Постанова № 13086144, 23.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2010                                                                                           № 38/32

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Андрієнка В.В.

суддів:           Буравльов С.І.

          Вербицька О.В.

при секретарі:           Гордієнко Л.М.

За участю представників:

позивача: Левіцький Є.В., довіреність б/н від 09.09.2009 року;

Случ О.В., довіреність б/н від 31.02.2009 року;

відповідача-1: Блажкевич В.С., довіреність б/н від 31.02.2009 року;

відповідача-2: Жданкіна Л.К., довіреність №68 від 16.02.2009 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

1. SIA “Porzelack Ltd”

2.Підприємства з іноземними інвестиціями “Інтертехнологія”

на рішення Господарського суду м.Києва від 14.09.2010

у справі № 38/32 (Власов Ю.Л. .....)

за позовом                               Koenig&Bauer Aktiengesellschaft

до                                                   SIA “Porzelack Ltd”

                                                  Підприємства з іноземними інвестиціями “Інтертехнологія

про                                                   визнання контракту недійсним, визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 14.09.2010 року у справі № 38/32 позов Koenig&Bauer Aktiengesellschaft (далі – позивач) до SIA “Porzelack Ltd” (далі – відповідач 1), Підприємства з іноземними інвестиціями “Інтертехнологія (далі - відповідач 2) про визнання контракту недійсним, визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння - задоволено частково.

Визнано право власності Koenig&Bauer Aktiengesellschaft на п’ятифарбову листову офсетну друкарську машину КВА RAPIDA 74-5+L ALV2, заводський №352 057.

Визнано недійсним контракт №PR-LV/120504 від 12.05.04р., укладений між SIA “Porzelack Ltd» та Підприємством з іноземними інвестиціями «Інтертехнологія».

Зобов’язано Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтертехнологія» повернути, та зобов’язати SIA “Porzelack Ltd» прийняти п’ятифарбову листову офсетну друкарську машину КВА RAPIDA 74-5+L ALV2, заводський №352057.

Зобов’язано SIA “Porzelack Ltd» повернути Підприємству з іноземними інвестиціями «Інтертехнологія» грошові кошти в сумі 515903 (п’ятсот п'ятнадцять тисяч дев’ятсот три) євро 14 євроцентів.

В іншій частині у позові відмовлено.

Стягнуто з SIA “Porzelack Ltd» державне мито в сумі 617 (шістсот сімнадцять) євро 66 євроцентів та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 78 (сімдесят вісім) грн. 66 коп.

Стягнуто з Підприємства з іноземними інвестиціями «Інтертехнологія» на користь Koenig&Bauer Aktiengesellschaft державне мито в сумі 617 (шістсот сімнадцять) євро 66 євроцентів та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 78 (сімдесят вісім) грн. 66 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, SIA “Porzelack Ltd” та Підприємство з іноземними інвестиціями “Інтертехнологія” звернулись до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати оспорюване рішення та прийняти нове, яким зокрема відповідач 1 просить припинити провадження у справі, а відповідач 2 просить в позові відмовити повністю.

Відповідач 1 в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що господарський суд міста Києва не припинив провадження у справі, в той час, як даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України та підлягає передачі на розгляд та остаточне вирішення в Міжнародний комерційний арбітраж при Торгово-промисловій палаті України.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач 2 зазначає, що при прийнятті спірного рішення судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права, висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2010 року апеляційні скарги SIA “Porzelack Ltd” та Підприємства з іноземними інвестиціями “Інтертехнологія” були прийняті до провадження та призначенні до розгляду на 16.11.2010 року.

16.11.2010 року в судове засідання не з’явились представники відповідачів, також до відділу документального забезпечення від відповідача 2 надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи. Колегія порадившись ухвалила відкласти розгляд справи на 23.12.2010 року на 10 год. 45 хв.

23.12.2010 року в судове засідання з’явились представники сторін.

Представником позивача в судовому засіданні було заявлене письмове клопотання про залишення апеляційних скарг без розгляду, оскільки скаржниками не було сплачене державне мито у встановленому розмірі за подання апеляційних скарг.

Вислухавши думку учасників судового процесу, проаналізувавши заявлене клопотання та дослідивши матеріали справи, судова колегія ухвалила відмовити в задоволені вказаного клопотання, зважаючи на наступне.

Розмір державного мита, порядок його сплати встановлені Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.93 № 7-93 «Про державне мито» (далі – Декрет).

Відповідно до пп. «г» п.2 ст. 3 Декрету розмір ставок державного мита з апеляційних скарг на рішення становить 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої, виходячи з оспорюваної суми.

