Рішення № 131062053, 17.09.2025, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/3179/25

Провадження № 2/646/2473/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

17.09.25 м. Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

головуючий - суддя Серпутько Д.Є.,

за участю секретаря судового засідання Соболь Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новакс Трейд» про стягнення заборгованості з виплати остаточного розрахунку заробітної плати, компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 адвокат Шовков О.С. звернувся з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новакс Трейд» з наступними вимогами:

- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з виплати остаточного розрахунку заробітної плати у розмірі 25320 грн 39 коп;

- стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків її виплати у розмірі 506,40 грн;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток згідно зі ст. 117 КЗпПУ у розмірі 50319 грн. 42 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.02.2023 ОСОБА_1 була прийнята на роботу до ТОВ «НОВАКС ТРЕЙД» на посаду оператора заправних станцій 2-го розряду згідно наказу №2КХ від 07.02.2023, де працювала до 13.01.2025, коли звільнилась за власним бажанням на підставі наказу №4-К від 07.01.2025 р., ст. 38 КЗпП України

Водночас, в порушення вимог ст. 116 КЗпП України, з нею не був проведений повний розрахунок належних їй від підприємства сум, а саме невиплаченою відповідачем позивачу залишилась заробітна плата за листопад 2024р., грудень 2024р. та січень 2025р.

Представником позивача на адресу відповідача здійснено адвокатський запит, в якому останній просив надати: копії наказів про прийняття на роботу та звільнення ОСОБА_1 ; довідку про розмір невиплаченого ТОВ «НОВАКС ТРЕЙД» ОСОБА_1 остаточного розрахунку; довідку про розмір середньомісячного заробітку ОСОБА_1 на ТОВ «НОВАКС ТРЕЙД».

Однак, відповідачем відповіді на адвокатський запит не надано, у зв`язку з чим позивач надає в якості доказу розміру заробітної плати Довідку Пенсійного фонду України за формою ОК-5, де зазначений розмір заробітної плати ОСОБА_1 .

Так, в довідці ОК-5 зазначено розмір нарахованої заробітної плати за листопад 2024р. у розмірі 11994,57 грн, за грудень 2024р. у розмірі 15371,10 грн, та за січень 2025р. у розмірі 2957,72 грн. Тобто нарахована заробітна плата за вказані три місяці склала 30320,39 грн.

Так, 07.04.2025 відповідачем сплачено 4000 грн та 08.04.2025 - 1000 грн. Таким чином, всього заборгованість з виплати заробітної плати відповідача на цей час складає 25320 грн 39 коп.

У зв`язку з вказаними порушеннями з боку відповідача ТОВ «Новакс Трейд», позивач вимушена звернутись до суду з позовною заявою про стягнення заробітної плати та інших виплат.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 28.04.2025 провадження у вищевказаній цивільній справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача та позивач в судове засідання не з`явилися, просили розгляд справи провести без їхньої участі, проти заочного рішення не заперечують.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце слухання справи був сповіщений належним чином, у тому числі шляхом публікації оголошень на офіційному веб-порталі Судової влади України, телефонних повідомлень, причини неявки суду невідомі, заява про розгляд справи у його відсутність до суду не надходила.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 282-284 ЦПК України.

Зважаючи на неявку в судове засідання всіх учасників, розгляд справи здійснюється судом за їх відсутності та, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до положень ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному та повному з`ясуванню обставин по справі, роз`яснює їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках передбачених цим Кодексом.

Відповідач - ТОВ «Новакс Трейд» не надав суду заперечень на позов та будь-яких доказів на їх підтвердження.

Суд, оцінюючи, належність, допустимість й достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, які містяться в матеріалах справи, приходить до наступних висновків.

08.02.2023 ОСОБА_1 була прийнята на роботу до ТОВ «НОВАКС ТРЕЙД» на посаду оператора заправних станцій 2-го розряду згідно наказу №2КХ від 07.02.2023, де працювала до 13.01.2025, коли звільнилась за власним бажанням на підставі наказу №4-К від 07.01.2025, ст. 38 КЗпП України.

