Рішення № 131081410, 17.10.2025, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/2702/25

РІШЕННЯ

іменем України

17 жовтня 2025 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, в якій просить:

"- визнати протиправними дії Відповідача, що полягають у відмові Відповідача у виплаті допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, викладеній в листі від 05.12.2024 р.№ 1744;

- зобов`язати Відповідача здійснити нарахування та виплату Позивачу, як внутрішньо переміщеній особі, допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам з моменту припинення нарахування виплати та поновити виплату з моменту її припинення з 01.10.2024 року".

Вказує, що перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа та їй було призначено допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.03.2022 року, по 30.09.2024 року в розмірі 3000.00 грн. щомісячно, як особі із інвалідністю.

Зазначає, що, відповідно до листа Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради від 05.12.2024 року № 1744, як отримувачу пенсії, з 01.10.2024 року, їй було відмовлено у продовженні виплати допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі, так як розмір її пенсії перевищує чотири розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (2361.00 грн х 4 = 9444.00 грн.).

Позивачка посилається на те, що, оскільки, єдиними її щомісячними доходами є пенсія у зв`язку із втратою годувальника та державна допомога для осіб з інвалідністю III групи з дитинства, то вона вважає, що відмова у продовженні виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі є протиправною, так яки зазначені вище доходи не мали бути враховані при прийнятті рішення про продовження виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі.

Ухвалою від 21.02.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначив в порядку спрощеного позовного провадження.

До суду 24.02.2025 від відповідача надійшов відзив, у якому в задоволенні позову просить відмовити.

Зазначає, що відповідно до «Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332, за зверненням від 07.04.2022, ОСОБА_1 було призначено допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.03.2022 по 30.09.2024 в розмірі 3000,00 грн, щомісячно.

Стеврджує, що, середньомісячний сукупний дохід отримувача допомоги на проживання обраховується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 632 «Деякі питання виплати державної соціальної допомоги», на що неодноразово позивачу наголошувалось у відповідях на її звернення.

Отже, як посилається відповідач, ОСОБА_1 , відповідно до розрахунку проведеного згідно Постанови КМУ № 632, як отримувачу пенсії, з 01.10.2024 не продовжено виплату допомоги на проживання, так як розмір її пенсії складає 9620,55 грн (що не заперечує у своєму позові і сама позивач ОСОБА_1 ), що перевищує чотири розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (2361,00 грн х 4 = 9444,00 грн).

Відтак, у задоволенні позову просить відмовити.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 06 квітня 2022 року перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6825-5000763665.

Позивачка звернулася із зверненням з питанням надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на що отримала відповідь у формі у листа від управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради у якій зазначено, що позивачці призначено допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.03.2022 по 30.09.2024 в розмірі 3000,00 грн, щомісячно.

Також відповідачем повідомлено позивачці, що їй як отримувачу пенсії з 01.10.2024 не продовжено виплату допомоги на проживання, так як розмір вашої пенсії складає 9620,55 грн перевищує чотири розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (2361,00 грн *4 = 9444,00 грн).

Повідомлено, що, у разі незгоди з рішенням управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, позивачка має право оскаржити його у вищестоящих органах або у судовому порядку.

11 грудня 2024 року позивачка звернулася до Національної сервісної служби України з проханням здійснити перевірку законності припинення виплати на проживання як внутрішньо переміщеній особі, скасувати рішення про припинення виплати на проживання як внутрішньо переміщеній особі та поновити виплату на проживання як внутрішньо переміщеній особі та поновити виплату на проживання як внутрішньо переміщеній особі відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 р. №332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам".

Від Національної соціальної сервісної служби України листом від 02.01.2025 позивачці надана відповідь, у якій зазначено, що після закінчення виплати допомоги у разі виникнення складних життєвих обставин, зумовлених відсутністю місця проживання та неможливості повернення до покинутого місця проживання уповноважена особа/отримав можуть звернутися до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або надавача соціальних послуг для отримання соціальних послуг.

Вважаючи вказані вище дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон №1706-VII), внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон №1706).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №1706, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону №1706, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

За приписами ч. 1 ст. 5 Закону №1706, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону №1706, Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Судом встановлено, що, у зв`язку із зміною тимчасової адреси проживання, ОСОБА_1 взято на облік як внутрішньо переміщену особу, що підтверджується довідкою від 06.04.2022 №6825-5000763665.

Так, 20.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам", якою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок № 332).

Пунктом 1 Порядку №332передбачено, що цей Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога).

Допомога призначається для забезпечення соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб із числа незахищених верств населення та стимулювання до працевлаштування внутрішньо переміщених осіб працездатного віку.

Відповідно до п. 3 Порядку №332, з 1 листопада 2023 р. допомога призначається на шість місяців на сім`ю, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця одному з членів сім`ї (далі - уповноважена особа) у такому розмірі: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога призначається на кожного члена сім`ї (далі - отримувач), відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Допомога призначається за повний місяць, у якому уповноважена особа звернулася за її наданням, незалежно від дати такого звернення.

Відповідно до п.13-4 Порядку 332, виплата допомоги призначається на другий шестимісячний період на підставі подання заяви на призначення допомоги:

особам, які втратили працездатність, у тому числі особам, що досягли 60-річного віку, але не мають права на пенсійну виплату та/або отримують державну соціальну допомогу відповідно до Закону України Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю або Закону України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю (крім осіб з інвалідністю I та II групи), а також особам з інвалідністю III групи, якщо середньомісячний сукупний дохід на одного отримувача в такій сім`ї протягом тримісячного періоду, за який враховуються доходи на момент продовження виплати допомоги, не перевищує чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, у якому приймається рішення про призначення допомоги;

З огляду на викладене, судом встановлено, що позивачці надавалася допомога від державі у розмірі 3000 грн.

Порядок обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 632 ''Деякі питання виплати державної соціальної допомоги'' визначає механізм обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї (домогосподарства) (далі - середньомісячний сукупний дохід) для призначення усіх видів державної соціальної допомоги та житлових субсидій, які відповідно до законодавства надаються залежно від сукупного доходу сім`ї (домогосподарства) (надалі Порядок №632).

Згідно пункту 4 Порядку №632, до середньомісячного сукупного доходу враховуються, в т.ч. пенсія.

Так, позивачкою не заперечується, що вона станом на дату припинення виплати допомоги на проживання, є отримувачем пенсії у розмірі 9 620, 55 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2024 рік", розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність становить 2361,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що середньомісячний дохід позивачки перевищує чотири прожиткових мінімуми для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, посилання позивачки на розрахунок, передбачений Наказом Міністерства соціальної політики України від 17.05.2022 №150 «Про затвердження Методики обчислення середньомісячного сукупного доходу сім?ї для надання соціальних послуг», не може братися до уваги, оскільки, відповідно до пункту 1 додатка до зазначеного наказу, Методикою визначено порядок обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї виключно для визначення права особи на отримання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів, з урахуванням диференційованої плати, сплачуваної отримувачем соціальних послуг або третіми особами.

Крім того, цією Методикою встановлено порядок визначення права фізичної особи, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, на отримання компенсації за догляд за членом сім?ї, який проживає спільно з нею, пов`язаний спільним побутом та має взаємні права й обов`язки, а також визначено розмір такої компенсації.

Отже, зазначена Методика не може бути застосована для обчислення середньомісячного доходу з метою призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення, відтак, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, розподіл судових витрат не проводиться

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради (вул. Проскурівського Підпілля, 32,м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 03198563)

Головуючий суддя Є.В. Печений