Постанова № 13063596, 01.12.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВАІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.10 Справа № 5/82

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Кордюк Г.Т.

суддів: Давид Л.Л.

Мурська Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ "А1 Груп", м. Київ.

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 07.10.2010 р.

у справі №5/82

за позовом: ПАТ "Страхова компанія "Універсальна", м.Київ

до відповідачів: 1) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Івано-Франківськ.

2) ТзОВ "А1 Груп", м. Київ.

за участю третьої особи на стороні відповідача-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ТзОВ "Тикаферлюкс-Н", м.Тисмениця.

за участю третьої особи на стороні відповідача-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ВАТ «ХДІ страхування», м.Київ.

про відшкодування шкоди в порядку регресної вимоги в сумі 500354,72 грн.

За участю представників сторін:

від позивача- Степанюк Н.Л.- представник.

Івлєва О.І.- представник.

від відповідача-1: ОСОБА_2- представник.

відповідача-2: Павлюк В.О.- представник.

від третьої особи на стороні відповідача-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Леник Ю.М.- представник.

від третьої особи на стороні відповідача-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: не з»явився.

Роз”яснено права й обов”язки, передбачені ст.ст.22,27 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлено.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 07.10.2010р. у справі №5/82 (суддя Цюх Г.З.) задоволено позовні вимоги, стягнено з відповідача - 2 (Товариства з обмеженою відповідальністю "А1 Груп", вул. М.Кривоноса, 5/1, м.Київ, ідент. код 33945495) на користь позивача (Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна", вул. П.Орлика, 24/1, м.Київ, ідент. код 20113829) в порядку регресу 500354 грн. 72 коп. збитків, 5003 грн. 55 коп. держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано невиконанням відповідачем-2 своїх зобов»язань за договором на централізовану охорону, укладеним з СПД ФО ОСОБА_1, а саме тим, що виконавець не викликав замовника (ОСОБА_1) при спрацюванні сигналізації та прибутті на об»єкт, не перевірив причину спрацювання сигналізації, не вжив заходів по охороні ввіреного йому об»єкту, що зумовило проникнення та викрадення невідомими особами в магазині по вул. Червоноармійській,29 в м.Києві майна, що належить ТзОВ «Тикаферлюкс-Н».

Оскільки майнові інтереси ТзОВ «Тикаферлюкс-Н»були застраховані згідно договору добровільного страхування з ВАТ «Страхова компанія «Універсальна», яка виплатила страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 500354,72 грн., то остання має право на підставі ст.27 Закону України «Про страхування»та ст.993 ЦК України, право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Вина відповідача-2 та його протиправна поведінка доведена матеріалами справи.

Натомість, місцевий господарський суд, прийшов до висновку, що вина відповідача-1 у викраденні майна з приміщення магазину по вул.Червоноармійській,29 в м.Києві, відсутня, оскільки підприємцем ОСОБА_1 вжито всі заходи для збереження майна, а саме укладено договір на централізовану охорону приміщення.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, ТзОВ «А1 Груп»оскаржено в апеляційному порядку.

Вимоги та доводи апеляційної скарги скасувати рішення та відмовити позивачу в стягненні з відповідача-2 500354,72 грн. збитків обґрунтовано наступним.

Додатком №3 до договору на централізовану охорону передбачено, що у випадку крадіжки, умисного знищення або пошкодження майна, що сталися внаслідок проникнення на об»єкт через місця, необладнані технічними засобами охорони і безпеки, виконавець не несе матеріальної відповідальності.

Відповідно до Плану (схеми) та акту вводу в експлуатацію, які підписані сторонами та є додатками до договору, були заблоковані місця можливого проникнення, так як в приміщенні до ремонту була капітальна стіна, датчиками вона не блокувалася, тому ОСОБА_1, на думку апелянта порушила свої обов»язки по договору, а саме п.3.18 договору, яким передбачено, що замовник повинен письмово повідомити виконавця про необхідність внесення змін в схему блокування об»єкта технічними засобами сигналізації або проведення ремонтних робіт на об»єкті, в зв»язку з чим було здійснено викрадення чужого майна.

Позивачем не доведено наявність жодної з умов цивільно-правової відповідальності за завдання позивачеві збитків, в тому числі вини і протиправності дій відповідача та причинного зв»язку між ними.

Регрес виникає лише, як зворотня вимога до винної особи у заподіянні шкоди особою, якою ТзОВ «А1 Груп»не являється, оскільки не є учасником крадіжки та не вчиняв жодних дій щодо нанесенню пошкоджень майну ТзОВ «Тикаферлюкс-Н».

