Рішення № 131081411, 10.10.2025, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/6736/24

РІШЕННЯ

іменем України

10 жовтня 2025 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В.,

за участю:секретаря судового засідання Тодорук О.О., представниці відповідача - Ткачук Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року до Хмельницького окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Лідер» (далі - позивач, скаржник, ТОВ «Лідер») з позовною заявою до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - відповідач, контролюючий орган, податковий орган), в якій просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 квітня 2024 року:

- № 00/8644/0905, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 40000,00 грн за нереєстрацію в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників пального;

- № 8638/2201-0708, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 397293,77 грн за нескладення та нереєстрацію податкових накладних по операціях з постачання паливно-мастильних матеріалів отримувачам (покупцям), які не зареєстровані як платники податку на додану вартість;

- № 00/8645/0905, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 336 000,00 грн за неподання та несвоєчасне подання довідок про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу та залишків пального на акцизному складі;

- № 00/8646/0905, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 500000,00 грн за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії;

- № 8637/2201-0708, яким донараховано податкове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 533136,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 53 313,60 грн.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 13 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року, відмовив у задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.04.2025 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер» задоволено частково; рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі № 560/6736/24 скасовано у частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 16 квітня 2024 року № 8638/2201-0708, № 00/8645/0905, № 00/8646/0905; справу у зазначеній частині позовних вимог направити на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду; в іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року залишено без змін.

Ухвалою від 02.05.2025 суддею Печеним Є.В. прийнято до провадження справу № 560/6736/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер" до Головного управління ДПС у Хмельницькій областіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень; запропоновано сторонам надати пояснення по справі з врахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 10.04.2025 у справі № 560/6736/24; постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 30.05.2025 р. о 10:00 год.; зобов`язано Головне управління ДПС у Хмельницькій області в десятиденний строк з дня вручення даної ухвали суду надати до суду докази одержання Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідер", у передбаченому законодавством України порядку, розпорядження Головного управління ДПС у Хмельницькій області про анулювання ліцензій на момент здійснення діяльності, за яку позивачу нараховано штрафні санкції податковим повідомленням-рішенням від 16 квітня 2024 року № 00/8646/0905.

Відповідно до заяв про суті справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер" позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з огляду на таке.

Позивач стверджує, що звіти про обсяг обігу пального та фактичні залишки пального подавалися ним належним чином і у встановлений строк.

Відтак, як вказає позивач, висновки контролюючого органу щодо неподання або несвоєчасного подання такої інформації є безпідставними.

Також позивач зазначає, що мав ліцензію на роздрібну торгівлю пальним, яка, на його думку, була необґрунтовано анульована податковим органом через начебто несплату чергового платежу. Проте, ці обставини не відповідають дійсності та спростовуються наданими платіжними дорученнями. З огляду на це, позивач уважає, що анулювання ліцензії було протиправним, а отже, у спірний період він мав чинну ліцензію.

Окрім того, позивач посилається на положення податкового законодавства, згідно з якими, у разі постачання товарів кінцевому споживачеві - неплатнику податку, податкова накладна може складатися як за щоденними підсумками операцій, так і у вигляді зведеної податкової накладної не пізніше останнього дня місяця.

Вказує, що з урахуванням права на обрання зручнішого способу звітування, він подавав зведені податкові накладні, а тому, на його думку, накладення відповідальності за неподання податкових накладних за щоденними підсумками операцій є безпідставним.

Згідно із заявами по суті справи, Головне управління ДПС у Хмельницькій області проти задоволення позовних вимог заперечує та просить у їх задоволенні відмовити з огляду на таке.

Відповідач посилається на те, що у спірних правовідносинах діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

А отже, як вказує податковий орган, оскаржувані податкові повідомлення рішення є правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимог підтримав із підстав, зазначених у заявах по суті справи, та просив позовні вимоги задовольнити повністю.

У судовому засіданні представниця відповідача проти задоволення позовних вимог заперечила із підстав, зазначених у заявах по суті справи, та просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

У період з 05 березня 2024 року по 25 березня 2024 року відповідно до наказу від 19 лютого 2024 року № 668-П посадові особи Головного управління ДПС у Хмельницькій області провели документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Лідер» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01 липня 2017 року по 31 грудня 2023 року, валютного законодавства за період з 01 липня 2017 року по 31 грудня 2023 року, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2023 року, дотримання іншого законодавства за період з 01 липня 2017 року по 31 грудня 2023 року.

