Постанова № 13063695, 23.12.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2010 р. Справа № 14/427

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Гончар Т. В. , суддя Кравець Т.В.

при секретарі Горбачової О.А.

за участю представників сторін:

позивача Веретельника І.Ю., довіреність Серія ВМК № 187396 від 05.11.2009 р.;

відповідача ОСОБА_2 , особисто;

третьої особи - ОСОБА_2, довіреність Серія ВКТ № 830412 від 06.10.2008 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ в особі Полтавської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Полтава (вх. № 3795П/2-5) на рішення Господарського суду Полтавської області від 06.10.2010 р. у справі № 14/427 (суддя Іваницький О.Т.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ в особі Полтавської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Полтава

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Кременчук Полтавської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - майновий поручитель (іпотекодавець) ОСОБА_4, м. Кременчук Полтавської області

про стягнення 717 478,74 грн., -

встановила:

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Полтавської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до суду з позовом про стягнення на його користь з ФОП ОСОБА_2 заборгованості по кредитному договору № 011/09-01/1514 від 28.10.2004 р. на загальну суму 717478,74 грн., в т.ч.: основний борг - 544134,71 грн., прострочені відсотки - 85,75 грн., пеня за прострочення строків повернення кредиту - 169710,61 грн. та 3547,67 грн. пені за прострочені відсотки, з посиланням на те, що відповідач не виконує своїх зобов'язань за кредитним договором, кредитні кошти і відсотки за користування кредитом не сплачує.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 06.10.2010 р. у справі № 14/427 (суддя Іваницький О.Т.) у позові відмовлено повністю, з посиланням на те, що: позивач застосував до відповідача одночасно два види стягнень - звернувся із позовною заявою до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором та процентам по ньому, а також в рахунок виконання зобов'язань за вказаним договором звернув стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення того ж зобов'язання за кредитним договором, що суперечить договірним зобов'язанням за кредитним договором, договором застави та іпотеки; позивач не надав належних доказів в обґрунтування доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог; відповідач відповідно до ст. 614 ЦК України довів відсутність своєї вини в порушенні зобовязань за кредитним та іпотечним договорами і також те, що він вжив всіх, залежних від нього заходів щодо належного виконання зобовязання.

Позивач із зазначеним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення місцевого господарського суду скасувати у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача, посилаючись на те, що оскаржуване рішення було прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, викладеним у рішенні, а тому його необхідно скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

На думку позивача, судом першої інстанції при винесенні рішення було неповно досліджено обставини справи, суд безпідставно вдався до оцінки процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, хоча це не було предметом позову. Тим самим судом порушено приписи ст. 4-2 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Позивач вважає, що фактично суд у своєму рішенні зайняв сторону відповідача, даючи роз'яснення та правову оцінку стосовно законодавства, яке регулює відносини у сфері застосування Закону України “Про іпотеку”, Закону України “Про нотаріат”, Закону України “Про виконавче провадження” і т.д.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу від 22.11.2010 р., а також у наданому 14.12.2010 р. клопотанні про долучення доказів до матеріалів справи, просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що вказане рішення прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права. На його думку, позивач мав обрати один із способів погашення заборгованості за кредитним договором - шляхом предявлення позову до суду або за рахунок майна за договором іпотеки, але позивач фактично обрав одразу дві можливості стягнення заборгованості, що суперечить Закону.

В судовому засіданні 09.12.2010 р. було оголошено перерву до 14.12.2010 р. для надання сторонами додаткових пояснень та доказів у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.10.2004 р. між АППБ "Аваль" (кредитором), який у 2009 р. був реорганізований в ПАТ "Райффайзен банк Аваль", (т. 4 а.с. 97-103) та ПП ОСОБА_2 (позичальником) був укладений кредитний договір № 011/09-01/1514, а 24.01.2005 р. між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до вищевказаного кредитного договору, якою було внесено зміни та доповнення до нього (т. 1 а.с. 7-10).

Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору (із змінами), банк взяв на себе зобовязання надати позичальнику кредит у розмірі 550000,00 грн. для придбання товарів та оплати інших поточних виробничих потреб зі строком повернення згідно графіка, але не пізніше 27.10.2005 р. та із сплатою 24 % річних за користування кредитором.

П.п. 3.2 - 3.3 вищезазначеного кредитного договору передбачено, що сторони встановлюють, що обчислення строку надання кредиту, нарахування відсотків по договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом, при цьому, відсотки за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом, починаючи з дня надання кредиту (часткового надання кредиту) до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно. Сторони встановлюють наступний порядок погашення заборгованості за кредитним договором: в 1-шу чергу погашається заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом; в 2-гу чергу погашається сума основної заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість); в 3-тю чергу погашається заборгованість за неустойкою, у випадку її нарахування кредитором, та інша безспірна заборгованість позичальника за цим договором.

Згідно п.п. 6.1 6.2 того ж договору, відсотки за кредит позичальник сплачує щомісячно платіжним дорученням на рахунок доходів кредитора, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту. Основна заборгованість за кредитом (позичкова заборгованість) погашається позичальником у відповідності до Графіка погашення заборгованості (додаток № 1 до цього договору). Позичальник сплачує кредитору додатково до встановленої відсоткової ставки за кредит, неустойку, передбачену ст. 10 даного договору, за порушення строків повернення кредиту, сплати відсотків за кредит, використання кредитних коштів не за цільовим призначенням.

