Постанова № 13086141, 22.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2010                                                                                           № 56/106

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Поляк О.І.

суддів:           Буравльов С.І.

          Кропивна Л.В.

при секретарі:           Вітюку Р.В.

За участю представників:

від позивача - Федоренко А.В.

від відповідача - Гарбуз С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2"

на рішення Господарського суду м.Києва від 20.09.2010

у справі № 56/106 (Джарти В.В. .....)

за позовом                               ТОВ "Укрпластпереробка"

до                                                   ВАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2"

про                                                   стягнення 1297701,66 грн.

Суть рішення і апеляційної скарги:

У липні 2010 року ТОВ «Укрпласпереробка» звернулося до господарського суду з позовом до ВАТ «Трест Київпідземшляхбуд-2» про стягнення 1297701,66 грн., у тому числі 1 036 393,71 грн. основного боргу, 33 146,60 грн. 3% річних, 111 076,60 грн. інфляційних витрат, 117 084,75 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

До вирішення судом першої інстанції спору по суті позивач заявою від 20.09.2010 року уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 1 281 495,75 грн., у тому числі 1 030 785,50 грн. основного боргу, 32 986,56 грн. 3% річних, 101 232,22 грн. інфляційних витрат, 116 491,47 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.09.2010 року (дата підписання – 24.09.2010 року) у справі № 56/106 (суддя – Джарти В.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрплапереробка" основний борг у розмірі 1030785 (один мільйон тридцять тисяч сімсот вісімдесят п‘ять) грн. 50 коп., 3% річних у розмірі 14026 (чотирнадцять тисяч двадцять шість) грн. 55 коп., інфляційні витрати у розмірі 51477 (п‘ятдесят одна тисяча чотириста сімдесят сім) грн. 68 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 10963 (десять тисяч дев‘ятсот шістдесят три) грн. 73 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 199 (сто дев‘яносто дев‘ять) грн. 37 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ВАТ «Трест Київпідземшляхбуд-2» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення місцевого господарського суду в частині стягнення інфляційних втрат скасувати і прийняти нове, яким позов в цій частині задовольнити, стягнувши інфляційні втрати за контррозрахунком відповідача.

Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням норм матеріального права судом першої інстанції. Так, апелянт зазначає, що задовольнивши позовні вимоги в цій частині, господарський суд міста Києва не встановив дату виникнення основного боргу, а також період нарахування інфляційних втрат.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2010 року у справі № 56/106 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.12.2010 року.

У судове засідання 22.12.2010 року з’явилися представники сторін.

Представник позивача просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з дотриманням норм матеріального права.

Представник відповідача просив суд вказане рішення господарського суду міста Києва в частині стягнення інфляційних втрат скасувати і прийняти нове, яким позов в цій частині задовольнити, стягнувши інфляційні втрати за контррозрахунком відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з наявних в матеріалах справи видаткових накладних від 18.03.2008 № УП-0000290, від 03.04.2008 № УП-0000447, від 08.05.2008 № УП-0000694, від 10.05.2008 № УП-0000705, від 12.05.2008 № УП-0000719, від 26.06.2008 № УП-0001047, від 27.06.2008 № УП-0001065, від 02.06.2008 № УП-0000971, від 02.06.2008 № УП-0001072, від 23.06.2008 № УП-0001028, від 08.07.2008 № УП-0001129, від 15.07.2008 № УП-0001171, від 15.07.2008 № 0001172, від 17.07.2008 № УП-0001193, від 22.07.2008 № УП-0001226, від 23.07.2008 №0001228, від24.07.2008 № УП-0001241, від 25.07.2008 № УП00001246, від 25.07.2008 № УП-0001247, від 26.07.2008 № УП-00001250, від 30.07.2008 № УП-0001278, від 02.08.2008 №УП-0001303, від 04.08.2008 № УП-0001310, від 01.09.2008 № УП-0001525, від 03.09.2008 № УП-0001556, від 04.09.2008 № УП-0001576, від 05.09.2008 №УП-0001580, від 17.09.2008 № 0001676, від 30.09.2008 № УП-0001765, від 07.10.2008 №УП-0001828, від 07.10.2008 № УП-0001830, від 04.12.2008 № УП-0002146, від 12.12.2008 №УП-0002169, від 17.12.2008 №УП-0002179, від 18.12.2008 № УП-0002181, від 18.12.2008 № УП-0002181, від 18.12.2008 № УП-0002184, від 21.12.2008 № УП-0002182, від 23.12.2008 №УП-0002191, від 25.12.2008 № УП-0002197, від 26.12.2008 № УП-0002204, від 20.01.2009 № УП-0000010, від 23.02.2009 № УП-0000047, від 25.02.2009 №УП-0000053, від 04.03.2009 № УП-0000072, від 04.03.2009 №УП-0000075, від 11.03.2009 № УП-00000090, від 11.03.2009 №УП-0000091, від 16.03.2009 №УП-0000101, від 16.03.2009 №УП-0000103, від 18.03.2009 №УП-0000106, від 20.03.2009 №УП-0000117, від 26.03.2009 №УП-0000132, від 26.03.2009 №УП-0000133, ТОВ "Укрпласпереробка" поставило ВАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2" товар на загальну суму 3 030 523,46 грн.

