Постанова № 13063594, 01.12.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                            ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                                                

01.12.10                                                                                           Справа № 7/76-2010

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді                                                                       Кордюк Г.Т.

суддів:                                                                       Давид Л.Л.

                                                                                                     Мурська Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Бульвар”, м.Берегово.

на рішення господарського суду Закарпатської області від 26.08.2010 р.

у справі № 7/76-2010

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Оптіс-К”, м.Ужгород.

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Бульвар”, м.Берегово.

про стягнення 60520,19 грн.

За участю представників сторін:

від позивача- не з»явився.

від відповідача- не з»явився.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 26.08.2010р. у справі № 7/76-2010 (суддя Швед С.Б.) позов задоволено, стягнено з відповідача 60520грн. основного боргу, відшкодовано судові витрати.

Суд мотивував рішення тим, що відповідач свої зобов»язання по оплаті за отриманий у період з 1.01.2010р. по 29.04.2010р. товар на суму 97446,17 грн., не виконав, сума заборгованості підтверджена актом звірки розрахунків станом на 28.07.2010р., підлягає стягненню в примусовому порядку.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач вважаючи, що таке прийнято господарським судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані наступним.

Зокрема, скаржник вказує на те, що господарським судом не правильно визначено основну суму заборгованості за поставленим товаром, оскільки станом на 21.08.2010 року та 25.08.2010 року, ним було частково погашено суму боргу перед позивачем в розмір 11000 грн., що підтверджується платіжним дорученням за №766 від 21.08.2010 року на суму 10 000, 00 грн. та платіжним дорученням за №785 від 25.08.2010 року на суму 1 000 грн., оскільки даних обставин не було враховано при ухвалені оскаржувального рішення. Крім того, скаржник вказує, що доказом підтвердження та визнання позивачем наявної залишкової суми заборгованості в розмірі 49 520, 19 грн. замість 60 520 гривень, являється акт звірки взаємних розрахунків, підписаний між сторонами станом на 26.08.2010 року. В свою чергу, позивач, не повідомив суд про здійснення часткового розрахунку, не дивлячись на те, що був усвідомлений про часткове погашення боргу, тим самим завівши суд в оману, повідомивши не достовірну інформацію.Тому, у зв»язку із наведеним, апелянт вважає, що був позбавлений можливості реалізувати право, передбачене ст.22 ГПК України і просить прийняти до уваги додаткові докази в підтвердження часткового погашення боргу, а саме платіжне доручення за №766 від 21.08.2010 року на суму 10 000 грн. та платіжне доручення за №785 від 25.08.2010 року на суму 1 000 грн.

Позивач у відзиві доводи апеляційної скарги заперечив, вказуючи на те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а саме рекомендованим листом з повідомленням про вручення, про що зазначено в оскаржуваному рішенні, тому покликання апелянта на те, що він не міг надати докази суду не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, покликання апелянта на п.2 ст.11110 ГПК України є підставним, оскільки вказана стаття застосовується у касаційному провадженні.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 20.10.10р., від 3.11.2010р., від 17.11.2010р. розгляд справи за клопотанням позивача відкладався, вимоги вказаних ухвал, зокрема щодо зобов»язання позивача надати обґрунтований розрахунок ціни позову з письмовим поясненням, відповідача надати докази оплати за отриману продукцію (копії платіжних доручень), докази повернення продукції продавцю, акт звірки, не виконані.