Згідно з п.п. «а», «б» п.2 ст. 3 Декрету із заяв майнового характеру сплачується 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а із спорів немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру - 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду м. Києва від 14.09.2010 року позов задоволено частково, то стягнуто з відповідачів державне мито у розмірі 617,66 євро з кожного окремо. При зверненні до Київського апеляційного господарського суду скаржниками, зокрема, було сплачено, SIA “Porzelack Ltd.” 617,66 євро та Підприємством з іноземними інвестиціями “Інтертехнологія”було сплачено 6514,321 грн., що відповідає встановленому розміру оплати державного мита за подачу апеляційних скарг.

В судовому засіданні представник Koenig&Bauer Aktiengesellschaft надав письмові відзиви на апеляційні скарги, в яких спростовує наведені доводи в них та просить залишити їх без задоволення.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача1 та відповідача 2, розглянувши доводи апеляційних скарг, письмових відзивів позивача на них, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.04.04року між позивачем та відповідачами був укладений контракт №10412280, відповідно до якого позивач продає, а відповідач 1 купує обладнання - п’ятифарбову листову офсетну друкарську машину КВА RAPIDA 74-5+L ALV2, заводський №352 057.

Пунктом 5.1. контракту передбачено, що оплата 100% загальної вартості контракту здійснюється в євро та перераховується на рахунок позивача.

Відповідно до п.5.2. контракту оплата здійснюється наступним чином: 1-й платіж в розмірі 250000,00 євро оплачується прямим переведенням як передоплата після підписання контракту всіма сторонами. 900180,00 євро оплачуються протягом 60 місяців з моменту виконання поставки щоквартальними платежами, відповідно до графіка платежів з лютого 2008 року по жовтень 2011 року. Перший внесок здійснюється не пізніше ніж через 3 місяці з моменту виконання поставки.

Згідно з п.1. ст.5 додатку №4 до вказаного контракту предмет контракту та/або його частини повинні залишатись власністю позивача до того часу, поки відповідач 1 не здійснить всі платіжні зобов’язання або зобов’язання по співпраці, які він повинен виконати відповідно до контракту та немає несплачених відповідачем 1 позивачу сум по всім рахункам або немає сум, які він повинен сплатити.

Відповідно до п.3. ст.5 додатку №4 до вказаного договору відповідач 1 не має права продавати, закладати, переводити права власності шляхом охорони, оренди або будь-якої іншої передачі предмета контракту третій особі для отримання матеріальної винагороди.

На виконання умов вказаного контракту позивач поставив обладнання Відповідачу 1, проте відповідач 1 свої зобов’язання у повному обсязі перед позивачем не виконав, за поставлене обладнання повністю не розрахувався, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачами.

12.05.04р. між відповідачем 1 та відповідачем 2 був укладений контракт №PR-LV/120504 купівлі-продажу обладнання, відповідно до якого відповідач 1 продає, а Відповідач 2 купує п’ятифарбову листову офсетну друкарську машину КВА RAPIDA 74-5+L ALV2, заводський №352 057.

Згідно з п.5.2. контракту оплата здійснюється наступним чином: 1-й платіж в розмірі 255000,00 євро оплачується прямим переведенням як передоплата після підписання контракту всіма сторонами. 918184,00 євро оплачується протягом 60 місяців з моменту виконання поставки щоквартальними платежами, відповідно до графіка платежів. Перший внесок здійснюється не пізніше ніж через 3 місяці з моменту виконання поставки.

Відповідно до п.12.10 даного контракту останній вступає в силу з моменту підписання всіма сторонами.

На виконання вказаного контракту відповідач 1 передав, а відповідач 2 прийняв обладнання та частково оплатив в сумі 515903,14 євро п’ятифарбову листову офсетну друкарську машину КВА RAPIDA 74-5+L ALV2, заводський №352 057, що підтверджується актом введення в експлуатацію, платіжними дорученнями, актом звірки розрахунків та іншими матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В силу ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що право власності на п’ятифарбову листову офсетну друкарську машину КВА RAPIDA 74-5+L ALV2 належало та на даний час належить позивачу та до відповідача 1 не перейшло в силу умов укладеного Сторонами контракту (які встановлюють, що до повної оплати вартості вказаного обладнання власником цього обладнання є позивач, а відповідач 1 не має права продавати, переводити права власності або будь-якої іншої передачі предмета контракту третій особі для отримання матеріальної винагороди) та того факту, що відповідач 1 до цього часу не розрахувався з позивачем на вказане куплене обладнання, і відповідач 2 про це знав, оскільки був стороною контракту.

