Ухвала суду № 1311662, 27.11.2007, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №22а-1405/07                                                                                                                             Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку – 23                                                                                                      інстанції –  СадовийІ.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            27 листопада 2007 року                                                                  м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  судді     –  Проценко О.А.(доповідач),

суддів                            –  Коршуна А.О., Туркіної Л.П.,

при секретарі               –  Серьогіна О.В.

за участі представників:

позивача         –  Кальф Г.В. дов. від 17.10.07р.

відповідача     –  Благодір Р.В., дов. №22351/10-014 від 21.05.07р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові фінанси» та Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя

на постановугосподарського суду Запорізької  області від 07.05.07р. в адміністративній справі № 23/267/07-АП

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Промислові фінанси»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

за участі прокурора Запорізької обласної прокуратури

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислові фінанси»звернулось до господарського суду із адміністративним позовом до Державної  податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя з позовними вимогами про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 01.08.2006р. №0000691702/0/26841 та виданих на його підставі за результатами процедури адміністративного оскарження податкових повідомлень–рішеннь від 04.10.06р. №00691702/1/34133, від 28.12.06р. №0000691702/2.  В обґрунтування позову зазначено, що позивач правильно здійснив оподаткування доходів фізичних осіб нерезидентів – громадян Російської Федерації за продаж акцій на підставі договорів купівлі-продажу цінних паперів. 23 березня 2007 року позивач уточнив позовні вимоги, додатково до вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.08.2006р. №0000691702/0/26841, від 04.10.06р. №00691702/1/34133, від 28.12.06р. №0000691702/2, просив скасувати податкове повідомлення рішення від 13.03.07р. №0000691702/3, яке прийняте на підставі  податкового повідомлення-рішення від 01.08.2006р. №0000691702/0/26841.

Постановою господарського суду Запорізької області від 07.05.07р. адміністративний позов задоволено частково. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя  №0000691702/0 від 01.08.06р. та №0000691702/3 від 13.03.07р. частково, а саме: в частині нарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 8159грн.70 коп., в тому числі 2719грн.90 коп. - основного платежу та 5439грн.80 коп. – штрафних (фінансових) санкцій. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу  в якій просив скасувати постанову господарського суду від 07.05.07р. у частині задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові фінанси»та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови неповно з’ясував обставини справи, невірно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема,  п.п. 9.11.3. п.9.11.ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03р. №889-ІV яким визначено, що «якщо зазначені у п.п. 9.11.1. цього пункту доходи виплачуються нерезидентом резидентом – фізичною особою або юридичною особою, то такий резидент вважається податковим агентом такого нерезидента стосовно таких доходів. При укладенні договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження України, резидент зобов’язаний зазначити у такому договору ставку податку , яка буде застосована до таких доходів.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову господарського суду від 07.05.07р. та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі та визнати нечинними податкові повідомлення–рішення 26841 від 01.08.06р. №0000691702/0 та видані на його підставі протягом процедури його адміністративного оскарження податкові повідомлення–рішення від 04.10.06р. №0000691702/1/34133, від 28.12.06р. №0000691702/2, від 13.03.07р. №0000691702/3 у зв’язку із порушенням судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині визнання за позивачем обов’язку виконати функції податкового агента стосовно доходу, одержаного нерезидентами від операцій з інвестиційними активами у 2005 році, зокрема, ч.1 ст.19 Конституції України, згідно якої правовий порядок в України ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не  передбачено законодавством. Тобто суд має вказати ту правову норму відповідно до якої торговець цінними паперами, що придбаває у фізичної особи – нерезидента інвестиційні акти (акції) є податковим агентом такого нерезидента. Суд не прийняв до уваги і не зазначив у постанові, чому не повинні застосовуватися  також інші правові норми, а саме:

- ч.1 п.п.9.11.1.п.9.11.ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»  від 22.05.03р. №889-ІV "Доходи з джерелом їх походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для резидентів, з урахуванням особливостей, визначених окремими нормами цього Закону." ;                                                                                                            

- п.п. 9.6.1. п. 9.6. ст. 9 Закону України Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»  від 22.05.03р. №889-ІV "Облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат."

- п.п. 9.6.6. п. 9.6. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»  від 22.05.03 р. №889-ІV: "До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року. Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року. Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, то його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення."

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечує, дані висновки суду першої інстанції вважає обґрунтованими. В свою чергу відповідач оскаржує постанову господарського суду від 07.05.2007р. в частині задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи свою позицію тим, що судом першої інстанції при винесені даної постанови невірно застосовані норми пп.9.11.3, п.9.11 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», не враховано Угоду між урядом України та урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна та попередження ухилень від сплати податків, яка набула чинності для України 03.08.1999р. Просить постанову суду в частині задоволення позовних вимог скасувати і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.