За результатами перевірки складено акт від 01 квітня 2024 року № 7188/22-01-07-08/31494536, у якому зафіксовано виявлені порушення вимог:

- пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, абзацу «г» пункту 198.5 статті 198, абзацу «в» пункту 200.4 статті 200, пунктів 201.1 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 89 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України;

- пункту 6 розділу ІІІ, підпунктів 1, 2 пункту 3, підпункту 5 пункту 4 та пункту 5 розділу V, пунктів 2-6 розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21;

- пунктів 3, 5, 8 наказу Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної»;

- підпунктів 230.1.2 та 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України;

- статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючий орган прийняв, серед інших, податкові повідомлення-рішення від 16 квітня 2024 року № № 8638/2201-0708, 00/8645/0905 та 00/8646/0905.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 16 квітня 2024 року № 8638/2201-0708, то необхідно вказати на таке.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 ПК України, платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер:

покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця;

покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі, серед іншого, здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій, або через банк, небанківського надавача платіжних послуг чи платіжний пристрій (безпосередньо на рахунок постачальника).

Отже, положення статті 201 ПК України встановлюють загальні вимоги до складання та реєстрації податкових накладних, а також спеціальні правила для окремих ситуацій.

Загальне правило визначено у пункті 201.1 статті 201 ПК України: платник ПДВ зобов`язаний у день виникнення податкового зобов`язання виписати податкову накладну в електронній формі, підписати її та зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).

Водночас, спеціальні положення пункту 201.4 ПК України конкретизують порядок складання накладних у випадках безперервного або ритмічного характеру постачань, а також дозволяють особливий спосіб оформлення накладних за щоденними підсумками операцій.

Із системного тлумачення положень статті 201 ПК України випливає, що спеціальні норми пункту 201.4 діють як винятки з загального правила пункту 201.1 цієї статті. Зокрема, у випадку здійснення поставок з певними особливостями (ритмічність, безперервність або масові роздрібні операції через РРО), платнику податку надається альтернативне право обрати спеціальний порядок складення та реєстрації податкових накладних. Водночас, суд звертає увагу, що законодавчо передбачена наявність умов і підстав для складення податкових накладних у спеціальному порядку, у випадку небажання платника податку скористатися цим правом, не звільняє його від обов`язку щодо складання та реєстрації накладних у загальному порядку.

Отже, загальна норма (пункт 201.1 статті 201 ПК України) вимагає своєчасного оформлення кожної операції податковою накладною, а спеціальні норми (пункт 201.4 цієї статті) визначають випадки, коли дозволено відступити від цього порядку та згрупувати операції в підсумкові або зведені накладні.

Так, пункт 201.4 ПК України встановлює, що платники податку в разі безперервного чи ритмічного характеру постачання товарів/послуг можуть оформлювати зведені податкові накладні за спеціальними правилами.

Окремо у цьому пункті визначено, що для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Безперервний характер, як правило, означає триваюче постачання за довгостроковим договором (наприклад, поставка електроенергії, інших комунальних послуг тощо). Ритмічність постачань характерна, насамперед, для договірних правовідносин, коли покупець і постачальник зафіксували регулярні поставки, що можна підтвердити відповідними договорами, видатковими накладними або іншими первинними документами. У таких випадках постачальник має право виписати одну зведену накладну на кінець місяця на загальний обсяг поставок відповідному контрагенту (покупцю) замість множинних накладних на кожне окреме відвантаження.

Суд зазначає, що відповідно до положень пункту 201.4 статті 201 ПК України, можливість складати зведені податкові накладні за місяць (замість оформлення накладної на кожну окрему операцію) безпосередньо пов`язана з наявністю факту ритмічності чи безперервності постачання товарів/послуг одному покупцю.

З огляду на зазначене, саме платник податків, який обирає такий спрощений порядок, зобов`язаний довести, що задекларовані у зведеній накладній операції мають ознаки ритмічного або безперервного характеру. Якщо ж платник податків не надає належних доказів цих обставин, то він не набуває права застосовувати режим зведених податкових накладних, а натомість повинен реєструвати податкові накладні в порядку загальної норми (пункт 201.1 статті 201 ПК України).

У справі, що розглядається, роздрібний продаж пального кінцевим споживачам через реєстратори розрахункових операцій (далі - РРО) не дає можливості ідентифікувати конкретного покупця, який отримує товар кілька разів на місяць. Тому, у такому випадку виключається можливість здійснення безперервних або ритмічних поставок, оскільки відсутній конкретно та документально визначений один і той самий покупець, який отримує товар кілька разів на місяць.

