Рішення № 13084966, 16.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/43816.12.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», третя особа ОСОБА_1 про стягнення 16207,88 грн. за участю представника позивача Шупика О.А., довіреність № 266 від 12.03.2010 року, відповідача Єлтунової Ю.В., довіреність № 123 від 12.10.2010 року, третьої особи ОСОБА_1., ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «УНІКА»до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»про стягнення 16207,88 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 19.06.2010 року в м. Києві на Набережному шосе мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Сузукі», д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1. та автомобіля «Міцубісі»д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2.

Позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 18507,00 грн.

Цивільну відповідальність винної особи у ДТП - гр. ОСОБА_1. було застраховано ПАТ «Українська транспортна страхова компанія».

30.08.2010 року позивач направив відповідачу претензію для отримання суми страхового відшкодування в порядку регресу, проте відповіді на дану претензію не отримав.

У звязку з вищезазначеним, позивач звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.10.2010 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 24.11.2010 року.

У судовому засіданні 24.11.2010р. представник відповідача надав клопотання про залучення до справи в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача фізичну особу ОСОБА_1.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.11.2010р. залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізичну особу ОСОБА_1.

У судовому засіданні 16.12.2010 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому визнав позов в частині стягнення 14243,35 грн., в іншій частині в позові просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з наядою в матеріалах справи довідки ВДАІ та постанови Печерського районного суду м. Києва у справі №3-3137/10 від 09.07.2010 року, ОСОБА_1 19.06.2010 року о 8 год. 20 хв. в м. Києві на Набережному шосе, біля електроопори №43, керуючи автомобілем «Сузукі»д.н. НОМЕР_1 порушив п.п. 12.1, 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України, а саме не врахувавши безпечної швидкості, щоб постійно контролювати рух, при виникненні небезпеки, яку водій спроможний був виявити та вжити заходів, щоб уникнути зіткнення або його безпечного обїзду та в залежності від руху, дорожньої обстановки і стану транспортного засобу, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем «Міцубісі», д.н. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2.

Постановою Печерського районного суду м. Києва у справі №3-3137/10 від 09.07.2010 року, ОСОБА_1. визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Міцубісі», д.н. НОМЕР_2.

Пошкоджений автомобіль був застрахований ОСОБА_2 у позивача на підставі договору страхування №011043/0431/0000226 від 14.07.2009 року.

Відповідно до звіту №7163 від 25.06.2010 року, матеріальний збиток, який завданий власнику автомобіля «Міцубісі», д.н. НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження при ДТП, становить 16207,88 грн.

Як вбачається з страхового акту №00046767 від 20.07.2010 року позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплати страхове відшкодування в розмірі 18507,00 грн.

Зазначені кошти позивачем були перераховані, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 018469 від 23.07.2010 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 18507,00 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «Сузукі», д.н. НОМЕР_1 (ОСОБА_1), та який перебував у її користуванні, встановлена у судовому порядку.

Тому, ОСОБА_1 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Міцубісі»д.н. НОМЕР_2, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено, що між Закритим акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія»правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія»та ОСОБА_1 було укладено договір (поліс) № ВС/3385591 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія»взяло на себе зобовязання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу «Сузукі», д.н. НОМЕР_2 і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1. Вказаним договором передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн., франшиза 510,00 грн.

Претензією про виплату страхового відшкодування вих. №1228 від 16.08.2010 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування в розмірі 18 507,00 грн. До вказаної претензії були додані усі необхідні документи для здійснення такої виплати. Дана претнзія була отримана відповідачем 30.08.2010 року, що підтверджується відміткою відповідача про реєстрацію вхідною кореспонденції № 2232 від 30.08.2010 року.

Проте, відповідач у місячний строк з дня отримання вказаної претензії з доданими до неї документами суми страхового відшкодування не виплатив.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Пунктом 2 полісу №ВС/3385591 передбачено, що франшиза складає 510,00 грн.

Відповідач у відзиві поданому у судовому засіданні 16.12.2010 року визнав позов в частині стягнення 14243,35 грн.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем позову не порушує прав третіх осіб і не суперечить законодавству.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу «Міцубісі»д.н. НОМЕР_2 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується виходячи із вартості матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, ліміту відповідальності та за вирахуванням суми франшизи, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню в розмірі 15697,88 грн. (16207,88 грн. (вартість матеріального збитку) 510,00 грн. (франшиза) = 15697,88 грн.).

Вимоги позивача в частині стягнення франшизи в розмірі 510,00 грн. не підлягають задоволенню.

Державне мито у сумі 156,98 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 228,57 грн. підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 78, 8285 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»(01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, код 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»(01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 37, код 20033533) 15 697 (пятнадцять тисяч шістсот девяносто сім) грн. 88 коп. боргу, 156 (сто пятдесят шість) грн. 98 коп. державного мита та 228 (двісті двадцять вісім) грн. 57 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

СуддяС. Чебикіна