Постанова № 13086153, 21.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2010                                                                                           № 55/124

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шипка В.В.

суддів:           Борисенко І.В.

          Євсіков О.О.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Київхімволокно"

на рішення Господарського суду м.Києва від 15.09.2010

у справі № 55/124 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Сан Таун"

до                                                   ВАТ "Київхімволокно"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 83214,94 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Сан Таун”, м. Київ (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства “Київхімволокно”, м. Київ (далі – Відповідач) про стягнення суми боргу за фактично виконані роботи у розмірі 70.000,00 грн., 3 % річних в сумі 1.547,67 грн., інфляційних нарахувань – 4.740,06 грн., штраф у розмірі – 6.927,21 грн.

Під час розгляду справи місцевим судом відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання. Крім того, Відповідач тричі подавав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи 10.08.2010 р., 27.08.2010 р. та 13.09.2010 р., проте відзиву на позов не надав, вимоги ухвал суду не виконував.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2010 р. у справі № 55/414 позов задоволено повністю: стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Київхімволокно”, м. Київ (ідентифікаційний код 05763429) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сан Таун”, м. Київ (ідентифікаційний код 30472328) заборгованість у розмірі 83.214,94 грн., а саме: основний борг у сумі 70.000,00 грн., 3 % річних в сумі 1.547,67грн., інфляційні нарахування 4.740,06 грн. та пеню у розмірі 6.927,21 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 832,14 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати Рішення суду та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Апелянт стверджує, що при винесенні оскаржуваного рішення місцевий суд дійшов хибного висновку про наявність заборгованості у відповідача лише на підставі банківської довідки від 25.08.2010 р. та картки рахунку 361, складеної відповідачем за період з 01.10.2009 р. по 13.07.2010 р.

Також скаржник вважає, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про те, що мало місце прострочення виконання господарського зобов'язання відповідачем, починаючи з 31 жовтня 2009 р., у зв'язку з чим визнав обґрунтованим нарахування позивачем інфляційної індексації, 3% річних та пені. Апелянт вказує, що наданий позивачем акт № 6 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2009 року не містить дати прийняття робіт, що, в свою чергу, призводить до необґрунтованості висновку про факт прострочення виконання взятих відповідачем зобов'язань з оплати, а також необґрунтованості висновку суду та позивача про те, що початком перебігу прострочення виконання зобов'язання відповідачем, а отже – наявності простроченої суми основного боргу, початковою датою періоду, за який нараховується інфляційна індексація, 3 % річних, пеня є 31 жовтня 2009 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2010 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Київхімволокно” і порушено апеляційне провадження у справі № 55/124.

Представник скаржника у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як підтверджено матеріалами справи, 28 вересня 2009 року між Позивачем (Підрядник) та Відповідачем (Замовник) було укладено Договір підряду № 28/09/09 (далі -Договір).

Відповідно ст. 2 Договору Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати на свій ризик, власними та залученими силами, своїми матеріально-технічними засобами роботи на Об'єкті відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, умов Договору та Додатків до нього, котрі є невід'ємною частиною Договору, а саме: - ремонт приміщень в будівлі ВАТ “Київхімволокно”, здати виконані роботи Замовнику та усунути протягом гарантійного періоду виявлені дефекти спричинені неякісним виконанням робіт, а Замовник зобов'язується надати Підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), дозвільну документацію, прийняти та оплатити належним чином виконані роботи.

Згідно зі ст. 3.1 Договору Підрядник розпочне виконання робіт 01.10.2009 р. Підрядник завершить виконання робіт не пізніше 30.12.2009 р.

Відповідно до п. 6.3.5 Договору обов’язком Замовника в тому числі є проведення оплати виконаних Підрядником робіт у порядку, передбаченому умовами Договору.

Статтею 11 Договору сторони визначили порядок фінансування робіт. Зокрема, фінансування робіт здійснюється Замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Підрядника у наступному порядку: Замовник після підписання Договору сплачує авансовий платіж у розмірі не менше 70% вартості робіт. Після приймання виконаних підрядних робіт Замовник, у термін до 5 (п'яти) банківських днів, перераховує на розрахунковий рахунок Підрядника залишок заборгованості відповідно до вартості виконаних робіт.

Відповідно до ст. 12.1 Договору приймання-передача виконаних робіт проводиться поетапно і фіксується в Актах приймання-передачі виконаних робіт. Замовник зобов'язаний здійснити прийняття робіт протягом трьох робочих днів з моменту отримання від Підрядника повідомлення про готовність робіт до здачі та протягом цього терміну передати Підряднику підписаний Акт приймання-передачі.

У випадку не підписання Замовником Акта приймання-передачі без вмотивованої відмови у прийнятті робіт по закінченні строку, вказаного в п. 13.1. Договору, Акт вважається підписаним, а роботи-прийнятими та підлягають оплаті (ст. 12.3 Договору).

Статтею 14 Договору сторони погодили відповідальність у разі порушення зобов’язань за Договором, зокрема:

- ст. 14.7 Договору передбачає, що за порушення строків перерахування платежів, передбачених Договором, Замовник сплачує на користь Підрядника пеню, розмір якої обчислюється від суми простроченого платежу, з урахуванням офіційного індексу інфляції, з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення. При цьому з Підрядника знімається відповідальність за прострочення завершення виконання повного обсягу передбачених даним Договором робіт або окремих етапів робіт;

- ст. 14.8 Договору передбачає, що якщо Замовник не оплатив виконані Підрядником роботи після закінчення встановленого строку платежу, Підрядник має право припинити виконання робіт та вимагати розірвання даного Договору і сплати пені, а також відшкодування збитків, завданих розірванням Договору, у повному обсязі;

- ст. 14.10 Договору встановлює, що сплата штрафних санкцій не звільняє Сторони від виконання своїх зобов'язань в натурі або усунення порушень.

