Рішення № 13063168, 07.12.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.10 Справа№ 32/192 (2010)

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Палюх Г.І., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „АТОН-ХХІ”, м.Київ.

До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів.

Про стягнення 260394,29 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2. адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3270/10; довіреність №10/10-01 від 04.10.2010р.).

від відповідача: не зявився.

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „АТОН-ХХІ”, м.Київ звернулося з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів про стягнення 260394,29 грн., з яких 157 224,54 грн. основний борг, 3 419,69 грн. пеня, 97 868,95 грн. штрафу, 804,40 грн. три відсотки річних та 1 076,71 грн. інфляційні нарахування.

Ухвалою суду від 18.10.2010р. прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 16.11.2010р. Ухвалою суду від 16.11.2010р. розгляд справи відкладено на 07.12.2010р., з підстав вказаних в даній ухвалі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, вимог ухвал суду від 18.10.2010р. та 16.11.2010р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду спору, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №79049 0222677 1 від 26.10.2010р. вручено 29.10.2010р. про відправлення відповідачу ухвали про порушення провадження у справі та №79049 0027652 6 від 19.11.2010р. вручено 23.11.2010р. про відправлення відповідачу ухвали про відкладення розгляду спору на 07.12.2010р.

Станом на 07.12.2010р. від відповідача відзив, докази сплати боргу, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „АТОН-ХХІ” (лізингодавець) та Фізичною особою-підприємцем Городецькою Терезою Григорівною (лізингоодержувач), 25.03.2010р. було укладено два договори оперативного лізингу (оренди), а саме: №530 (надалі договір №530) та договір №531 (надалі договір №531), відповідно до яких лізингодавець надає в користування лізингоодержувачу обєкт лізингу (майно) з метою здійснення останнім підприємницької діяльності на визначений строк, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів (додаток №2). Сторони визначають дані договори як договори оперативного лізингу (оренди).

Відповідно до п.1.2. договорів №530 та №531 об'єктом оперативного лізингу за даними договорами є автобус Неман 3232 (надалі обєкт лізингу), найменування, вартість, кількість, тип, марка, модель, індивідуальні ознаки, експлуатаційні характеристики, строки та умови передачі якого визначені, погоджені сторонами у замовленні №1 і наведені в додатку №1, які є невід'ємною частиною даних договорів.

Відповідно до п.1.5. та п.2.1. договорів №530 та №531 об'єкт лізингу є власністю лізингодавця протягом усього строку дії даних договорів і після їх закінчення підлягає поверненню лізингодавцю. Строк лізингу становить 36 (тридцять шість) місяців з дня підписання акту приймання-передачі обєкта лізингу.

Відповідно до п.3.1. та п.3.2. договорів №530 та №531 лізингові платежі, за домовленістю сторін відображені в додатку №1 до договорів, який є їх невід'ємною частиною. Загальна сума лізингової плати, строки та порядок сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцеві встановлюється в графіку сплати лізингових платежів (додаток №2), який є невід'ємною частиною договорів. Сплата лізингових платежів здійснюється лізингоодержувачем шляхом перерахування належної суми на поточний рахунок лізингодавця визначений в розділі 18 цих договорів, якщо інше прямо не передбачено умовами цих договорів.

Згідно п.3.10. договорів №530 та №531 лізингоодержувач зобовязувався сплатити в повному обсязі на користь лізингодавця платежі згідно додатку №1 даних договорів та дотримуватись порядку їх сплати в обсязі та строки, передбачені додатком №2 договорів.

Відповідно до п.4.4. договорів №530 та №531 остаточне приймання обєкта лізингу оформляється актом приймання-передачі ("акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів" додаток №3), що підтверджує комплектність і його відповідність техніко-економічним показникам, передбаченим контрактом поставки обєкта лізингу. Акт підписується комісією у складі представників двох сторін лізингодавця та лізингоодержувача.

На виконання умов договорів №530 та №531, Товариство з обмеженою відповідальністю „АТОН-ХХІ” передало фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в лізинг: автобус ХАЗ 325002 (д/н НОМЕР_1) вартістю 539 200,00 грн. (з ПДВ) за актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 04.06.2010р. (додаток №3); автобус ХАЗ 325002 (д/н НОМЕР_2) вартістю 539 200,00 грн. (з ПДВ) за актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 14.06.2010р. (додаток №3).

13.09.2010р. позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою про сплату заборгованості 103 392,00 грн., з яких: по договору №530 45 796,00 грн. (три лізингові платежі); по договору №531 57 596,00 грн. (чотири лізингові платежі). Проте відповідач залишив даний лист-вимогу без відповідачі та задоволення.

29.09.2010р. позивач звернувся до відповідача з листами в яких повідомив відповідача про те, що позивач на підставі п.15.2.1. договорів №530 та №531 достроково розриває договори оперативного лізингу (оренди) №530 та №531 - в односторонньому порядку (копії листів, з відміткою відповідача про отримання знаходять в матеріалах справи).

Станом на 29.09.2010р. заборгованість Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по договорам №530 та №531 становила: по договору №530 64 148,00 грн. (чотири лізингові платежі); по договору №531 75 948,00 грн. (п'ять лізингових платежів).

Крім того, позивачем було нараховано лізинговий платіж за неповний місць дії договорів: по договору №530 за період з 16.09.2010р. по 29.09.2010р. 8 564,27 грн.; по договору №531 за період з 16.09.2010р. по 29.09.2010р. 8 564,27 грн.

Відтак, загальна заборгованість по лізингових платежах Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по договорам №530 та №531 складає 157 224,54 грн., з яких: по договору №530 72 712,27 грн.; по договору №531 84 512,27 грн.