Згідно п.7.3 договору страхування, розмір збитків визначається за згодою сторін на основі документів, що підтверджують розмір збитку, апелянт вказує на те, що такі документи в матеріалах справи відсутні, що свідчить про те, що страховик не дослідив обставини страхового випадку в повній мірі та здійснив виплату незаконно.

Крім, наведеного, апелянт вказує на те, що господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення, порушено норми процесуального права, оскільки, на його думку фіксування судового процесу здійснювалось неналежним чином, суддя безпідставно відмовляла у задоволенні клопотання про відтворення технічного запису судового процесу, допустила до участі у справу особу, яка не підтвердила свої повноваження, а саме представника відповідача-1, наполягала на тому, щоб сторони написали письмове клопотання про продовження строку розгляду справи.

ТзОВ "Тикаферлюкс-Н", м.Тисмениця у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що обставини викладені в останній не відповідають дійсності та не стверджуються відповідними доказами, оскаржуване рішення суду вважає законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги заперечуються фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, м.Івано-Франківсь у поданому відзиві, а саме вважає доводи апеляційної скарги надуманими і такими , що не відповідають дійсності, так як з моменту взяття об»єкту відповідачем-2 на централізовану охорону, на об»єкті не проводилось жодних ремонтних робіт, при спрацюванні сигналізації його не перевірено на предмет проникнення, не викликано замовника для його перезакриття. ОСОБА_1 належно виконано зобов»язання згідно договору комісії, оскільки вжито заходів, а саме укладено договір на централізовану охорону приміщення, щодо збереження переданого на комісію майна.Крім наведеного, вважає безпідставними покликання апелянта щодо вчинення судом процесуальних порушень та обмежень процесуальних прав апелянта, які вплинули на правильність прийнятого рішення, оскільки такі не підтверджено доказами, в зв»язку із чим вважає, що відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги також заперечуються у відзиві ПАТ "Страхова компанія "Універсальна", м.Київ, в якому вказується на те, що відповідач-2 не виконав свої зобов»язання за договором на централізовану охорону, прибувши на місце події, охоронна група провела обстеження лише місць відповідно до акту вводу в експлуатацію об»єкта, які обладнані технічними засобами охоронної сигналізації, однак пунктом 1.2 договору передбачено, що охороні підлягає об»єкт в цілому, ТзОВ «А1 Груп»здійснює діяльність на підставі ліцензії, а тому в силу ч.2 ст.936 ЦК України є професійним зберігачем, який повинен нести відповідальність за втрату речей, яким не доведено обставин непереборної сили, договір №0925-5030 на централізовану охорону об»єкта в частині обмеження відповідальності охорони суперечить п.3 ст.614 ЦК України, а отже є нікчемним, визнання його недійсним в судовому порядку не вимагається, своїми умисними діями по невиконанню обов»язків за договором страхування відповідальності суб»єктів охоронної діяльності №134-0002/09-21 від 11.03.2009р. спричинив неможливість виконання обов»язків, які передбачені пунктами 4.1 та 8.1-8.4 договору №0925-5030 на централізовану охорону об»єкта від 17.09.2008р.

ВАТ «ХДІ страхування», м.Київ участь повноважного представника в судове засідання не забезпечила, причини неявки суду не повідомлено, про належне повідомлення судом третьої особи про час та місце розгляду апеляційної скарги свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Позивачем виконано вимоги ухвали суду від 10.11.2010р., судом долучено до матеріалів справи копію заяви про виплату страхового відшкодування від 04.08.2009р., копії прихідних та розхідних документів, поштовий документ про направлення третій особі без самостійних вимог на стороні відповідача-2 копії позовної заяви з додатками.

В судовому засіданні, кожен із присутніх представників учасників судового процесу підтримали свою правову позицію, викладену відповідно у апеляційній скарзі та відзивах на неї.

Заслухавши представників сторін та третьої особи на стороні відповідача-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи і прийняте в ній судове рішення, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга ТзОВ «А1 Груп»підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Постановою слідчого Печерського РУГУМВС України в м.Києві від 30.07.2009р. порушено кримінальну справу по факту вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та встановлено, що в період часу з 29.07.2009р. о 21.00 год. по 30.07.2009р. о 10.50 год. не встановлена особа шляхом пошкодження стіни підсобного приміщення салону-магазину «Тикаферлюкс-Н», що знаходиться в м.Києві по вул.Червоноармійській,29 проникла до вказаного салону-магазину, звідки таємно викрала чуже майно, яке належить компанії ПП «Тикаферлюкс-Н», а саме хутрові вироби (шуби) в кількості 25 штук.

Майнові інтереси ТзОВ «Тикаферлюкс-Н», що пов»язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, що знаходиться за адресою вул.Червонорамійська,23 в м.Києві застраховані згідно договору страхування майна №2011\07\041 в ТзОВ Страховій компанії «Універсальна».