Строком дії Договору є час, протягом якого Сторони будуть здійснювати свої права та виконувати свої обов'язки відповідно до Договору. Договір набуває чинності з моменту його укладення. Закінчення строку Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору (ст. 17.1, 17.2 Договору).

Відповідно до Додаткової угоди від 15.10.2009 р. до Договору підряду № 28/09/09 від 28.09.2009 р. сторони погодили викласти п. 4.2 Договору у наступній редакції: вартість виконаних робіт, згідно даної угоди, визначена у кошторисі і складає 101.500,80 грн., в тому числі ПДВ 20 %.

Укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання ст. ст. 837-864 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому приписи ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були виконані прийняті на себе зобов’язання, що підтверджено Актом приймання виконаних підрядних робіт: за жовтень 2009 року на суму 101.500,80 грн. та Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2009 року від 30.10.200 р. на суму 101.500,80 грн., Договірною ціною станом на 15.10.2009 р. на суму 101.500,80 грн.

Відповідно до ст. 11 Договору фінансування робіт здійснюється Замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Підрядника у наступному порядку: Замовник після підписання Договору сплачує авансовий платіж у розмірі не менше 70% вартості робіт. Після приймання виконаних підрядних робіт Замовник, у термін до 5 (п'яти) банківських днів, перераховує на розрахунковий рахунок Підрядника залишок заборгованості у відповідності до вартості виконаних робіт.

Відповідач свої зобов’язання за Договором виконав частково лише в сумі 31.500,80 грн., що підтверджується банківською довідкою від 25.08.2010 р. та карткою рахунку 361 в період з 01.10.2009 р. по 13.07.2010 р.

Відтак, решта несплаченої суми, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов’язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, становить 70.000,00 грн.

Апелянт стверджує, що при винесенні оскаржуваного рішення місцевий суд дійшов хибного висновку про наявність заборгованості у відповідача лише на підставі банківської довідки від 25.08.2010 р. та картки рахунку 361, складеної відповідачем за період з 01.10.2009 р. по 13.07.2010 р.

З цього проводу колегія суддів відзначає наступне.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Однак, апелянт навіть не стверджує про те, що вказані кошти ним були сплачені та, відповідно, не надав жодних доказів (платіжних документів, банківських виписок тощо), які б могли підтвердити факт оплати.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами підрядника, передбаченими ст. 879 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Беручи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем за виконані роботи підтверджується матеріалами справи, відповідачем не спростовано наявність вказаної суми боргу, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі у сумі 70.000,00 грн.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, 3% річних та інфляційну індексацію.

Місцевий суд, перевіривши розрахунок вказаних позовних вимог, вірно встановив:

- що визначена Позивачем інфляційна індексація у сумі 4.740,06 грн. за період з 31.10.2009 р. по 31.03.2010 р., не перевищує розміру індексації, яка може бути нарахована за період з моменту прострочення (з 31.10.2009 р. і по 31.03.2010 р.), а отже підлягає стягненню з відповідача у розмірі 4.740,06 грн.;

- що розмір 3 % річних, який може бути нарахований протягом періоду з моменту прострочення (з 31.10.2009 р. по 27.07.2010 р., не перевищує відповідного розміру, що може бути нарахований, а отже підлягає стягненню у сумі 1.547,67 грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати передбачена безпосередньо у ст. 14.7 Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у даному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов’язань Відповідачем, місцевий суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимог позивача про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Беручи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд дійшов вірного висновку про задоволення стягнення пені у розмірі 6.927,21 грн. за період з 31.10.2009 р. по 31.03.2010 р.

У відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати.

Як зазначалось вище, скаржник вважає, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про те, що мало місце прострочення виконання господарського зобов'язання відповідачем, починаючи з 31 жовтня 2009 р. (у зв'язку з чим визнав обґрунтованим нарахування позивачем інфляційної індексації, 3% річних та пені), оскільки наданий позивачем акт № 6 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2009 року не містить дати прийняття робіт.

З цього приводу колегія суддів відзначає, що акт № 6 приймання виконаних підрядних робіт дійсно не визначає датою прийняття робіт конкретне число жовтня 2009 року, оскільки в даному випадку обрахунок строку ведеться у місяцях. А тому місцевим судом обґрунтовано визначено строком приймання виконаних підрядних останній день жовтня 2009 року - з 31 жовтня 2009 року. При цьому колегія суддів також бере до уваги і те, що Довідка про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2009 року від 30.10.200 р. на суму 101.500,80 грн., яка також обов’язково складається за результатами виконання підрядних робіт, підписана сторонами 30.10.2009 р.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2010 р. у справі № 55/124 прийнято з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для розгляду спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені скаржником при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодовуються та покладаються на апелянта.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Київхімволокно” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2010 р. у справі № 55/124 – без змін.

2. Матеріали справи № 55/124 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      Шипко В.В.

Судді                                                                                          Борисенко І.В.

                                                                                          Євсіков О.О.