Постанова № 13084418, 20.12.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

20 грудня 2010 р. № 51/138 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:           головуючого - судді Карабаня В.Я.,

суддів                     Доповідач –Жаботина Г.В.Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Чехонацький А.О.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Оздоровчо-рекреаційний центр “Надія”

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2010р.

у справі № 51/138 Господарського суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр розвитку інвестицій та бізнесу”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Оздоровчо-рекреаційний центр “Надія”

про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Центр розвитку інвестицій та бізнесу” звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Оздоровчо-рекреаційний центр “Надія” про визнання права власності на нерухоме майно, а саме –цілісний майновий комплекс бази відпочинку “Надія” за адресою: вул. Коцюбинського, с. Троєщина, Деснянський район, м. Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.05.2010р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено розгляд справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Оздоровчо-рекреаційний центр “Надія” подало до Господарського суду м. Києва зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр розвитку інвестицій та бізнесу” про визнання права власності на нерухоме майно, а саме –цілісний майновий комплекс бази відпочинку “Надія” за адресою: вул. Коцюбинського, с. Троєщина, Деснянський район, м. Києва та зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр розвитку інвестицій та бізнесу” звільнити цілісний майновий комплекс бази відпочинку “Надія” за адресою: вул. Коцюбинського, с. Троєщина, Деснянський район, м. Києва

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.07.2010р. (суддя А.Б.Пригунова), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2010р. (судді: В.А.Корсак, П.В.Авдєєв, Н.М.Коршун), зустрічну позовну заяву повернуто заявнику без розгляду.

Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю “Оздоровчо-рекреаційний центр “Надія” подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.07.2010р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2010р. та направити справу до суду першої інстанції для розгляду позовних вимог. Свою вимогу Товариство з обмеженою відповідальністю “Оздоровчо-рекреаційний центр “Надія” мотивує тим, що господарським судом першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми процесуального права.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Оздоровчо-рекреаційний центр “Надія” підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 60 ГПК України, у редакції, що існувала на час подачі зустрічного позову, відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Отже, взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому, що обидва позови взаємно пов'язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору. Взаємна пов'язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах.

Як вже було зазначено, предметом спору, як за первісним позовом, та і за зустрічним позовом є визнання права власності на нерухоме майно, а саме –цілісний майновий комплекс бази відпочинку “Надія” за адресою: вул. Коцюбинського, с. Троєщина, Деснянський район, м. Києва.

Отже, посилання господарського суду першої та апеляційної інстанції на те, що первісний та зустрічний позов не є взаємно пов’язані, є помилковим.

Правила щодо подання позову встановлені розділом VІІІ Господарського процесуального кодексу України, відповідно до п. 3-1 ч. 1 ст. 57 якої до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо, зокрема, не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Як встановлено господарським судом першої інстанції в якості доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу заявником додано платіжне доручення № 1129285 від 29.06.2010р. про перерахування грошових коштів у сумі 236,00грн. на рахунок 31213259700011, отримувач УДК у Шевченківському районі м. Києва, код отримувача 26077968, код установи банку 820019, банк отримувача ГУ ДКУ у м. Києві.

Повертаючи зустрічну позовну заяву на підставі п. 10 ст. 63 ГПК України господарський суд першої інстанції, з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції, виходив з того, що станом на 23.06.2010р. Головним управлінням Державного казначейства України у м. Києві були змінені реквізити щодо сплати судових витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ, а саме витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ підлягають сплаті на рахунок 31218264700001, код ЄДРПОУ 24262621, МФО 820019, отримувач ГУ ДКУ у м. Києві, код платежу 22050003, банк ГУ ДКУ у м. Києві.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України з таким висновком господарського суду першої та апеляційної інстанції погодитися не може з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 ГПК України (редакції чинній на момент прийняття спірних рішень) якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору. Господарський суд має право знайомитися з доказами безпосередньо в місці їх знаходження.

Отже, у разі виникнення сумніву щодо надходження і зарахування коштів від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до державного бюджету України суд міг витребувати від позивача за зустрічним позовом відповідне підтвердження територіального органу державного казначейства України.

Враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Оздоровчо-рекреаційний центр “Надія” подало зустрічний позов в межах вимог процесуального закону, то справа підлягає направленню до місцевого господарського суду для вирішення питання щодо прийняття зустрічного позову.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Оздоровчо-рекреаційний центр “Надія” задовольнити.

Ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.07.2010р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2010р. у справі № 51/138 скасувати, а справу № 51/138 передати до Господарського суду міста Києва

Головуючий - суддя Карабань В.Я.

судді Жаботина Г.В.

Ковтонюк Л.В.