Ухвала суду № 130690136, 02.10.2025, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2027/25

Провадження № 6/347/33/25

У Х В А Л А

Іменем України

02.10.2025 м.Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Книщука Р.М.,

секретаря судового засідання Додяк А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів подання головного державного виконавця Косівського відділу державної виконавчої служби у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Винничук Оксани Михайлівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника фізичної особи ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

29вересня 2025року доКосівського районногосуду Івано-Франківськоїобласті надійшлоподання протимчасове обмеженняу правівиїзду замежі Українифізичної особи боржникаОСОБА_1 .

Подання обґрунтовано тим, що боржник не виконує зобов`язання у межах виконавчого провадження №70435128, яке перебуває на виконанні у Косівському відділі державної виконавчої служби. Зокрема, йому було вручено попередження про обов`язок подати декларацію про доходи та майно, а також про відповідальність за її неподання або подання завідомо неправдивих відомостей. Копію відповідної постанови надіслано сторонам виконавчого провадження рекомендованими листами.

Станом на теперішній час боржником жодних дій щодо виконання рішення суду не здійснено: декларація не подана, а вимоги залишаються невиконаними, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Для встановлення майнового стану боржника державний виконавець здійснив низку заходів:

29.11.2022, 19.10.2023, 14.03.2024, 23.05.2024, 26.06.2024, 23.08.2024, 02.12.2024, 22.01.2025, 15.04.2025, 30.05.2025, 26.06.2025, 22.09.2025 направлено запити до Державної фіскальної служби України щодо наявності банківських рахунків та джерел отримання доходів, на які отримано відповіді про відсутність рахунків та доходів.

Протягом того ж періоду (29.11.2022, 19.10.2023, 14.03.2024, 23.05.2024, 26.06.2024, 23.08.2024, 02.12.2024, 22.01.2025, 15.04.2025, 30.05.2025, 26.06.2025, 22.09.2025) направлялися запити до Пенсійного фонду України щодо працевлаштування та отримання пенсії боржником, які підтвердили, що він не працевлаштований та пенсію не отримує.

Аналогічні запити до Міністерства внутрішніх справ щодо реєстрації транспортних засобів боржника (з тих же дат) свідчать про їх відсутність.

29.12.2022 та 19.06.2023 державним виконавцем винесено постанови про арешт коштів боржника.

03.04.2023, 26.06.2024, 23.08.2024, 30.05.2025, 21.06.2025 та 22.09.2025 направлялися вимоги до банків про надання інформації щодо наявності та стану рахунків боржника.

14.12.2022 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника.

26.06.2025 складено акт про відсутність боржника за місцем проживання.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за боржником нерухоме майно не зареєстроване.

Запит від 22.09.2025 до Державної прикордонної служби України свідчить про відсутність фактів перетину державного кордону боржником.

Державним виконавцем 01.07.2025 направлявся виклик боржнику для надання пояснень щодо невиконання рішення суду, проте ОСОБА_1 не з`явився і не повідомив причин неявки.

Таким чином, рішення суду досі не виконано, боржник ухиляється від виконання своїх зобов`язань, не вживаючи заходів для добровільного виконання рішення. Відповідно, щодо нього застосовано ряд заходів примусового виконання.

Відповідно до пункту 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець має право звернутися до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України у разі ухилення від виконання зобов`язань.

Таке обмеження є заходом забезпечення виконання судового рішення відповідно до статті 441 Цивільного процесуального кодексу України. Право громадянина України на виїзд може бути тимчасово обмежене у випадку ухилення від виконання зобов`язань за рішеннями суду або інших органів (пункт 5 частини першої статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України»).

З огляду на викладене, керуючись зазначеними нормативно-правовими актами, головний державний виконавець Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Винничук Оксана Михайлівна просить суд тимчасово обмежити право виїзду за межі України фізичної особи боржника ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 . до повного виконання зобов`язань за виконавчим листом №347/1263/22 від 21.11.2022, яким з боржника стягнуто на користь Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області шкоду, заподіяну злочином, у сумі 69 549 грн.

Державний виконавець до судового засідання не з`явилася, однак надала письмову заяву із проханням розглянути подання за її відсутності.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 441 Цивільного процесуального кодексу України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення іншого органу (посадової особи), яке підлягає примусовому виконанню. Таке обмеження застосовується у порядку, визначеному ЦПК України для забезпечення позову, з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею.

Суд має право постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи боржника за невиконаним рішенням, на строк до повного виконання зобов`язань.

Згідно з пунктом 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець має право звернутися до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника фізичної особи у випадку ухилення останнього від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням. Зазначене обмеження може діяти до моменту повного виконання рішення або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Порядок реалізації права громадян України на виїзд за межі держави регламентується Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України». Частина перша статті 6 цього Закону передбачає, що право виїзду громадянина України може бути тимчасово обмежено у разі ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням іншого органу, яке підлягає примусовому виконанню, до моменту виконання відповідних зобов`язань.

Водночас стаття 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання та право вільно залишати територію України. Обмеження цього права можливі лише на підставі закону.

Аналогічні гарантії містять і міжнародні акти, що є частиною національного законодавства України. Так, стаття 2 Протоколу №?4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. Обмеження цього права допускаються лише відповідно до закону та якщо вони є необхідними у демократичному суспільстві зокрема, в інтересах національної безпеки, громадського порядку, охорони здоров`я або прав і свобод інших осіб.

Аналогічну норму містить і стаття 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, яка дозволяє обмеження права на виїзд лише відповідно до закону, виключно в інтересах державної безпеки, громадського порядку, охорони здоров`я, моралі або прав інших осіб.

Суд зазначає, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України є втручанням у конституційне право особи, гарантоване національним і міжнародним правом, а тому таке обмеження може застосовуватись лише за наявності достатніх, належним чином підтверджених підстав, що вказують на свідоме ухилення боржника від виконання зобов`язань, а не просто факт їх невиконання.

Суд наголошує, що за змістом Закону, ухилення означає наявність з боку боржника усвідомлених, навмисних дій або бездіяльності, спрямованих на перешкоджання виконанню рішення. Особа не може вважатися такою, що ухиляється, без наявності чітких, підтверджених доказів цього.

Факт лише невиконання рішення чи неявка боржника на виклик до державного виконавця не є достатніми підставами для обмеження конституційного права на виїзд. Крім того, чинне законодавство не передбачає обов`язкової присутності боржника під час здійснення виконавчих дій, а тому його відсутність на викликах не перешкоджає здійсненню виконавчого провадження у передбаченому законом порядку.

Судом встановлено, що в поданні державного виконавця не наведено переконливих та належних доказів на підтвердження наявності у боржника майна чи доходів, за рахунок яких могло би бути виконано судове рішення. Також відсутні докази, які свідчили б про належне повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження, строки добровільного виконання, та наявність з його боку свідомих дій, спрямованих на ухилення від виконання. Зокрема до подання долучено копію виклику, однак докази про направлення та належне вручення вказаного виклику відсутні.

За таких обставин суд дійшов висновку, що подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 є необґрунтованим і підлягає відхиленню як таке, що не доводить наявності законних підстав для обмеження права, гарантованого статтею 33 Конституції України.

Керуючись статтями 33 Конституції України, статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», статтями 353, 441 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання головного державного виконавця Косівського відділу державної виконавчої служби у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Винничук Оксани Михайлівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Р.М. Книщук