватись і не були розпочаті 20.07.2008 р. у зв’язку з ненаданням вихідних даних, причиною порушення Договору є невиконання обов’язків за Договором позивачем. До листа долучено акти-приймання передачі виконаних робіт.

Таким чином, судом встановлено, що станом на 17.02.2009 р. відповідачем не виконано проектні роботи, не передано їх результати позивачу за накладними та не складено акти приймання-передачі виконаних робіт в строк, обумовлений Договором.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 ЦК України). Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. За змістом частини 2 статті 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Листом № 30 від 19.03.2009 р. позивач звернувся до відповідача з пропозицією про розірвання Договору в зв’язку з невиконанням до цього часу робіт за Договором, не переданням проектної документації за накладними відповідно до п. 4.1 Договору.

          Листом № 79/04/09 від 14.04.2009 р. відповідач зазначив, що ним виконано проектні роботи за Договором згідно з неповно наданими позивачем вихідними даними, проектну документацію 10.09.2008 р. передано Муравітському С.Ю. Враховуючи лист позивача про розірвання Договору відповідач зазначав, що вдруге надсилає для підписання акти виконаних робіт та додаткову угоду про розірвання Договору, а також другий екземпляр проектної документації згідно з накладною № 3 від 14.04.2009 р..

          Відповідно до п. 8.4 Договору цей Договір може бути розірвано тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього Договору та є його невід’ємною частиною.

          Таким чином, судом встановлено, що сторонами не було підписано додаткову угоду про розірвання Договору, отже, сторони в передбаченій Договором формі не досягли згоди щодо його розірвання.

З огляду на те, що відповідачем допущені істотні порушення умов Договору, що підтверджується матеріалами справи, позивач вправі вимагати розірвання Договору.

З листа відповідача № 79/04/09 від 14.04.2009 р. вбачається, що позивачем було надано вихідні дані для виконання проектних робіт за Договором, а також, як зазначено вище, сплачено авансовий платіж, натомість, відповідачем не виконано перший етап робіт «Проектування»у встановлений Договором строк.

          При цьому, судом встановлено, що відповідач не звертався до позивача з вимогами про надання вихідних даних для виконання проектних робіт за Договором, твердження відповідача про ненадання позивачем вихідних даних не підтверджуються жодними доказами по справі. Натомість, з наявних в матеріалах справи листів відповідача № 354/11/08 від 05.11.2008 р., № 303 від 22.09.2008 р. видно, що відповідач звертався до позивача з пропозицією збільшення вартості проектних робіт за Договором.

          Належних доказів передачі проектної документації за накладними та надіслання для підписання актів в обумовлений Договором строк відповідачем суду не надано, як і не доведено факт виконання проектної документації станом на день розгляду справи судом. Крім цього, відповідачем не надано доказів на підтвердження своїх тверджень щодо передачі 10.09.2008 р. проектної документації Муравітському С.Ю., які і доказів наявності повноважень даної особи на одержання проектної документації.

          За таких обставин, судом встановлено, що зі сторони відповідача було допущене істотне порушення умов Договору, що призвело до необхідності укладення позивачем договору з третьою особою на виконання таких робіт, що підтверджується наявним в матеріалах справи договором № 67-МК про поставку продукції від 29.10.2008 р. та актом прийому-передачі креслення КМ відповідно до п. 6.1.2 Договору № 67-МК про поставку продукції від 29.10.2008 р..

          Відповідно до ч. 2 ст. 852 ЦК України за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно зі статтею 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

          Господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу (ч. 1 ст. 206 ГК України).

