Постанова № 13063528, 08.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2010                                                                                           № 16/875

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Корсака В.А.

суддів:           

За участю представників:

від позивача: Журба С.В. – представник за довіреністю,

від відповідача 1: Жук Ю.О. – представник за довіреністю,

від відповідача 2: Павлова О.М. – представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” та Відкритого акціонерного товариства „Новоград-Волинський м’ясокомбінат”

на рішення Господарського суду Черкаська область від 27.09.2010

у справі № 16/875 ( .....)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” в особі Черкаської філії

до                                                   1.Відкритого акціонерного товариства „Новоград-Волинський м’ясокомбінат”, 2.Товариства з обмеженою відповідальністю „Черкаська м’ясна компанія”

про                                                   стягнення 9 948 336,94 грн.

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2010 року позивач звернувся з позовом про солідарне стягнення з відповідачів 1950000,00 грн. - простроченої заборгованості по кредиту, 6050000,00 грн. – строкової заборгованості по кредиту, 1612047,50 грн. – прострочених процентів за користування кредитом, 124341,04 грн. – нарахованих процентів за користування кредитом, 156823,04 грн.– пені за несвоєчасну сплату процентів, 55125,32 грн. – пені за несвоєчасну сплату кредиту та судових витрат.

У процесі розгляду даної справи позивачем неодноразово уточнювались позовні вимоги. Остаточно позивач просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів заборгованість за Кредитним договором №7/Кв-08 від 30.01.2008р. 2800000,00 грн. – строкової заборгованості по кредиту, 5 200 000,00 грн. - простроченого боргу по кредиту, 2 514 998,14 грн. - прострочених процентів, 304 947,94 грн. - пені по кредиту та 183 184,45 грн. - пені по процентах (заява про збільшення та уточнення позовних вимог від 16.09.2010р. (а.с.73-78).

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 27.09.2010р. у справі №16/875 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ВАТ "Новоград-Волинський м'ясокомбінат" та з ТОВ "Черкаська м'ясна компанія" на користь ТОВ "Український промисловий банк" 8 000 000,00 грн. - заборгованість по кредиту в т.ч. і достроково, 2 514 998,14 грн. процентів, 10,00грн. пені за прострочення сплати кредиту та 10,00 грн. пені за прострочення сплати процентів на підставі Кредитного договору № 7/Кв-08 від 30.01.2008 року та Договору поруки № 7/Zквпор-08 від 30.01.2008 року, а також 25 500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати частково та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неповне встановлення обставин господарським судом, що мають значення для справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції необґрунтовано та неправомірно застосував п.3 ст.83 ГПК України щодо зменшення розміру пені, оскільки таке право надано суду лише у виняткових випадках.

ВАТ „Новоград-Волинський м’ясокомбінат” не погоджуючись з рішенням суду, також звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне встановлення обставин господарським судом, що мають значення для справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ВАТ „Новоград-Волинський м’ясокомбінат” посилається на те, що кредитні відносини за договором №7/Кв-08 від 30.01.2008р. за взаємною домовленістю сторін, змінилися на позикові відносини, тобто виникла новація.

Сторонами не надано відзивів на апеляційні скарги.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу ТОВ “Український промисловий банк” слід задовольнити частково, а в задоволенні апеляційної скарги ВАТ „Новоград-Волинський м’ясокомбінат” – відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається, що 30.01.2008 року між ТОВ “Український промисловий банк”, як банком, та ВАТ „Новоград-Волинський м’ясокомбінат”, як позичальником, був укладений Кредитний договір №7/Кв-08 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії, відповідно до умов якого банк зобов’язався надати позичальнику кредит у сумі, еквівалентній 8 млн. грн. у гривнях, доларах США чи євро за бажанням позичальника та зі сплатою 17,5 % річних у гривнях, а у випадку несвоєчасного повернення - 25% ( п. 4.6. кредитного договору), 13% річних у доларах США, 11% річних у євро за користування грошовими коштами для поповнення позичальником обігових коштів та придбання основних засобів (далі – Кредитний договір).

