Постанова № 13063533, 14.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2010                                                                                           № 25/302/12/017-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шипка В.В.

суддів:           Євсіков О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта"

на рішення Господарського суду Київської області від 29.09.2010

у справі № 25/302/12/017-10 ( ....суддя Дьоміна С.Ю.)

за позовом                               ЗАТ "Український Страховий Дім"

до                                                   Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта"

про                                                   стягнення 5 614,70 грн.

за участю представників сторін:

від позивача не з’явились

від відповідача Снігур Д.С. – дов. від 31.12.2009

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство „Український Страховий Дім” (надалі – позивач) в липні 2010 року звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Страхова компанія “Провіта” (надалі – відповідач, апелянт) про стягнення з відповідача 5614,70 грн. відшкодування заподіяної матеріальної шкоди (в порядку регресу).

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.08.2010 справу № 25/302 передано за підсудністю до Господарського суду Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.08.2010 справу № 25/302 прийнято до провадження та присвоєно їй № 25/302/12/017-10.

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.09.2010 у справі № 25/302/12/017-10 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Страхова компанія “Провіта” на користь Закритого акціонерного товариства “Український Страховий Дім” 2683,14 грн. суми, стягнутої в порядку регресу, 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню, оскільки позивачем (як страховиком) відповідно до страхового акту № НТ-09/449/Ду1/Кв/1 від 07.10.2009 було виплачено страхове відшкодування у розмірі 5614,70 грн., тому відповідно до ст.27 Закону України „Про страхування” та ст.993 ЦК України до нього перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, якою на підставі Полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/3301159 є відповідач. Місцевим судом позовні вимоги задоволено повністю, на суму 2683,14 грн., з посиланням на те, що у судовому засіданні 29.09.2010 представник позивача позовні вимоги зменшив (з урахуванням часткової сплати). Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача щодо необхідності зменшення розміру стягнення на суму франшизи 510,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Страхова компанія “Провіта”, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою від 15.10.2010, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 29.09.2010 у справі № 25/302/12/017-10 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевим судом прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт стверджує, що:

-          відповідач, як страховик по Полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/3301159, при настанні страхового випадку відповідно до лімітів відповідальності страховика у порядку, встановленому Законом України „Про обов’язкове страхування цивільно-правовової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров’ю, майну третьої особи;

-          згідно наявного у позивача звіту № 4658 від 22.09.2009 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, спеціалістом було визначено розмір відновлюваного ремонту пошкодженого ТЗ та зроблено дві калькуляції на відновлюваний ремонт ТЗ (з застосуванням нормо-годин на гарантійному СТО та з застосуванням середніх нормо-годин по регіону);

-          оскільки позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту відновлення ТЗ саме на спеціалізованому СТО, тому при розрахунку збитку, який підлягає відшкодуванню відповідачем, слід виходити з калькуляції із застосуванням регіональної вартості однієї нормо-години, відповідно до якої вартість відновлюваного ремонту ТЗ становить 3441,56 грн.

-          судом першої інстанції безпідставно не враховано, що згідно полісу № ВС/3301159 від 28.11.2008 не підлягає відшкодуванню відповідачем франшиза у розмірі 510,00 грн.;

-          за таких обставин відповідач, як страховик по Полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/3301159, зобов’язаний відшкодувати позивачу в порядку регресу 2931,56 грн. (3441,56 грн. – 510,00 грн.);

-          вказана сума була сплачена відповідачем позивачу платіжним дорученням № 26046 від 17.09.2010, а тому, на думку апелянта, в позові слід відмовити повністю.

Представник апелянта (відповідача) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Позивач своїм правом на участь представника у судовому засіданні суду апеляційної інстанції не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не подав. Про час та місце судового засідання позивач повідомлений належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, перевіривши правильність застосування норм права місцевим господарським судом, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.101 ГПК України процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У відповідності до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З матеріалів справи вбачається, що:

- у відповідності до позовної заяви № 4/1 від 27.07.2010 (а.с.3) предметом позову є стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування заподіяної шкоди (в порядку регресу) грошової суми в розмірі 5614,70 грн.;

- при винесенні оскаржуваного рішення Господарським судом Київської області позовні вимоги визнані обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі та стягнуто з відповідача на користь позивача 2683,14 грн. заподіяної шкоди в порядку регресу з посиланням на те, що у судовому засіданні 29.09.2010 представник позивача позовні вимоги зменшив (з урахуванням часткової сплати).