З огляду на зазначене, кожна роздрібна операція через РРО є окремим постачанням окремому споживачу, а не ланцюгом поставок тому самому контрагенту. Отже, спеціальний режим зведених місячних накладних, передбачений для ритмічних/безперервних постачань, не поширюється на роздрібні продажі через РРО.

Натомість, для такого виду операцій пункт 201.4 статті 201 ПК України передбачає інший особливий підхід - складання податкових накладних за щоденними підсумками операцій. Такий механізм прямо дозволений пунктом 201.4 ПК України: якщо податкові накладні на окремі роздрібні операції не складалися, платник податку може скласти одну накладну за підсумками дня.

Отже, законодавець визнає роздрібний продаж кінцевим споживачам - неплатникам ПДВ - спеціальним випадком, в якому дозволено об`єднувати всі операції дня в одну накладну. Ця норма є спеціальною альтернативою щодо загального правила (пункту 201.1 ПК України) і спрямована на спрощення документообігу для роздрібних продавців, які здійснюють свою діяльність з використанням РРО.

Суд звертає особливу увагу на словосполучення «податкова накладна може бути складена» в тексті пункту 201.4 статті 201 ПК України, на яке посилається позивач для обґрунтування свого права обрати будь-який з наведених у цьому пункті варіантів документування (зведена податкова накладна за місяць чи щоденні підсумкові накладні).

Термін «може» у правовому акті означає дозвіл або право скористатися певним варіантом поведінки, якщо наявні передбачені законом умови. Інакше кажучи, коли закон говорить «може», це означає, що платник податку отримує право застосувати відповідну процедуру, але за наявності тих обставин, які прямо описані у відповідній нормі. Якщо ж обставини (умови) для такої процедури відсутні, платник податків повинен дотримуватися загального обов`язку.

Позивач посилається на слово «може» як на право взагалі обирати: або виписати накладну за підсумками дня, або скласти місячну зведену накладну, фактично посилаючись на ту саму норму про ритмічність/безперервність постачань. Проте таке розширене тлумачення не узгоджується із системним аналізом пункту 201.4 ПК України, адже ігнорує чітку умову: зведені накладні за місяць складаються винятково за умови ритмічності/безперервності постачань одному покупцю, що не було доведено позивачем у межах цієї справи.

У випадку ж роздрібного продажу через РРО платник має лише два альтернативних варіанта документування таких операцій: або шляхом складення та реєстрації податкової накладної за кожною окремою операцією (за загальним правилом), або платник може складати одну накладну за щоденними підсумками.

При цьому, висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 28 травня 2020 року у справі № 818/2159/18 та від 02 лютого 2022 року у справі № 560/4185/19, не є релевантним до обставин цієї справи з огляду на таке.

У цих справах суд касаційної інстанції дійшов висновку, що платник податків не зобов`язаний складати податкові накладені за щоденними підсумками операцій, оскільки приписами підпункту 201.4 статті 201 ПК України передбачено саме право, а не обов`язок складення платником податку податкової накладної як за щоденними підсумками операцій, так і складання та реєстрацію зведеної податкової накладної в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер.

Так, у згаданих справах суд касаційної інстанції встановив, що господарські операції, за якими складено зведені податкові накладні, дійсно мали ритмічний або безперервний характер, підтверджений належними доказами. Крім того, вони проводилися через реєстратори розрахункових операцій (РРО), а отже підпадали одночасно під умови як для складення зведених податкових накладних, так і для складання податкових накладних за щоденними підсумками.

Отже, у вказаних справах платник податків міг самостійно обирати, за якою процедурою (щоденне підсумування або зведені накладні) оформлювати податкові накладні, оскільки були наявні правові підстави для застосування обох варіантів.

Натомість, у цій справі судом не встановлено, що спірні операції є ритмічними або безперервними. Відсутність доказів такої ритмічності/безперервності свідчить про те, що у платника податків не виникало права на складання зведених податкових накладних за результатами місяця.

Отже, обставини, які зумовили висновки Верховного Суду у вищезгаданих постановах, у цьому випадку не повторюються, а тому, посилання на вказану судову практику не може бути визнане релевантним.

З урахуванням викладеного, суд виходить з того, що позивач не мав правових підстав застосовувати режим зведених податкових накладних до роздрібних продажів, оскільки такі операції не підпадають під критерії ритмічних або безперервних постачань. Водночас, для цієї категорії операцій законодавець передбачив можливість складання податкової накладної за щоденними підсумками, що є єдиною допустимою альтернативою загальному правилу про складання накладної на кожну операцію.

