Рішення № 131211240, 16.10.2025, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1867/24

Номер провадження 2/350/80/2025

Р ІШ ЕН НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2025 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба в справах дітей Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області, орган опіки і піклування Городенківської міської ради Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав-

установив:

ОСОБА_1 звернувся до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області із позовною заявою до відповідачки, у якій просить суд ухвалити рішення, яким позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В основу своїх позовних вимог позивач зіслалася на те, що перебував з відповідачкою в зареєстрованому шлюбі. Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 06.11.2017 шлюб між ними розірвано. Від шлюбу у них народилися діти - дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Діти проживають разом з ним, відповідачка з 2018 року перебуває за кордоном зовсім не цікавиться дітьми, коштів на їхнє утримання не надає, навчальним та виховним процесом дітей не цікавиться. Він, як батько самостійно піклується про дітей. Відповідачка, виїхавши за кордон, не виявляє жодного інтересу до життя та виховання дітей. Вона не бере участі у фінансовому забезпеченні, не підтримує зв`язку з дітьми. Така поведінка є свідченням ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків, що суперечить нормам статті 150 Сімейного кодексу України.

У зв`язку з тим, що відповідачка ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей, вважає, що це викликає у них хибну уяву про матір, що в свою чергу перешкоджає їх нормальному фізичному та моральному розвитку. Все вищевказане свідчить про те, що відповідачка, самоусунулася від своїх батьківських обов`язків. Просить позов задовольнити, позбавити відповідачку батьківських прав.

27.11.2024 представником відповідачки - адвокатом Бурак Б.В. надано відзив на позовну заяву, в якому вказав, що відповідачка позов не визнає.

11.03.2025 представник Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано Франківської області подала заяву про розгляд справи у її відсутності.

Сторони у судове засідання не прибули.

У попередньому судовому засіданні позивач, позовні вимоги підтримав повністю. Додатково суду пояснив, що відповідачка, не бере участі у здобутті дітьми освіти. Він самостійно забезпечує всі права та інтереси дітей, надаючи необхідний рівень матеріального та морального забезпечення. Відповідачка продовж тривалого часу не надає ніякої матеріальної допомоги дітям та не спілкується із дітьми, що свідчить про самоусунення її від виховання. На його думку зазначені дії ставлять під загрозу психологічне здоров`я дітей. У зв`язку із тим, що відповідачка взагалі не цікавиться дітьми, не піклується про них, не проявляє заінтересованості в їхній подальшій долі, не цікавиться їхніми успіхами, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їхнім здоров`ям, розвитком, навчанням, перебуванням у школі, не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляє інтересу до їхнього внутрішнього світу, і саме в результаті таких негативних дій відповідачки створились умови, які шкодять інтересам дітей. Вважає, що є достатньо підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав. Поведінка відповідачки свідчить про те, що вона свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, проявляє повну байдужість до подальшої долі та життя своїх дітей, що можна кваліфікувати як свідомо обрану нею винну поведінку у формі бездіяльності, внаслідок якої вона повністю самоусунулася від виконання обов`язків, покладених на неї законом та нормами суспільної моралі. Станом на сьогодні не існує будь-яких поважних причин, які б унеможливлювали виконання нею свого батьківського обв`язку по відношенню до дітей. Він не вважає, хворобу відповідачки, чи знаходження її за межами України такими обставинами. В нього нова сім`я, його теперішня дружина має дитину від попереднього шлюбу, і вони спільно виховують трьох дітей. Разом з теперішньою дружиною вони бажають створити повноцінну сім`ю.

