Рішення № 13085348, 26.11.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2010 р. Справа № 14/213-10

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Поліщук О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_2. (довіреність від 07.10.2010 р., зареєстрована в реєстрі за № 11030);

від відповідача: не зявились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Сімферополь

до Малого приватного підприємства „Анко”, смт Димер, Вишгородський район

про стягнення 42 621, 69 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ФОП ОСОБА_1. звернувся в господарський суд Київської області із позовом до Малого приватного підприємства „Анко” про стягнення 29 376, 72 грн. заборгованості, 2642, 40 грн. пені, 10602, 69 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обовязку щодо оплати у повному обсязі за товар згідно договору № 548 від 20.05.2008 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.11.2010 р. порушено провадження у справі № 14/213-10 за позовом ФОП ОСОБА_1. до Малого приватного підприємства „Анко” про стягнення 42 621, 69 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 12.11.2010 р.

12.11.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 26.11.2010 р.

26.11.2010 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

20.05.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 548, згідно умов п. 1.1. якого продавець зобовязується передати у власність покупцеві товар, а покупець зобовязаний прийняти цей товар, оплатити його вартість та повертати тару у відповідності з умовами даного договору.

Згідно п. 2.2. договору вид, асортимент, ціна і загальна вартість товару визначається по наклданим, що є невідємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.5. договору перехід права власності на товар покупцеві здійснюється з моменту фактичної передачі товару представнику покупця.

Пунктом 3.6. договору передбачено, що датою передачі товару вважається дата підписання видаткової накладної представником покупця.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що оплата за придбаний товар, якій передається по даному договору, проводиться покупцем у національній валюті України шляхом оплати готівкою через касу продавця або шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, вказаний у розділі 9 договору на протязі 5 календарних днів з моменту отримання товару покупцем.

Пунктом 7.1. договору визначено строк його дії, згідно якого цей договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє у продовж одного року від дати підписання, вказаної у цьому договорі.

Згідно п. 7.2. договору у випадку якщо одна із сторін не заявила про припинення договору до збігу терміна його дії, термін дії договору продовжується автоматично до кінця поточного календарного року.

На виконання умов договору позивачем у період з 2008 р. по 2009 р. було передано у власність (продано) відповідачу товар на загальну суму 45926, 82 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною № ПКВ-252469 від 12.11.2008 р. на суму 11417, 81 грн., товарно-транспортною накладною № ПКВ-265036 від 26.11.2008 р. на суму 4194, 13 грн., товарно-транспортною накладною № ПКВ-558934 від 15.09.2009 р. на суму 891, 32 грн., товарно-транспортною накладною № ПКВ-549262 від 08.09.2009 р. на суму 1801, 08 грн., товарно-транспортною накладною № ПКВ-578333 від 29.09.2009 р. на суму 1136, 55 грн., товарно-транспортною накладною № ПКВ-571934 від 24.09.2009 р. на суму 4993, 51 грн., товарно-транспортною накладною № ПКВ-256677 від 18.11.2008 р. на суму 2624, 50 грн., товарно-транспортною накладною № ПКВ-258654 від 19.11.2008 р. на суму 883, 84 грн., товарно-транспортною накладною № ПКВ-275516 від 09.12.2008 р. на суму 3091, 03 грн., товарно-транспортною накладною № ПКВ-275303 від 09.12.2008 р. на суму 192, 09 грн., товарно-транспортною накладною № ПКВ-288603 від 23.12.2008 р. на суму 4316, 26 грн., товарно-транспортною накладною № ПКВ-275295 від 09.12.2008 р. на суму 4057, 42 грн., товарно-транспортною накладною № ПКВ-282243 від 16.12.2008 р. на суму 2705, 57 грн., товарно-транспортною накладною № ПКВ-550461 від 08.09.2009 р. на суму 3357, 38 грн., товарно-транспортною накладною № ПКВ-558931 від 15.09.2009 р. на суму 264, 33 грн., наявними у матеріалах справи.

За період дії договору та на його виконання відповідачем у період з 2008 р. по 2009 р. було лише частково виконано свій обовязок по оплаті товару та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 16550, 10 грн., що підтверджується відповідними виписками з банківського рахунку позивача, наявними у матеріалах справи.

Регулювання відносин, що виникають у звязку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обовязок щодо оплати товару у повному обсязі не виконав і його заборгованість перед позивачем складає 29376, 72 грн., що підтверджується вищевказаними товарно-транспортними накладними і відповідними виписками з банківського рахунку позивача, актом звірки станом на 30.09.2009 р., наявними у матеріалах справи.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості у розмірі 29376, 72 грн. за договором № 548 від 20.05.2008 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором № 548 від 20.05.2008 р. за період прострочення відповідачем виконання обовязку по оплаті товару з 05.10.2009 р. по 02.04.2010 р. у розмірі 2642, 40 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом 5.2.1. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати за отриманий товар, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від його вартості за кожен день прострочки платежу.

Розрахунок пені від суми заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок пені від суми заборгованості за договором наступний:

- період заборгованості - з 05.10.2010 р. по 02.04.2010 р., сума заборгованості 29 376, 72 грн., кількість днів заборгованості 180 днів, розмір облікової ставки НБУ 10, 25 %.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

29376.7205.10.2009 - 02.04.201018010.2500 %0.056 %*2969.87

29 376, 72 грн. х 10, 25 % х 2 х 180/365 = 2 969, 87 грн.

Оскільки, розмір пені від суми заборгованості, на яку претендує позивач, є меншою ніж сума, на яку він має право, то суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми заборгованості у розмірі 2642, 40 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами від суми заборгованості за період прострочення відповідачем виконання обовязку по оплаті товару з 05.10.2010 р. по 30.09.2010 р. у розмірі 10602, 57 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 536 цього ж кодексу передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

- період заборгованості - з 05.10.2010 р. по 30.09.2010 р., сума заборгованості 29 376, 72 грн., кількість днів заборгованості 361 днів, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами 0, 1 %.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення

29376.7205.10.2009 - 30.09.20103610.1 %10605.00

29 376, 72 грн. х 0, 1 % х 361 = 10 605, 00 грн.

Оскільки, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами від суми заборгованості, на яку претендує позивач, є меншою ніж сума, на яку він має право, то суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами від суми заборгованості у розмірі 10602, 57 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Малого приватного підприємства „Анко” (ідентифікаційний код 19408962) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 29376 (двадцять девять тисяч триста сімдесят шість) грн. 72 (сімдесят дві) коп. заборгованості, 2 642 (дві тисячі шістсот сорок дві) грн. 40 (сорок) коп. пені, 10602 (десять тисяч шістсот дві) грн. 57 (пятдесят сім) коп. процентів за користування чужими грошовими коштами та судові витрати 426 (чотириста двадцять шість) грн. 22 (двадцять дві) коп. державного мита і 236 (двісті тридцять три) грн. 00 (нуль) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

17 грудня 2010 р.