Так, положеннями пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України встановлено, що відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу), що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної, або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування.

Відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

У разі реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, штрафні санкції, передбачені абзацом другим цього пункту та пунктом 120-1.1 цієї статті, не застосовуються.

У разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, та/або податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.

Водночас, суд звертає увагу, що приписи пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України визначають, що відповідальність настає у разі відсутності реєстрації податкової накладної в установлений строк.

При цьому, виходячи із змістовного аналізу положень ПК України, зокрема, його пункту 120-1.2 статті 120-1, суд виходить з того, що, у разі, реєстрації податкової накладної з порушенням встановлених податковим законодавством правил (невірний вид, неправильні реквізити тощо), це не може фактично означати відсутність реєстрації податкової накладної, і такі дії платника податків не можна кваліфікувати саме за обраною відповідачем нормою - пунктом 120-1.2 статті 120-1 ПК України.

За таких обставин, відповідальність, за п. 120-1.2 ст. 120-1 ПКУ, до платника податків у такому разі не може бути застосована.

У подібних випадках, платник податків може бути притягнутий податковим органом до іншої відповідальності, за наявних для цього правових підстав.

За таких обставин і правових підстав, податкове повідомлення-рішення від 16 квітня 2024 року № 8638/2201-0708 є протиправним та підлягає скасуванню.

Із приводу податкового повідомлення-рішення від 16 квітня 2024 року № 00/8645/0905, то суд виходить із такого.

Відповідно до підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 ПК України, розпорядники акцизних складів зобов`язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, в які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального (далі у цьому розділі обсяг обігу пального) у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С.

Дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального формуються після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі, але не пізніше 23 години 59 хвилин цієї доби, до початку здійснення операцій з обігу пального у добу, що настає за звітною добою, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою.

Отже, розпорядник акцизного складу зобов`язаний подавати довідки про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального в електронному вигляді не пізніше наступного дня, який настає за звітнім днем.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало встановлення контролюючим органом факту неподання або несвоєчасного подання 336 електронних документів (довідок) щодо обігу та залишків пального за двома акцизними складами позивача.

Разом з тим, позивач посилається на протиправність вказаного податкового повідомлення-рішення, долучивши до матеріалів справи копії довідок про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального, а також копії квитанцій № 1, що містять відомості про успішне прийняття податковим органом відповідних електронних документів із присвоєнням їм реєстраційного номера.

Надаючи оцінку аргументам Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер» в цій частині, суд вказує на таке.

Відповідно до абзаців четвертого, п`ятого пункту 42-1.5 статті 42-1 ПК України, платник податків, що пройшов ідентифікацію в електронному кабінеті, самостійно визначає спосіб взаємодії з контролюючим органом, а саме в загальному порядку чи в електронній формі, про що робить відповідну позначку в електронному кабінеті з одночасним обов`язковим зазначенням своєї електронної адреси (адрес). У разі зміни електронної адреси платник податків зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня внести відповідні зміни до своїх облікових даних в електронному кабінеті.

Починаючи з дня, наступного за днем обрання платником податків електронної форми взаємодії з контролюючим органом через електронний кабінет, крім вихідних та святкових днів, взаємодія між ними, яка може бути реалізована в електронній формі засобами електронного зв`язку, здійснюється через електронний кабінет.

Відповідно до підпункту 14.1.56-2 пункту 14.1 статті 14 розділу І Податкового кодексу України, з метою реалізації платниками податків та державними, у тому числі контролюючими, органами своїх прав та обов`язків, визначених Кодексом, іншими законодавчими та нормативно-правовими актами був розроблений Порядок функціонування електронного кабінету, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14 липня 2017 року № 637 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01 серпня 2017 року за № 942/30810.

Окрім того, відповідно до п. 1 розділу I Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557 (далі Поярдок у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), цей Порядок визначає основні організаційно-правові засади обміну електронними документами між суб`єктами електронного документообігу.

Згідно із абз. 2 п. 2 розділу II Порядку, автор електронного документа (далі - автор) - юридична особа, самозайнята особа, фізична особа, податковий агент, контролюючий орган, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, що створили електронний документ.

Адресат - юридична особа, самозайнята особа, фізична особа, податковий агент, контролюючий орган, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, яким адресується електронний документ (абз. 3 п. 2 розділу II Порядку).