На підставі заяви страхувальника, страхового акту №09\23\07\213, висновку спеціаліста, акту погодження розміру страхового відшкодування між ТзОВ «Тикаферлюкс-Н»та ВАТ СК «Універсальна», останнім виплачено страхувальнику страхове відшкодування в сумі 500354,72 грн., що підтверджується платіжним дорученням №587 від 15.01.2010р., платіжним дорученням №12733 від 21.12.2009р.

Виплативши страхувальнику страхове відшкодування, ПАТ «Страхова компанія- Універсальна»пред»явила позов до СПД ФО ОСОБА_1 та ТзОВ «А1 Груп»про стягнення з них розміру відшкодованого страхування, обґрунтовуючи вимоги ст.27 Закону України «Про страхування»та ст.993 ЦК України, вважаючи, що до нього перейшло право вимоги, яке страхувальник, який отримав страхове відшкодування має до особи відповідальної за завдані збитки.

Оскільки відповідачами-1 та 2 не забезпечено жодних умов зберігання товару, прийнятого на комісію, то вони повинні нести відповідальність за відшкодовані страховиком збитки.

Відповідно до ст.993 ЦК України, ст.27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Зі змісту вказаних норм Закону слідує, що відбувається заміна осіб у зобов»язанні шляхом переходу прав кредитора до іншої особи, страховик замінює собою страхувальника в його вимогах до особи, відповідальної за збитки.

Особою відповідальною за завдані збитки є винна особа, яка відповідно до норм ЦК України, може нести відповідальність за завдані збитки у зв»язку з невиконанням нею зобов»язань за договором (ст.623 ЦК України) та відповідальність за спричинення позадоговірної шкоди (ст.1166 ЦК України).

Із змісту заявлених позовних вимог вбачається, що позивач обгрунтовує його право вимоги до осіб, які порушили умови договору (не виконали чи неналежно виконали), а саме СПД ФО ОСОБА_1- договору комісії, а ТзОВ «А1 Груп»- умови договору на централізовану охорону.

Сторонами договору комісії від 12.09.2008р., відповідно є ТзОВ «Тикаферлюкс-Н», як «комітент»та СПД ФО ОСОБА_1, як «комісіонер».

Сторонами договору на централізовану охорону об»єкта №0925-5030 є ТзОВ «А1 Груп»(виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (замовник).

Відповідно до ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобов»язання має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Тобто за порушення зобов»язання,яке виникає з договору, право вимоги відшкодування збитків від боржника належить кредитору, а не будь-якій особі.На кредитора покладається обов»язок доказу вимог розміру збитків (ч.2 ст.623 ЦК України).

Отже, право вимоги - страхувальник ТзОВ «Тикаферлюкс-Н», якому виплачено страхове відшкодування, в даному випадку має до СПД ФО ОСОБА_1, з якою укладено договір комісії, а не до ТзОВ «А1 Груп», договірні відносини між якими відсутні. А тому, на підставі ст.993 ЦК України, ст.27 Закону України «Про страхування», до страховика перейшло таке право до СПД ФО ОСОБА_1

Право вимоги ТзОВ «Страхова компанія «Універсальна»до ТзОВ «А1 Груп»не ґрунтується на нормах вищевказаних статей, оскільки страхувальнику ТзОВ «Тикаферлюкс-Н»не належить право вимоги до цієї особи про відшкодування збитків за невиконання зобов»язань по договору на централізовану охорону, так як він не є кредитором по відношенню до відповідача-2 у зобов»язаннях, які виникають з договору на централізовану охорону об»єкта, а тому вимоги позивача до відповідача ТзОВ «А1 Груп»є безпідставні.

Покликання місцевого господарського суду в рішенні на ст.ст. 1166,1172 та на ст.1191 ЦК України, апеляційна інстанція вважає помилковим, оскільки зміст глави 82 ЦК України «Відшкодування шкоди», регулює правовідносини щодо зобов»язань, що виникають не з договорів, а із завдання позадоговірної шкоди, тобто деліктних зобов»язань

Апеляційна інстанція вважає, що місцевим господарським судом до спірних правовідносин вірно застосовано норми ст.ст.623,993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування», однак невірно зроблено висновок про встановлення особи, відповідальної за заподіяний збиток та право вимоги до якої перейшло до страховика від страхувальника.

Враховуючи, що вимоги позивача ґрунтуються на обставинах невиконання відповідачем-1 та відповідачем-2 умов договорів, апеляційна інстанція вважає, що страхувальнику ТзОВ «Тикаферлюкс-Н», який отримав страхове відшкодування, належить право вимоги до СПД ФО ОСОБА_1, з якою укладено договір комісії, тому таке право вимоги до цієї особи в порядку ст.27 Закону України «Про страхування»та ст.993 ЦК України перейшло до страховика- позивача у справі.