Водночас, в порушення вимог ст. 116 КЗпП України, з нею не був проведений повний розрахунок належних їй від підприємства сум, а саме невиплаченою відповідачем позивачу залишилась заробітна плата за листопад 2024р., грудень 2024р. та січень 2025р.

Представником позивача на адресу відповідача здійснено адвокатський запит, в якому останній просив надати: копії наказів про прийняття на роботу та звільнення ОСОБА_1 ; довідку про розмір невиплаченого ТОВ «НОВАКС ТРЕЙД» ОСОБА_1 остаточного розрахунку; довідку про розмір середньомісячного заробітку ОСОБА_1 на ТОВ «НОВАКС ТРЕЙД».

Однак, відповідачем відповіді на адвокатський запит не надано, у зв`язку з чим позивач надав до суду в якості доказу розміру заробітної плати довідку Пенсійного фонду України за формою ОК-5, де зазначений розмір заробітної плати ОСОБА_1 .

Так, в довідці ОК-5 зазначено розмір нарахованої заробітної плати за листопад 2024р. у розмірі 11994,57 грн, за грудень 2024р. у розмірі 15371,10 грн, та за січень 2025р. у розмірі 2957,72 грн. Тобто нарахована заробітна плата за вказані три місяці склала 30320,39 грн.

Так, 07.04.2025 відповідачем сплачено 4000 грн та 08.04.2025 - 1000 грн. Таким чином, заявлена до стягнення заборгованість з виплати заробітної плати відповідача перед позивачем складає 25320 грн 39 коп.

Згідно виписки по рахунку, на яку відповідачем здійснювалась виплата заробітної плати позивачеві, були здійснені наступні виплати:

-17.08.2023 сплачено 16642,09 грн з призначенням платежу Зарахування ЗП за 2-гу половину липня 2023.

-28.08.2023 сплачено 1444,71 грн з призначенням платежу Зарахування ЗП за 1-шуполовину серпня 2023.

-27.09.2023 сплачено 14332,56 грн з призначенням платежу Зарахування ЗП за 2-у половину серпня 2023.

-04.10.2023 сплачено 1144,71грн з призначенням платежу Зарахування ЗП за 1-у половину вересня 2023.

-13.10.2023 сплачено 12030,84 грн з призначенням платежу Зарахування ЗП за 2-у половину вересня 2023.

-13.10.2023 сплачено 12586,16 грн з призначенням платежу Зарахування ЗП за 2-у половину вересня 2023.

-27.11.2023 сплачено 1120,51 грн з призначенням платежу Зарахування ЗП за 2-у половину жовтня 2023.

-11.12.2023 сплачено 1144,71 грн з призначенням платежу Зарахування зарплати за 1-у половину листопада 2023р.

-27.12.2023 сплачено 10384,09 грн з призначенням платежу Зарахування зарплати за 2-у половину листопада 2023р.

-08.01.2024 сплачено 1144,71 грн з призначенням платежу Зарахування зарплати за 1-у половину грудня 2023р.

-24.01.2024 сплачено 14201,35 грн з призначенням платежу Зарахування зарплати за 2-у половину грудня 2023р.

-12.02.2024 сплачено 1228,43 грн з призначенням платежу Зарахування зарплати за 1-у половину січня 2024р.

-20.02.2024 сплачено 7975,16 грн з призначенням платежу Зарахування зарплати за 2-у половину січня 2024р.

-21.02.2024 сплачено 1526,55 грн з призначенням платежу Зарахування зарплати за 2-у половину січня 2024р.

-13.03.2024 сплачено 1228,43 грн з призначенням платежу Зарахування зарплати за 1-у половину лютого 2024р.

-26.03.2024 сплачено 7040,06 грн з призначенням платежу Зарахування зарплати за 2-у половину лютого 2024р.

-30.04.2024 сплачено 1228,43 грн з призначенням платежу Зарахування зарплати за 2-у половину березня 2024р.

-03.05.2024 сплачено 8698,05 грн з призначенням платежу Зарахування зарплати за 2-у половину березня 2024р.

-22.05.2024 сплачено 1228,43 грн з призначенням платежу Зарахування зарплати за квітень 2024р.

-05.06.2024 сплачено 8009,39 грн з призначенням платежу Зарахування зарплати за квітень 2024р.

