Постанова № 1310346, 10.01.2008, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

10 січня 2008 р. Справа № 14/296

За адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз"

в особі Мукачівської філії Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз", м Мукачево

до Мукачівської об"єднаної державної податкової інспекції, м. Мукачево

про скасування та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ від 26.10.2007р. №3307/1703/13592400/24671 про визначення податкового зобов"язання по податку з доходів найманих працівників у сумі 109184,30грн.,

Суддя В.І. Карпинець

За участю представників сторін:

від позивача: Шкурко Р.В. - заступник голови правління з юридичних питань за дов. від 13.11.2007р. №07/2909; Якима Н.В. - перший заступник голови правління за дов. від 11.12.2007р. №07/3171.

від відповідача: Щубер В.М. –начальник юридичного відділу за дов. від 26.10.2007р. №10-0

СУТЬ СПОРУ: Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" в особі Мукачівської філії Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз", м Мукачево (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Мукачівської об"єднаної державної податкової інспекції, м. Мукачево про скасування та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ від 26.10.2007р. №3307/1703/13592400/24671 в частині визначення податкового зобов"язання по податку з доходів найманих працівників у сумі 109184,30грн.

Представником позивача у судове засідання 12.12.2007р. було подано до матеріалів справи письмову заяву від 12.12.2007р. про уточнення позовних вимог (а.с.54), якою просив суд скасувати та визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ від 26.10.2007р. №3307/1703/13592400/24671 в частині визначення податкового зобов"язання по податку з доходів найманих працівників у сумі 109184,30грн. по основному платежу та у сумі 218368,60грн. по застосованим штрафним (фінансовим) санкціям по ньому.

Позивач як у позовній заяві (а.с.2-5) так і представники позивача у судових засіданнях по розгляду адміністративної справи, з врахуванням письмової заяви про уточнення позовних вимог, позовні вимоги обґрунтовують, зокрема тим, що при списанні заборгованості населення за природний газ відповідно до Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” позивач в особі філії не проводить нарахування та виплату доходу фізичним особам, не має джерела для утримання податку на доходи фізичних осіб, а відповідно не являється податковим агентом у розумінні Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, а тому не може нести відповідальність за нарахування та сплату даного податку до бюджету.

За вищенаведених обставин, вважають, що податковим органом безпідставно визначено товариству в особі філії податкове зобов”язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 109184,30грн.по основному платежу та відповідно є неправомірним застосування по ньому штрафної (фінансової) санкції у сумі 218368,60грн. за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 26.10.2007р. №3307/1703/13592400/24671.

Відповідач (Мукачівська ОДПІ) та представник відповідача у судових засіданнях по розгляду адміністративної справи заперечують проти позову з підстав наведених у запереченні проти позову (а.с.50-51), зокрема посилаються на те, що у зв’язку із списанням заборгованості за спожитий газ фізичні особи отримали від позивача в особі філії додаткові блага, які включаються до сукупного оподаткованого доходу при визначенні податку з доходів фізичних осіб. На їхню думку, позивач в особі філії при списанні заборгованості повинен був виступати в ролі податкового агента, оскільки на нього, як на юридичну особу не можуть бути поширені норми Закону, що регулюють порядок оподаткування додаткових благ, як подарунків, які в свою чергу оподатковуються за правилами оподаткування спадщини, тому відповідні норми закону можуть бути поширені лише на доходи, отримані платником податку у вигляді подарунків від дарувальників –фізичних осіб. Тому, на їх думку, товариство в особі філії повинно виступати податковим агентом по відношенню до даних фізичних осіб, як споживачів природного газу в сумах, списаних, як заборгованість та ними не оплачених, тобто особою відповідальною за утримання та перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету.

За вищенаведених обставин, відповідач вважає, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства та відсутні підстави для його скасування та визнання нечинним.

Судовий розгляд даної справи розпочатий у попередньому судовому засіданні 12.12.2007р. на підставі поданої представниками сторін письмової зави від 12.12.2007р. відповідно до вимог ч.3 ст.121 КАС України (а.с.56).

У судовому засіданні 12.12.2007р. оголошувалась перерва та 20.12.2007р. розгляд справи відкладався відповідно до вимог ст.150 КАС України.

У судовому засіданні 10.01.2008р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови відповідно до вимог п.3 ст. 160 КАС України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,

суд встановив, що:

Актом від 05.10.2007р. №715/23-01/13592410 "Про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства Мукачівської філії ВАТ "Закарпатгаз" код ЄДРПОУ 13592410 за період з 01.07.2006року по 30.06.2007року” (далі - акт перевірки, а с. 7-16) податковим органом було встановлено зокрема порушення філією товариства п.п.4.2.9, 4.2.11 п.4.2 ст.4 з урахуванням ст.ст.13,14 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”.

За результатами розгляду матеріалів даного акту перевірки, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.10.2007р. №3307/1703/13592400/24671 (а.с.18), яким за вищевказане порушення було визначено Мукачівській філії ВАТ "Закарпатгаз" податкове зобов"язання по податку з доходів найманих працівників у сумі 109184,30грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію по ньому у сумі 218368,60грн., яке, з врахуванням письмового уточнення позовних вимог, і є предметом судового оскарження в даній частині.

