Рішення № 13063170, 27.12.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.10 Справа№ 27/141

за позовом Акціонерного банку „Діамант”, м.Київ

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Червоноград

про стягнення 191744,20 грн.

Суддя Судова-Хомюк Н.М.

Представники:

від позивача: Федик Н.В. (довіреність від 25.02.10р.)

від відповідача: ОСОБА_4 (довіреність від 18.05.10р.)

Позовні вимоги заявлені Акціонерним банком „Діамант” , м.Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення повернення предмета лізингової угоди у розмірі 191744,20 грн..

Позивач в ході судового розгляду позовні вимоги підтримав в повному обсязі, до матеріалів справи долучено примірники актів перевірки стану автомобіля за період з лютого по липень 2009р..

Представник відповідача позовні вимоги заперечує в повному обсязі у долученому до матеріалів справи відзиві на позовні вимоги від 09.12.2009р..Зокрема, зазначає, що сторона позивача не вчиняла жодних заходів по поверненню транспортного засобу, а вимога про повернення транспортного засобу була надіслана лише в липні 2009р., на яку сторона відповідача відповіла поверненням об”єкту лізингу по закінченні терміну, встановленого банком.

В судовому засіданні 20.12.2010р. було оголошено перерву до 27.12.2010р., по закінченні якої сторонам було оголошено повний текст рішення у справі.

В ході судового розгляду справи встановлено наступне:

Між позивачем ( лізингодавець) та відповідачем (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу транспортних засобів №240 від 19.02.2008р., за умовами якого позивач зобов”язувався набути у власність транспортний засіб ( самоскид КАМАЗ 65201)та передати його у користування відповідачу за плату, а останній зобов”язувався щомісячно сплачувати лізингові платежі. За умовами п.7.1 договору, строк, на якій відповідачу надавалось право користування предметом лізингу становить 48 місяців з дати підписання сторонами акту прийому передачі предмета лізингу, але в будь-якому випадку не менше одного року з моменту підписання сторонами відповідного акту прийому - передачі предмета лізингу.

На виконання умов цього договору позивач передав предмет лізингу, а саме: самоскид КАМАЗ 65201, 2007р.в., НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3 загальною вартістю 477200,0 грн., що підтверджується актом приймання-передачі предмета лізингу від 13.03.2008р., підписаним обома представниками сторін та скріпленими їх печатками ( додаток №2 до договору №240 від 19.02.2008р.).

З договірних умов, визначених сторонами в п.2.2.2 договору, вбачається, що лізингові платежі за користування предметом лізингу сплачуються лізингоодержувачем щомісячно в термін до 10-ого числа, починаючи з наступного за місяцем підписання сторонами акту прийому-передачі предмета лізингу. Останній лізинговий платіж сплачується лізингоодержувачем лізингодавцю в розмірі та в порядку визначених графіком сплати лізингових платежів, що наведений у Додатку №1 до цього договору.

З додатку №1 до договору фінансового лізингу транспортних засобів за №240 від 19.02.2008р., підписаного сторонами, з”ясовано, що місячний лізинговий платіж становить 16003,16 грн., який включає в себе : частину лізингового платежу, що спрямовується на компенсацію вартості предмета лізингу ( з ПДВ ); сукупного розміру лізингової винагороди та частини лізингового платежу, спрямованої на компенсацію витрат позивача у зв”язку з укладенням договору лізингу.

В ході розгляду даної справи сторони підтвердили, що лізингові платежі, належні до сплати з 10-ого квітня по 10-те грудня 2008р.відповідачем сплачені в повному обсязі, але з порушенням строків оплати. Відсутність лізингових виплат за період листопада,грудня, січня 2008р. привело до направлення позивачем листа від 23.01.2009р. про наявність простроченої заборгованості по лізинговим платежам та про відмову від договору лізингу в порядку п.2 ст.7 Закону України „Про фінансовий лізинг” та п.8.2 договору , а також вжиття заходів по поверненню предмета лізингу.