У попередньому судовому засіданні відповідачка позов не визнавала. Суду пояснила, що дійсно діти проживають з батьком, який створив нову сім`ю. Вона заперечує проти позбавлення її батьківських прав, оскільки підстав для такого рішення не має. Вона в міру можливості підтримує зв`язок з дітьми. На даний час вона хворіє на онкологічне захворювання, тому можливо і не достатньо часу приділяє дітям, однак так склалися обставини. Вона телефонує до дітей, часто передає їм речі та гроші. Діти спілкуються із її матір`ю. Жодного негативного впливу на своїх дітей вона не чинить, дітей дуже любить, просить не позбавляти її батьківських прав. Відповідач штучно створює видимість про те, щоб її виставити в негативному світлі. Він настроює дітей проти неї. Ще в 2018 році відповідач забороняв бачитися з дітьми. Вона змушена була звертатися до органу опіки та піклування, тоді її заяву було задоволено, та зобов`язано від подача не чинити їй перешкоди в спілкуванні з дітьми. Вона сама возила дочку в Київ, коли дочка поступала до юридичного ліцею, облаштовувала дочці кімнату в гуртожитку. В них були добрі відносини. Вона постійно цікавилася навчанням дочки. Турбуючись про дочку, вона дійсно дзвонила в гуртожиток, коли не було там гарячої води. Однак, тоді сталася конфліктна ситуація, фактично так вийшло, що через цей дзвінок, дочка сильно на неї образилася. Вона, як мати хотіла допомогти, але ОСОБА_5 сказала, що такими діями вона її опозорила, що з неї почали сміятися дівчата з кімнати. Після цього в них погіршилися відносини, але до цього випадку в них все складалося добре. Так само вона турбується і про сина. Вона передавала дітям речі, спілкувалася по телефону, скидала кошти. Не заперечує, що на даний час між ними з дітьми є напружені відносини, однак такі викликані поведінкою позивача, який дітей настроює проти неї. Часто таке буває, що коли вона телефонує до дітей, то вони не підіймають слухавки. Діти вже є достатньо дорослими, і добре розуміють що вона не винна в ситуації, що склалася, це тільки позивач їх так настроює. Вона намагається налагодити відносини з дітьми, і надіється що найблищим часом їй це вдасться. Просила не позбавляти її батьківських прав.

Представник відповідачки-адвокат Бурак Б.В. надаючи пояснення в попередніх судових засіданнях, просив суд відмовити в задоволенні позову. Не заперечив, що відповідачка виїхавши за кордон не має можливості в повній мірі здійснювати виховання дітей. Однак, так склалося життя, відповідачка з метою заробляння коштів, як для себе так і своїх дітей змушена перебувати в іншій крані. В сторін вже був спір про участь матері в спілкуванні з дітьми, ще з 2018 році позивач відмовлявся надавати можливість у спілкуванні матері з дітьми. Такі дії позивача були предметом розгляду органу опіки та піклування. Це вказує, що мати, ніколи не відмовлялася від своїх дітей. Вона в міру своїх можливостей добровільно направляє дітям кошти. Позивач із позовом про стягнення аліментів не звертався. На даний час ОСОБА_2 потребує лікування, тому постійно перебуває у Польщі. Просив суд врахувати негативне відношення позивача до матері його дітей, та звернути увагу на стиль спілкування між ними з доданої переписки через вайбер. Жодних обставин, які б вказували на негативну поведінку матері відносно своїх дітей не існує, тому вважає позов безпідставним.

Представниця Городенківської міської ради Івано-Франківської області подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності.

Допитана в судовому засіданні, як свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона на даний час перебуває у шлюбі із позивачем ОСОБА_1 . Від шлюбу вони спільних дітей не мають, однак вона має дитину, і у відповідача є свої двоє дітей, тому вони мають намір створити власну багатодітну сім`ю. На скільки їй відомо, мати дітей зовсім не цікавиться ними, жодної участі в їхньому житті не приймає. Дітьми повністю опікується батько.

Допитаний в судовому засіданні, як свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що ОСОБА_1 є його кумом, в них добрі товариські відносини. Йому відомо, що ОСОБА_1 дбає про своїх дітей належним чином, мати дітей залишила, сама виїхала за кордон. Дітям нічим не допомагає.

Допитана в судовому засіданні, як свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що саме через поведінку позивача склалася така ситуація, що діти не хочуть спілкуватися із матір`ю. Діти і від неї трубки не беруть, вона також хоче брати участь в процесі виховання дітей, як їхня бабуся, однак позивач всіма способами чинить перешкоди.

Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши та оцінивши в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до змісту ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ст.ст.1-4 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України), завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як передбачено ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, в тому числі шляхом

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно з ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Даючи оцінку вимозі позивача про позбавлення відповідачки батьківських прав щодо малолітньої дитини та доказам, які він наводить на обґрунтування заявлених вимог, то суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч.1 ст.3 СК України, сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Частиною 3 статті 4 СК України передбачено, що кожна особа має право на проживання в сім`ї.

Відповідно до положень ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Відповідно до вимог ст.ст.150, 157 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Згідно з ч.ч.2, 4 ст.155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Так, відповідно до ч.1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 видане виконавчим комітетом Сваричівської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області, актовий запис №51 (а.с.6) та копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_2 видане виконавчим комітетом Сваричівської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області, актовий запис №9 (а.с.6-зворот) копією рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 06.11.2017 (а.с.7) підтверджено, що позивач та відповідачка є батьками неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після розірвання шлюбу дітей залишено на проживання з батьком.

Згідно із ч.4 ст.19 СК України, при розгляді судом спорів, зокрема щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч.5 ст.19 СК України).

З висновку органу опіки та піклування Городенківської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жительки с. Сваричів Калуського району стосовно неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.96-97), що орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жительки с. Сваричів Калуського району стосовно неповнолітніх дітей. В обґрунтування зазначеного висновку уповноважений орган зазначив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебували в шлюбі 14.07.2007 по 06.11.2017. Від спільного проживання у них народились дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 06.03.2019 року зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8).

На даний час неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 навчається Київському ліцеї безпекового спрямування та національно-патріотичного виховання імені Ярослава Кондратьева Національної академії внутрішніх справ (а.с.87).

Неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 навчається у 8-В класу Городенківського ліцею №1 ім. Івана Данилюка ( а.с.85).

У відповідь на запит служби у справах дітей міської ради від 31.03.2025 року №172/03-24 служба у справах дітей Рожнятівської селищної ради в листі від 02.04.2025 року №01-12/19-40 повідомила, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 2019 року в с. Сваричів не проживає. За інформацією сусідів та старости с. Сваричів - Михайла Рибчака, жінка виїхала за межі України більше 5 років тому. Також зазначається, що проживаючи в селі до 2019 року, ОСОБА_2 не особливо відповідально ставилась до виховання дітей, їх утримання та виховання. В більшості цим займався батько, ОСОБА_1 (а.с.83).

Копіями довідок №284, №285 виданими сімейним лікарем ОСОБА_10 амбулаторії загальної практики сімейної медицини смт. Чернелиця (а.с.84), підтверджено, що за медичною допомогою та на медичні огляди дітей супроводжував батько. Мати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 жодного разу не присутня при медичних оглядах дітей.

Довідкою №202/01-16 від 07.04.2025 року на учня 8-В класу Городенківського ліцею №1 ім. Івана Данилюка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , виданою заступником директора на підставі інформації класного керівника ОСОБА_11 підтверджено, що дитина відвідує ліцей систематично, бере активну участь у позашкільній діяльності класу, він товариський та комунікабельний хлопчик. Мати дитини, ОСОБА_2 , контакту із ліцеєм не підтримує, успішністю дитини не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує. Натомість успішністю дитини та його потребами у ліцеї цікавиться батько ОСОБА_1 , який приходить на батьківські збори та різні виклики до ліцею (а.с.85).

Копією характеристики від 31.03.2025 на ліцеїстку 201 навчальної групи Київського ліцею безпекового спрямування та національно-патріотичного виховання імені Ярослава Кондратьева Національної академії внутрішніх справ - ОСОБА_3 , виданою на підставі інформації класного керівника ОСОБА_12 , підтверджується, що дитина навчається в даному закладі з 01.09.2023 року, зарекомендувала себе старанною, дисциплінованою, відповідальною, охайною, шанобливою ліцеїсткою, користується повагою серед однолітків. Мати дитини бере опосередковану участь у вихованні доньки, декілька разів виходила на контакт з класним керівником, зі слів ОСОБА_5 , з дев`яти років вона з нею не спілкується, а вихованням займається батько (а.с.86).