У відповідності до наявних у справі меморіальних ордерів № 3966 від 22.02.2008 року та № 3652 від 20.02.2008 року ( а.с. 24,25) на виконання умов Кредитного договору позичальнику з боку банка було видано кредитні кошти на загальну суму 8 000 000,00 грн. з призначенням платежу - "кредитні кошти згідно Кредитного договору № 7/Кв-08 від 30.01.2008 року та розпорядження від 20.02.2008 року".

Заперечень з приводу неотримання кредиту позичальник суду не надав.

Доказів недійсності Кредитного договору сторонами у справі не надано. Кредитний договір укладено сторонами у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема до ст. 1054 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання підлягають до виконання належним чином та у встановлений договором строк.

За умовами Кредитного договору кредитні кошти в сумі 8 000 000,00 грн. повинні бути повернуті позивачу остаточно у грудні 2010 року (графік - а.с. 14).

Згідно із п. 4.2 - 4.4 Кредитного договору нарахування відсотків за користування кредитними коштами проводиться у валюті кредиту з дня надання кредиту по день його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом, виходячи із фактичної кількості днів у місці та у році при нарахуванні процентів у гривнах. Нарахування процентів позивачем проводиться за період з 28 числа минулого місця до 27 числа поточного місяця, а сплата процентів позичальником проводиться в строк з 28 числа по останній день поточного місця.

Пунктом 4.6 Кредитного договору передбачено, що у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує проценти з розрахунку 25% річних у гривнях.

За розрахунками та доводами позивача, зі сплачених позичальником коштів на погашення боргу по процентах було спрямовано 2 747,00 грн. Залишок боргу по кредиту не зменшувався і становить 8 000 000,00 грн. Докази проведення позичальником повного розрахунку за кредитом у справі відсутні.

З пункту 9.2 Кредитного договору вбачається, що банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення боргу по кредиту, сплати процентів та інших санкцій, в т.ч. внаслідок невиконання позичальником умов Кредитного договору. При цьому, протягом 10 календарних днів з дати надіслання банком відповідної вимоги, позичальник повинен повернути всю суму боргу по кредиту, проценти та сплатити всі інші належні платежі.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ “Український промисловий банк” (далі - заставодержатель), ВАТ „Новоград-Волинський м’ясокомбінат” (далі - боржник) та ТОВ „Черкаська м’ясна компанія” (далі – поручитель) був укладений Договір поруки №7/Zквпор-08 від 30.01.2008р., відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов’язань за вищезазначеним Кредитним договором (далі - Договір поруки).

Доказів недійсності Договору поруки сторонами не надано.

Як вказано вище, позичальник не сплатив жодного чергового платежу по графіку погашення боргу ( а.с. 14) для зменшення кредитної заборгованості, а тому позивач направив позичальнику та його поручителю повідомлення про дострокове повернення кредитних коштів, в якому вимагав сплатити 8 000 000,00 грн. на погашення боргу по Кредитному договору та проценти. Повідомлення було вручене відповідачам, що підтверджується наявними у справі доказами (а.с. 18-22), але не виконано, з чого і виник спір.

На час розгляду у суді першої інстанції справи позичальник прострочив повернення дев'яти частин кредитного траншу на загальну суму 5 200 000,00 грн.

ВАТ „Новоград-Волинський м’ясокомбінат” обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги посилається на те, що повідомлення позивача про дострокове повернення кредитних коштів від 04.12.2009 року слід розцінювати як новацію зобов'язання - сторони замінили кредитні відносини на відносини позики, з цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

          Відповідно до ст. 604 Цивільного кодексу зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом. Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

          Відповідачі доводять, що позивач реалізував своє право на припинення кредитування та замінив його на позикове зобов'язання, оскільки у вказаному повідомленні позивач послався на п. 9.2 Кредитного договору, який говорить, що банк має право зупинити подальше кредитування та/або вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів комісій та інших санкцій за невиконання позичальником умов даного договору. При цьому в тексті повідомлення позивач говорить одночасно і про зупинення кредитування і про вимогу дострокової сплати боргу.

