Постанова № 13086218, 24.12.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2010 р. Справа № 11/120-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Гончар Т. В., суддя Кравець Т.В.

при секретарі Горбачовій О.А.

за участю представників:

позивача – не з’явився,

відповідача – Кандюкова Г.Г. (дов. б/н від 03.09.2010р.) - після перерви не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3088С/2-5) на рішення господарського суду Сумської області від 25.08.2010р. у справі № 11/120-10

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю ”ВIOL BUSINESS”, с. Волокитне, Путивльського району, Сумської області

про зобов’язання вчинити дії,

встановила:

У липні 2010 р. позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк”, звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив передати в заклад ПАТ КБ “ПриватБанк” шляхом вилучення у відповідача належне йому на праві власності заставлене майно, а саме: оприскувач ОП-2000, подрібнювач соломи ПН-2,0, культиватор резидент КШН 5,6, плуги ПЛН 5,35 –3 шт., ПЛН 3,35 –2 шт.; передати в заклад ПАТ КБ “ПриватБанк”шляхом вилучення у відповідача належне йому на праві власності заставлене майно, яке зазначено у договорі застави автотранспорту № б/н від 03.06.2008р.; в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 131-А від 28.05.2008р. в сумі 82807,57 грн. звернути стягнення на оприскувач ОП-200, подрібнювач соломи ПН-2,0 культиватор резидент КШН 5,6, плуги ПЛН 5,35 –3 шт., ПЛН 3,35 –2 шт. шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладення ПАТ КБ «ПриватБанк»договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця; звернути стягнення на майно, яке зазначено в договорі застави автотранспорту № б/н від 03.06.2008р., шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладення ПАТ КБ “ПриватБанк” договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця. Крім того просив стягнути з відповідача понесені позивачем витрати зі сплати державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Сумської області від 25.08.2010р. у справі № 11/120-10 (суддя Зражевський Ю.О.) позов задоволено. Вирішено передати в заклад Публічному акціонерному товариству комерційного банку “ПриватБанк” шляхом вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю ”ВIOL BUSINESS” належне йому на праві власності заставлене майно, а саме: оприскувач ОП-2000, подрібнювач соломи ПН-2,0, культиватор Резидент КШН 5,6, плуги ПЛН 5,35 - 3 шт., ПЛН 3,35 - 2 шт. Вирішено передати в заклад Публічному акціонерному товариству комерційному банку “ПриватБанк” шляхом вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю ”ВIOL BUSINESS” належне йому на праві власності заставлене майно, а саме: трактор Т-150К, 2007 р.в., реєстраційний номер 02351ВМ, заводський номер 264565; трактор Т-150К, 2007 р.в., реєстраційний номер 01741ВМ, заводський номер 242727; трактор Т-150К, 2007 р.в., реєстраційний номер 01750 ВМ, заводський номер 579599; трактор МТЗ 80, 1992 р.в., реєстраційний номер СА 05013, заводський номер 865667; трактор МТЗ 82, 1993 р.в., реєстраційний номер СА 05014, заводський номер 378061; зернозбиральний комбайн СК - 5, 2007 р.в., реєстраційний номер 01742 ВМ, заводський номер 858278; зернозбиральний комбайн СК - 5, 2007 р.в., реєстраційний номер 02352 ВМ, заводський номер 104383, грузовий Урал 5557, 1987 р.в., реєстраційний номер 2009 СА заводський номер 007390. Звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості в сумі 82 807 грн. 57 коп. за кредитним договором № 131- А від 28.05.2008р. на оприскувач ОП-2000, подрібнювач соломи ПН-2,0, культиватор Резидент КШН 5,6, плуги ПЛН 5,35-3 шт., ПЛН 3,35 - 2 шт. шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання Публічному акціонерному товариству комерційному банку “ПриватБанк” договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця - Товариства з обмеженою відповідальністю BUSINESS”. Звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості в сумі 82807,57 грн. за кредитним договором автотранспорту б/н від 03.06.2008 на трактор Т-150К, 2007 р.в., реєстраційний номер 02351ВМ, заводський номер 264565; трактор Т-150К, 2007 р.в., реєстраційний номер 01741ВМ, заводський номер 242727; трактор Т-150К, 2007 р.в., реєстраційний номер 01750 ВМ, заводський номер 579599; трактор МТЗ 80, 1992 р.в., реєстраційний номер СА 05013, заводський номер 865667; трактор МТЗ 82, 1993 р.в., реєстраційний номер СА 05014, заводський номер 378061; зернозбиральний комбайн СК - 5, 2007 р.в., реєстраційний номер 01742 ВМ, заводський номер 858278; зернозбиральний комбайн СК - 5, 2007 р.в., реєстраційний номер 02352 ВМ, заводський номер 104383, грузовий Урал 5557, 1987 р.в. , реєстраційний номер 2009 СА заводський номер 007390 шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання Публічному акціонерному товариству комерційному банку “ПриватБанк” договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця - Товариства з обмеженою відповідальністю ”ВIOL BUSINESS”. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ”ВIOL BUSINESS” на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” витрат по сплаті державного мита в сумі 828,08 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Відповідач з зазначеним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 25.08.2010 р. у даній справі скасувати. Вимоги апеляційної скарги відповідач обґрунтовує тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, висновки, викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи, оскільки суд не надав належної оцінки доказам наявним в матеріалах справи. Судом не з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Позивач з доводами, наведеними в апеляційній скарзі, не погоджується, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Сумської області від 25.08.2010 р. у даній справі підлягає залишенню без змін. Свої заперечення позивач, зокрема, обґрунтовує тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю ”ВIOL BUSINESS” належним чином не виконувало взяті на себе кредитні зобов'язання, внаслідок чого у нього виникла кредитна заборгованість. За захистом своїх порушених прав Публічне акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” звернулося до господарського суду Сумської області з позовом про звернення стягнення на заставне майно, про передачу зазначеного майна в заклад в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

