Рішення № 130745215, 06.10.2025, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/4302/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2025 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Мруць І. С.,

за участю секретаря судового засідання Булавки Х.Н.

справа №462/4302/25

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою представника АТ «Сенс Банк» - Лойфера Антона Едуардовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

представник позивача АТ «Сенс Банк» - адвокат Лойфер Антон Едуардович через систему «Електронний суд» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з відповідача на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість в сумі 64178.29 грн. та понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». 18.11.2020 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 підписано оферту на укладання угоди про надання кредиту №501277516, яка є невідємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Зазначає, що позивачем було виконано умови кредитного договору та надано відповідачу кредит у розмірі 50250 грн., строком на 60 місяців з процентною ставкою 18.99 % річних тип ставки фіксована, дата повернення кредиту 18.11.2025 року. Оскільки відповідач належним чином не виконує кредитні зобов`язання утворилася заборгованість у розмірі 64178,29 грн, яка складається з 22333,66 грн заборгованості за кредитом, 10041,10 грн. заборгованості за процентами, 31803,53 грн. заборгованість по комісії. В зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 17 липня 2025року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу слухати у спрощеному порядку без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач, отримавши копію ухвали про відкриття провадження та пам`ятку про права та обов`язки, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, чи заяву про неможливість подання такого, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо, відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши наявні в справі докази, з`ясувавши обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність достатності.

Статтями 12, 81ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до наявних матеріалів справи судом встановлено, що 18.11.2020 року ОСОБА_1 було підписано оферту на укладення угоди про надання кредиту АТ «Альфа-Банк» №501277516, публічну пропозицію на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». Також, відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту, довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб. (а.с.16-18).

Згідно Кредитного договору сторони узгодили видачу кредиту в рамках кредитного продукту «Кредит готівкою», сума кредиту: 50250,00 грн.; процентна ставка 18,99 % річних, тип ставки - фіксована; строк кредиту 60 міс.; комісію за обслуговування кредиту 2.25%від суми кредиту; дату повернення кредиту 18.11.2025 року. (а.с.16-18)

На підтвердження виконання умов договору, позивачем додано меморіальний ордер №963215 від 18 листопада 2020 року відповідно до якого ОСОБА_1 перераховано 50250.00 грн. призначення платежу: надання кредиту за кредитним договором №501277516 від 18.11.2020 року. (а.с.21)

Також, додано виписку АТ «Сенс Банк» по особовим рахункам ОСОБА_1 з 18.11.2020 по 07.04.2025 року. (а.с. 22-52)

За ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Беручи до уваги отримання відповідачем кредиту, невиконання відповідачем умов договору, що призвело до порушення графіку погашення кредиту за кредитним договором, суд приймає до уваги виписку з особового рахунку за кредитним договором, розрахунок заборгованості, наданий позивачем, в частині підтвердження наявності заборгованості по кредиту.

Водночас, щодо розміру такої заборгованості, суд зауважує наступне.

Так, згідно із розрахунком заборгованості по кредитному договору №501277516 від 18.11.2020 року визначена заборгованість ОСОБА_1 за кредитом 22333,66 грн., заборгованості по відсоткам 10041,10 грн., заборгованість по комісії 31803,53 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

За ч. ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно із ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Відтак, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зі змісту договору кредиту №501277516 від 18.11.2020 року встановлено, що відповідачу визначено комісію за розрахунково-касове обслуговування кредиту у розмірі 2.25 % щомісячно.

При цьому, позивачем не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

Враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, відтак положення договору про надання кредиту №501277516 від 18.11.2020 року щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати комісію за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Подібні висновки викладені у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача комісії за кредитним договором №501277516 від 18.11.2020 року в розмірі 31803,53 грн. задоволенню не підлягають.

Задовольняючи позовні вимоги частково, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2422.40 грн. розділяється між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. (а.с 54)

Таким чином, із відповідача на користь позивача слід стягнути 1222 грн. 10 коп. (50,45 % від 2422.40 грн.) судового збору.

Також, позивачем заявлено про відшкодування за рахунок відповідача 5638.00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу .

За умовами ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з положенням ст. 263 ЦПК України, а також з урахуванням абз. 4 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження таких витрат позивач надав витяг з договору про надання послуг № 1006 від 28 січня 2025 року, укладений із Адвокатським об`єднанням «СмартЛекс», а саме аркуші 1-2, 6,11,13-14, 19 договору. У Договорі про надання послуг передбачено комплекс юридичних послуг, які надає Адвокатське об`єднання. Розділ 1 Договору «Предмет договору» не містить посилань на конкретний спір (позов) з визначеним суб`єктом.

Суд звертає увагу, що на аркуші 19 даного договору зазначено наступне:

-Форма Акту прийому - передачі справ;

-Форма Звіту про результати погашеної заборгованості Боржниуів;

-Форма Акту прийому передачі наданих послуг;

-Форма Звіту про хід надання послуг;

-Форма Акту прийому - передачі документів.

Водночас, представником позивача не долучено Акт наданих послуг/виконаних робіт, підписаний сторонами, чи інших документів на підтвердження надання правничої допомоги.

Долучений витяг із договору не містить ідентифікуючих ознак такої допомоги та не дозволяє зробити висновок про те, що адвокат надав правничу допомогу саме у цій справі та у тому обсязі у якому зазначено в договорі.

Отже, суд дійшов висновку про те, що обставина надання правничої допомоги не доведена позивачем, і відповідна вимога про стягнення витрат на неї не підлягає задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст.12, 13, 76-78, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд -

ухвалив:

позовну заяву представника Акціонерного товариства «Сенс Банк» - Лойфера Антона Едуардовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» - заборгованість за договором №201277516 від 18.11.2020 у розмірі 32 374 (тридцять дві тисячі триста сімдесят чотири) гривні, 76 копійок, яка складається з 22 333.66 грн. суми заборгованості за кредитом, 10 041,10 грн. суми заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» - 1222 (одна тисяча двісті двадцять дві) гривні, 10 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.

Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», місце знаходження: 03150, місто Київ, вул. Велика Васильківська, будинок 100, ЄДРПОУ: 23494714;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Рішення суду складено 06 жовтня 2025 року.

Суддя: І.С. Мруць