Однак, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції невірно застосував норми процесуального права, а саме вимоги ст. ст. 267, 256, 261 та ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 08.08.05р. між позивачем та відповідачами була підписана угода по контрактах №10412280 від 20.04.04р., №10412280-02 від 20.04.04р., №05-05042 від 10.05.05р..

У п.2 вказаної угоди сторони вказали, що позивач проводить оплату відповідачу 2 в сумі 100000,00 євро згідно з п.4.1. контракту №05-0542 від 10.05.05р., відповідач 1 проводить оплату позивачу в сумі 100000,00 євро згідно з п.5.1., 5.2. контракту №14012280 від 20.04.04р., а взаєморозрахунки між відповідачем 1 та відповідачем 2 здійснюються в рамках двостороннього контракту між ними №PR-LV/120504 від 12.05.04р.

В свою чергу, 08.08.2005 року між SIA “Porzelack Ltd”, Koenig&Bauer Aktiengesellschaft та Підприємством з іноземними інвестиціями “Інтертехнологія” було підписано погодження про розрахунки по контрактах, №10412280 від 20.04.2004 року, №10412280-02 від 20.04.2004 року та №05-05042 від 10.05.2005 року.

Відповідно зазначеного погодження, сторони домовились, що взаєморозрахунки між відповідачем 2 та відповідачем 1 здійснюються в межах двостороннього контракту №PR-LV/120504 від 12.05.2004р. Відповідно дане погодження було підписане як позивачем так і відповідачами 1 та 2.

          Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

          Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія суду приходить до висновку, що позивачу стало відомо про порушення свого права 08.08.2005 року, про що свідчить підписання позивачем погодження де сторони посилаються на спірний контракт, а отже, саме з 08.08.2005 року починається відлік строку, в межах якого позивач повинен був звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права.

Враховуючи вищезазначене та керуючись нормами ст. 257 ЦК України, колегія суду вважає, що строк на звернення до суду сплинув у 2008 році, в той час як позивач звернувся до суду з відповідним позовом 08.12.2009 року.

Згідно з ч 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.09.2010 року SIA “Porzelack Ltd” звернувся до суду з заявою про застосування судом строків позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, на думку апеляційної інстанції, в задоволенні позовних вимог Koenig&Bauer Aktiengesellschaft слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень.

На думку апеляційної інстанції, Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтертехнологія» довело свої апеляційні вимоги, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

В свою чергу, апеляційна скарга відповідача 1 щодо припинення провадження у справі не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, представник відповідача 1 в своїй апеляційній скарзі стверджував, що суд першої інстанції повинен був припинити провадження у справі, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України та підлягає передачі на розгляд та остаточне вирішення в Міжнародний комерційний арбітраж при Торгово-промисловій палаті України.

Колегія суду не може погодитись з такими доводами SIA “Porzelack Ltd”, оскільки вони суперечать положенням ст. 12 ГПК України, згідно з якими господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

          Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд не повно з’ясував обставини справи, не дав їм належну правову оцінку, не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення у справі.           

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу SIA “Porzelack Ltd” на рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2010 року у справі № 38/32 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями “Інтертехнологія” на рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2010 року у справі № 38/32 задовольнити повністю.

Рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2010 року у справі № 38/32 за позовом Koenig&Bauer Aktiengesellschaft до SIA “Porzelack Ltd”, Підприємства з іноземними інвестиціями “Інтертехнологія про визнання контракту недійсним, визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння – скасувати повністю.

          Прийняти нове рішення, яким у позові Koenig&Bauer Aktiengesellschaft до SIA “Porzelack Ltd”, Підприємства з іноземними інвестиціями “Інтертехнологія про визнання контракту недійсним, визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння – відмовити повністю.

          Стягнути з Koenig&Bauer Aktiengesellschaft (Friedrich-Koening-Str. 4 97080 Wurzburg, Germany, реєстр. №В-109) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями “Інтертехнологія” (01133, м. Київ, пров. Лабораторний, 24, к.1, код ЄДРПОУ 14355221) 6514,31 грн. (шість тисяч п’ятсот чотирнадцять гривень тридцять одна копійку) витрат державного мита за подання апеляційної скарги.

Зобов’язати господарський суд м. Києва видати відповідний наказ.

Справу № 38/32 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      Андрієнко В.В.

Судді                                                                                          Буравльов С.І.

                                                                                          Вербицька О.В.

27.12.10 (відправлено)