Рішення № 13137789, 09.12.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.10 Справа № 18/223/10

Суддя

за позовом: Запорізького національного технічного університету в особі відокремленого структурного підрозділу Запорізького коледжу радіоелектроніки (69095, м. Запоріжжя, пр.Леніна, 117)

до товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестагромаш” (69095, м. Запоріжжя, вул.Дзержинського, 3)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м.Запоріжжя, вул. Перемоги, 50)

про стягнення 2452,08 грн.,

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Ломейко Г.В., довіреність № 28 від 30.09.2010 р., паспорт НОМЕР_1 від 07.06.2007 р.; Єршова І.Є, довіреність № 648 від 09.12.2010 р., паспорт НОМЕР_2 від 08.08.2000 р.;

від відповідача: не прибув;

від третьої особи: у судове засідання 09.12.2010 р. не прибув, (у судових засіданнях 14.10.2010 р. та 29.11.2010 р.: Здор А.О., довіреність № 01/199 від 14.09.2010 р., посвідчення № 32 від 06.09.2010р.);

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 29.09.2010 р. звернувся позивач Запорізький національний технічний університет в особі відокремленого структурного підрозділу Запорізького коледжу радіоелектроніки з позовною заявою до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестагромаш” про стягнення 2322,53 грн.

Ухвалою суду від 30.09.2010 року порушено провадження у справі № 18/223/10, судове засідання призначене на 14.10.2010 р., залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, розгляд справи відкладався до 03.11.2010 р., до 17.11.2010 р., до 29.11.2010 р. та до 09.12.2010 р. Ухвалою суду від 29.11.2010 р., за заявою позивача, строк вирішення спору у даній справі був продовжений.

Позивач неодноразово уточнював свої позовні вимоги: заява про уточнення позовних вимог від 28.10.2010 р. не була прийнята судом до розгляду, оскільки позивач не надав суду доказів надсилання її відповідачу; заява про уточнення позовних вимог від 18.11.2010 р. № 34-115/3702, яка представлена суду 19.11.2010 р., також не прийнята судом до розгляду, так як вона надана у копії. Судом розглянуті уточнені позовні вимоги, згідно заяви про уточнення позовних вимог, наданої суду 09.12.2010 р., яка була прийнята як така, що відповідала вимогам ст. 22 ГПК України, не порушувала будь-чиїх прав та охоронюваних законом інтересів, про стягнення із відповідача заборгованості по орендній платі у сумі 961,76 грн.; 1149,46 грн. заборгованості по комунальним послугам; 287,13 грн. заборгованості по експлуатаційним витратам; 11,39 грн. земельного податку та 42,34 грн. пені. Заявлені позивачем вимоги про стягнення із відповідача 2452,08 грн., вмотивовані неналежним виконанням ТОВ “Інвестагромаш” своїх зобовязань за договором № 1686/д-№7 оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Запорізького коледжу радіоелектроніки ЗНТУ від 23.11.2005 р. та угодою № 7в про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 23.11.2005 р. Вказаний договір оренди та угода були розірвані, відповідач провернув обєкт оренди, однак заборгованість за оренду приміщення та комунальні послуги не сплатив. Таким чином, Запорізький національний технічний університет в особі відокремленого структурного підрозділу Запорізького коледжу радіоелектроніки, просив суд, керуючись ст.ст. 525, 526, 527, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 216 ГК України, стягнути із ТОВ “Інвестагромаш” 2452,08 грн.

Представник третьої особи у судових засіданнях не заперечив проти задоволення позову. У відзиві, який надійшов до суду 14.10.2010 р., РВ ФДМУ по Запорізькій області просило суд прийняти рішення на свій розсуд. Наданий відзив прийнятий судом до уваги.

Представник відповідача у судові засідання не зявлявся, про причини неявки суд не повідомляв, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 09.12.2010 р. представники позивача підтримали уточнені позовні вимоги, просили суд позов задовольнити, 09.12.2010 р. розгляд справи був закінчений, судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Справа розглянута за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (надалі орендодавець за договором, третя особа у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю “Інвестагромаш” (надалі орендар за договором, відповідач у справі) 23.11.2005 р. уклали договір 1686/д-№7 оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Запорізького коледжу радіоелектроніки ЗНТУ (надалі договір оренди).

Відповідно до п. 1.1. договору оренди, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно: вбудовані в девятий поверх гуртожитку нежилі приміщення девятиповерхової будівлі, виведені розпорядженням Голови обласної державної адміністрації від 21.12.2004 р. № 568 у нежилі (літера В-9, приміщення № з 16 по 28 включно), загальною площею по внутрішньому обміру 122 кв.м., відповідно до плану девятого поверху з технічного паспорту будинку, розташованого за адресою: м.Запоріжжя, пр.Леніна, 117-А. Орендоване майно знаходиться на балансі Запорізького коледжу радіоелектроніки. Майно передається в оренду з метою розміщення під офіс (п. 12. договору).