У відповідності до п.8.2 договору лізингоодержувач має право відмовитись від договору та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса проводиться в порядку, встановленому Закону України „Про виконавче провадження”. П.8.4 договору сторони передбачили, що відмова від цього договору є вчиненою з моменту отримання однією з сторін повідомлення від іншої сторони про мотивовану відмову від цього договору.

При розгляді даної справи суду стало відомо про факти, встановлені господарським судом Львівської області при вирішенні справи №24/133. В подальшому постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2010р. було скасовано прийняті судові акти по даній справі та направлено на новий розгляд справу за позовом Акціонерний банк „Діамант” до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2. Оскільки в подальшому розгляд справи по суті не здійснився ( винесення ухвали про залишення позову без розгляду), суд вважає, що факт припинення договірних відносин між сторонами даного спору з моменту надіслання повідомлення банку від 23.01.2009р. є встановленим касаційною інстанцією в порядку ст. 111-11,ст.111-12 ГПК України.

З тих підстав сторона позивача вважає, що відповідач користувався транспортним засобом після закінчення договірних відносин, не здійснив повернення об”єкту лізингу, а тому зобов”язаний сплатити неустойку в порядку визначеному ч.2 ст.285 Цивільного кодексу України у розмірі подвійної плати за користування останнім за шість місяців прострочення , а саме 192037,92 грн.( 16003,16 грн.*2*6).

З огляду на зміст листа про припинення договірних відносин від 23.01.2009р., суд вважає, що банк повідомив у даному листі не тільки про наявність заборгованості по сплаті лізингових платежів, але й про необхідність здійснити повернення об”єкту лізингу. З тих підстав, суд вважає безпідставним твердження відповідача, що останній не отримав повідомлення про повернення транспортного засобу, а вважав що між сторонами діють договірні відносини. Додатковим доказом використання об”єкту лізингу у підприємницькій діяльності є складені банком акти перевірки стану автомобіля за період з лютого по липень 2009р.( 24.07.2009р. був складений акт передачі транспортного засобу банку) з фіксацією показників на спідометрі транспортного засобу.

З огляду на характер відносин між сторонами суд вважає, що обидві сторони не здійснили реального припинення договірних відносин з моменту виставлення банком вимоги від 23.01.2009р.,оскільки відповідач продовжував користуватися об”єктом лізингу та сплачувати часткову плату за користування об”єктом лізингу, а банк не здійснив заходів щодо повернення об”єкту лізингу.

Ч.1 ст.2 Закону України „Про фінансовий лізинг” встановлено, що відносини, які виникають у зв”язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим законом.

У відповідності до ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Якщо договір був розірваний внаслідок відмови однієї з сторін договору, наділеної правом на односторонню відмову від договору, зобов”язання, які виникли з цього договору вважаються припиненими з моменту отримання контрагентом повідомлення про відмову від договору.

Відповідно до ч.2 ст.653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобовязання сторін припиняються.

Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено право наймодавця відмовитися від договору найму. Наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

У відповідності до вимог ст.785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обовязку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому має бути взято до уваги: ступінь виконання зобов”язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов”язанні, не лише майнові, але й інші інтереси, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов”язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За таких обставин, суд вважає за необхідне зменшити розмір неустойки за користування транспортним засобом до розміру щомісячного платежу, що становить 16003,16 грн., в стягненні решти суми суд відмовляє .

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об”єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи відсутність доказів погашення боргу суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до часткового задоволення .

Враховуючи наведене та керуючись ст ст. 651,652,653 ЦК України, ст.ст.32, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Акціонерного банку „Діамант” (04070 м.Київ, Контрактова площа 10-А, ідентифікаційний номер 23362711) 16003,16 грн. неустойки за прострочення повернення предмета лізингу, 160,03 грн. державного вита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК Украни.

4. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Суддя