Проаналізувавши подані по адміністративній справі доказові матеріали щодо спірного питання та аналізуючи доводи та заперечення сторін, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову повністю в уточненому предметі позовних вимог, виходячи з наступного:

У відповідності до вимог пункту „а” п.п.9.1.2 п.9.1 ст.9 Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” від 23.06.2005р. №2711-IV (з наступними змінами) дозволяється на умовах, визначених цим Законом, списання заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу, які внесені до Реєстру, у складі заборгованості по зобов'язаннях за енергоносії та послуги з їх передачі (транспортування) та/або постачання, за якою не минув строк позовної давності та яка виникла з причин несплати населенням за електричну енергію та природний газ у розмірі заборгованості, що виникла до 1 січня 2002 року та є непогашеною станом на розрахункову дату.

Судом, при розгляді справи встановлено, що відповідно до вимог вищезазначеної норми Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»товариством в особі філії було проведено списання заборгованості населення за природний газ у розмірі заборгованості, що виникла до 01 січня 2002 року та є непогашеною станом на розрахункову дату.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб врегульовано Законом України „Про податок з доходів фізичних осіб” /далі –Закон/. Відповідно до ст.3 вказаного Закону об’єктом оподаткування даним податком є, зокрема, загальний місячний оподаткований дохід фізичної особи. Як встановлено п.1.2. ст.1 Закону, дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Згідно з п.п.4.2.11. п.4.2 ст.4 Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається сума заборгованості платника податку, за якою минув строк позовної давності, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк давності згідно з законом, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів (обов'язкових платежів) та погашення податкового боргу.

Як передбачено п.п.16.3.5. п.16.3 ст.16 Закону відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Таким чином, умовою відповідальності за своєчасне та повне перерахування сум податку до бюджету юридичної особи є факт нарахування (виплати) оподаткованого доходу на користь фізичної особи-платника податку.

Вказане кореспондується з нормою п.п.8.1.1. п.8.1 ст.8 Закону, відповідно до якої податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Норма п.1.15. ст.1 Закону, дає визначення поняття податкового агента, як юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або фізичної особи чи представництва нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Отже, обов’язковою ознакою податкового агента є нарахування (виплата) ним доходу фізичній особі та наявність юридичного обов’язку нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету саме від імені і за рахунок платника податку –фізичної особи.

Разом з тим, у спірному випадку позивач в особі філії здійснював поставку природного газу для населення на оплатних умовах і вартість поставленого газу не вважалася доходом фізичних осіб, що зумовлювало відсутність правових підстав у позивача в особі філії здійснювати нарахування, утримання і сплату податку з вартості поставленого газу.

Юридичний факт подальшого списання природного газу відповідно до Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” не можна ототожнювати з нарахуванням (виплатою) доходу фізичній особі податковим агентом. При списанні заборгованості позивач позбавлений можливості утримувати податок із сум доходів фізичних осіб та сплачувати цей податок від імені і за рахунок фізичної особи –платника податку, тим більше враховуючи, що фізичні особи у даному випадку не перебувають з позивачем у трудових відносинах.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач в особі філії у спірному випадку не виступає податковим агентом по відношенню до фізичних осіб (громадян, споживачів газу, яким проведено списання заборгованості за строком позовної давності), оскільки по-перше, не проводить нарахування (виплату) доходу таким фізичним особам, а по-друге, позбавлений можливості утримати податок у джерела виплати і сплатити його до бюджету за рахунок платника податку, а тому не може бути взято до уваги судом посилання відповідача на лист ДПА України від 03.07.2007р. №13274/7/17-0717, в якому зазначено про те, що особа (в даному випадку - товариство в особі філії) повинна розглядатися як податковий агент по відношенню до фізичних осіб по сумах списаної заборгованості з одержаного природного газу.

В той же час Закон не встановлює обов’язок юридичної особи здійснювати сплату податку з доходів таких фізичних осіб за рахунок власних коштів. Відповідно до ч.1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідачем у встановленому порядку не доведено факт нарахування (виплати) доходу позивачем в особі філії на користь фізичних осіб при постачанні природного газу для населення чи списанні заборгованості за спожитий природний газ, а також не обґрунтовано, яким чином позивач в особі філії може при списанні заборгованості утримати податок із суми доходу та сплатити його до бюджету від імені і за рахунок такої фізичної особи-платника податку.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача, з урахуванням письмової заяви про уточнення позовних вимог, підтверджені в повному обсязі матеріалами справи, фактичними обставинами та відповідають вимогам чинного законодавства, а заперечення відповідача спростовуються вищенаведеними обставинами та нормами чинного законодавства, а тому позов підлягає до задоволення в уточненому предметі позовних вимог, а відповідно підлягає скасуванню та визнанню нечинним податкове повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ від 26.10.2007р. №3307/1703/13592400/24671 в частині визначення Мукачівській філії ВАТ "Закарпатгаз" податкового зобов"язання по податку з доходів найманих працівників у сумі 109184,30грн. по основному платежу та у сумі 218368,60грн. по застосованим штрафним (фінансовим) санкціям по ньому.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 5, 11, 51, 69, 70, 71, 111, 121, 122, 150, 160, 162, 163, 167, 254, 255 та п.6 Прикінцевих і перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задоволити повністю, в уточненому предметі позовних вимог.

2. Скасувати та визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ від 26.10.2007р. №3307/1703/13592400/24671 в частині визначення Мукачівській філії ВАТ "Закарпатгаз" податкового зобов"язання по податку з доходів найманих працівників у сумі 109184,30грн. по основному платежу та у сумі 218368,60грн. по застосованим штрафним (фінансовим) санкціям по ньому.

3. Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.254 КАС України.

4. Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду у відповідності до вимог ст.186 КАС України протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі, шляхом подання заяви про намір апеляційного оскарження або шляхом подання безпосередньо апеляційної скарги.

Суддя В.І. Карпинець

Постанову суду виготовлено в повному обсязі та підписано 14.01.2008р.