Однак, матеріали справи не містять будь-якої письмової заяви позивача про зменшення (або уточнення) позовних вимог.

Наявним у справі протоколом судового засідання від 29.09.2010 (а.с.106) той факт, що представником позивача у судовому засіданні було заявлено будь-яке усне клопотання (зокрема, про зменшення розміру позовних вимог до 2683,14 грн.), також не підтверджується.

За таких обставин рішення місцевого суду підлягає скасуванню у відповідності до п.4 ч.1 ст.104 ГПК України та справа переглядається судом апеляційної інстанції по суті позовних вимог (заявлених позивачем у відповідності до позовної заяви № 4/1 від 27.07.2010) про стягнення з відповідача на користь позивача 5614,70 грн. відшкодування заподіяної матеріальної шкоди (в порядку регресу).

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що:

- 19.08.2009 року у м. Бровари на вул. Київській, 164 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобілю марки „Мазда 3” (д.№ ВХ 0484 ВА) під керуванням гр. Ручко О.О. були завдані пошкодження автомобілем марки „БМВ” (д.№ АІ 8808 ВК) під керуванням гр. Джангоєва А.Д.;

- автомобіль марки „Мазда 3” (д.№ ВХ 0484 ВА) на момент ДТП належав на праві власності Пещинській Н.С. та був застрахований у відповідності до договору добровільного страхування наземного транспорту № НТ-09 № 449 Кв від 26.02.2009, укладеного між позивачем - ЗАТ „Український Страховий Дім”, як страховиком, та Пещинською Н.С., як страхувальником (копія договору – а.с.12-17);

- автомобіль марки „БМВ” (д.№ АІ 8808 ВК) на момент ДТП належав на праві власності Джангоєву А.Д. та був застрахований у відповідності до договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між відповідачем – ТОВ „Страхова компанія “Провіта”, як страховиком, та Джангоєвим А.Д., як страхувальником, та оформленого полісом № ВС/3301159 від 29.11.2008 (копія полісу – а.с.89);

- відповідно до постанови Броварського міськрайонного суду Київської області № 3-4534 2009 від 10.09.2009 (копія - а.с.68) водій автомобілю марки „БМВ” (д.№ АІ 8808 ВК) Джангоєв А.Д. був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України;

- згідно довідки УДАІ ГУМС України в Київській області внаслідок ДТП автомобілю марки „Мазда 3” (д.№ ВХ 0484 ВА) були завдані пошкодження лако-фарбового покриття переднього бамперу з правої сторони та переднього правового крила (копія – а.с. 21);

- згідно звіту № 4658 від 22.09.2009 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного ТОВ «Естімейт» за заявою позивача (копія – а.с.90-103), спеціалістом було визначено розмір відновлюваного ремонту пошкодженого ТЗ (автомобіля марки „Мазда 3” держ. № ВХ 0484 ВА) та зроблено дві калькуляції на відновлюваний ремонт ТЗ (із застосуванням нормо-годин на гарантійному СТО, що становить 4637,72 грн., та з застосуванням середніх нормо-годин по регіону, що становить 3441,56 грн.);

- згідно рахунку-фактури № ФОП-000034 від 30.09.2009, виписаного ФОП Фенченко Н.Л. (копія - а.с.34), вартість ремонту автомобіля „Мазда 3” у вказаної фізичної особи-підприємця, склала 5614,70 грн.;

- згідно страхового акту № НТ-09/449/Ду/Кв/1 від 07.10.2009 (копія - а.с.38), складеного ЗАТ „Український Страховий Дім” (як страховиком), розмір страхового відшкодування, яке підлягало сплаті страхувальнику, складає 5614,70 грн.;

- позивачем, на виконання умов договору страхування № НТ-09 № 449 Кв від 26.02.2009, згідно заяви страхувальника перераховано на рахунок СПД ФО Фенченко Н.Л. суму страхового відшкодування в розмірі 5614,70 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2636 від 24.11.2009 (а.с.40).