          В кінці повідомлення позивач, в якості підстави для вимоги дострокового виконання зобов'язання застосовує ст. 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", яка використовується у випадку, коли кредитор має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку.

          Доказів про звернення стягнення на предмет забезпечення з боку позивача суду не надано.

          Колегія суддів звертає увагу на те, що і у вимозі про усунення порушення ( а.с. 18 ) і у повідомленні про дострокове повернення кредитних коштів ( а.с. 19), підставою для вимоги про сплату всього боргу були вказані Закон Україні "Про іпотеку" та Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", а не напряму положення Кредитного договору про право банку на дострокову вимогу сплати всієї заборгованості по кредиту.

Судова колегія вважає, що позивач належним чином оформив свою вимогу про дострокове стягнення боргу, оскільки її форма чинним законодавством не встановлена. Право позивача на дострокове стягнення боргу по кредиту також передбачено і ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

          Оскільки право банку на дострокове стягнення боргу по кредиту було передбачено умовами Кредитного договору, то його положення підлягають до виконання в порядку ст. 526 Цивільного кодексу України.

З приводу здійснення новації кредитного зобов'язання у зобов'язання позики, то колегія суддів вважає, що відповідачі не надали переконливих доказів того, що така новація відбулася за згодою сторін.

          На підставі викладеного, позивач має право на стягнення з відповідача-позичальника боргу ( в т.ч. і достроково) по кредиту в сумі 8 000 000,00 грн. Розрахунок боргу в цій частині зроблено вірно (а.с.76-78).

Позивач просить також стягнути і заборгованість по нарахованих і прострочених відсотках в загальній сумі 2 514 998,14 грн. за період з 28.04.2009 року по 20.09.2010 року. Розрахунок відсотків зроблено вірно (а.с.76-78) та у відповідності до умов Кредитного договору, доказів їх сплати з боку відповідачів у справі немає. Борг по процентах також підлягає до стягнення в повному об'ємі.

Щодо позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів 304947,94 грн. пені за порушення умов Кредитного договору та 183184,45 грн. - за несвоєчасне погашення відсотків, колегія суддів зазначає наступне.

Посилаючись на п.3 ст.83 ГПК України суд першої інстанції зменшив розмір пені по кредиту та процентах, стягнувши солідарно з відповідачів по 10 грн. Такі дії обґрунтовані тим, що фінансова криза негативно вплинула на можливість вчасного виконання ВАТ „Новоград-Волинський м’ясокомбінат” господарських зобов'язань, а позичальник є національним товаровиробником, якого слід підтримувати.

З цього приводу, колегія суддів зазначає, що світова фінансова криза та кризові явища в економіці нашої країни позначилися не лише на фінансовому стані відповідача, а й також в повній мірі впливають і на кредитні установи. Тому і ТОВ “Український промисловий банк” і ВАТ „Новоград-Волинський м’ясокомбінат” знаходяться в однакових умовах.

Крім того, суд першої інстанції зменшуючи розмір пені послався на ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків. В той же час в даному випадку відсутні підстави вважати, що розмір неустойки перевищує розмір збитків. Також відсутні будь-які інші обставини, що мають істотне значення для зменшення розміру неустойки.

Відповідно до вимог ст.233 Господарського кодексу України, при вирішенні питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Проте, судом першої інстанції не взято до уваги що позичальник, отримавши кошти в значному розмірі усунувся від виконання своїх зобов’язань. Зі сплачених позичальником коштів на погашення боргу по процентах було спрямовано лише 2 747,00 грн., а залишок боргу по кредиту взагалі не зменшувався та становить 8000000,00 грн. До матеріалів справи не подано доказів того, що майновій стан позичальника дає підстави для зменшення розміру неустойки, а факт придбання сировини за кордоном не свідчить про скрутний фінансовий стан боржника. Також до матеріалів справи не подано доказів стосовно того, що боржник вчиняв будь які дії щодо належного виконання своїх зобов’язань за договором.

Крім того, відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Так, пунктом 8.1 Кредитного договору сторони погодили, що у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або комісій позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно із ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Колегія суддів перерахувавши суму пені вважає, що стягненню підлягає пеня за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 287282,19 грн. та пеня за несвоєчасне погашення прострочених процентів у розмірі 175067,76 грн., яка розрахована з додержанням норм ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, за період з 12.03.2010р. по 12.09.2010 р..

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватися належними чином та в установлений договором строк.

Згідно ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у випадку неподільності предмету зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 553, 554 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п.4 Договору поруки поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи повернення кредитних коштів, сплату процентів за користування ними, комісій, штрафних санкцій та відшкодування збитків.

Докази припинення Договору поруки у справі та проведення розрахунку за позовними вимогами відсутні.

З викладеного випливає, що відповідачі несуть перед позивачем солідарну відповідальність.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

В процесі розгляду даної справи представником ТОВ «Черкаська м’ясна компанія» (поручитель) було подано клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Господарським судом Черкаської області справи №03/2382 за позовом ТОВ „Черкаська м’ясна компанія” до ВАТ „Новоград-Волинський м’ясокомбінат”, ТОВ „Укрпромбанк” про визнання Договору поруки №7/Zквпор-08 від 30.01.2008 р. припиненим.

ТОВ «Черкаська м’ясна компанія» клопотання обґрунтовує тим, що рішення у справі №03/2382 нерозривно пов’язане зі справою №16/875 і має преюдиційне значення для вирішення Київським апеляційним господарським судом справи №16/875, оскільки кредитні кошти стягуються з ТОВ „Черкаська м’ясна компанія” на підставі, зокрема, укладеного договору поруки №7/Zквпор-08 від 30.01.2008р.

Однак, колегія суддів вважає, що дане клопотання не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

          Факт наявності або відсутності права у кредитора щодо стягнення заборгованості с боржника і поручителя належить до фактів, які підлягають встановленню в межах цього судового провадження. Таким чином відсутні будь які підстави зупиняти провадження по цій справі та чекати висновку з цього приводу іншого суду.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що на момент прийняття оскаржуваного рішення договір поруки №7/Zквпор-08 від 30.01.2008р. був припинений чи визнаний недійсним.

Відповідно до ст.101,104 ГПК України апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду на момент його прийняття, підставами для скасування рішення є порушення норм матеріального та процесуального права.

Поручитель посилається на те, що первісним боржником був укладений договір №57 про переведення боргу від 03.02.2010р., відповідно до умов якого первісний боржник (ВАТ „Новоград-Волинський м’ясокомбінат) переводить свій борг за Кредитним договором №34/Кв-08 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 08.10.2008р. та Кредитним договором №7/Кв-08 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 30.01.2008р., які укладені між первісним боржником і ТОВ „Український промисловий банк”, на нового боржника (ТОВ „Черкаська продовольча компанія”), внаслідок чого новий боржник заміняє первісного боржника. На думку поручителя, укладання такого договору припиняє поруку на підставі частини 3 ст. 559 ЦК України.

          Колегія вважає, що зазначені доводи поручителя не можна визнати обґрунтованими, оскільки цей договір банком не підписаний. Ніяких доказів надання згоди банком щодо переведення боргу а ні боржником а ні поручителем не надано.

В свою чергу, представник ТОВ „Український промисловий банк” стверджує, що про існування зазначеного вище Договору йому відомо не було. Крім того, ТОВ „Український промисловий банк”, як кредитор, не приймав участі при укладанні даного Договору, про свідчить і сам текст цього договору. Цей договір підписано боржником в односторонньому порядку, а тому він юридичної сили не має.