-19.06.2024 сплачено 2000 грн з призначенням платежу Зарахування зарплати за травень 2024р.

-08.07.2024 сплачено 15988,56 грн з призначенням платежу Зарахування зарплати за травень 2024р.

-22.07.2024 сплачено 3500 грн з призначенням платежу Зарахування зарплати за червень 2024р.

-06.08.2024 сплачено 12790,75 грн з призначенням платежу: зарплата.

-22.08.2024 сплачено 2000 грн з призначенням платежу: зарплата.

-04.09.2024 сплачено 20884,50 грн з призначенням платежу: зарплата.

-23.09.2024 сплачено 2000 грн з призначенням платежу: зарплата.

-07.10.2024 сплачено 17711,68 грн з призначенням платежу: зарплата.

-22.10.2024 сплачено 2000 грн з призначенням платежу: зарплата.

-07.11.2024 сплачено 13558,31 грн з призначенням платежу: зарплата.

-05.12.2024 сплачено 2000 грн з призначенням платежу: зарплата.

-06.12.2024 сплачено 8928,96 грн з призначенням платежу: зарплата.

-07.04.2025 сплачено 2000 грн з призначенням платежу: зарплата.

-07.04.2025 сплачено 2000 грн з призначенням платежу:зарплата

-08.04.2025 сплачено 1000 грн з призначенням платежу:зарплата.

Таким чином, як вбачається з банківської виписки, відповідачем здійснювалось з запізненням сплата заробітної плати позивачу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому провадиться у день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим законом.

Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до ст. 3 того ж закону та п. 3 «Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати», затвердженого постановою КМУ №1427 від 20.12.1997 р., сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць на індекс інфляції в період невиплати доходу.

Відповідно до п. 4 Положення, сума компенсації обчислюється як добуток невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу.

Суд вважає розрахунок суми компенсації втрати частинидоходу узв`язку зпорушенням строківїї виплатиу розмірі506грн 40коп,наведенийпозивачем,-обґрунтованим.

Крім того, 17.09.2025 представником позивача подано клопотання про уточнення розрахунку заборгованості середнього заробітку згідно ст. 117 КЗпП України, в якому останнім зазначено, про те, що позивачем здійснено розрахунок середньоденної заробітної плати, який становить 636 грн 41 коп, виходячи з наступного.

Нарахована заробітна плата за листопад та грудень 2024 року (місяці які передували звільненню) становить 11994 грн 57 коп та 15371 грн 10 коп, а всього 27365 грн 67 коп.

Кількість робочих днів у листопаді 2024 року склала 21 робочий день, а в грудні 2024 року - 22 робочих дні, тобто загальна кількість робочих днів за листопад-грудень становить 43 дні (27365 грн 67 коп / 43 робочи дні = 636 грн 41 коп).

Таким чином, на день звернення до суду кількість днів вимушеного прогулу становить 59 робочих днів (січень 2025 р. 9 днів, лютий 2025 р. 20 днів, березень 2025 р. 21 день, квітень 2025 р. 9 днів).

Уточнена позивачем сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.01.2025 по 09.04.2025 р. складає 59*636,41 грн =37548,19 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці»).

Відповідно до ст. 47 Кодексу Законів про працю України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу Законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про оплату праці», суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За відомостями, які зазначені позивачем у позовній заяві, станом на день подачі позовної заяви відповідач ТОВ «НОВАКС ТРЕЙД» має заборгованість перед позивачем із нарахованої заробітної плати в розмірі 25320 грн 39 коп, загальна сума зарплати за вказаний період січень 2024 - грудень 2024 склала 201277 грн 66 коп, розмір середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 201277,66 грн/12=16773,14 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку про визнання обставини наявності з боку відповідача заборгованості по нарахованій але не виплаченій заробітній платі перед позивачем у розмірі 25320 грн 39 коп.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного суду від 08 лютого 2022 року, справа № 755/12623/19, провадження № 14-47цс21, середній заробіток за ст. 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника.

Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі ст. 117 КЗпП України, врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з п. 8 розд. IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньо годинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Відповідно до висновків у пунктах 86, 87 Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.12.2021 по справі № 9901/407/19, системний аналіз пункту 3 Порядку № 100 та пункту 164.6 статті 164 ПК України дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів.