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем першого етапу робіт «Проектування»у встановлений Договором строк, суд вважає вимоги позивача про розірвання Договору правомірними, обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 115000,00 грн. мотивовані тим, що відповідач порушив зобов’язання за договором підряду на проведення проектних робіт № 03/07/08 від 03.07.2008 р. щодо виконання робіт й не повернув позивачу безпідставно одержані кошти авансу.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно повернути потерпілому це або зберегла його у себе за рахунок іншої (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником з чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією зі сторін у зобов’язанні; відшкодування шкоди особи, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Враховуючи вищенаведене, доведеність вимог позивача, а також ненадання відповідачем належних доказів на спростування вимог позивача, зокрема: своєчасного виконання першого етапу робіт за Договором, суд вважає вимоги щодо стягнення 115000,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на ч. 4 ст. 653 ЦК України в заперечення повернення авансу в розмірі 115000,00 грн., з огляду на існування істотного порушення відповідачем договору підряду та відсутність доказів на підтвердження виконання проектних робіт на сплачену суму.

Позивач також просив стягнути на підставі п. 5.4 договору підряду на проведення проектних робіт № 03/07/08 від 03.07.2008 р. пеню за неналежне виконання відповідачем зобов’язань за згаданим договором в розмірі 24953,39 грн.

          Відповідно до п. 5.4. Договору за порушення строків виконання робіт більш, ніж на 5 календарних днів, генпроектувальник сплачує замовнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасного виконання зобов’язання за кожен день прострочки.

          Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

          Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

          Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 15640 грн. інфляційних втрат та 3440,52 грн. трьох процентів річних за наданим суду розрахунком.

          Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, положеннями вищенаведених норм встановлено відповідальність за невиконання грошового зобов’язання сторони, натомість відповідачем не виконано зобов’язання щодо виконання проектних робіт за Договором, а відтак вимоги позивача про стягнення 24953,39 грн. пені, 15640,00 грн. інфляційних втрат та 3440,52 грн. трьох процентів річних суд вважає безпідставними.

Відповідно до частини 4 статті 653 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов’язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки на момент звернення позивача до суду Договір підряду не був розірваний у встановленому законодавством порядку, тому у позивача відповідно до вищезазначеної норми було відсутнє право вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов’язанням у Договорі. Отже, право позивача щодо стягнення з відповідача суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів та трьох процентів річних, виник з моменту розірвання договору в судовому порядку та виникнення зобов’язання щодо повернення 115000,00 грн. за рішенням суду.

Надана позивачем 22.12.2010 р. у судовому засіданні заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та рахунки відповідача та витребування доказів щодо відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб стосовно відповідача обґрунтована наявністю інформації про процеси ліквідації відповідача.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливими виконання рішення господарського суду.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення.

Згідно з п.п. 1, 3 ст. 67 ГПК України позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, та забороною відповідачеві вчиняти певні дії, що стосуються предмета спору.

Пунктом 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/611 від 23.08.1994 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»передбачено, що приймаючи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.

За змістом вищезазначеної статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача(ів), а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, про що зазначено в абзаці 1 п. 4 Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна тощо на момент виконання рішення.

Враховуючи те, що позивачем не подано жодного доказу в обґрунтування наданої заяви про забезпечення позову та того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, та відсутність такого заходу забезпечення позову як витребування доказів заява позивача надана в порядку статті 66 Господарського процесуального кодексу України судом відхилена. Крім того, у переліку заходів забезпечення позову відсутній такий захід, як витребування доказів.

Надані позивачем 09.12.20101 р. та 15.12.2010 р. заяви про вжиття запобіжних заходів до відповідача по справі № 17/241 у вигляді витребування доказів, накладення арешту на майно та рахунки відповідача судом розглянуті та відхилені, оскільки статтею 43-1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що з заявою до господарського суду про вжиття передбачених статтею 432 цього Кодексу запобіжних заходів звертається особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, до подання позову.

Клопотання відповідача про призначення судом експертизи по справі судом відхилено як безпідставне та необґрунтоване з огляду на наступне.

Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 р. № 01-8/2651 «Про деякі питання призначення судових експертиз»).