Абзацом 5 п. 2 розділу II Порядку визначено, що друга квитанція - електронне повідомлення, що формується у форматі, затвердженому в установленому законодавством порядку, програмним забезпеченням контролюючого органу (адресатом) за результатами електронної ідентифікації, обробки, перевірки обов`язкових реквізитів електронного документа та засвідчує факт і час приймання (неприймання) чи реєстрації такого електронного документа.

За абз. 10 п. 2 розділу II Порядку, перша квитанція - електронне повідомлення, що формується у форматі (стандарті), затвердженому в установленому законодавством порядку, програмним забезпеченням контролюючого органу за результатами автоматизованої перевірки електронного документа та засвідчує факт і час отримання такого електронного документа в момент такого отримання.

Відповідно до абз. 2 п. 9 розділу II Порядку, друга квитанція є підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття в контролюючому органі електронного документа. В другій квитанції зазначаються реквізити прийнятого (зареєстрованого) або неприйнятого (із зазначенням причини) електронного документа, результати обробки в контролюючому органі (дата та час прийняття (реєстрації) або неприйняття, реєстраційний номер, дані про автора та підписувача (підписувачів) електронного документа та автора квитанції).

Згідно із п. 10 розділу II Порядку , у разі наявності другої квитанції про прийняття електронного документа датою та часом прийняття (реєстрації) електронного документа контролюючим органом вважаються дата та час, зафіксовані у першій квитанції.

Також, за приписами статті 11 Закону України "Про електронні документи і електронний документообіг", електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу.

З огляду на викладене вище, суд вказує на те, що саме квитанція № 2 є належним та допустимим доказом надіслання платником податків контролюючому органу документу в електронний кабінет.

Однак, таких документів позивачем до суду не надано.

Також суд звертає увагу на те, що, надані до матеріалів справи позивачем на підтвердження факту направлення ним контролюючому органу Довідок (звітів) по акцизних складах, повідомлення про отримання звітності (Довідок) та квитанції №1 не містять назви документу, який направлявся (у даному випадку, звітів про обсяг обігу пального та фактичні залишки пального).

З огляду на викладене вище, суд також вказує на те, що квитанція № 2 може бути належним та допустимим доказом надіслання платником податків контролюючому органу документу в електронний кабінет за умови, що вказана квитанція містить реквізити, які дають змогу ідентифікувати поданий платником податків контролюючому органу документ.

У даному ж випадку, як судом зазначено вище, позивачем взагалі не надані до суду квитанції № 2, а надані на підтвердження своєї позиції повідомлення про отримання звітності (Довідок) та квитанції №1 не є належними та допустимими доказами на підтвердження факту направлення ним контролюючому органу Довідок (звітів) по акцизних складах та, окрім того, не містять реквізитів, які дають змогу ідентифікувати подані ТОВ «Лідер» податковому органу документи.

За таких обставин і правових підстав, суд вказує на те, що позивачем не надано доказів, що підтверджують вчасне подання звітів про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизних складах за вище зазначені дати.

Отже, ТОВ "ЛІДЕР", у порушення вимог підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 ПК України, не забезпечено своєчасне подання/неподання до відповідача електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального за період, що перевірявся в кількості 336 (триста тридцять шість ) електронних документів.

З огляду на викладене вище, у суду відсутні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.04.2024 №00/8645/0905.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 16 квітня 2024 року № 00/8646/0905, то необхідно зазначити про таке.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин), тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на п`ять років. Ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним видається за заявою суб`єкта господарювання, а видача або рішення про відмову у її видачі видається заявнику не пізніше 20 календарних днів з дня одержання зазначених у цьому Законі документів.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Суб`єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

Після видачі/призупинення/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/призупинення/анулювання відповідної ліцензії.

Органом виконавчої влади, який уповноважений видавати ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним визначено у постанові Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 545 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України", якою внесені зміни до пункту 6 Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2015 року № 609, а саме: територіальні органи ДПС уповноважено на видачу ліцензій на роздрібну торгівлю пальним.

Судом встановлено, що позивач мав ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі пальним № 22220314202000091 (термін дії ліцензії з 01 грудня 2020 року по 01 грудня 2025 року) та № 22220314202000090 (термін дії ліцензії з 01 грудня 2020 року по 01 грудня 2025 року).

Розпорядженням Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 18 лютого 2022 року № 42-р ліцензії № 22220314202000091 та № 22220314202000090 анульовані у зв`язку із несплатою чергового платежу за ліцензії.

У подальшому позивач подав заяву та отримав нові ліцензії на роздрібну торгівлю пальним № 22220314202200006 (термін дії з 19 квітня 2022 року по 19 квітня 2027 року) та № 22220314202200007 (термін дії з 19 квітня 2022 року по 19 квітня 2027 року).