Згідно копії протоколу бесіди з Дитиною (а.с.81) поспілкувавшись 18.04.2025 з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з`ясовано, що дитина навчається в 8-В класі Городенківського ліцею №1 імені ОСОБА_13 . Проживає з татом, його дружиною та сестрою ОСОБА_5 , але вона навчається в Києві і приїздить додому тільки на канікули і свята. З мамою дитина бачилась в березні минулого року в місті Івано-Франківськ. Мати привітала з днем народження та дала гроші в подарунок, суму дитина не пам`ятає. ОСОБА_6 повідомив, що мама живе за кордоном, раніше вона телефонувала і писала, а тепер перестала. Хлопчик ображений на неї за таку поведінку і не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав.

Згідно копії пояснень (а.с.82) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 зазначила, що з 2017 року зі своїм молодшим братом ОСОБА_6 проживають з батьком ОСОБА_1 . Мати - ОСОБА_2 тривалий час проживає за кордоном. Батько вирішує всі питання щодо їх навчання, лікування та утримання. Вона не може пригадати час, коли востаннє бачилась з мамою, по телефону спілкувалась в першому півріччі 2024 року, в соцмережах не спілкуються взагалі. Оскільки, на даний час взагалі відсутнє спілкування з біологічною матір`ю, вважає, що вона має бути позбавлена батьківських прав щодо неї.

Судом встановлено, що відповідачка не з`явилася на засідання комісії з питань захисту прав дитини, при цьому обставин неявки ОСОБА_2 , яка проживає у с.Сваричів Калуського району на засідання не встановлювалось.

Наведені вище письмові докази дають суду підстави вважати, що відповідачка ОСОБА_2 не в достатній мірі бере участі у вихованні своїх дітей.

При цьому, суду не представлено доказів винної поведінки відповідачки, беручи до уваги те, що відповідачка не втратила інтересу до участі у вихованні дітей, з метою як найкращого забезпечення інтересів неповнолітніх дітей, суд вважає, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є передчасним та недоцільним.

Суд критично ставиться до вказаних в позові висновків та наданих в судовому засіданні пояснень позивача щодо негативної характеристики відповідачки, оскільки до матеріалів справи не надано належних доказів, що відповідачка веде аморальний спосіб життя та не цікавиться вихованням та розвитком дітей.

Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Наданий в якості доказу висновок органу опіки і піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, суд вважає недостатньо обґрунтованим таким, що не відповідає інтересам дітей, які мають право на підтримання особистих контактів із обома батьками, а у випадку позбавлення відповідачки батьківських прав, діти будуть остаточно позбавлені материнської опіки. Вказаний висновок не містить в собі відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про злісне ухилення відповідачки від виховання дітей, її протиправну чи винну поведінку, негативний вплив на виховання та свідомість дітей, які були б законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу як позбавлення її батьківських прав.

При цьому, органом опіки та піклування не проводилося обстеження умов проживання відповідачки, не досліджувалися інші дані, які ймовірно мали б значення для більш ширшого висвітлення у висновку проблеми виховання дітьми батьками. Цей документ не містить мотивів відносно того, яким чином таке втручання в сімейне життя неповнолітньої дочки та неповнолітнього сина буде відповідати їхнім інтересам, і яким саме інтересам дітей, чи позитивно вплине на дітей розлучення з матір`ю та відсутність з її боку піклування про дітей в майбутньому.

Судом на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Крім того, суд бере до уваги, що Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення у справі Мамчур проти України, № 10383/09, §100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 (зі змінами) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

У постанові від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22 (провадження № 61-10115св2) зазначено, що Верховний Суд в оцінці обставин справи виходить з того, що суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який суди йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини (постанова Верховного Суду від 04 грудня 2024 року у справі № 133/747/23, провадження № 61-9650св24).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина може вважатися доведеною, якщо інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

В оцінці доводів касаційних скарг у справах про позбавлення батьківських прав Верховний Суд послідовно застосовує системний аналіз норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та враховує, що позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

ОСОБА_1 , звертаючись до суду з цим позовом, посилалася на те, що відповідачка не бере участі у вихованні дітей, не цікавиться ними, тобто взагалі не виконує батьківські обов`язки, що, на його думку, є достатньою підставою для позбавлення її батьківських прав та відповідатиме інтересам дітей.

При цьому, у матеріалах справи відсутні беззаперечні та достатні докази, які б підтверджували винну та свідому поведінку відповідачки щодо ухилення від участі у вихованні дітей, умисне і свідоме нехтування нею обов`язками матері, які б, у свою чергу, свідчили про наявність правових підстав для позбавлення її батьківських прав стосовно неповнолітніх дітей.

Суд враховує ту обставину, що відповідачка майже постійно проживає за кордоном в Польщі. Однак, така обставина, яка в свою чергу об`єктивно впливає на спосіб та характер спілкування матері з дітьми, не є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Крім того, в позовній заяві та в поясненнях в судовому засіданні позивач не обґрунтував тієї обставини, що позбавлення батьківських прав є доцільним в інтересах саме дітей, та в чому конкретно полягає така доцільність.

Судом в ході розгляду справи не встановлено обставин, які свідчили б про те, що ухилення матері від виховання дітей є умисним, або що нехтування нею своїми обов`язками по відношенню до дітей є свідомим.

Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини під час розгляду справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та Верховним Судом у постановах від 22 листопада 2023 року в справі № 320/4384/18, провадження № 61-1682св22; від 19 лютого 2024 року в справі № 159/2012/23, провадження № 61-15840св23; від 21 лютого 2024 року в справі № 404/9387/21, провадження № 61-13425св23.

Верховний Суд наголошує, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року в справі № 320/5094/19, провадження № 61-7357св21; від 07 березня 2024 року в справі № 947/7448/22, провадження № 61-18610св23; від 01 серпня 2024 року в справі № 366/52/21, провадження № 61-8861св24).

Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, провадження № 61-9216св24).

Суд звертає увагу, що позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Однак, проаналізувавши наявні у матеріалах цивільної справи докази в сукупності із наданими в судовому засіданні усними поясненнями сторін та свідків цивільної справи, суд прийшов до переконання, що поведінку відповідачки можна змінити у кращу сторону в питанні виховання своїх неповнолітніх дітей та належному виконанні її материнських обов`язків.

Суд переконаний, що позбавлення батьківських прав відповідачки стосовно своїх неповнолітніх дітей не буде сприяти захисту інтересів останніх, як і не буде стимулювати відповідачку до належного виконання своїх обов`язків.

Як зазначив суд вище, відповідачка дійсно не в повній мірі виконувала свої батьківські обов`язки відносно неповнолітніх дітей, однак враховуючи, що позбавлення батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено, суд приходить до висновку про недоцільність позбавляючи відповідачку батьківських прав.

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, враховуючи якнайкращі інтереси дітей, які на час розгляду справи у суді є неповнолітніми, суд проходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

ОСОБА_2 слід попередити про необхідність зміни свого ставлення до обов`язку по вихованню дітей та покласти на орган опіки та піклування контроль за виконанням відповідачкою своїх батьківських прав відносно дітей.

Покласти на орган опіки та піклування контроль за виконанням відповідачкою своїх батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 1-4, 19, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба в справах дітей Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області, орган опіки і піклування Городенківської міської ради Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , житель АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , проживає АДРЕСА_3 .

Третя особа: Чернелицька селищна рада Коломийського району Івано-Франківської області: Івано-Франківська область, Коломийський район, селище Чернелиця, вул. Нзалежності,10а, ЄДРПОУ 04255601.

Третя особа: орган опіки і піклування Городенківської міської ради Івано-Франківської області: (78100, Івано-Франківська область, Коломийський район, м. Городенка, вул. Шевченка,77, ЄДРПОУ 44332095.

Повний текст рішення складено 23.10.2025.

Суддя: