Рішення № 13069469, 03.12.2010, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 2-12200/2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2010 року Красноармійський міськрайонний суд

Донецької області

у складі: головуючого-судді Заруцької Г.М.

при секретарі Марченко Т.В.

за участі: позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

представника відповідача ТОВ «Грінко-Дон» Намоконова І. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в місті Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Грінко-Дон» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за затримку виплати заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивачка, ОСОБА_1, звернулася до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовом до «Грінко-Дон» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за затримку виплати заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка вказала, що з 23 жовтня 2008 року по 06 липня 2010 року вона перебувала у трудових відносинах, працюючи в ТОВ «ГРІНКО-ДОН» директором по персоналу з повним робочим днем.

06 липня 2010 року на підставі наказу № 82 від 06.07.2010 року вона була звільнена, припинивши трудові відносини на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін, хоча вона подавала заяву про звільнення на підставі ч. З ст.38 КЗпП України.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України відповідач обов'язаний був виплатити їй всі суми на день розрахунку. Заборгованість по заробітній платі станом на день звільнення становила за її підрахунками приблизно 23000 гривень.

Довідку про розмір заборгованої заробітної плати їй не видано на її усні та письмові звернення.

Позивачка вважає, що невиплатою заробітної плати відповідачем порушені її права та порушено діюче законодавство на підставі наступного: - відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно ст. 115 КЗпП заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

У відповідності до ст.22 Закону України «Про оплату праці» суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

За отриманням довідки про заборгованість по заробітній платі позивачка подала уточнену позовну заяву, згідно якої просить стягнути з відповідача остаточну заборгованість по заробітній платі 17014,71 грн. і компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати у сумі 743 грн. 49 коп.

Також відповідно до довідки про відпрацьовані дні її заробіток за два місяці перед звільненням згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100 середньоденний заробіток становить:

(6682,99 грн./заробіток за травень 2010 р./ + 6682,99 грн./заробіток за червень

110р./): (27/відпрацьовані дні за травень/+29/відпрацювані дні за червень/) =

13365,98грн.: 56 дні = 238,68 грн.

Ст. 47 КЗпП України передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку та обов'язок в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У відповідності до Закону України «Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» вона має право на отримання компенсації втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати у тому числі і з вини власника.

Відповідно до ст. 2 вказаного Закону України компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів. Сума компетенції обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплачено громадянину доходу за відповідний місяць на індекс інфляції в період невиплати доходу.

Таким чином період невиплати заробітної плати вона вважає з моменту звільнення з роботи, а саме 07.07.2010 року по теперішній час.

Суму компенсації повинен нарахувати відповідач. Також позивачка вважає, що оскільки відповідач в день звільнення з нею не розрахувався, то відповідно до ст.117 КЗпП України зобов'язаний виплатити їй середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, станом на 16.11.2010 року складає:

з 07 липня 2010 р - 18 днів х 238,68 грн. = 4296,24 грн.; серпень 2010 р. 22 дні х 238,68 грн. = 5250,96грн.;

вересень 2010 р.-22 дні х 238,68 грн. = 5250,96 грн.;

жовтень 2010 р.-21 день х 238,68 грн. = 5012,28 грн.;

листопад 2010 р. - 12 дні х 238,68 грн. = 2864,16 грн.;

Всього: 22674,60 грн.

Однією з причин її звільнення було порушення власником законодавства про працю, а саме несвоєчасна виплата заробітної плати. Так на час звільнення заборгованість по заробітній платі складала за п'ять місяців.

Також позивачка вважає, що діями відповідача їй спричинено і моральну шкоду, яка полягає в тому, що вона своєчасно не має змоги отримати заробітну плату, що привело до моральних страждань та втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Так, вона вимушена була звільнитися, оскільки не отримувала ніяких грошей, а вона має на утриманні малолітню дитину, яка крім того, що кожного дня потребує харчування ще й потребує санаторно-курортного лікування, що підтверджується довідкою. Вона на даний час не працевлаштована.

Більше того, вона тривалий час не отримувала заробітної плати, і не мала можливості забезпечити свою сім'ю матеріально, не могла сплачувати необхідні платежі, в тому числі кредит.

Вона була вимушена звертатися до друзів з проханням зайняти їй гроші, вимушена витрачати свій вільний час і звертатися до суду за захистом порушеного права, що завдає їй життєвих незручностей.

Отже незаконна бездіяльність щодо невиплати їй заробітної плати вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя, життя своєї родини.

Моральну шкоду вона оцінює в 6000 гривень. Розмір моральної шкоди вона визначила з принципу розумності з розрахунку однієї її середньомісячної робітної плати.

Таким чином, позивачка просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітної плати 17014,71 грн., компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати у сумі 743 грн. 49 коп., моральну шкоду у сумі 6000 грн., середньомісячний заробіток на момент розгляду справи у судовому засіданні, а також 1000 грн. за надання правової допомоги.

У судовому засіданні позивачка на своєму позові наполягає і просить задовольнити його у повному обсязі.

Представник позивачки позов ОСОБА_1 вважає обґрунтованим та просить задовольнити його.

Представник відповідача позов визнав частково в сумі заборгованості по заробітної платі 16914,71 грн., компенсації за порушення строків виплати заробітної плати у сумі 743,49 грн.. В той же час представник відповідача вважає, що позивачкою не надано ніяких доказів, що їй була нанесена моральна шкода, а також, що нею здійснена оплата правової допомоги.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи та дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що позивачка з 23 жовтня 2008 року по 06 липня 2010 року перебувала у трудових відносинах, працюючи в ТОВ «ГРІНКО-ДОН» директором по персоналу з повним робочим днем (а.с. 7).

06 липня 2010 року на підставі наказу № 82 від 06.07.2010 року позивачка була звільнена, припинивши трудові відносини на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін (а.с. 42).

Ствердження позивачки відносно того, що вона нібито подавала заяву про звільнення її на підставі ч. З ст.38 КЗпП України свого підтвердження у судовому засіданні не знайшло, оскільки на а.с. 43 долучається заява позивачки у справі, в якій вказано, що ОСОБА_1 просить звільнити її за згодою сторін, на підставі цієї заяви був складений вказаний наказ про звільнення позивачки (а.с. 42).

Заборгованість по заробітній платі, на час розгляду справи, складає: 16914,71 грн. (за травень, червень, липень 2010 року), що підтверджується довідкою на а.с. 54.

Ст.116 Кодексу Законів про працю України встановлює строки розрахунку при звільнені працівника, згідно з якою при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Оскільки відповідач в день звільнення з позивачкою не розрахувався, то вказану заборгованість необхідно стягнути у примусовому порядку рішенням суду.

Згідно ст. 1 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності і господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). У ст. 2 цього Закону зазначено, що компенсація громадянам втрати чистини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, провадиться у випадку затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів. Під доходами в цьому Законі розуміються грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, у тому числі й заробітній плати. Таким чином, позивачка має право на нарахування їй компенсації у зв'язку із втратою частини доходів через порушення встановлених строків їх виплати.

Порядок розрахунку компенсації визначається Постановою КМУ від 21.02.2001 р. № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати».

Згідно довідки на а.с. 55 компенсація від суми заборгованості по заробітній платі складає 743.49 грн. Вказану суму також необхідно у примусовому порядку стягнути з відповідача на користь позивачки.

Оскільки відповідач в день звільнення з позивачкою не розрахувався, то відповідно до ст. 117 КЗпП України відповідач зобовязаний виплатити позивачці середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

Довідкою на а.с. 40 підтверджується заробітна плата позивачки за два місяця перед звільненням, яка складає 238,68 грн., згідно розрахунку: 6682,99 грн. (заробіток за травень 2010 р.) + 6682,99 грн. (заробіток за червень 2010р./): (27/відпрацьовані дні за травень/+29/відпрацювані дні за червень/) = 13365,98грн.: 56 дні = 238,68 грн.

Таким чином, середньомісячний заробіток за затримку розрахунку складає: з дня звільнення позивачки, тобто з 07 липня 2010 року по день розгляду справи 25538,76 грн., згідно розрахунку:

з 07 липня 2010 р - 18 днів х 238,68 грн. = 4296,24 грн.; серпень 2010 р. 22 дні х 238,68 грн. = 5250,96грн.;

вересень 2010 р.-22 дні х 238,68 грн. = 5250,96 грн.;

жовтень 2010 р.-21 день х 238,68 грн. = 5012,28 грн.;

листопад 2010 р. - 22 дні х 238,68 грн. = 5250,96 грн.;

грудень 2010 року 2 дні х 238,68 грн. = 477,36 грн.

всього: 25538,76 грн., з яких необхідно виключити податок з доходів фізичних осіб у розмірі 15 % , що складає 3830,81 грн.;

25538,76 грн. 3830,81 грн. = 21707,95 грн.., яки необхідно стягнути з відповідача на користь позивачки.

Згідно ст. 233 КЗпП України встановлений тримісячний строк звернення до суду за захистом порушеного права. Позивачка з підприємства була звільнена 06 липня 2010 року (а.с. 7,42), до суду з позовом звернулася 04 жовтня 2010 року (а.с. 1), тобто в строк, який встановлений законодавством.

Суд вважає, що діями відповідача позивачці спричинено і моральну шкоду, яка полягає в тому, що позивачка своєчасно не мала змоги отримати заробітну плату, що привело до моральних страждань та втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає від ОСОБА_1 додаткових зусиль для організації свого життя. Так, позивачка у справі вимушена була звільнитися, оскільки не отримувала ніяких грошей, в той час як у позивачки на утриманні малолітня дитина, яка крім того, що кожного дня потребує харчування, витрат на придбання одягу та інших предметів першої необхідності. Позивачка на даний час не працевлаштована. Більше того, позивачка тривалий час не отримувала заробітної плати, і не мала можливості забезпечити свою сім'ю матеріально, не могла сплачувати необхідні платежі, в тому числі кредит (а.с. 8-21). Позивачка була вимушена звертатися до друзів з проханням зайняти їй гроші, вимушена витрачати свій вільний час і звертатися до суду за захистом порушеного права, що завдає їй життєвих незручностей і позивачка додає додаткових зусиль для організації свого життя, життя своєї родини.

Таким чином, розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 4000 грн. визначається судом з урахуванням принципів справедливості, розумності та достатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 79 ЦПК України до судових витрат серед іншого належать і витрати на правову допомогу.

В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. У матеріалах справи на а.с. 51-52 знаходиться довіреність, згідно якої ОСОБА_2 є представником позивачки у справі, тобто підстав для стягнення з відповідача 1000 грн. за надання позивачки правової допомоги не має і в цей частині позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Таким чином з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути: заборгованість по заробітній платі у сумі - 16914,71 грн., індексацію за затримку виплати заробітної плати у сумі -743,39 грн ., середню заробітну плату за затримку розрахунку при звільненні 21707,95 грн., моральну шкоду у сумі 4000,00 грн., а всього 43366 грн. 05 коп.

Крім того, згідно зі ст. 88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнуті судові витрати: судовій збір у розмірі 1% від суми задоволеного позову - 393 грн. коп. з матеріальної шкоди, 8 грн. 50 коп. с моральної шкоди та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 115-117, 233, 237-1, Кодексу Законів про працю України, ст. 34 Закону України «Про оплату праці», ст. ст. 10, 11, 88, 209, 214-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Грінко-Дон» з почного рахунку 26002301786105 в Ф «ГУ ПІБ» в Донецької області МФО 380805 код ЄДРПОУ 33671231 на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 16914,71 грн., індексацію за затримку виплати заробітної плати у сумі -743,39 грн ., середню заробітну плату за затримку розрахунку при звільненні 21707,95 грн., моральну шкоду у сумі 4000,00 грн., а всього 43366 грн. 05 коп. (сорок три тисячі триста шістдесят шість грн. 05 коп.)

В задоволенні іншої частини позовних ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ТОВ «Грінко-Дон» у дохід держави судовий збір у сумі 393 грн. коп. з матеріальної шкоди, 8 грн. 50 коп. с моральної шкоди та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: