Рішення № 13085320, 22.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/39622.12.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дікергофф /Україна/"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНТА ПЛЮС"

Про стягнення 284307,08 грн.

Суддя Палій В.В.

Представники сторін:

від позивача           не з’явився

від відповідача           Дитинчук В.М. –предст. (дов. від 14.12.2010р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги заявлені про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 284307,08грн. (166673,70грн. –основного боргу, 68227,18грн. –пені, збитків від інфляції –39501,67грн., 9904,53грн. –3% річних), яка виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань по сплаті поставленого позивачем товару за договором поставки №099-08/П від 10.06.2008р., а також витрати по сплаті державного мита –2843,07грн. та витрати по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –236,00грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.12.2010р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/396, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 14.12.2010р.

У судовому засіданні 14.12.2010р. представник позивача подав витребувані судом документи. Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні подав відзив на позовну заяву, в якому відповідач погоджується з позовними вимогами частково, в частині суми основного боргу по оплаті поставленого позивачем товару в розмірі 166673,70грн. Також, відповідач просить суд застосувати позовну давність до вимоги про стягнення пені в розмірі 68227,18грн. Крім того, відповідач зазначає, що умовами договору оплата поставленого товару здійснюється на підставі виставлених позивачем рахунків, однак позивачем не було виставлено відповідачу рахунків на оплату товару, в зв’язку з чим визначений у позові строк оплати товару не відповідає дійсності.

Також, відповідач зазначає, що в порушення умов п.5.1 договору сторонами не було узгоджено ціни товару (бетону) в Додатку №2 до договору. Наведене свідчить про неналежне виконання своїх обов’язків за договором обох сторін договору, в зв’язку з чим відповідач просить суд зменшити розмір збитків від інфляції до 2000,00грн., а розмір 3% річних –до 1000,00грн.

Відтак, відповідач просить суд позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з відповідача 166673,70грн.- основного боргу, 2000,00грн. –збитків від інфляції, 1000,00грн. –3% річних.

У судовому засіданні 14.12.2010р. судом оголошено перерву до 22.12.2010р., з метою ознайомлення суду з поданими сторонами документами.

У судове засідання 22.12.2010р. представник позивача не з’явився, про даті та час розгляду справи повідомлений у судовому засіданні 14.12.2010р., про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка від 14.12.2010р.

Представник відповідача підтримав свої заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву, поданому суду 14.12.2010р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оглянувши оригінали документів, суд, -

                                                            в с т а н о в и в :

          10.06.2008р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №099-08/П (далі –договір), відповідно до умов якого сторони домовились про те, що постачальник (позивач) зобов’язується передати у власність (поставити) покупцю (відповідач) бетон товарний (надалі-бетон) в кількості та на умовах, зазначених в цьому договорі, а покупець зобов’язується прийняти бетон і оплатити його вартість на умовах цього договору.

На виконання умов договору позивачем було поставлено на користь відповідача бетон загалом на суму 678 906,30грн., що підтверджується накладними №СвРН-4435 від 20.10.2008р. на суму 62 823,00грн., №СвРН-4472 від 31.10.08р. на суму 557 301,66грн., №СвРН-4512 від 10.11.08грн. на суму 39 268,32грн. та №СвРН-4568 від 20.11.2008р. на суму 19513,32грн., які підписані уповноваженою особою позивача та уповноваженою довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей особою відповідача, належним чином завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Згідно п. 5.2. договору відповідач повинен сплатити вартість партії бетону 100% передплатою, на підставі рахунку, наданого позивачем згідно замовлення відповідача.

Натомість згідно п.5.7. договору передбачено, що в разі постачання бетону без попередньої оплати, як це зазначено в п. 5.2. цього договору, а також якщо вартість поставленого бетону перевищує розмір попередньої оплати, сплаченої відповідачем, відповідач зобов’язаний здійснити оплату за фактично поставлений бетон протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту його одержання.

Враховуючи те, що поставка бетону була здійснена на користь відповідача без попередньої оплати, то відповідно, строк оплати отриманого бетону настає згідно умов п. 5.7 договору –3 банківські дні з моменту одержання бетону.

Відтак, твердження відповідача про невиконання позивачем своїх обов’язків щодо виставлення рахунків на оплату поставленого бетону судом відхиляється, в зв’язку з його необґрунтованістю.

Таким чином, кінцевий строк оплати відповідачем бетону згідно вищевказаних накладних за умов п. 5.7 договору настав 25.11.2008р.

Відповідачем було здійснено часткову оплату одержаного бетону загалом у сумі 512232,60грн., що підтверджується кредитними повідомленнями, проте повну вартість поставленого бетону в сумі 166 673,70грн. у встановлений п. 5.7. договору строк відповідач не сплатив, в зв’язку з чим у відповідача виникла перед позивачем заборгованість за поставлений бетон в сумі 166 673,70грн.

За наведених обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача 166 673,70грн. основного боргу.

Згідно ч. 5 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ч. 5 ст. 78 ГПК України).

У відзиві на позовну заяву відповідач визнає позовні вимоги в частині суми основного боргу по оплаті поставленого позивачем товару в розмірі 166673,70грн.

Відповідно до п. 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач свої зобов’язання щодо поставки бетону за договором виконав у повному обсязі та належним чином, проте відповідач у встановлений п.5.7 договору строк не здійснив повної оплати отриманого бетону, в зв’язку з чим, вимога позивача про стягнення з відповідача 166 673,70грн. основного боргу вважається обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача за порушення виконання грошового зобов’язання 68227,18грн. –пені.

Відповідач просить суд застосувати позовну давність до вимоги про стягнення 68227,18грн. пені.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Згідно приписів ч. 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд застосувати позовну давність до вимоги про стягнення пені в розмірі 68227,18грн.

Відповідно до ч.1 п.2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що згідно умов п.5.7 договору, в якому зазначено, що відповідач зобов’язаний здійснити оплату за фактично поставлений бетон протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту його одержання, відтак кінцевий строк виконання зобов’язання відповідача щодо оплати товару настав 25.11.2008р.

Натомість, умовами п. 6.1 договору встановлено, що за прострочення терміну оплати кожної отриманої партії бетону, покупець сплачує постачальнику пеню за кожний день прострочення оплати, виходячи з подвійного розміру облікової ставки Національного банку України, яка діяла під час прострочення оплати. Пеня нараховується на розмір несплачених покупцем грошових сум з першого дня прострочення оплати. Нарахування пені здійснюється до моменту повного виконання покупцем своїх зобов’язань щодо оплати поставленого бетону.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відтак, сторонами умовами п. 6.1 договору встановлено право нарахування позивачем пені на термін більше, ніж шість місяців.

Суд враховує, що згідно із ст. 549 ЦК України пеня обчислюється за кожен день прострочення виконання (тобто, річний строк позовної давності визначається окремо щодо кожного дня прострочення виконання).

Таким чином, станом на час пред’явлення позивачем позову до суду - 30.11.2010р. (штамп відділу діловодства Господарського суду міста Києва) річний строк позовної давності для стягнення пені за період з 26.11.2008р. по 29.11.2009р. включно, минув.

Враховуючи, що сторонами в умовах договору встановлено право нарахування пені на термін більше, ніж шість місяців, а також нарахування здійснюється до моменту повного виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати поставленого бетону, та враховуючи, що річний строк позовної давності визначається окремо щодо кожного дня прострочення виконання, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення пені підлягає задоволенню за період в межах строку позовної давності (1 рік) з 30.11.2009р. по 18.11.2010р. (як визначено в розрахунку пені позивача).

Таким чином, згідно розрахунку суду, за прострочення виконання зобов’язання по оплаті отриманого бетону на суму 166673,70грн. за з відповідача підлягає стягненню 30099,44грн. пені.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача за порушення виконання грошового зобов’язання збитків від інфляції –39 501,67грн. та 9904,53грн. –3% річних.

          Згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прохання відповідача, викладене у відзиві на позовну заяву про зменшення розміру збитків від інфляції до 2000,00грн., а розміру 3% річних –до 1000,00грн. судом відхиляється, оскільки вказані вимоги обґрунтовані простроченням саме відповідачем виконання свого грошового зобов’язання по оплаті вартості отриманого бетону в строки, встановлені п.5.7 договору, яке має місце у даній справі з 26.11.2008р.

Відповідно до частини першої статті 616 ЦК України, якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.

При застосуванні цієї норми слід враховувати, що якщо порушення зобов'язання сталося цілком з вини кредитора, то збитки кредитора слід вважати такими, що завдані внаслідок його власних дій чи бездіяльності, і вони не є результатом порушення його права.

Натомість, матеріали справи свідчать про належне виконання позивачем свого обов’язку за договором щодо поставки бетону, а тому у суду відсутні підстави для застосування приписів статті 616 ЦК України.

Ознайомившись із розрахунком збитків від інфляції та 3% річних, суд вважає їх обґрунтованими та задовольняє зазначені вимоги відповідно до розрахунку позивача в розмірі 39501,67грн. –збитків від інфляції та 9904,53грн. –3% річних.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, позовні вимоги визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, а саме: 166 673,70грн. –основного боргу, 30099,44грн. –пені, 39501,67грн. –збитків від інфляції, 9904,53грн. – 3% річних.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНТА ПЛЮС" (м. Київ, пр-т Сталінграду, 41, кв. 221, код ЄДРПОУ 34293285) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дікергофф /Україна/" (м. Київ, вул. Червонопрапорна, 26, код ЄДРПОУ 31029255) 166 673,70грн. – основного боргу, 30099,44грн. –пені, 39 501,67грн. –збитків від інфляції, 9904,53грн. –3% річних, 2461,79грн. –державного мита, 204,35грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог –відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його оголошення.

Суддя В.В. Палій