Ухвала суду № 130690138, 02.10.2025, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2030/25

Провадження № 6/347/36/25

У Х В А Л А

Іменем України

02.10.2025 м.Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Книщука Р.М.,

секретаря судового засідання Додяк А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів подання старшого державного виконавця Косівського відділу державної виконавчої служби у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дручківа Богдана Ярославовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника фізичної особи ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2025 року до Косівського районного суду Івано-Франківської області надійшло подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи боржника ОСОБА_1 .

Подання обґрунтовано тим, що у провадженні Косівського ВДВС перебуває виконавче провадження № 78497077, відкрите на підставі виконавчого листа № 2-1032/2009, виданого 11.12.2009 року Косівським районним судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний Ощадний банк України» в особі Косівського відділення № 6345 грошових коштів у сумі 16 225,59 грн заборгованості за кредитним договором.

Боржником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянка України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Виконавче провадження було відкрите постановою державного виконавця від 02.07.2025, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно, а також попереджено про відповідальність за неподання або подання завідомо недостовірних відомостей. Копію постанови направлено сторонам.

Однак на момент звернення до суду рішення боржником не виконано, декларація не подана, жодних дій, спрямованих на виконання рішення, ОСОБА_1 не вчинено, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження».

З метою примусового виконання рішення державним виконавцем вжито такі заходи:

02.07.2025 винесено постанови про арешт коштів і майна боржника, направлено до банківських установ;

02.07.2025, 07.08.2025, 26.08.2025, 18.09.2025 надіслані запити до Пенсійного фонду України, з відповідей вбачається, що боржник не працевлаштована і пенсію не отримує;

02.07.2025, 08.08.2025, 26.08.2025, 18.09.2025 направлено запити до ДПС України щодо наявності банківських рахунків і джерел доходу. Встановлено, що рахунки у банках та джерела доходу відсутні;

03.07.2025, 14.08.2025, 26.08.2025, 18.09.2025 отримано відповіді МВС України про відсутність зареєстрованих за боржником транспортних засобів;

24.09.2025 відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, об`єкти нерухомості за боржником не зареєстровані;

12.09.2025 боржнику надіслано виклик для надання пояснень щодо невиконання рішення, проте вона не з`явилась, причин не повідомила;

22.09.2025 Державною прикордонною службою повідомлено, що ОСОБА_1 державного кордону України не перетинала.

Таким чином, наявні об`єктивні докази того, що боржник ухиляється від виконання судового рішення, не вживає заходів для його виконання, не подає декларацію про майно і доходи, не співпрацює з органом примусового виконання.

Враховуючи це, державний виконавець звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до повного виконання зобов`язань, визначених виконавчим листом № 2-1032/2009 від 11.12.2009 року.

Відповідно до пункту 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець має право звернутися до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи за межі України у разі ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням.

Пункт 5 частини першої статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» передбачає можливість тимчасового обмеження права на виїзд у випадку ухилення особи від виконання зобов`язань, покладених на неї судовим рішенням, до повного виконання таких зобов`язань.

Згідно зі статтею 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України є заходом забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про таке обмеження у разі встановлення факту ухилення від виконання рішення, без виклику сторін.

Згідно із Законом України «Про судовий збір», звернення державного виконавця з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду не підлягає оплаті судовим збором.

З огляду на викладене, боржник ухиляється від виконання судового рішення, не вживає заходів для його добровільного або примусового виконання, у тому числі за рахунок належного йому майна або доходів, що свідчить про наявність підстав для застосування заходів забезпечення виконання рішення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець має право звернутися до суду із поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України у разі ухилення від виконання зобов`язань.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», право громадянина на виїзд може бути тимчасово обмежено до повного виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду.

Стаття 441 Цивільного процесуального кодексу України передбачає можливість тимчасового обмеження у праві виїзду фізичної особи як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення іншого органу, що підлягає примусовому виконанню.