За несвоєчасне виконання договірних зобовязань на підставі п.11.2.1. договорів №530 та №531 позивач нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 3 419,69 грн., з яких по договору №530 за період з 16.05.2010р. по 13.09.2010р. 325,93 грн. (залишок), позивачем зараховано часткову сплату пені в сумі 1 200,00 грн. за період з 16.05.2010р. по 13.09.2010р.; по договору №530 за період з 14.09.2010р. по 04.10.2010р. 574,66 грн.; по договору №531 за період з 16.05.2010р. по 04.10.2010р. 2 519,10 грн.

За несвоєчасне виконання договірних зобовязань на підставі п.11.2.1. договорів №530 та №531 позивач нарахував відповідачу штраф, який згідно поданого ним розрахунку становить 97 868,95 грн., з яких: по договору №530 за період з 16.06.2010р. по 04.10.2010р. 42 140,33 грн.; по договору №531 за період з 16.05.2010р. по 04.10.2010р. 55 728,61 грн.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу інфляційні втрати та 3% річних по обом договорам №530 та №531, які згідно поданого ним розрахунку становлять 804,40 грн. 3% річних та 1 076,71 грн. інфляційні нарахування.

Отже, загальна заборгованість відповідача становить 260394,29 грн., з яких 157 224,54 грн. основний борг, 3 419,69 грн. пеня, 97 868,95 грн. штраф, 804,40 грн. 3% річних та 1 076,71 грн. інфляційні нарахування.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду).

Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначені в Законі України «Про фінансовий лізинг»від 16.12.1997р. № 723/97-ВР із змінами та доповненнями.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», фінансовий лізинг - це договір лізингу, за яким лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором (ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договорів №530 та №531, Товариство з обмеженою відповідальністю „АТОН-ХХІ” передало фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в лізинг: автобус ХАЗ 325002 (д/н НОМЕР_1) вартістю 539 200,00 грн. (з ПДВ) за актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 04.06.2010р. (додаток №3); автобус ХАЗ 325002 (д/н НОМЕР_2) вартістю 539 200,00 грн. (з ПДВ) за актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 14.06.2010р. (додаток №3) (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п.3.10. договорів №530 та №531 лізингоодержувач зобовязувався сплатити в повному обсязі на користь лізингодавця платежі згідно додатку №1 даних договорів та дотримуватись порядку їх сплати в обсязі та строки, передбачені додатком №2 договорів, однак свої договірні зобовязання не виконав.

Відтак, загальна заборгованість по лізингових платежах Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по договорам №530 та №531 складає 157 224,54 грн., з яких: по договору №530 72 712,27 грн.; по договору №531 84 512,27 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів погашення заборгованості не подав, проти позову не заперечив, тому суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України прийшов до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 157 224,54 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафу та пені за прострочення платежу, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

У відповідності до п.11.2.1. договорів №530 та №531 у випадку порушення термінів сплати лізингових платежів, передбачених пунктом 3.2. договорів, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від непогашеної суми заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки. У випадку прострочки заборгованості більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів лізингоодержувач сплачує лізингодавцю, окрім пені (зазначеної в п.11.2.1), штраф у розмірі 1% від непогашеної суми заборгованості за кожен день прострочки, до моменту повного погашення заборгованості.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню згідно поданого ним розрахунку 3 419,69 грн. пені та 97 868,95 грн. штрафу.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню згідно поданого ним розрахунку 1 076,71 грн. інфляційних втрат та 804,40 грн. 3% річних.

Суд, розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача оплати послуг адвоката в сумі 25 000,00 грн., зазначає наступне.

Відповідно до ст.44 ГПК України до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Як вбачається з матеріалів справи 04.10.2010р. між Фізичною особою-підприємцем Кульчицьким Олександром Вікторовичем (адвокат), що діє на підставі свідоцтва про про право на заняття адвокатською діяльністю №3270/10 від 22.03.2007р.та ТзОВ „АТОН-ХХІ” (клієнт) було укладено договір №04/10/10-1 про надання адвокатських послуг.

Відповідно до п.1.1. договору №04/10/10-1 від 04.10.2010р. адвокат бере на себе обовязки по наданню юридичної допомоги та захисту прав, свобод та законних інтересів клієнта, передбачених діючим законодавством та представництво його в судовому процесі проти ФОП ОСОБА_1, а клієнт зобовязувався виплатити винагороду передбачену договором.

Відповідно до п.3.1. договору№04/10/10-1 від 04.10.2010р. за надання юридичної допомоги клієнт зобовязується виплатити адвокату винагороду в розмірі 25 000,00 грн. (двадцять пять тисяч гривень) в строк, який передбачений усною домовленістю між клієнтом та адвокатом.

Щодо покладення на відповідача судових витрат за надання адвокатських послуг, які позивач просить стягнути з відповідача, суд вирішив в цій частині відмовити, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують факт сплати 25000,00 грн. за надані адвокатські послуги.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи і підлягають до задоволення.

Сплата судових витрат підтверджується платіжними дорученнями №337 від 06.10.2010р. 2 603,94 грн. держмита і №338 від 06.10.2010р. 236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 11, 16 ЗУ «Про фінансовий лізинг», ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 611, 612, 625,806 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_3; свідоцтво про державну реєстрацію серія НОМЕР_4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АТОН-ХХІ” (юридична адреса: 01013, м.Київ, вул. Васильківська, 30; фактична адреса: 03110, м.Київ, вул.Солом'янська, 5 офіс 508; код ЄДРПОУ 32957866) 157 224,54 грн. основного боргу, 3 419,69 грн. пені, 97 868,95 грн. штрафу, 804,40 грн. 3% річних, 1 076,71 грн. інфляційних нарахувань, держмито в сумі 2 603,94 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення з відповідача 25 000,00 грн. витрат за оплату послуг адвоката відмовити.

4. Накази видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя