Постанова № 13137587, 22.12.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

22 грудня 2010 р. № 21/178-09-6271 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Ткаченко Н.Г.

Суддів - Катеринчук Л.Й.

           Білошкап О.В.

За участю : представника ПАТ "Укргазбанк" - Романюк Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Роздільнянської МДПІ Одеської області

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.10.2010р. по справі № 21/178-09-6271 за заявою Роздільнянської МДПІ Одеської області до Фірми "Тетіс" у вигляді ТОВ про банкрутство,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.12.2009 р. за заявою Роздільнянської МДПІ порушено провадження по справі №21/178-09-6271 про банкрутство Фірми "Тетіс" у вигляді ТОВ, на підставі ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Постановою господарського суду Одеської області від 25.02.2010 р. по справі №21/178-09-6271 /суддя Зеленов Г.М./ Фірму "Тетіс" у вигляді ТОВ визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором представника ініціюючого кредитора –Сичука О.В., визнано кредиторами по справі: Роздільнянську МДПІ з сумою вимог в розмірі 1306,47 грн. ( шоста черга) та Роздільнянський районний центр зайнятості –140,48 грн. (друга черга),

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.10.2010 р. /судді: Воронюк О.Л., Єрмілов Г.А., Лашин В.В. / постанова господарського суду Одеської області від 25.02.2010 р. скасована, провадження по справі № 21/178-09-6271 припинено.

В касаційній скарзі кредитор –Роздільнянська МДПІ Одеської області просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.10.2010 р., посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, справу передати на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника ПАТ "Укргазбанк", перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постанова господарського суду першої інстанції від 25.02.2010 р. про визнання боржника банкрутом мотивована тим, що поскільки грошові вимоги ініціюючого кредитора обгрунтовані, підтверджуються матеріалами справи і не задоволені боржником, боржник не подає фінансову та податкову звітність з 21.03.2007 р., керівні органи боржника відсутні за своєю юридичною адресою, то у суду є підстави для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, відповідно до вимог ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Скасовуючи постанову господарського суду Одеської області від 25.02.2010 р. та припиняючи провадження по справі, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази того, що боржник не знаходиться за своєю юридичною адресою, так як надана ініціюючим кредитором копія довідки про відсутність за фактичним місцезнаходженням боржника, складена начальником підрозділу податкової міліції від 07.11.2007 р. та копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та юридичних осіб-підприємців, в якому зазначено, що станом на 29.10.2009 р. в даному реєстру юридичних осіб з ідентифікаційним кодом 23863755 –записів на знайдено” не є належними доказами відсутності боржника; крім того, судом першої інстанції не було досліджено інші ознаки, які є підставою для визнання відсутнього боржника банкрутом, а саме: документів бухгалтерської звітності, документів, які б свідчили про відсутність підприємницької діяльності боржника, крім того, не додано доказів безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора.

Провадження по справі про банкрутство Фірми "Тетіс” у вигляді ТОВ порушено на підставі ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, відповідно до якої у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Як вбачається із матеріалів справи, і було встановлено судом, ініціюючий кредитор не надав суду належних доказів у відповідності до вимог ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які б свідчили про припинення Фірми "Тетіс” у вигляді ТОВ підприємницької діяльності, доказів неможливості встановити місцезнаходження керівних органів боржника, довідки реєструючого органу про відсутність боржника за його місцезнаходженням, документів органу зв’язку про неможливість вручення кореспонденції боржнику, за його юридичною чи поштовою (фактичною) адресою.

Відповідно до ст.17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, який набрав чинності з 01.07.2004 р., в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч. ч. 1,3 ст.18 зазначеного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Даний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Виходячи з вимог ч.2, ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ініціюючим кредитором в якості доказу відсутності боржника за юридичною адресою надано копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та юридичних осіб-підприємців, в якому зазначено, що юридичних осіб за ідентифікаційним номером 23863755 не знайдено (т.1, а.с.8)

          Відповідно до вимог Закону внесення до реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням та про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу має різну правову природу, і вказані відомості не є тотожними, а отже, внесення до Єдиного державного реєстру запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу не може вважатись беззаперечним доказом відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Як було правильно зазначено господарським судом апеляційної інстанції, в порушення вищезазначених вимог Закону, господарським судом Одеської області, не з’ясовано факт наявності чи відсутності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи Фірми "Тетіс” у вигляді ТОВ за її місцезнаходженням, відповідно до вимог Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців".

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, грошові вимоги Роздільнянської МДПІ Одеської області до боржника в сумі 1306,47 грн. складаються із заборгованості по сплаті штрафних санкцій, які виникли внаслідок несплати Фірми "Тетіс” у вигляді ТОВ у встановлений законом строк узгодженої суми податкового зобов"язання за відповідними податковими рішеннями, а саме, по податку на прибуток в сумі 340 грн., по комунальному податку 120, 20 грн. та по податку на додану вартість в сумі 846,27 грн.

Відповідно до вимог чинного законодавства, а саме ст.ст.1, 2, 13, 14, 15 Закону України “По систему оподаткування” суми неустойки (штрафів, пені) і фінансових санкцій, що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, не відносяться до категорії податків і зборів (обов’язкових платежів), а отже, наявність лише штрафних санкцій за порушення податкового законодавства не може бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)

не інакше як через відновлення платоспроможності.

Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Таким чином, заборгованість по сплаті штрафних санкцій, не може являтись основним грошовим зобов’язанням боржника, в розумінні Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ” та слугувати підставою для порушення і здійснення провадження по справі про банкрутство боржника.

За таких обставин, господарський суд апеляційної інстанції, дійшов до обгрунтованого висновку, що провадження по справі про банкрутство Фірми "Тетіс” у вигляді ТОВ за ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, як відсутнього боржника, порушено безпідставно і у господарського суду першої інстанції не було правових підстав для визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою, в порядку ст. 52 даного Закону, і подальших підстав для здійснення провадження у справі про банкрутство Фірми "Тетіс” у вигляді ТОВ, не вбачається, а отже, провадження по справі підлягає припиненню.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Одеського апеляційного господарського суду від 21.10.2010р. по справі № 21/178-09-6271 постановлена у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваній постанові апеляційної інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1115, 1117 –1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Роздільнянської МДПІ Одеської області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.10.2010р. по справі № 21/178-09-6271 залишити без змін.

Головуючий - Ткаченко Н.Г.

Судді - Катеринчук Л.Й.

          Білошкап О.В.