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наявність доказів на підтвердження позовних вимог та наявність доказів укладення позивачем договору з третьою особою на виконання таких робіт, що підтверджується наявним в матеріалах справи договором № 67-МК про поставку продукції від 29.10.2008 р. та актом прийому-передачі креслення КМ відповідно до п. 6.1.2 Договору № 67-МК про поставку продукції від 29.10.2008 р., суд вважає клопотання відповідача про призначення експертизи по справі безпідставним та необґрунтованим. Крім того, суд розцінює дії відповідача, пов’язані з неоплатою експертизи, призначеної ухвалою суду від 23.12.2009 р. такими, що спрямовані на затягування розгляду справи, строк вирішення якої є обмеженим.

Позивач просив стягнути з відповідача 10000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, на підтвердження яких надав суду договір про надання юридичних послуг від 12.01.2009 р., свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю Абашина В.І., акт № 12 від 12.11.2009 р. приймання-передачі виконаних робіт за договором від 12.01.2009 р., довідку-розрахунок коштів, що підлягають виплаті адвокату (додаток до акту № 12 приймання-передачі виконаних робіт від 12.11.2009 р.), а також платіжні доручення № 106 від 19.06.2009 р. на суму 4 250 грн., № 107 від 19.06.2009 р., № 187 від 26.20.2009 р. на суму 750 грн., № 186 від 25.20.2009 р. на суму 4 250 грн.

          Статтею 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Організаційні форми діяльності адвокатури встановлені в ст. 4 Закону України «Про адвокатуру»№ 2887-XII від 19.12.1992 р. (з відповідними змінами) (далі - Закон № 2887).

          Відповідно до ст. 1 Закону № 2887 адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу. Стаття 12 цього ж Закону встановлює, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1 - 2 жовтня 1999 р. 6/УІ), єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є - гонорар. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Вказана норма не обмежує юридичних осіб чи громадян у виборі осіб, котрі будуть здійснювати їх представництво в господарському суді, що знайшло своє підтвердження в рішенні Конституційного Суду України від 16.11.2000 р. за номером 13-рп/2000.

          Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України «Про адвокатуру».

          Відповідно до п. 12 Роз'яснення Вищого арбітражного суду «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»№ 02-5/78 від 04.03.1998 р. вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

За таких обставин, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. За загальним правилом, яке встановлено ч. 1 ст. 33 ГПК України, докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

          Як вбачається з довідки-розрахунку до акту № 12 приймання-передачі виконаних робіт від 12.11.2009 р. в ній детально визначено час, який потрачено адвокатом на вивчення наданих клієнтом документів щодо предмету спору, аналізу діючого законодавства, судової практики, надання консультацій замовнику до початку співпраці та протягом всього періоду підготовки справи для подання до суду, складання та направлення запитів, підготовки та складання претензії, позовної заяви, а також участі в судових засіданнях з зазначенням розміру затрат та їх розрахунку.

          З огляду на наведене, суд вважає доведеними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення витрат на оплату адвоката, а відтак останні підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі, пропорційному задоволеним позовним вимогам (7 231,00 грн.).

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема, з останнього підлягає 7231,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 1 235,00 грн. витрат по оплаті державного мита та 85,33 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити частково.

          Розірвати договір № 03/0708 підряду на проведення проектних робіт від 03.07.2008 р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Ексім-Стандарт»та товариством з обмеженою відповідальністю «Вілія-Буд-Центр».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вілія-Буд-Центр»(04073, м. Київ, вул. Сирецька, 9, а/с 29, рахунок 26003010020096 в АТ «Укрексімбанк»м. Києва, МФО 322313, код 31361631) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ексім-Стандарт»(04119, м. Київ, вул. Мельникова, 83-Д, рахунок 26006001302480 в ЗАТ «ОТП Банк»в м. Києві, МФО 300528, код 32856593) 115 000 (сто п’ятнадцять тисяч) грн. 00 коп., 7231 (сім тисяч двісті тридцять одну) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката, 1235 (одна тисяча двісті тридцять п’ять) грн. 00 коп. витрат по оплаті державного мита та 85 (вісімдесят п’ять) грн. 33 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

          Повернути з державного бюджету 312,5 грн. зайво сплачених платіжним дорученням № 127 від 14.07.2009 р. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                                             О.Г. Удалова

Рішення підписано 28.12.2010 р.