Рішення № 130712683, 30.09.2025, Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 149/1957/25

Провадження №2/149/883/25

Номер рядка звіту 9

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2025 м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Олійника І. В.,

за участі секретаря Янюк А. Й.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмільницької міської ради Вінницької області про визначення часток у спільному сумісному майні,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача - адвокат Костюк С. М. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Хмільницької міської ради Вінницької області про визначення часток у спільному сумісному майні.

Короткий зміст заявлених вимог

Позов обґрунтовано тим, що позивачеві та її батькам на праві спільної власності належить квартира. Після смерті батьків позивач звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через невизначеність часток співвласників квартири. За таких обставин позивач просить визнати частки співвласників у праві власності на квартиру рівними по 1/3 частці за кожним.

Рух справи

Ухвалою суду від 08.07.2025 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання. Відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 11.08.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позиція учасників справи

Позивач, представник позивача у судове засідання не з`явилися, представник подав заяву про розгляд справи у їхню відсутність, позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Позивачеві та її батькам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 (а.с. 4, 7-10).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 батько позивача ОСОБА_2 , після смерті котрих заведено спадкові справи (а.с. 5, 6, 11, 12).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Щодо визначення частки позивача у праві спільної сумісної власності

Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (ч. 1 ст. 368 ЦК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, а також те, що домовленості співвласників не встановлено, суд дійшов висновку, що частки кожного із співвласників вищезазначеної квартири є рівними та становлять по 1/3 частки, що передбачено законом, відтак позов в частині визначення частки позивача у праві спільної сумісної власності на квартиру є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Щодо визначення часток померлих батьків позивача у праві спільної сумісної власності

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Звертаючись до суду із даним позовом з метою реалізації своїх спадкових прав, позивач вказує на неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її батьків у позасудовому порядку, оскільки відсутнє визначення часток у праві спільної сумісної власності на квартиру.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За загальними положеннями про спадкування, право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. ст. 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Разом із тим, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (ч. 4 ст. 25 ЦК України).

Верховний Суд в постанові від 14.08.2024 у справі № 522/3974/20 зазначив, що визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності є неналежним способом захисту з огляду на те, що вирішення судом питання про права померлої особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, суперечить законодавству, і тому обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Натомість належним способом захисту порушеного права позивача в такому випадку є позов про визнання права власності (права на частку у праві спільної власності на спірне майно) в порядку спадкування.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що позивач заявила вимогу про визначення частки померлих батьків у праві спільної сумісної власності на квартиру, тобто обрала неналежний спосіб захисту, суд доходить висновку, що позов у цій частині не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач у позовній заяві просила залишити судові витрати за нею, відтак понесені позивачем витрати не підлягають стягненню з відповідача.

На підставі ст.ст. 355, 368, 370 ЦК України, керуючись ст.ст. 133, 141, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати, що частка ОСОБА_1 у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 складає 1/3.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, - 03.10.2025.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Хмільницька міська рада, ЄДРПОУ 04051247, адреса: вул. Столярчука, 10, м. Хмільник Вінницька область.

Суддя Ігор ОЛІЙНИК