В судове засідання 1.12.2010р. представник позивача повторно не з»явився, направив телеграму, яка містить клопотання про відкладення розгляду справи у зв»язку із неможливістю забезпечити участь повноважного представника в судове засідання, оскільки останній знаходиться за межами території України.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи і прийняте в ній судове рішення, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що предметом позову є вимога позивача про стягнення з відповідача 60520,19 грн. в силу договору поставки №4\1 від 1.04.2010р., а підставою позову є невиконання відповідачем взятих на себе зобов»язань по оплаті отриманого товару.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається, як на підставу своїх вимог та заперечень.В силу вказаної норми, предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов»язки сторін у справі та складаються із фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та фактів, якими відповідач заперечує проти позову.При цьому, згідно ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріали справи свідчать, що 2.04.2010р. між ТзОВ «Оптіс-К»(постачальник) та ТзОВ «Бульвар»(покупець) укладено договір №4\1 поставки, відповідно до р.І, якого «Предмет договору», постачальник зобов»язується передати у власність покупцю товар партіями у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов»язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах договору.

Відповідно до п.4.1 договору, постачальник зобов»язується здійснити доставку на умовах DDP (Інкотермс 2000) і передати товар покупцю протягом трьох календарних днів з моменту отримання замовлення та у відповідності підписаного сторонами графіку чи домовленостей.

Крім того, згідно п.5.1 договору, постачальник зобов»язується поставити (передати) у власність покупця товари за цінами зазначеними у специфікації, затвердженій сторонами ( додаток №1).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач за період з 2 лютого 2010р. по 29 квітня 2010р. (накладні №№ 29890, 29974, 30229, 30478, 30477, 30476, 30475, 30474, 30699, 30694, 30700, 30693, 30937, 30946, 30947, 30938, 31159, 31163, 31164, 31156, 31914, 31909, 32010, 32009, 32708, 32711, 32709, 32708, 32712, 32711) поставив відповідачу товар на суму 51567,13 грн.

Поставлений відповідачу до 1.04.2010р. (момент укладення договору поставки) товар не слід вважати, що такий поставлений на виконання умов вищевказаного договору, оскільки із змісту договору поставки не вбачається, що на зобов»язання, які виникли до його укладення поширюються його умови.

Відповідно до ч.7 ст.180 ГК України, строком дії договору є час, впродовж якого існують господарські зобов»язання сторін, що виникли на основі договору.

На зобов»язання, що виникли в сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору , якщо договором не передбачено інше.

Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Суд не бере до уваги покликання позивача, що поставка товару за період з квітня 2010р. по накладних, які знаходяться в матеріалах справи, була здійснена на виконання договору поставки.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов»язковим до виконання.

В контексті ст.629 ЦК України, всі умови договору, які погоджено сторонами, є обов»язковими для них і договір є правовою формою узгодження волі сторін, спрямованої на встановлення, зміну та припинення цивільних прав та обов»язків.

Як свідчать матеріали справи, поставка була здійснена не у відповідності до умов договору, а саме відсутня заявка покупця, як того вимагає пункт 2.1 договору, не узгоджено сторонами графіку поставки (п.4.1) не укладена сторонами специфікація, як невід»ємна частина договору (п.5.1).

Будь-яких дій обох сторін, які б свідчили, що поставка продукції по накладних №№31914, 31909, 32010, 3209, 3208, 32011, 32709, 32708, 32712, 32711 (а.с.42-51), здійснена на виконання умов договору поставки, сторонами належними та допустимими доказами не підтверджено.

Не може свідчити про виникнення зобов»язань з умов укладеного між сторонами договору направлення позивачем претензії (а.с.12), оскільки з її змісту вбачається, що постачальник заявляє вимоги до покупця у зв»язку з невиконанням умов договору від 26 листопада 2009р.

Для вірного встановлення обставин справи, суд апеляційної інстанції виходить із тих доказів, які є в матеріалах справи та подані сторонами, оскільки на вимогу ухвали суду від 20.10.2010р., позивач тричі, без поважних причин не подав, витребуваних судом доказів, розрахунку не здійснив.

Суд тричі відкладав розгляд справи за клопотанням позивача, однак позивач без поважних причин ухвали суду не виконав.