Колегія суддів не приймає до уваги договір №57 про переведення боргу від 03.02.2010р., як одну із підстав зупинення провадження у даній справі, оскільки боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (ст.520 ЦК України).

Таким чином, переведення боргу без згоди кредитора, яке вчинено з порушенням ст.520 Цивільного кодексу України, не тягне правових наслідків для кредитора щодо можливості стягнення з боржника і поручителя.

При цьому, колегія суддів вважає що заявлене клопотання про зупинення провадження по справі, так само як і інші клопотання відповідачів про відкладення розгляду цього спору спрямовані на затягування судового процесу.

          Договір № 57 про переведення боргу датований 3 лютим 2010 року, тобто був підписаний до подачі позову та прийняття рішення по цій справі. При цьому при розгляді справи в суді першої інстанції він не був поданий відповідачами до матеріалів справи, хоча їх представники приймали участь в судових засіданнях. При цьому відповідачі в порушення вимог частини 1 статті 101 ГПК України не обґрунтували неможливість подання цього договору суду першої інстанції. Зазначені обставини свідчать про зловживання своїми процесуальними правами.

          Відповідно до п. 3.7.1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду від 18.09.97 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (з відповідними змінами та доповненнями), неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а позов – частковому задоволенню.

Відповідно до положень ст.49 ГПК України судові витрат покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Банк оскаржує рішення в частині відмови йому в стягнення пені.

Відповідно до позовної заяви, Банк просив суд стягнути 304 947,94 грн. - пені по кредиту та 183 184,45 грн. - пені по процентах, проте судом першої інстанції було стягнуто лише 20 грн.

Таким чином, Банк при подачі апеляційної скарги повинен був сплати державне мито в розмірі 2440,56 грн.

З платіжного доручення №86967/08 від 30.09.2010р. вбачається, що за подачу апеляційної скарги ТОВ “Український промисловий банк” було сплачено державне мито в розмірі 12750,00 грн..

Відповідно до ч.1 ст.47 ГПК України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

Згідно із ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21.01.1993, №7-93 сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках, зокрема, внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Оскільки, апеляційна скарга ТОВ “Український промисловий банк” задоволена в частині стягнення пені на загальну суму 462349,95 грн., колегія суддів вважає, що поверненню держмита за подачу апеляційної скарги підлягає сума в розмірі 10309,44 грн. (12750,00 – 2440,56), як надлишково сплачена.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.09.2010 року задовольнити частково.

2.          Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Новоград-Волинський м’ясокомбінат” на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.09.2010 року залишити без задоволення.

3.          Рішення Господарського суду Черкаської області від 27.09.2010 року у справі №16/875 змінити та викласти резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Відкритого акціонерного товариства "Новоград-Волинський м'ясокомбінат" (11708, Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Борисова, 4, код ЄДРПОУ 00443424) та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська м'ясна компанія" (18000, м. Черкаси, бул. Шевченка, 205, к. 407, код ЄДРПОУ 21374213) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Черкаської філії (18000, м. Черкаси, вул. Б, Вишневецького, 37, код ЄДРПОУ 26425435) 8 000 000,00 грн. - заборгованість по кредиту в т.ч. і достроково, 2 514 998,14 грн. процентів, 287282,19 грн. пені за прострочення сплати кредиту, 175067,76 грн. пені за прострочення сплати процентів, 25 500,00 грн. державного мита за подачу позову, 2311,75 грн. державного мита за подачу апеляційної скарги та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Черкаської філії (18000, м. Черкаси, вул. Б, Вишневецького, 37, код ЄДРПОУ 26425435) 10309,44 грн. за подачу апеляційної скарги.

В іншій частині позовних вимог відмовити.”

3. Доручити Господарському суду Черкаської області видати накази.

4. Матеріали справи №16/875 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

23.12.10 (відправлено)