У судове засідання 18.11.2010р. за вх.9883 представником Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” на виконання вимог ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.2010р. було надано додаткові пояснення, в яких він, зокрема посилається на те, що заставодавець зобов'язався відповідно до п. 17.10 договору застави від 29.05.2008р. та п. 17.12 договору застави від 03.06.2008р. у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором передати предмет застави заставодержателю в заклад за актом прийому-передачі, що підписується сторонами. Зазначене зобов'язання заставодавцем виконано не було, і, як слідство, у Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” виникло право звернутися до суду з вимогою саме про передачу заставного майна в заклад. Таким чином, на його думку, вимоги ПАТ КБ “ПриватБанк” щодо звернення стягнення на заставне майно в рахунок погашення кредитної заборгованості та передачу майна в заклад повністю обґрунтовані і відповідають нормам діючого законодавства, а господарським судом Сумської області при ухваленні рішення, яким позов ПАТ КБ “ПриватБанк” був задоволений в повному обсязі не було порушено норми матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні 09.12.2010р. оголошувалась перерва до 16.12.2010р. до 09:50 год.

Повноважні представники позивача та відповідача у судове засідання 16.12.2010р. не прибули, представник відповідача (після оголошеної 09.12.2010р. перерви).

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана обов’язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін, за наявними матеріалами у справі –в порядку ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, уточненнях до скарги та відзиві на скаргу доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в межах ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 р. № 14 “Про судове рішення у цивільній справі“, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Проте, зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає, враховуючи наступне.

Дослідженням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 28.05.2008р. між ПАТ КБ “ПриватБанк” та ТОВ ”ВIOL BUSINESS” був укладений договір № 131-А, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 150000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 27.05.2009р. Факт отримання відповідачем кредиту в розмірі 150000 грн. підтверджується матеріалами справи.

Згідно ст. 629, 530 Цивільного кодексу України договір є обов‘язковим для виконання сторонами. Зобов‘язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач, в порушення умов зазначеного договору, у передбачений договором строк свої зобов’язання належним чином не виконав тому станом на 22.07.2010р. у нього виникла заборгованість у розмірі 82807,57 грн., що підтверджується розрахунком суми заборгованості, яка складається з: 36576,37 грн. - заборгованість за кредитом; 29481,80 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 332,48 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 16416,92 грн. –пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором.