У разі виникнення простроченої заборгованості по кредиту, прострочення сплати відсотків по ньому, виявлення фактів нецільового використання кредиту (його частки) стягується неустойка, що передбачена ст. 10 Договору (п. 7.2 зазначеного договору кредиту).

Строк дії спірного кредитного договору № 011/09-01/1514 від 28.10.2004 р. визначено з дати його укладення до часу повного погашення позичальником заборгованості за кредитом (п. 9.1 Договору).

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору позивач відкрив відповідачу позичковий рахунок та надав з нього кредитні кошти в межах ліміту відкритої лінії (т. 1 а.с. 11), а відповідач у встановлений договором строк надані кредитні кошти позивачеві повернув лише частково: станом на 20.01.2006 р. заборгованість за кредитом була погашена відповідачем лише у розмірі 5865,29 грн. за рахунок проданого заставного майна (погашення відсотків за користування кредитом вчасно відбувалося до липня 2005 р.). Отже, сума простроченого кредиту складає 544134,71 грн., та прострочені відсотки в сумі 85,75 грн.

Крім того, за порушення строків повернення кредиту, сплати відсотків, згідно з п.п. 1.1, 6.1, 6.2, 10.2 кредитного договору, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ позивачем була нарахована пеня відповідачу за той же період за порушення строків сплати кредиту у розмірі 169710,61 грн.; за порушення строків сплати процентів по кредиту 3547,67 грн.

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

02.08.2005 р. від позивача на адресу відповідача та іпотекодавця майнового поручителя ОСОБА_4, - була направлена письмова вимога № 15/01-1546 про усунення порушень умов кредитного договору № 011/09-01/1514 від 28.10.2004 р.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Згідно ст. 193 ГК України субєкти господарювання ті інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положення ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

На підставі п. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відмовляючи в позові місцевий господарський суд виходив з того, що позивач використав своє право на стягнення суми заборгованості шляхом вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на заставлене майно, а тому позов про стягнення суми боргу заявлено безпідставно, оскільки банк застосував в даному випадку одночасно два види стягнення.

Проте з таким висновком погодитись не можна з наступних підстав.

Ст. 599 ЦК України встановлено, що зобовязання припиняється проведенням належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення позивача до суду із позовом відповідач взятих на себе зобовязань по сплаті суми кредиту та процентів не виконав, а тому грошове зобовязання, незважаючи на вчинення виконавчого напису і відкриття виконавчого провадження, не можна вважати таким, що припинило своє існування, оскільки гл. 50 ЦК України такої правової підстави припинення зобовязань не передбачено.

Враховуючи, що відповідачем не виконано зобовязання по поверненню позивачу кредиту, позивач обґрунтовано скориставшись своїм правом на захист свого порушеного цивільного права, передбаченого ст. 15 ЦК України, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості. Доказів сплати суми заборгованості відповідач не надав, тобто відповідачем неналежно виконані зобовязання позичальника по спірному кредитному договору, у звязку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача 544134,71 грн. заборгованості по основній сумі кредиту та 85,75 грн. прострочених відсотків обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України, в разі порушення зобовязань настають правові наслідки порушення, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 10.2 вищевказаного кредитного договору від 28.10.2004 р., за порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом передбачених п. 1.1, 6.1 даного договору позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості. Тому уточнені вимоги позивача, з урахуванням норм ст. 223 ГК України, ст. 258, 260, 261 ЦК України, про стягнення з відповідача 91698,29 грн. пені за порушення строків погашення кредиту та 9,60 грн. пені за прострочені відсотки обгрунтовані.

Разом з тим, суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду.

Враховуючи майновий стан боржника, колегія суддів дійшла висновку про наявність обставин, які надають підстави для зменшення розміру пені на 50 %.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення допустився помилки в застосуванні норм матеріального права, через що зазначене рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог повністю підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення вимог позивача про стягнення на його користь з відповідача заборгованості по кредитному договору № 011/09-01/1514 від 28.10.2004 р., в т.ч. основного боргу - 544134,71 грн., прострочені відсотки - 85,75 грн., пеня за прострочення строків повернення кредиту 45849,00 грн. та 9,60 гривень пені за прострочені відсотки. В частині стягнення 78012,32 грн. пені за порушення строків повернення кредиту суд першої інстанції відмовив обґрунтовано.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 83, ст.ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

постановила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ в особі Полтавської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Полтава, задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 06.10.2010 р. у справі № 14/427 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 544134,71 грн. заборгованості за кредитним договором, 85,75 грн. відсотків за кредитом, 91698,29 грн. пеня за прострочення строків повернення кредиту та 9,60 грн. пені за прострочені відсотки.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ в особі Полтавської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", (вул. Монастірська, 5-а, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 22550043, п/р 29098316819 в ПОД Райффайзен Банк Аваль, МФО 331605) 544134,71 грн. заборгованості за кредитним договором, 85,75 грн. відсотків за кредитом, 45849,00 грн. пені за прострочення строків повернення кредиту, 9,60 грн. пені за прострочені відсотки, 5900,79 грн. державного мита за подання позовної заяви, 2950,4 грн. державного мита за подання апеляційної скарги та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині рішення Господарського суду Полтавської області від 06.10.2010 р. у справі № 14/427 залишити без змін.

Господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст підписаний 20.12.2010 р.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Кравець Т.В.