Ухвала суду № 13101699, 02.08.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2010 року № 7993/09/ 9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

Обрізко І.М.,

Багрія В.М., Старунського Д.М.,

Золотому Я.В.,

головуючого судді

суддів

при секретарі судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Здолбунівської обєднаної державної податкової інспекції Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2009 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Острозький завод мінеральних вод» до Здолбунівської обєднаної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

ТзОВ «Острозький завод мінеральних вод» 16.10.2008 року звернулось в суд з позовом до Здолбунівської обєднаної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 09.10.2008 року №0000732300/0. В обґрунтування позову вказує на відсутність порушень та заперечує заниження ПДВ за березень 2008 року, оскільки нормою підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 забороняє включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Стверджує, що купівля преформ і кришок до преформ здійснена для виробництва та продажу мінеральної води «Острозька». Придбані преформи і кришки до преформ використані у межах господарської діяльності в оподатковуваних ПДВ операціях. Усі податкові накладні заповнені без порушень, є в наявності та були представлені до перевірки, відтак відсутні правові підставі для твердження відповідача про завищення податкового кредиту з ПДВ за березень 2008 року на суму 50 762,03 грн. та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2009 року позов задоволено. Суд виходив з того, що в акті перевірки відповідач зазначає те, що позивач відніс до податкового кредиту ПДВ на підставі нікчемних угод, при цьому посилається на ч.1 ст.203, ч.2 ст. 228 Цивільного кодексу України, з врахуванням вимог статей 207 та 208 Господарського кодексу України, що не доведено стороною відповідача у відповідності до ч. 2 статті 71 КАС України. Також, не вказано у чому саме зміст договору поставки №45 ПР/08 від 04.01.2008 року укладеного між ТзОВ «Острозький завод мінеральної води» та ТзОВ «Новотрейд», суперечить моральним засадам суспільства, вимоги якого закону порушує даний договір, які наявні підстави вважати його нікчемним.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Здолбунівська ОДПІ Рівненської області подала апеляційну скаргу з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким в позові відмовити. В основному покликається на те, що саме по собі документальне оформлення даних операцій із наданням позивачу належним чином оформлених податкових накладних не може слугувати єдиною підставою для формування податкового кредиту. Оскільки позивач придбавав товар у посередника, контрагенти якого систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету, то він не мав права на формування податкового кредиту за результатом вказаних операцій.

Судова колегія перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників розгляду, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно, всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 29.09.2008 року по 30.09.2008 року Здоблунівською ОДПІ проведено невиїзну документальну перевірку ТзОВ «Острозький завод мінеральної води» з питань правових відносин з ТзОВ «Новотрейд» по придбанню товарів за березень 2008 року. На підставі акту перевірки 30 вересня 2008 року №350/23-00379376 Здолбунівською ОДПІ 09.10.2008 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000732300/0, яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 50762 грн. основного платежу та 25381 грн. фінансових санкцій.

Підставою прийняття оскарженого податкового повідомлення рішення стало дослідження операцій купівлі-продажу між ТзОВ «Острозький завод мінеральної води» та ТзОВ «Новотрейд», ТзОВ «Новотрейд» та ПП «Весна», з яких, на думку відповідача, ПП «Весна» ухилилось від сплати податків, відтак ТзОВ «Острозький завод мінеральної води» не має права на податковий кредит по ПДВ, що сплачений в ціні придбаного товару, який використаний позивачем в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, оскільки постачальник постачальника (друга ланка у ланцюгу поставок) виявився недобросовісним платником податків, так званою «податковою ямою».

Закон України «Про податок на додану вартість» визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 7.7 статті 7 цього Закону передбачений порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету та строки розрахунків з бюджетом.

Зокрема, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання, чи ні.

У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Відповідно до пункту 1.8 статті першої цього ж Закону бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами.

Сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду є податковим кредитом.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Закон (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість») не дозволяє включати до податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

За змістом п.п. 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З аналізу наведених правових норм та зважаючи на те, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо отримання відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, а також придбання преформ документально підтверджено у тому числі і даними складського та бухгалтерського обліку, преформи використані позивачем у власній господарській діяльності, в оподаткованих ПДВ операціях, усі документи складені згідно вимог законодавства, то місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку задовольняючи позовні вимоги позивача про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Викладене не суперечить практиці Вищого адміністративного суду та Верховного Суду України, зокрема, як вбачається з Довідки про вивчення та узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України про відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету від 20.10.2006 року, суд звертає увагу на те, що для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 п.1 ч.1, 206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Здолбунівської обєднаної державної податкової інспекції Рівненської області залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2009 року по справі №2-а-4980/08/1770, без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

І.М. Обрізко

В.М. Багрій

Д.М. Старунський

Головуючий суддя

судді

Повний текст виготовлено 06.08.2010 року.