Факт передання орендодавцем у користування обєкта оренди орендарю, підтверджується актом прийому-передачі від 23.11.2005 р., що є додатком № 2 до договору оренди.

Відповідно до п. 3.5. договору, сплата орендних платежів до державного бюджету проводиться щомісячно до 07 числа місяця, наступного за тим, що підлягає оплаті, а на рахунок балансоутримувача відповідно до угоди між ним та орендарем. Згідно до п. 5.3. договору оренди, до 09 числа місяця, наступного за тим, що підлягає оплаті, орендар зобовязаний подати орендодавцю копії платіжних документів, що підтверджують внесення орендної плати до державного бюджету.

Запорізький коледж радіоелектроніки Запорізького національного технічного університету (надалі балансоутримувач за угодою, позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю “Інвестагромаш” 23.11.2005 р. уклали угоду № 7в про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (надалі угода). Відповідно до п.п. 2.2.1., 2.2.2. угоди, орендар зобовязується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету щомісячно до 07 числа місяця за тим, що підлягає оплаті; на рахунок балансоутримувача до 05 числа місяця за тим, що підлягає оплаті; брати участь у експлуатаційних витратах балансоутримувача і перераховувати на його рахунок щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітнім місяцем, 807,64 грн., окрім того ПДВ 161,53 грн., а також, вносити плату за відшкодування електроенергії, комунальних послуг, земельного податку згідно із виставленими рахунками.

Відповідно до договору від 10.02.2009 р. про розірвання 357/1686/д договору оренди від 23.11.2005 р. № 1686/д державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Запорізького коледжу радіоелектроніки ЗНТУ, сторони прийшли до згоди розірвати договір № 1686/д-№7 оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Запорізького коледжу радіоелектроніки ЗНТУ.

Згідно із договором про розірвання договору оренди, відповідач зобовязався, сплатити орендну плату по договору оренди від 23.11.2005 р. № 1686/д до дати підписання акту прийому-передачі орендованого майна включно; повернути орендоване майно згідно з актом прийому-передачі балансоутримувачу відповідно до ст. 785 ЦК України та п. 2.5. договору оренди.

10.02.2009 р. на підставі акту прийому-передачі державного нерухомого майна орендованого відповідно до договору оренди від 23.11.2005 р. № 1686/д, відповідач передав, а балансоутримувач та позивач прийняли орендоване державне нерухоме майно.

Однак, на момент розірвання договору оренди, відповідач мав перед позивачем заборгованість по орендній платі та експлуатаційним послугам, і 19.04.2010 р. позивач направив відповідачу претензію № 205 про стягнення заборгованість по орендній платі та експлуатаційним платежам за договором оренди від 23.11.2005 р. № 1686/д, де просив відповідача перерахувати суму заборгованості за землю, оренду приміщення, комунальні послуги та експлуатаційні витрати. Відповідач суму боргу, вказану позивачем у претензії, сплатив лише частково, що і стало підставою для перерахунку вказаних сум та звернення позивача із відповідною позовною заявою до господарського суду Запорізької області.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі у розмірі 961,76 грн., 1149,46 грн. заборгованості по комунальним послугам, 287,13 грн. заборгованості по експлуатаційним витратам, 11,39 грн. земельного податку, обґрунтовані та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) якого визначений вказівкою на подію, яка має неминуче настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (стаття 530 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами. Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до умов статті 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситься за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Відповідно до статті 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, встановлено, що за договором оренди, орендаря може бути зобов'язано використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, та виробляти продукцію в обсягах, необхідних для задоволення потреб регіону. Орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню. Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що договором від 10.02.2009 р. про розірвання 357/1686/д, договір оренди від 23.11.2005 р. № 1686/д державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Запорізького коледжу радіоелектроніки ЗНТУ, був розірваний, обєкт оренди, на підставі акту прийому-передачі 10.02.2009 р., повернутий, однак, на момент розірвання договору оренди від 23.11.2005 р. та угоди від 23.11.2005 р., відповідач перед позивачем мав заборгованість:

-по орендній платі за період часу з грудня 2008 р. по лютий 2009 р., що станом на 10.02.2009 р., складає 961,76 грн. (за рахунком № 1027 від 20.12.2008 р. на суму 649,77 грн., залишок складає 21,54 грн.; за рахунком № 54 від 20.10.2009 р. сума боргу 677,07 грн.; за рахунком № 151 від 20.02.2009 р., із коригуванням орендної плати за 01.09.2009 р. та ПВ 5,50, відповідач повинен сплатити 19,24 грн.; орендна плата за рахунком № 127 від 20.02.2009 р. складає 682,65 грн.);

-по комунальним послугам з 05.01.2009 р. по 05.03.2009 р. у сумі 1149,46 грн. (за грудень 2008 р. сума комунальних послуг становлять 191,04 грн. рахунок № 3 від 05.01.2009 р.; за січень 2009 р. сума комунальних послуг становить 683,06 грн. рахунок № 125 від 05.02.2009 р.; за 10 днів лютого місяця 2009 р. сума комунальних послуг складає 275,36 грн. рахунок №199 від 05.03.2009 р.);

-по експлуатаційним витратам станом на 10.02.2009 р. у сумі 287,13 грн. (за рахунком № 28 від 20.10.2009 р. залишок боргу складає 116,90 грн., за рахунком № 301 від 20.03.2009р., із врахуванням перерахунку відшкодування експлуатаційних витрат, та залишку по рахунку № 167 від 20.02.2009 р., підлягає до сплати 170,23 грн.).

Надані позивачем розрахунки заборгованості по орендній платі, комунальним послугам та експлуатаційним витратам, є вірними. Так як відповідач не виконав своїх зобовязань за договором оренди та угоди належним чином, то вимоги позивача про стягнення з відповідача: 961,76 грн. основного боргу, за період часу з грудня 2008 р. по лютий 2009 р.; по комунальним послугам з 05.01.2009 р. по 05.03.2009 р. у сумі 1149,46 грн. та експлуатаційним витратам станом на 10.02.2009 р. у сумі 287,13 грн., підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути із відповідача 11,39 грн. податку на землю.

Статтями 5, 7 Закону України “Про плату за землю” встановлено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар. Ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Пунктом 2.2.2. угоди встановлено, що орендар зобовязується вносити плату за відшкодування земельного податку.

Позивачем відповідачу був виставлений рахунок № 175 від 10.02.2009 р. за 10 днів лютого 2009 р., згідно якого, земельний податок складає 3 грн. та рахунок № 176 від 10.02.2009 р., згідно якого, земельний податок за січень 2009 р. складає 8,39 грн. Виставлені рахунки відповідачем не оплачені, отже суд дійшов висновку, що вказана вимога позивача про стягнення із відповідача 11,39 грн. податку на землю є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 42,34 грн. пені за період часу з 05.01.2009 р. по 10.02.2009 р., згідно наданого уточнено розрахунку, із яких: 35,71 грн. пені по комунальним послугам, 0,23 грн. пені по земельному податку та 6,40 грн. пені по експлуатаційним витратам.

Сторони в угоді № 76 від 23.11.2005 р. про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, встановили, що за несвоєчасне перерахування плати за комунальні послуги, експлуатаційні втрати, відшкодування електроенергії, земельного податку, орендар сплачу балансоутримувачу пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період , на який нараховується пеня.

Згідно з положеннями ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України). Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Приписами статті 223 ГК України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України. Статтею 258 ЦК України встановлені спеціальні строки позовної давності в один рік в частині стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Згідно із ст. ст. 252, 253 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Таким чином, стаття 232 Господарського Кодексу України передбачає, за який період може бути нарахована пеня, статті 252, 253 визначають загальний порядок обчислення строків, а стаття 258 ЦК України передбачає, що з позовом про стягнення неустойки (штрафу, пені) можливо звернутися в суд протягом року.

Отже позивач мав подати позов про стягнення пені в термін, що не перевищує скороченого строку позовної давності, припинивши нарахування пені через шість місяців від дня коли кожна із спірних сум мала бути сплачена. Перевіривши розрахунок позивача, враховуючи вказані у ньому терміни стягнення пені, суд дійшов висновку, що в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача пені відмовляється.

Згідно із ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду доказів, які б спростували позицію позивача.

В цілому позов задовольняється частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 64, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестагромаш” (69095, м.Запоріжжя, вул. Дзержинського, 3; код ЄДРПОУ 32269224, р/р 26001048160001 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849) на користь Запорізького національного технічного університету в особі відокремленого структурного підрозділу Запорізького коледжу радіоелектроніки (69095, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 117; код ЄДРПОУ 34910699, р/р 35224003003643 в ГУДКУ Запорізькій області, МФО 810315) 961,76 грн. (девятсот шістдесят одну) грн. 76 коп. заборгованості по орендній платі, 1149,46 (одну тисячу сто сорок девять) грн. 46 коп. заборгованості по комунальним послугам, 287,13 (двісті вісімдесят сім) грн. 13 коп. заборгованості по експлуатаційним витратам, 11,39 (одинадцять) грн. 39 коп. земельного податку, 100,24 (сто) грн. 24 коп. державного мита та 231,92 (двісті тридцять одну) грн. 92 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.В іншій частині позову відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 16.12.2010 р.