В позовній заяві, позивач вказує, що СПД Пукіш Р,В, не вжито всіх заходів для збереження хутрових виробів, переданих комітентом для реалізації, а отже порушено зобов»язання за договором комісії.

Обов»язок комісіонера зберегти майно комітента встановлено ст.1021 ЦК України та п.2.1 договору комісії на продаж хутрових виробів від 12.09.2008р.

Відповідно до ч.1 ст.1021 ЦК України, комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, нестачу або пошкодження майна.

Відповідальність комісіонера базується на загальних підставах, передбачених ЦК України, а саме відповідальність останнього настає, у разі порушення комісіонером умов договору та при умові, що майно пошкоджено чи втрачено з його вини.

У такому разі останній повинен відшкодувати комітенту заподіяні збитки.

Частиною 3 ст.1021 ЦК України встановлено відповідальність комісіонера у випадку, якщо він не застрахував майно, а такий обов»язок на нього покладено умовами договору комісії, то в такому випадку він несе відповідальність за втрату, недостачу та пошкодження майна комітента.

Оскільки умовами договору комісії, а саме п.4.2, сторони обумовили, що обов»язок по страхуванню майна, переданого на комісію несе комітент ТзОВ «Тикаферлюкс-Н», який несе ризик пошкодження товару включно з ризиком втрати від пожежі, крадіжки та інших випадків, що передбачені умовами страхування, то в даному випадку застосуванню підлягає ч.1 ст.1021 ЦК України, тобто відповідальність комісіонера настає за наявності його вини.

Відповідальність у господарському праві наступає за господарське правопорушення, що являє собою протиправну дію або бездіяльність суб'єкта господарських відносин, яка не відповідає вимогам норм господарського, цивільного права, не узгоджується з юридичними обов'язками зазначеного суб'єкта, порушує суб'єктивні права іншого учасника відносин. Залежно від юридичної підстави розрізняються договірні та позадоговірні правопорушення. Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В силу ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Стаття 614 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобовязань покладається при наявності вини (умислу або необережності). Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст.623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності. При цьому складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є субєкт та обєкт правопорушення, а також субєктивна та обєктивна сторони.

Субєктом цивільного правопорушення є боржник, а обєктом правопорушення зобовязальні правовідносини кредитора та боржника.

Субєктивну сторону становить вина боржника, а обєктивну протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обовязку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний звязок між протиправною поведінкою боржника та збитками. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного звязку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

На підставі зазначених правових норм, з урахуванням п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди ” від 27.03.1992 року. №6 та з урахуванням п. 6 Розяснення Вищого Арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди ” від 01.04.1994р. №02-5/215 суд зазначає таке. Задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим в разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов. Ними є наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового звязку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Матеріалами справи не доведена вина комісіонера у втраті майна, адже він вжив всі необхідні заходи для його збереження, а саме уклав договір на централізовану охорону об»єкта.

В чому саме виразилось протиправна поведінка відповідача-1 щодо невиконання умов договору комісії, позивачем належними та допустимими доказами у справі не доведено.

Приймаючи рішення у справі, місцевим господарським судом неповно з»ясовано обставини у справі, висновки не відповідають обставинам справи, що відповідно до ст.104 ГПК України є підставою для скасування рішення у справі.

Крім того, приймаючи рішення про задоволення позову до відповідача-2, місцевим господарським судом в резолютивній частині рішення не зроблено висновку щодо позовних вимог позивача до відповідача-1: СПД ФО ОСОБА_1, що є порушенням ст.84 ГПК України.

Враховуючи наведене, вимоги позивача до відповідача-1 є безпідставні.

Керуючись ст.ст.99,101,103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ТзОВ "А1 Груп", м. Київ задоволити.

2.Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 07.10.2010 р.

у справі №5/82 скасувати.

3.Прийняти нове рішення. В позові ПАТ "Страхова компанія "Універсальна", м.Київ про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Івано-Франківськ (ідент.№ НОМЕР_1) та ТзОВ "А1 Груп", м.Київ (ідент. Код 33945495) 500354,72 грн. та стягненні судових витрат відмовити.

4.Стягнути з ПАТ "Страхова компанія "Універсальна", м.Київ (код ЄДРПОУ 20113829) на користь ТзОВ "А1 Груп", м. Київ (код ЄДРПОУ 33945495) 2501,80 грн. держмита за розгляд апеляційної скарги.

Доручити місцевому господарському суду видати наказ.

5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

6.Матеріали справи повернути в господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий-суддяКордюк Г.Т.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Мурська Х.В.