Позивач не згоден з позицією відповідача, просить постанову суду першої інстанції в даній частині залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

На підставі акту «Про результати виїзної планової перевірки товариства зобмеженою відповідальністю «Промислові фінанси» (код ЄДРПОУ 25218409) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.04р. по 31.03.06р.» від 21 липня 2006 року №127/22-18/25218409, Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 01.08.06р. №0000691702/0, яким за порушення пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03р. N 889-IV товариству зобмеженою відповідальністю «Промислові фінанси» визначено суму податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб та фінансові санкції по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 17850,24грн., у тому числі за основним платежем 5950,08грн., штрафні (фінансові) санкції 11900,16грн. Позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішенняу порядку апеляційного узгодження податкового зобов'язання, передбаченого  пп.5.2.2 п.5.2  ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.00р. №2181-III. За результатами оскарження рішення залишено без змін та винесені податкові повідомлення–рішення від 04.10.06р. №00691702/1/34133, від 28.12.96р. № 0000691702/2, від 13.03.07р. №0000691702/3, якими позивачу уточнено строк сплати стягуваних сум.

Згідно акту перевірки, при перевірці правильності визначення сукупного місячного доходу, який підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, встановлено порушення пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 р. N889-IV, оскільки підприємством не утримувався та не перераховувався до бюджету податок з доходів фізичних осіб з виплачених доходів на користь резидентів  (фізичні особи іноземних держав), що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб  у сумі 5950, 08 грн. З матеріалів справи вбачається, що на підставі цивільно-правових договорів купівлі-продажу цінних паперів фізичних осіб - громадян Російської Федерації протягом 2004 – 2005 років продавали позивачу акції на загальну суму 22884,90 грн.  

Відповідно до п.2.1. ст.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03р. N889-IV платниками податку, зокрема, є нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України. Об'єктом оподаткування нерезидента є загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України; загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України; та доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

Згідно із  пп.1.2., 1.3. ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 р. N889-IV дохід – це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами. Дохід з джерелом його походження з України – це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді, зокрема, доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах; доходів від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об'єкта рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із законом України, або якщо місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України; інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).

Особливості оподаткування доходів, одержаних нерезидентами, врегульовані п.9.11. ст.9 вищевказаного Закону. Так, доходи з джерелом їх походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для резидентів, з урахуванням особливостей, визначених окремими нормами цього Закону.

Відповідно до п.9.11.3. ст.9 вищевказаного Закону, у редакції до 01.01.05 р.згідно із  Законом N1958-IV від 01.07.2004, якщо зазначені у підпункті 9.11.1 цього пункту доходи виплачуються нерезиденту резидентом - фізичною або юридичною особою, то такий резидент вважається податковим агентом такого нерезидента стосовно таких доходів. При укладенні договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження з України, резидент зобов'язаний зазначити у такому договорі ставку податку, яка буде застосована до таких доходів.

Згідно із зазначеним пунктом 9.11.3. у редакції до 01.01.05 р., податковим агентом  нерезидента стосовно зазначених у пп.9.11.1 п.9.11. доходів, вважається саме такий резидент.

Враховуючи правило п.1.20.3. ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 р. N889-IV, згідно якого, у разі якщо у цьому Законі використовуються терміни "резидент" або "нерезидент" у відповідних відмінках, під цими термінами відповідно розуміються "фізична особа - резидент" або "фізична особа - нерезидент", суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що до 01.01.05 р. податковим агентом по розглянутих операціях був резидент – фізична особа, а після вказаної дати резидент як фізична так і юридична особа. Отже, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права при частковому задоволенні позовних вимог, оскільки стягування з позивача оскаржуваними рішеннями сум податку з доходу фізичних осіб у розмірі 2719, 90 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5439,80 грн. по договорах, укладених та виконаних у 2004 році, є неправомірним.

Згідно із визначенням терміну податкового агента, до якого віднесені - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 р. N889-IV, визнання позивача податковим агентом по стягненню податку з доходів фізичних осіб по договорах після 01.01.05 р. є правомірним.  

Відповідно до ст.2 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків від 08.02.1995 р., ратифікованою Законом України «Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків» N 369/95-ВР від 06.10.1995 р., ця Угода поширюється на податки, доходи і майно, що стягуються відповідно до законодавства Договірної Держави, незалежно від способу їх стягнення.

Пунктами 1, 3 статті 13 вказаної угоди встановлено, що доходи, які одержуються резидентом Договірної Держави від відчужування нерухомого майна, як воно визначено у статті 6, яке перебуває у другій Договірній Державі, а також акцій, випущених під таке майно, або паїв у товариствах, активи яких складаються з такого майна, можуть оподатковуватись у цій другій Державі. Доходи, одержані резидентом Договірної Держави від відчужування транспортних засобів, згаданих у підпункті е) пункту 1 статті 3, які використовуються в міжнародних перевезеннях, рухомого майна, пов'язаного з експлуатацією цих транспортних засобів, а також цінних паперів, які не згадані в пункті 1 цієї статті, оподатковуються тільки в цій Договірній Державі.

Враховуючи викладене,  не  вбачається  правових  підстав  для скасування постанови суду першої інстанції у справі та задоволення апеляційних скарг, апеляційні скарги не містять доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів вважає, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.        

Керуючись статями 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційні скаргитовариства з обмеженою відповідальністю «Промислові фінанси» та Державної  податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя – залишити  без задоволення.

Постановугосподарського суду Запорізької області від 07.05.07 р. в адміністративній справі № 23/267/07-АП – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України.

Ухвалу може бути оскаржено протягом місяця до Вищого адміністративного суду України відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:                                                                                       О.А.Проценко

Судді:                                                                                                            А.О. Коршун

                                                                                                                      Л.П. Туркіна

  Ухвалу складено у повному обсязі 24.12.07р.