З метою забезпечення виконання зобов’язань сторони 29.05.2008р. уклали договір застави № 313/2-А, відповідно до умов якого відповідач надав в заставу належне йому майно, а саме: оприскувач ОП-2000, подрібнювач соломи ПН-2,0, культиватор резидент КШН 5,6, плуги ПЛН 5,35 –3 шт, ПЛН 3,35- 2 шт.;

03.06.2008р. сторони уклали договір застави автотранспорту № б/н, відповідно до якого відповідач надав в заставу належне йому майно, а саме: трактор Т-150К, 2007 р.в., реєстраційний номер 02351 ВМ, заводський номер 264565, трактор Т-150 К, 2007 р.в., реєстраційний номер 01741 ВМ, заводський номер 242727, трактор Т-150, 2007 р.в., реєстраційний номер 01750 ВМ, заводський номер 579599, трактор МТЗ 80, 1992 р.в., реєстраційний номер СА 05013, заводський номер 865667, трактор МТЗ 82, 1993 р.в., реєстраційний номер СА 05014, заводський номер 378061, зернозбиральний комбайн СК-5, 2007 р.в., реєстраційний номер 02352 ВМ, заводський номер 104383, грузовий Урал-5557, 1987 р.в. реєстраційний номер 2009 СІА, заводський номер 007390.

Згідно п.2 ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення на предмет застави в разі, коли зобов’язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Пунктами 1. договорів застави транспортних засобів № 131-А від 29.05.2008р. та б/н від 03.06.2008р., укладеного між сторонами, встановлено, що у разі, коли в момент настання терміну виконання позичальником зобов’язання забезпеченого заставою, вказане зобов’язання позичальником виконане не буде, заставодержатель отримує переважне право звернути стягнення на заставлене майно заставодавця.

Згідно з п. 17.10 договору застави автотранспорту № 131/2-А від 29.05.2008р. та п. 15.8.2 договору застави автотранспорту № б/н від 03.06.2008р. у випадку порушення відповідачем зобов’язань по кредитному договору, останній зобов’язується передати предмет застави позивачу за актом-передачі, що підписується сторонами.

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про заставу», звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Стосовно звернення стягнення на рухоме майно, то також, відповідно до ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим законом.

Обтяження рухомого майна реєструється в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом (ст. 11). Позивач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов’язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження (ст.. 25).

Стаття 27 вказаного вище Закону передбачає, якщо інше не встановлено Законом, обтяжував, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку зобов’язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов’язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Дослідженням матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції не з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи, зокрема судом не надана оцінка тому, що на вимогу ПАТ «Приватбанк»05 травня 2010 року відповідачем було знято з реєстрації наступні транспортні засоби:

1.          Трактор марки Т150К, 2007 року випуску, заводський номер № 242727, двигун № 100590, реєстраційний номер 01741 ВМ. 2.          Трактор марки Т150К, 2007 року випуску, заводський номер № 264565, двигун № 597351, реєстраційний номер 02351 ВМ. 3.          Зернозбиральний комбайн СК-5.2007 року, заводський номер № 104383. двигун №231259. реєстраційний номер 02352 ВМ. 4.          Зернозбиральний комбайн СК-5.2007 року, заводський номер № 858278. двигун № 64008587,. реєстраційний номер 01742 ВМ.. Раніше, а саме - 01 квітня 2010 року на ім'я ПАТ КБ «Приватбанк»відповідачем були видані довіреності на право продажу та відчуження в будь який спосіб цього майна.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем на користь позивача за актами-передачі від 15.04.2010р. (а.с. 40-44) було передане заставлене майно, що знаходилось в заставі згідно з договором застави № 13 І/2-А від 29 травня 2008 року, заставодержателю. При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції не надав належної оцінки цим актам від 15 квітня 2010 року про передачу заставленого майна. Суд не надав оцінки тому факту, що майно було фактично позивачем забране в рахунок погашення заборгованості згідно з кредитним договором № 131-А від 28 травня 2008 року. При цьому, судом не з'ясовано яка сума коштів від реалізації вказаного майна була направлена на погашення заборгованості за даним кредитним договором.