Враховуючи, обмежений строк розгляду справи, встановлений ст.69 ГПК України, безпідставне ухилення позивача від виконання вимог ухвал суду, суд відхиляє його клопотання, зазначене в телеграмі від 1.12.2010р. про відкладення розгляду справи. Участь представника позивача не обмежена тільки одним представником, а докази, які витребовувались судом, позивач мав можливість направити в суд поштовим відправленням.

Відповідно до накладних, які знаходяться в матеріалах справи, позивач поставив відповідачу товар на суму 51567,13 грн.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Проведення оплати відповідачем згідно накладної №31909 в сумі 10000 грн. підтверджується платіжним дорученням №766 від 21.08.2010р. та в сумі 1000 грн. згідно накладної 37708 - платіжним дорученням №785 від 25 серпня 2010р. (а.с. 109-100), яка була здійснена до прийняття рішення судом, але після пред»явлення позову, однак місцевим господарським судом не врахована, оскільки позивач не подав виписок з банку про здійснену відповідачем проплату.

Інших належних та допустимих доказів здійснення оплати, відповідач не надав.

Суд приймає до уваги акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.07.2010р. по 25.08.2010р. (а.с. 111), який підписано сторонами та в якому відображена проплата в сумі 110000 грн. по вищевказаних платіжних дорученнях, які ТзОВ «Оптіс-К»прийняті до виконання, а також відображено повернення товару позивачу на суму 829,02 грн.

Апеляційна інстанція не приймає до уваги акт звірки розрахунків, який міститься в матеріалах справи (а.с.8), оскільки із його змісту вбачається, що сторони звірили розрахунки за період з 5.01.2010р. по 27.07.2010р., однак за вказаний період позивач вимоги до відповідача про здійснення оплати за отриманий товар не пред»явив, доказами належними та допустимими не обґрунтував та в позові на факти поставки товару з 5.01.2010р., як на підставу позову, не посилався.

Враховуючи вищевикладене, сума боргу відповідача на момент подання позовної заяви складала (51567,13 грн.- 829,02 грн.)= 50738,11 грн.

Після заявлення позову, відповідачем оплачено 11000 грн. Борг становить 39738,11 грн.

Провадження у справі в частині стягнення 11000 грн. боргу належить припинити за відсутності предмету спору.

При поданні позову, позивачем завищено ціну позову та невірно вказано суму боргу, яка підлягає стягненню з відповідача з тих підстав, які обумовлені в позові та підтверджені належними та допустимими доказами у справі.

А тому витрати по держмиту в частині завищеної ціни позову покладаються на позивача.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи, що місцевим господарським судом неповністю досліджено обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду належить скасувати, позов ТзОВ «Оптіс-К»задоволити частково.

Керуючись ст.ст.99,101,103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ТзОВ «Бульвар»задоволити.

2.Рішення господарського суду Закарпатської області від 26 серпня 2010р. у справі №7/76-2010 скасувати.

3.Прийнят нове рішення.

Позов ТзОВ «Оптіс-К»задоволити частково.

Стягнути з ТзОВ «Бульвар», м.Берегово (код ЄДРПОУ30175449) на користь ТзОВ «Оптіс-К», м.Ужгород (код ЄДРПОУ 33985559) 39738,11 грн. боргу, 507,38 грн. держмита, 236 грн. інформаційно-технічних витрат.

Провадження у справі в частині стягнення з ТзОВ «Бульвар»11000 грн. заборгованості припинити.

В іншій частині позовних вимог та відшкодуванні держмита відмовити.

4.Стягнути з ТзОВ «Оптіс-К», м.Ужгород (код ЄДРПОУ 33985559) на користь ТзОВ «Бульвар», м.Берегово (код ЄДРПОУ30175449) 253,69 грн. за розгляд апеляційної скарги.

Доручити місцевому господарському суду видати наказ.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути

оскаржена в касаційному порядку.

6. Матеріали справи повернути в господарський суд Закарпатської області.

Головуючий-суддя                               Кордюк Г.Т.

Суддя                                                                                           Давид Л.Л.

Суддя                                                                                           Мурська Х.В.