Ухвала про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України постановляється судом за місцем виконання рішення на підставі подання державного (приватного) виконавця. Таке подання розглядається негайно, без повідомлення сторін, за участю виконавця.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», оплата судового збору за подання про тимчасове обмеження права виїзду не передбачена.

Державний виконавець Дручків Б.Я. у судове засідання не з`явився, але подав заяву із проханням розглянути подання без його участі.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 441 Цивільного процесуального кодексу України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Таке обмеження застосовується у порядку, визначеному ЦПК для забезпечення позову, з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею. Суд має право постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним судовим рішенням, на строк до його повного виконання.

Згідно з пунктом 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець має право звернутися до суду із поданням про тимчасове обмеження боржника фізичної особи у праві виїзду за межі України, якщо такий боржник ухиляється від виконання покладених на нього судовим рішенням зобов`язань. Таке обмеження може застосовуватись до моменту повного виконання рішення або погашення заборгованості за рішенням, зокрема у справах про стягнення періодичних платежів.

Порядок реалізації права громадян України на виїзд з країни регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України». Згідно з частиною першою статті 6 цього Закону, громадянину України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках наявності неврегульованих договірних чи інших невиконаних зобов`язань до моменту їх виконання, якщо інше не передбачено міжнародним договором України. У випадках ухилення громадянина від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, йому також може бути тимчасово обмежено право виїзду до моменту їх виконання.

Водночас, згідно зі статтею 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантуються свобода пересування, вільний вибір місця проживання, а також право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, встановлених законом.

Відповідні гарантії передбачені й міжнародними актами, що є частиною національного законодавства України. Так, стаття 2 Протоколу №?4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право залишати будь-яку країну, включно з власною. Обмеження цього права допускаються лише за умов, передбачених законом, і якщо вони є необхідними у демократичному суспільстві з метою національної або громадської безпеки, підтримання публічного порядку, запобігання злочинам, захисту здоров`я чи моралі або прав і свобод інших осіб.

Аналогічну норму містить стаття 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, згідно з якою право залишати будь-яку країну може бути обмежене лише законом, і виключно в інтересах національної безпеки, громадського порядку, здоров`я або моралі населення, а також для захисту прав і свобод інших осіб.

Суд зазначає, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України є втручанням у конституційне право особи, гарантоване як національним, так і міжнародним правом, а тому потребує наявності достатніх, об`єктивно підтверджених підстав, які вказують саме на ухилення боржника від виконання зобов`язань, а не просто на факт їх невиконання.

Законом передбачено можливість застосування обмеження у праві виїзду не за сам факт невиконання, а за умови ухилення від виконання судового рішення. При цьому ухилення передбачає наявність з боку боржника свідомих, навмисних дій або бездіяльності, спрямованих на перешкоджання виконанню рішення. Тобто особа не може бути визнана такою, що ухиляється, без належного підтвердження цієї обставини.

Суд звертає увагу, що сам факт невиконання рішення або неявка боржника на виклик до державного виконавця не є достатньою та безумовною підставою для обмеження конституційного права на виїзд. Крім того, законодавство не вимагає обов`язкової присутності боржника під час вчинення виконавчих дій, а тому неявка на виклик не унеможливлює продовження виконавчих заходів у встановленому порядку.

У поданні державного виконавця не наведено конкретних та достовірних доказів, що свідчать про наявність у боржника доходів або майна, за рахунок яких можливе виконання рішення, а також відсутні підтвердження, що боржник обізнаний про відкриття виконавчого провадження, строки добровільного виконання та свідомо ухиляється від таких обов`язків. Зокрема до подання долучено копію виклику, однак докази направлення та вручення вказаного виклику боржнику відсутні.

За таких обставин, суд доходить висновку, що застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України до боржника ОСОБА_1 є безпідставним та таким, що порушує його право, гарантоване статтею 33 Конституції України.

Керуючись статтями 33 Конституції України, статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», статтями 353, 441 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання старшого державного виконавця Косівського відділу державної виконавчої служби у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дручківа Богдана Ярославовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня складення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Р.М. Книщук