Як зазначає відповідач та не спростовано позивачем, після зняття з обліку, а в подальшому після їх продажу, реєстраційні номери вищезазначених транспортних одиниць змінились.

Вказані транспортні засоби вилучені позивачем 15 квітня 2010 року. Про суму коштів, що була отримана від реалізації та направлена на погашення заборгованості за кредитним договором - ТОВ ”ВIOL BUSINESS” позивач не повідомив.

Місцевий господарський суд також не надав оцінки тому факту, що відповідно умов договору застави від 03 червня 2008 року, а саме - п. 21, звернення стягнення на предмет застави може здійснюватись на підставі виконавчого напису нотаріусу. Постановою Відділу виконавчої служби Путивльського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання на підставі виконавчого напису від 18.02.2010р. про стягнення з ТОВ ”ВIOL BUSINESS” на користь ПАТ КБ “ПриватБанк”. В матеріалах справи міститься копія Акту опису та арешту майна, складеного державним виконавцем. В той же час, суд при прийнятті оскаржуваного рішенні не прийняв до уваги ні цей Акт опису та арешту майна, ні наявності арешту та заборони на відчуження майна, що вказане в даному акті і включає при цьому арештоване майно в перелік майна, що підлягає передачі в заклад позивачу.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 18.11.2010р. сторонам було ухвалено надати суду, зокрема, позивачу: 1. обґрунтування правомірності: 1) включення арештованого та прийнятого за актами передачі від 15.04.2010р. майна в перелік майна, що підлягає передачі в заклад; 2) звернення стягнення на весь предмет застави без врахування співмірності заборгованості з вартістю заставного майна, часткової сплати боргу та звернення стягнення вдруге на технічні засоби , що вже є предметом примусового стягнення у виконавчому провадженні.

2. докази:

- направлення коштів від реалізації прийнятого від зайомщика майна на погашення заборгованості;

- звернення із вимогою до боржника виконати порушене зобов’язання або передати предмет обтяження у володіння обтяжувачу;

- реєстрації в Державному реєстрі (витяг з Держреєстру), до початку процедури звернення стягнення, відомості про звернення стягнення на предмет обтяження (ч.3 ст. 24, ст. 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень");

- письмового повідомлення боржника та всіх обтяжувачів про порушення забезпеченого обтяженням зобов’язання та початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет обтяження (ст. ст. 25,27 того ж Закону) до моменту подання позову;

- погодження сторонами початкової оцінки предмету застави, встановлену в договорі.

Проте, позивачем не були надані витребувані судом докази.

За таких обставин, позивач, всупереч положенням ст.ст.33, 34 ГПК України, не довів належними доказами факт необхідності передачі в заклад ПАТ КБ “ПриватБанк” шляхом вилучення у відповідача належне йому на праві власності заставлене майно та звернення стягнення на заставлене майно.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права.

Отже, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен з'ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав особи, яка звернулася до суду з позовом, а також наявність спору між сторонами, оскільки в силу ст.12 ГПК України господарським судом підвідомчі справи саме у спорах, що виникають між сторонами з тих або інших підстав.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність факту порушення відповідачем цивільних прав чи інтересів позивача, на захист яких ним подано позов, тому з урахуванням зазначеного, вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача у зв’язку з її юридичною та фактичною обґрунтованістю.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99,101,102, п.2 ст. 103, п.п. 1, 4 ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів,-

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ”ВIOL BUSINESS” задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 25.08.2010р. у справі № 11/120-10 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”, (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, б.50 код ЄДРПОУ 14360570 рах.64993919400001 МФО 305299) на користь ”ВIOL BUSINESS” (41510, Путивльський район, с. Волокитне, пров. Зарічний, 7 код ЄДРПОУ 21119981 п/р 26004301690443 в філії відділення Промінвестбанку в м. Путивль Сумської області) 414,25 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя           Фоміна В. О.

Суддя          Гончар Т. В.

Суддя          Кравець Т.В.

Повний текст постанови підписано          21.12.2010 р.