Оскільки автомобіль марки „БМВ” (д.№ АІ 8808 ВК) на момент ДТП був застрахований ТОВ „Страхова компанія “Провіта” у відповідності до договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який оформлений полісом № ВС/3301159 від 29.11.2008, позивач звернувся до відповідача з листом № 2800 від 15.12.2009 (копія - а.с.42) щодо сплати в порядку регресу матеріальної шкоди в розмірі 5614,70 грн., виплаченої позивачем власнику застрахованого автомобіля марки „Мазда 3” (д.№ ВХ 0484 ВА).

Як вбачається з додатку до вказаного листа від 15.12.2009, позивачем (разом з іншими документами) було направлено відповідачу копію звіту ТОВ «Естімейт» № 4658 від 22.09.2009 (складеного за заявою позивача).

Відповідач платіжним дорученням № 26046 від 17.09.2010 (а.с.104) сплатив на користь позивача страхове відшкодування в рахунок погашення регресних вимог за Джангоєва А.Д. у розмірі 2931,56 грн. (за вирахуванням франшизи у розмірі 510,00 грн.)

Усі вищевказані обставини сторонами не заперечуються та не спростовуються.

Розглянувши по суті позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 5614,70 грн. відшкодування в порядку регресу заподіяної матеріальної шкоди, судова колегія дійшла висновку, що провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 2931,56 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України у зв‘язку з відсутністю предмету спору, а в іншій частині позовних вимог – позов задоволенню не підлягає. При цьому судова колегія виходить з наступного.

Згідно ст.27 Закону України „Про страхування” та ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до преамбули Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно з п.2.1 ст. 2 названого Закону відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України „Про страхування”, цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Відповідно до п.22.1 ст.2 Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 названого Закону визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, відповідно до наведених норм, відповідач (як особа, яка на підставі полісу відповідальна за заподіяний при ДТП збиток) відповідно до ліміту своєї відповідальності зобов‘язана відшкодувати потерпілому (або особі, до якої перейшло право вимоги в порядку регресу) наявну шкоду, оцінену у встановленому законом порядку.

Законом, який визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів, є Закон України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”.

Згідно з ч.2 ст.7 названого Закону проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Відповідно до названого Закону розроблена Методика товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затверджена спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092.

Дана Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Методи оцінки, передбачені цією Методикою, можуть використовуватися для оцінки самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, тракторів і комбайнів на колісних шасі, якщо вони не суперечать тим положенням, які регламентують оцінку цих видів транспорту (п.1.2 Методики).

Вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин (п.1.3 Методики).

Підпунктом 8.5.6 Методики встановлено, що:

- у разі документального підтвердження відновлення КТЗ чи його складової частини на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві розрахунки вартості ремонтно-відновлювальних робіт проводяться на підставі вартості однієї нормо-години ремонтних робіт цього підприємства;

- якщо документальне підтвердження відновлення КТЗ на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві відсутнє або на підприємстві не застосовуються норми праці у нормо-годинах ремонтно-відновлювальних робіт, то використовується вартість однієї нормо-години ремонтно-відновлювальних робіт регіональна за даними довідкової літератури, зокрема довідника "Бюлетень автотоварознавця" (періодичний довідник);

- прийнята вартість однієї нормо-години ремонтно-відновлювальних робіт не повинна бути більша, ніж відповідна вартість на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно звіту про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 4658 від 22.09.2009, складеного ТОВ „Естімейт” на підставі заяви позивача (копія - а.с.90), вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля „Мазда 3” (д.№ ВХ 0484 ВА) в результаті його пошкодження при ДТП складає 4637,72 грн. (з ПДВ).

При цьому при складанні звіту спеціалістом-оцінювачем було зроблено дві ремонтні калькуляції на відновлюваний ремонт транспортного засобу:

-          калькуляція з застосуванням нормо-годин на гарантійному СТО в сумі 4637,72 грн. (а.с.101-102);

-          калькуляція з застосуванням середніх нормо-годин по регіону в сумі 3441,56 грн. (а.с.99-100).

