Рішення № 131324108, 27.10.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2025 рокуСправа №160/21591/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Погрібняк Олексій Михайлович, до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Погрібняк Олексій Михайлович, до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обчислення ОСОБА_1 пенсії за віком з 01.03.2021 без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018, 2019, 2020 роки;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018, 2019, 2020 роки;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області застосувати до призначеної 01.03.2021 ОСОБА_1 пенсії за віком показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018, 2019, 2020 роки та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням раніше виплачених сум, з 24 січня 2025 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Позивач з 15.08.2017 отримувала пенсію за вислугу років, призначену відповідно до ст. 55 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення». У зв`язку з досягненням 01.01.2021 віку 60 років, позивачу було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Проте під час розрахунку пенсії за віком відповідач застосував показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Водночас позивач уважає, що відповідач мав застосувати середній показник заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2018-2020 роки. З огляду на викладене, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/21591/25 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Згідно з довідками про доставку електронного листа, позовна заява та ухвала про відкриття провадження у справі були доставлені до електронного кабінету відповідача.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався і не повідомив поважності причин його неподання, тому з огляду на положення ч. 6 ст. 162 КАС України, суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію пенсії справи позивача.

Витребувані судом документи були надані відповідачем через систему «Електронний суд».

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач).

З 15.08.2017 позивач отримувала пенсію за вислугу років.

За заявою позивача з 01.03.2021 її було переведено на пенсії за віком у зв`язку із досягненням віку 60 років.

11.02.2025 позивач звернулася до відповідача із заявою щодо перерахунку та виплати їй пенсії за віком відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки.

Листом від 19.02.2025 №8812-5904/Д-01/8-0400/25 у відповідь на звернення позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило, що позивача було переведено з пенсії по вислузі років на пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Розмір пенсії обчислено, виходячи із загального стажу, зарахованого по 01.09.1976 по 31.08.2017, що складає 38 років 8 місяців 4 дні, та заробітної плати за даними системи персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 31.07.2017. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки, із застосуванням коефіцієнтів збільшення в розмірі 1,17; 1,11; 1,11; 1,14 та 1,197 складає 9627,90 грн.

Для застосування показника середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески, за 2018, 2019 та 2020 роки при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 немає законних підстав.

Позивач не погоджується з такими діями відповідача та вважає, що відповідач при призначенні пенсії за віком мав застосувати середній показник заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням їй пенсії за віком, а саме за 2018-2020 роки. Наведені обставини і стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV), який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Цей Закон також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 8 Закону №1058-IV закріплено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з ч.2 ст.40 Закону №1058-IV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1+ Кз2+ Кз3+ ... + Кзn);

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Таким чином, за загальним правилом передбаченим частиною 2 статті 40 Закону №1058-IV, при обчисленні заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховується, серед іншого середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV установлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч.1 ст.40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

З аналізу зазначених вище норм законодавства видно, що частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-IV.

Однак у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, тому має враховуватись показник із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2018-2020 роки.

Суд звертає увагу, що позивачу первісно було призначено пенсію за вислугу років, відповідно до Закону №1788, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.

Для призначення пенсії за віком, відповідно до Закону №1058-IV, позивач звернулася вперше в січні 2021 року.

Статтею 7 Закону №1788 передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком та по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу особою на час звернення за пенсією чи ні. Пенсія за вислугу років призначається лише при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Згідно з п. 11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, пенсія за вислугу років призначається у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.

Таким чином, позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року призначення пенсії, яке відбулось у 2021 році, а саме за 2018-2020 роки.

Та обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років з 01 січня 2004 року здійснюється на підставі Закону №1058 за формулою, що встановлена для пенсії за віком, не впливає на те, що призначення пенсії за вислугу років передбачено положеннями Закону №1788.

При цьому, статтею 9 Закону №1058 не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Разом з тим, ч. 3 ст. 45 зазначеного Закону регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.

Отже, при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону №1788, до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону №1058, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV.

Суд зазначає, що Верховний Суд України у постанові від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а (№21-6331а15) висловив правову позицію стосовно того, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно з ч. 3 ст. 45 Закону №1058.

Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №876/5312/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно при призначенні позивачу пенсії за віком не застосував середню заробітну плату (доход) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, які передують року призначення пенсії.

Відповідно до частин 1, 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

За встановлених обставин справи, наведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що у цій справі дії органів пенсійного фонду щодо призначення ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за вислугу років, є протиправною.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд зазначає, що позовні вимоги у цій справі підлягають задоволенню.

Водночас, з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні, ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Розміри ставок судового збору визначені у ст. 4 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2025 року у розмірі 3028,00 грн.

Таким чином, за подачу фізичною особою позову з однією вимогою немайнового характеру підлягає оплаті судовий збір у розмірі 1211,20 грн (3028,00 грн х 0,4 = 1211,20 грн).