При цьому відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.

Довідку про розмір середньоденного заробітку відповідачем представнику позивача та до суду не надано, тому позивачем наведено у позовній заяві та уточнено у клопотанні від 17.09.2025 суми нарахованого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.01.2025 по 09.04.2025 р., який складає 59*636,41 грн=37548,19 грн - розрахунок, якого проведено наступним чином: на день звернення до суду кількість днів вимушеного прогулу становить 59 робочих днів (січень 2025р. - 9 днів, лютий 2025р. - 20 днів, березень 2025р. - 21 день, квітень 2025р. - 9 днів).

Внаслідок невиплати ОСОБА_1 належних при звільненні сум, відповідачем порушено гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст. ст. 41, 43 Конституції України право позивача мирно володіти своїм майном, а також право на своєчасне одержання винагороди за працю.

Оцінюючи належність допустимість доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що остаточні позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідач не здійснив належної виплати при звільненні з позивачем та порушив строки виплати заборгованості по заробітній платі, а тому останні підлягають стягненню в судовому порядку.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Також суд зазначає, що за результатами розгляду справи витрати, зокрема, на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 №301/1894/17 вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18 у процесі вирішення питання про віднесення до судових витрат, які розподілені за результатами розгляду спору, бонусів, передбачених договором про надання правничої допомоги, залежно від результатів розгляду справи, тобто так званого «гонорару успіху», для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у разі укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи те, чи були вони фактично здійснені, а також їх необхідність. При цьому суд, визначаючи суму відшкодування, має послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

В матеріалах справи міститься договір про надання професійної правничої допомоги №10-03/2025 від 10.03.2025, акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору №10-03/2025 від 17.07.2025, відповідно до яких вартість виконаних робіт складає 10000,00 грн.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Крім того, Верховний суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 27.07.2022 №686/28627/18 вказав, що: «витрати на професійну правову допомогу можуть відшкодовуватись незалежно від того, оплачені вони стороною до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування, чи будуть оплачені лише в майбутньому». Відповідач заперечень щодо розміру заявлених до компенсації судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу до суду не надав.

З огляду на вищенаведене, суд вважає справедливим та співмірним в даному випадку є стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн, з урахуванням складності справи та фактичного обсягу виконаних робіт.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ч. 1, ч. 2 ст.13 6ЦПК України суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть сплачені, заява відповідно до статті 257 цього Кодексу залишається без розгляду, або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли сплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення.

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про судовий збір»).

Оскільки ухвалою суду від 28.04.2025 було відстрочено сплату судового збору у даній справі до ухвалення судового рішення, проте позивачкою судовий збір станом на дату ухвалення судового рішення сплачено не було, докази сплати судового збору до державного бюджету не надано, однак позовні вимоги суд задовольняє повністю, тобто вирішує спір на користь позивачки, то з урахуванням положень ч. 1 ст. 141, ч. 2 ст.136 ЦПК України, ч. 1 ст. 9, пп. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» суд вважає за необхідне стягнути судовий збір, сплата якого була відстрочена, з відповідача до спеціального фонду Державного бюджету України у розмірі 2422,40 гривень.

На підставі ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новакс Трейд» про стягнення заборгованості з виплати остаточного розрахунку заробітної плати, компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новакс Трейд» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати остаточного розрахунку заробітної плати у розмірі 25320 грн 39 коп, компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків її виплати у розмірі 506 грн 40 коп, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з січня 2025 року по квітень 2025 року в розмірі 37548 грн 19 коп, з відрахуваням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачаних законодавством України.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць.

Стягнути зТовариства зобмеженою відповідальністю«Новакс Трейд» до Державного бюджету України (стягувач Державна судова адміністрація України) судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп, які перерахувати на рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві (м. Київ) 22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новакс Трейд» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи - в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новакс Трейд», місцезнаходження за адресою: пр-т Аерокосмічний, буд. 4, кім. 45/1, м. Харків, 61010, код ЄДРПОУ: 44626956.

Суддя Д.Є. Серпутько