Ухвала суду № 13099852, 15.11.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2010 року № 26990/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Онишкевича Т.В., Сапіги В.П.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року у справі за позовом Малого приватного підприємства фірми «Промсервіс» до Державної податкової інспекції в м. Рівне про визнання нечинною податкової вимоги,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2009 року позивач Мале приватне підприємство фірма «Промсервіс» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м.Рівне, в якому просить визнати нечинною першу податкову вимогу № 1/286 від 3 березня 2009 року, предявлену Державною податковою інспекцією в м. Рівне відповідачу щодо сплати податкової заборгованості по податку на додану вартість в сумі 52133,63 грн. та по земельному податку в сумі 10638,93 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідно до платіжних доручень № 2157 від 09.02.2009 року та № 2159 від 09.02.2009 року Мале приватне підприємство фірма «Промсервіс» сплатило податок на додану вартість та земельний податок за січень 2009 року. Обслуговуючий позивача банк Рівненська філія комерційного банку «Західінкомбанк» взяв на себе зобовязання надавати позивачу послуги, повязані з переказами грошей з його рахунку. Відтак, на думку позивача, на підставі п.п. 16.5.1 п.16.5 ст. Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник не несе відповідальності за неперерахування банком платежів до бюджетів та державних цільових фондів. На платіжних дорученнях позивача банк поставив відмітку про виконання міжбанківського переказу коштів того ж дня, тобто 9 лютого 2009 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року позов задоволено. Визнано нечинною податкову вимогу № 1/286 від 3 березня 2009 року.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що банком, обслуговуючим платника податків позивача, були прийняті платіжні доручення 9 лютого 2009 року на сплату сум податку на додану вартість та земельного податку, а отже у Державної податкової інспекції в м. Рівне були відсутні підстави для вимоги від Малого приватного підприємства фірми «Промсервіс» сплати сум податків, не зарахованих до бюджету банком.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її такою, що винесена з

________________

Головуючий у 1-й інст. суддя Шарапа В.М. ряд. ст.зв. № 2.11.1 суддя-доповідач Попко Я.С. справа № 2а-3233/09/1770 сп рава № 26990/09/9104.doc

порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач оскаржив її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт, посилаючись на норми Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зазначає, що платники податків зобовязані сплачувати до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядок та строки, визначені цим Законом або іншими законами України, а саме самостійно узгоджене податкове зобовязання. Посилаючись на ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. за № 2346, апелянт стверджує, що саме банк, що обслуговує платника податків, несе перед платником відповідальність, повязану з проведенням переказу. Оскільки банк, який обслуговує позивача, не здійснив у встановленому порядку переказу коштів на сплату податків, то платник податків повинен звертатися до банку з вимогою сплатити пеню за прострочення платежу.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому колегія суддів, у відповідності до п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що банком, обслуговуючим платника податків позивача, були прийняті платіжні доручення 9 лютого 2009 року на сплату сум податку на додану вартість та земельного податку, а отже у Державної податкової інспекції в м. Рівне були відсутні підстави для вимоги сплати сум податків, не зарахованих до бюджету банком. На платіжних дорученнях позивача банк поставив відмітку про виконання міжбанківського переказу коштів того ж дня, тобто 9 лютого 2009 року.

Такі висновки суду, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що згідно поданих податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року та податкового розрахунку земельного податку на 2009 рік мале приватне підприємство фірма «Промсервіс» самостійно визначила зобовязання по податку на додану вартість та по земельному податку в сумі 62772,56 грн.

9 лютого позивач надав обслуговуючому банку Рівненській філії комерційного банку «Західінкомбанк» платіжне доручення № 2157 на суму 30000,00 грн. (призначення платежу *;101;13981123; Сплата земельного податку за січень 2009 року по строку сплати 09.02.2009 р. перераховано повністю;;;;) та платіжне доручення № 2159 на суму 126419,23 грн. (призначення платежу: *;101;13981123; Сплата ПДВ за січень 2009 р. по строку сплати 09.02.2009 р. перераховано повністю ;;;;). На даних платіжних дорученнях банк поставив відмітку про виконання міжбанківського переказу коштів того ж дня 9 лютого 2009 року.

Тобто, позивач здійснив перерахунок платіжними дорученнями сум податку на додану вартість та земельного податку і вказані платіжні доручення були передані на виконання Рівненській філії комерційного банку «Західінкомбанк», що стверджується вхідним штампом банку.

За таких обставин, на думку колегії суддів, суд першої інстанції постановив рішення з дотриманням норм процесуального права, в звязку з чим апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Рівне слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції про задоволення позовних вимог без змін.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, п.п.1,2 ч.1 ст.197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року у справі № 2а-3233/09 за позовом Малого приватного підприємства фірми «Промсервіс» до Державної податкової інспекції в м. Рівне про визнання нечинною податкової вимоги без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Т.В. Онишкевич

В.П. Сапіга