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З матеріалів позову видно, що вказаний позов, який поданий через систему «Електронний суд», містить одну вимогу немайнового характеру та пов`язану з нею вимогу зобов`язального характеру.

Таким чином, за подачу цього позову до суду оплаті підлягає судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Як видно з матеріалів справи, позивач оплатила судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладені норми, а також задоволення позовних вимог, суд зазначає про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору у розмірі 968,96 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір», решта суми сплаченого судового збору у розмірі 242,24 грн повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Крім судового збору, позивач у позовній заяві просить суд відшкодувати понесені нею судові витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частинами першою та третьою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед інших, і витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно зі статтею 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У Рішенні Конституційного Суду України №23-рп/2009 (пункт 3.2) від 30 вересня 2009 року передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Згідно з положеннями пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, до правової допомоги належать і консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.

Згідно з частинами першою та другою статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Положеннями частини третьої статті 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до матеріалів справи надані договір №247 про надання правової допомоги від 03.07.2025, акт виконаних робіт №1 від 21.07.2025, квитанція до прибуткового касового ордера №4 від 21.07.2025, ордер серії АЕ №1399772.

Також позивачем надано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП №3875 від 14.09.2018, яке видано адвокатові Погрібняку Олексію Михайловичу.

Так, за договором від 03.07.2025 №247 про надання правової допомоги, укладеним між ОСОБА_1 (клієнт) і адвокатом Погрібняком Олексієм Михайловичем (виконавець), Клієнт замовляє Виконавцю надання правової допомоги по захисту прав та законних інтересів перед органами Пенсійного фонду України та судами першої інстанції в частині написання позовної заяви. Правова допомога надається Клієнту Виконавцем на платній основі відповідно до умов, визначених цим Договором (п. п. 1.1.- 1.2.).

Сторони визначили характер правової допомоги, яка надається за цим Договором: усні та письмові консультації з питань діючого пенсійного та адміністративного законодавства України; проведення юридичного аналізу первинної документації Клієнта, з обов`язковим наданням усних висновків та рекомендацій адвоката Виконавця відносно дотримання вимог чинного законодавства України; представництво інтересів Клієнта перед судом першої інстанції; представництво та захист інтересів Клієнта в установах і організаціях, в органах влади та місцевого самоврядування та при державних і приватних виконавцях з будь-якого питання, яке зачіпає права та законні інтереси Клієнта щодо предмету договору; складання, підготовка відзиву, адвокатських запитів та відповіді на заперечення; складання, підготовка заяв, клопотань, скарг та інших процесуальних документів, які направленні на захист прав та законних інтересів Клієнта; підготовка та подача відповідної документації до суду першої інстанції щодо захисту прав та законних інтересів Клієнта; підготовка та подача відповідної документації до органів виконавчого провадження для відкриття та/або здійснення примусового виконання виконавчих нотаріальних написів, рішень/наказів та виконавчих листів суду, що набули законної сили (п.1.2.).

Сторони договору узгодили, що адвокат, з-поміж іншого, має право представляти та захищати права та законні інтереси Клієнта в судових органах (в першій інстанції) (п.3.4.1. Договору); підписувати позовні заяви, заяви, скарги, клопотання та інші процесуальні документи, які подаються від імені Клієнта до суду (п. 3.4.3. Договору).

Відповідно до пункту 4.1.1. Клієнт зобов`язується сплатити за складання адвокатом позовної заяви 7000 (сім тисяч) грн. Після виконання послуги складається акт. Клієнт за власний рахунок сплачує судові витрати, які не входять до загальної суми гонорару адвоката.

21.07.2025 сторони зазначеного вище договору підписали акт виконаних робіт №1, згідно з яким адвокат Погрібняк О.М. з одного боку, та ОСОБА_1 , з іншого боку, стверджують, що умови договору про надання правової допомоги №247 від 03.07.2025, виконані, а саме: складено позовну заяву про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та зобов`язання вчинити певні дії. Розрахунок витрат на правову допомогу: складання позовної заяви - 7000 грн.

Частиною дев`ятою статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №826/15063/18.

Разом з цим, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Зазначені висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №420/1109/21.

Суд зазначає, що адвокатом позивача під час надання правової допомоги у цій справі складено позовну заяву, до якої додані необхідні докази і документи на підтвердження правової позиції позивача. Подана адвокатом позовна заява у цій справі відповідала вимогам, установленим Кодексом адміністративного судочинства України.

Поряд з цим, суд зазначає, що розглянута судом справа, є справою незначної складності з усталеною судовою практикою судів як апеляційної, так і касаційної інстанцій.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 3500,00 грн. Ця сума є співмірною з вчиненими адвокатом діями та наданими послугами у цій справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в застосуванні показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2018, 2019 та 2020 роки, при обрахунку пенсії за віком, призначеної вперше.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 розрахунок пенсії за віком відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2018, 2019 та 2020 роки, та виплатити пенсію з 24.01.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427).

Суддя Н.В. Кучугурна