Разом з тим, при проведенні документальної перевірки податковий орган встановив факт реалізації позивачем пального без наявності ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним за період з 19 лютого 2022 року по 19 квітня 2022 року, що підтверджується наявністю виручки за цей період та відомостями РРО.

При цьому, із приводу доводів позивача щодо протиправності анулювання ліцензій, то вони не можуть бути предметом розгляду в межах справи щодо оскарження податкових повідомлень-рішень про накладення штрафу за здійснення діяльності без ліцензії.

Розпорядження про анулювання ліцензій є окремим актом індивідуальної дії, який був прийнятий у межах іншої адміністративної процедури, а не під час здійснення спірної податкової перевірки. Відтак його правомірність може бути перевірена лише в межах відповідного судового спору, предметом якого є оскарження такого рішення суб`єкта владних повноважень. Оскільки позивач не оскаржував розпорядження про анулювання ліцензій у судовому порядку і не визначив такі розпорядженням предметом позову у цій справі, воно є чинним, а суд позбавлений можливості надати оцінку правомірності таких рішень.

У той же час, суд звертає увагу на положення статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", згідно з якими, ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що дата прийняття рішення про анулювання не є тотожною моменту припинення чинності ліцензії, з огляду на те, що анульована ліцензія вважається недійсною саме з моменту одержання суб`єктом господарювання розпорядження про її анулювання, а не з дати прийняття відповідного рішення контролюючим органом. Такий підхід відповідає принципу правової визначеності та забезпечує можливість платника податків припинити господарську діяльність, що підлягає ліцензуванню, лише після отримання інформації про анулювання ліцензії.

Отже, для правильного вирішення питання щодо правомірності застосування до позивача відповідальності за здійснення роздрібної торгівлі пальним без чинної ліцензії, необхідно встановити чи одержував позивач розпорядження про анулювання ліцензій на момент здійснення діяльності за яку йому нараховано штрафні санкції.

Так, на підтвердження факту одержання позивачем розпорядження про анулювання ліцензій на момент здійснення діяльності за яку йому нараховано штрафні санкції, відповідачем до матеріалів справи надано копію поштового повідомлення про вручення.

Водночас, суд вказує на те, що, виходячи зі сталої практики Верховного Суду, належними доказами направлення документів адресату відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку є розрахунковий документ (поштова квитанція, поштова накладна з інформацією про поштове відправлення чи фінансовий чек) та опис вкладення у цінний лист з поіменним переліком документів, видані відправникові поштового відправлення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постанові від 15.02.2022 у справі №916/1093/21.

При цьому, на підтвердження факту одержання позивачем розпорядження про анулювання ліцензій на момент здійснення діяльності за яку йому нараховано штрафні санкції, відповідачем не надано вказаних вище доказів, із яких суд міг би встановити конкретне поштове відправлення, яке направлялося відповідачем позивачеві.

Отже, суд виходить з того, що Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області не доведено факту одержання позивачем розпорядження про анулювання ліцензій на момент здійснення діяльності за яку йому нараховано штрафні санкції.

За таких обставин і правових підстав, податкове повідомлення-рішення від 16 квітня 2024 року № 00/8646/0905 є протиправним та підлягає скасуванню.

Інші аргументи сторін не спростовують вказаних вище висновків суду за результатами розгляду справи.

Також суд зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

З огляду на викладене вище, суд виходить з того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лідер» частково довело позовні вимоги, а відповідачем належними та допустимими доказами не доведено того, що у спірних правовідносинах він діяв у межах наданих йому повноважень та з урахуванням положень законодавства України, а тому, позовні вимоги у цій справі підлягають задоволенню частково.

За ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

За таких обставин і правових підстав, потрібно стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер" понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 13459, 41 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління ДПС у Хмельницькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер" - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДПС у Хмельницькій області від 16 квітня 2024 року № 8638/2201-0708.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДПС у Хмельницькій області від 16 квітня 2024 року № 00/8646/0905.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер" понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 13 459 (тринадцять тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять) грн 41 копійку за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління ДПС у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене 17 жовтня 2025 року

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер" (вул. Привокзальна, 24, м. Кам`янець-Подільський, Кам`янець-Подільський р-н, Хмельницька обл., 32307 , код ЄДРПОУ - 31494536) Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29001 , код ЄДРПОУ - 44070171)

Головуючий суддя Є.В. Печений