Позивачем до матеріалів справи не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що відновлення автомобіля марки „Мазда 3” (д.№ ВХ 0484 ВА) було здійснено саме на спеціалізованій СТО.

Таким чином, з врахуванням наведеного, виходячи з положень чинного законодавства, судова колегія погоджується з доводами апелянта (відповідача) про те, що при розрахунку збитку, який зобов‘язаний відшкодувати відповідач в порядку регресу, необхідно виходити з ремонтної калькуляції, в якій було застосовано регіональну вартість однієї нормо-години, та у відповідності до якої вартість відновлюваного ремонту автомобіля „Мазда 3” (д.№ ВХ 0484 ВА) в результаті його пошкодження при ДТП складає 3441,56 грн.

Судова колегія також вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відхилення доводів відповідача щодо необхідності зменшення розміру стягнення на суму франшизи (510,00 грн.) з огляду на наступне.

Правовою підставою відповідальності відповідача в даних правовідносинах є договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який оформлений полісом № ВС/3301159 від 29.11.2008, укладеним між відповідачем – ТОВ „Страхова компанія “Провіта” (як страховиком) та Джангоєвим А.Д. (як страхувальником).

Відповідно до умов названого договору сторонами була передбачена франшиза в розмірі 510,00 грн.

Згідно п.12.1 ст.12 Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За таких обставин при визначенні розміру суми, що підлягає відшкодуванню відповідачем позивачу в порядку регресу, повинна бути врахована франшиза у розмірі 510,00 грн., яка передбачена полісом № ВС/3301159 від 29.11.2008.

Таким чином, з врахуванням усього вищенаведеного, відповідач, як страховик по Полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/3301159, зобов’язаний відшкодувати позивачу в порядку регресу 2931,56 грн. (3441,56 грн. – 510,00 грн.).

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується позивачем, що грошові кошти у сумі 2931,56 грн. сплачені відповідачем позивачу згідно платіжного доручення № 26046 від 17.09.2010 (а.с.104).

Згідно з п.1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п.3 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 № 02-5/612 „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК), зокрема, у таких випадках:

- припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Таким чином, оскільки після звернення позивачем з позовом до суду (в липні 2010) відповідачем було сплачено на рахунок позивача відшкодування в порядку регресу в розмірі 2931,56 грн., провадження в цій частині позовних вимог підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутності предмету спору.

Позовні вимоги ЗАТ «Український Страховий Дім» до ТОВ «Страхова компанія «Провіта» в іншій частині вимог (про стягнення 2683,14 грн.) є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Страхова компанія “Провіта” підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 29.09.2010 у справі № 25/302/12/017-10 – скасуванню з припиненням провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 2931,56 грн. та з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні решти позовних вимог.

У відповідності до ст.49 ГПК України при відмові в позові судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись п.1-1 ст.80, ст.ст.99, 101, п.п. 2, 3 ст.103, п.п. 3, 4 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Страхова компанія “Провіта” від 15.10.2010 на рішення Господарського суду Київської області від 29.09.2010 у справі № 25/302/12/017-10 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 29.09.2010 у справі № 25/302/12/017-10 за позовом Закритого акціонерного товариства “Український Страховий Дім” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Страхова компанія “Провіта” - скасувати.

3. Провадження в частині позовних вимог про стягнення 2931,56 грн. припинити за відсутністю предмету спору на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

4. В частині позовних вимог про стягнення 2683,14 грн. - прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

5. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Український Страховий Дім” (01023, м. Київ, вул. Спортивна, 3, код ЄДРПОУ 32556540, р/р 2650900019320 в ВАТ КБ „Хрещатик”, МФО 300670, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Страхова компанія “Провіта” (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, 7, п/р 26507300000777 в АКБ „Форум”, МФО 322948, код ЄДРПОУ 31704186) 24 (двадцять чотири) грн. 37 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

6. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

7. Матеріали справи № 25/302/12/017-10 повернути до Господарського суду Київської області.

8. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          Євсіков О.О.