Ухвала суду № 13096532, 25.10.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х ВА Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2010 року №14240/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Богаченка С.І., Старунського Д.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції та товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» на постанову господарського суду Тернопільської області від 14.01.2009 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» до Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2008 року ТзОВ «Прогрес» звернулось до суду з позовом до Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення №0000892302/0 від 18.12.2007 року та рішення про застосування штрафних санкцій № 000882302 від 18.12.2007 року.

Позивач посилався на те, що оскаржувані рішення, прийняті на підставі акту перевірки №1451/23-02/03780576 від 18.12.2007 року, не відповідають вимогам чинного законодавства, тому підлягають скасуванню в судовому порядку.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 14.01.2009 року позовні вимоги задоволено частково.

Скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 000882302/0 від 18.12.2007 року та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000892302/0 від 18.12.2007 року в частині застосування до позивача 5000 грн. штрафних санкцій. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог позивача оскаржила Борщівська МДПІ, а в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТзОВ «Прогрес», подавши на неї апеляційні скарги.

Борщівська МДПІ в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що постанова суду першої інстанції є необґрунтована та винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує на те, що оскаржувані рішення податкового органу винесенні щодо позивача правомірно за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», та повністю відповідало вимогам закону застосування штрафних санкцій до позивача за нецільове використання коштів, які акумулювалися на спеціальному рахунку виробника сільськогосподарської продукції в сумі 5000 грн., тому підстав для їх скасування у суду першої інстанції не було.

Апелянт просить скасувати постанову господарського суду Тернопільської області від 14.01.2009 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

ТзОВ «Прогрес» в апеляційній скарзі зазначає, що постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог є незаконна, у звязку з порушенням норм матеріального та процесуального права, неправильним застосуванням норм права та підлягає в цій частині до скасування.

Апелянт просить скасувати постанову господарського суду Тернопільської області від 14.01.2009 року та прийняти нову постанову, якою позов задоволити повністю.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

В справі встановлено, що Борщівською МДПІ 18.12.2007 року прийнято рішення №0000882302 про застосування до ТзОВ «Прогрес» штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 10227,50 грн.

Податковий орган вважав, що позивач допустив порушення вимог п.1,2,5 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закону), зокрема не проведено розрахункові операції з продажу металобрухту та шпагату тюковочного не власного виробництва на суму 1997,50 грн. через РРО, не роздруковано відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції та не видано особі, яка отримала товар, касовий чек на повну суму проведеної операції, а також здійснював реалізацію сільськогосподарської продукції через лоткову торгівлю без використання КОРО та розрахункової книжки з дотриманням встановленого порядку їх ведення на суму 12867,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги позивача в частині скасування зазначеного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, господарський суд Тернопільської області виходив з того, що таке рішення не відповідає вимогам законодавства.

З такою позицією суду першої інстанції погоджується колегія суддів, приймаючи до уваги, що відповідно до ст..1 Закону субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (з застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (наданих послуг) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону РРО та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних та завірених печаткою у встановленому порядку.

Суд першої інстанції прийняв до уваги, що ТзОВ «Прогрес» включене до Єдиного державного реєстру підприємств України з основною діяльністю вирощування зернових, технічних та решти культур, не віднесених до інших класів рослинництва. Оскільки позивач здійснював лоткову торгівлю продукцією власного виробництва, а протилежного податковий орган не довів, господарський суд обґрунтовано прийшов до висновку про неправомірність застосування до позивача санкцій за порушення закону про РРО.

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №0000892302/0 від 18.12.2007 року Борщівська МДПІ визначила позивачу суму податкового зобовязання з ПДВ на суму 31671,25 грн., з них 17780,83 грн. основний платіж та 13890,42 грн. штрафних санкцій.

Скасовуючи частково зазначене податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 5000 грн., суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на підставі якого застосована санкція за нецільове використання коштів, акумульованих на спеціальних рахунках, не регулює спірних правовідносин сторін.

Колегія суддів погоджується з такими висновками господарського суду, оскільки в силу п.1.2, 1.3 ст. 1 згаданого Закону податкове зобовязання та податковий борг є зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів, узгоджене самостійно платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, або в порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Суд правильно вважав, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині 5000 грн. штрафних санкцій не було податкове зобовязання чи податковий борг, засновані на обовязкових платежах до бюджетів та державних цільових фондів, а кошти, які обліковувалися на спец рахунку з податку на додану вартість субєкта господарювання при здійсненні господарської діяльності.

Відповідно до п.5 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою КМ України від 26.02.1999 року №271, у разі нецільового використання кошти стягуються до державного бюджету в безспірному порядку.

Отже, чинним законодавством чітко визначено механізм відповідальності субєкта господарювання у випадку нецільового використання коштів ПДВ, які знаходяться на спеціальному рахунку, тому податковий орган безпідставно застосував штрафну санкцію в розмірі 5000 грн. до позивача. Зазначене дало господарському суду правову підставу скасувати в зазначеній частині оскаржене податкове повідомлення від 18.12.2007 року №0000892302/0.

Щодо вирішення питання про законність решти прийнятих рішень в оскарженому акті податкового органу, то в апеляційній скарзі питання про скасування постанови суду першої інстанції не ставиться.

Постанова суду першої інстанції в частині, яка оскаржується, відповідає матеріалам справи, наявним в ній доказам та правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 197 ч.1, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції та товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Тернопільської області від 14.01.2009 року по справі № 15а/59-1357 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : С.І. Богаченко

Д.М. Старунський