Відповідач вказаний товар отримав, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями довіреностями на отримання товарно – матеріальних цінностей та не заперечується останнім.

Однак, за отриманий в період з березня 2008р. по березень 2009р. товар відповідач розрахувався лише частково, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 1 030 785,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з претензією, у якій вимагав сплатити заборгованість з урахуванням інфляції та 3% річних загальною сумою 1 285 647,02 грн. протягом 10 банківських днів з моменту отримання даної претензії.

Наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення підтверджується отримання відповідачем вимоги 06.11.2009 року, а відтак останній повинен був погасити заборгованість до 20.11.2009 року.

Проте докази сплати заборгованості в сумі 1 030 785,50 грн. в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані.

Встановивши вказані обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення вищевказаної суми заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 статті 180 Господарського кодексу визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи наведені норми, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вчинення відповідного правочину позивачем та відповідачем підтверджується видатковими накладними, довіреностями та банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 692 вказаного Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), зобов’язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З аналізу наведених норм слідує, що строк виконання відповідачем зобов’язання з оплати поставленого товару настав, однак докази сплати відповідачем заборгованості в сумі 1 030 785,50 грн. в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції правомірно задоволені вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 1 030 785,50 грн. основного боргу.

Крім того, місцевий господарський суд стягнув з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 14026,55 грн. та інфляційні витрати у розмірі 51477,68 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перерахувавши розмір 3 % річних, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 14 026,55 грн. 3 % річних.

Перерахувавши розмір інфляційних втрат, не виходячи за межі позовних вимог ТОВ «Укрпласпереробка», колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі, заявленому позивачем, а саме: 51477,68 грн.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги контррозрахунок відповідача в частині стягнення інфляційних нарахувань за період з квітня 2010 року по липень 2010 року, оскільки даний період згідно уточнених позовних вимог позивачем не був заявлений до стягнення.

Крім того, господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні позовної вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, передбаченими ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, на загальну суму 116491,47 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до п. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Оскільки між сторонами договору у формі єдиного документу не укладено, у видаткових накладних, на підставі яких позивач здійснив поставку, не вказано, що товар передається на умовах попередньої оплати, то колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин застосовуватися не може.

За таких обставин колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2010 року у справі №56/106 в частині стягнення суми інфляційних нарахувань.

В силу ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Трест Київпідземшляхбуд-2» залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2010 року у справі №56/106 залишити без змін.

3.Повернути Відкритому акціонерному товариству "Трест Київпідземшляхбуд-2" (02105, м. Київ, вул. Тампере, 13-В, код ЄДРПОУ 04012721) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито за подання апеляційної скарги в сумі 6232 (шість тисяч двісті тридцять дві) грн. 61 коп. згідно платіжного доручення № 3956 від 08.10.2010 року.

4.Матеріали справи №56/106 скерувати до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Головуючий суддя                                                                      Поляк О.І.

Судді                                                                                          Буравльов С.І.

                                                                                          Кропивна Л.В.