Рішення № 13063080, 11.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/17911.10.10 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС - Україна"

доПриватного підприємства "Голден - Фарм"

простягнення 124383,28 грн.

Представники сторін: від позивача Хоміцька О.В., Пінчук О.Г. –представники; від відповідачаГладченко О.В. –представник. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС -Україна" про стягнення з Приватного підприємства "Голден-Фарм" заборгованості на загальну суму 124383,28 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов’язання за Договором поставки, оскільки не своєчасно та не в повному обсязі здійснив розрахунок за поставлені позивачем товари. Станом на момент звернення до суду з позовом відповідач має заборгованість по Договору на загальну суму 124383,28 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

В судовому засіданні 24.09.2010 позивач подав заяву про збільшення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 124383,48 грн. та суму штрафу у розмірі 9950,68 грн.

Зазначена заява в частині заявлених вимог про стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі 9950,68 грн. не може бути прийнята судом до розгляду, оскільки не може вважатись збільшенням розміру позовних вимог, як про те зазначено у п. 3.7 пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (із змінами і доповненнями) під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

При поданні позовної заяви вимоги про стягнення штрафу не заявлялись, відповідно збільшення позовних вимог шляхом заявлення додаткових вимог про стягнення штрафних санкцій не є збільшенням розміру позовних вимог, які були предметом розгляду у справі.

Відповідач проти позову заперечує, оскільки вважає, що позивачем не надано до матеріалів справи належних доказів, що підтверджують здійснення поставки товарів відповідачу. Також, відповідач заперечує проти заяви про збільшення позовних вимог та про стягнення з відповідач витрат на юридичну допомогу для позивача.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

14.07.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВС -Україна" як постачальником (позивач) та Приватним підприємством "Голден-Фарм", як замовником (відповідач) укладено договір №БЛ/396, відповідно до умов якого постачальник зобов‘язується поставити товар, а замовник зобов‘язується прийняти та оплатити товар.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку товару згідно накладних від 17.07.2009 № ДВ-000486 на загальну суму 59200,20 грн., від 11.08.2009 № ДВ-0004445 на загальну суму 23600,40 грн., від 12.08.2009 № ДВ-0004527 на загальну суму 94401,60 грн., від 18.08.2009 № ДВ-0004745 на загальну суму 20000,00 грн., від 19.08.2009 № ДВ-0004836 на загальну суму 30000,60 грн., від 15.09.2009 № ДВ-0005802 на загальну суму 21380,28 грн. Всього було поставлено товару на загальну суму 248583,48 грн.

Як вбачається з наданих позивачем видаткових накладних, останні з боку відповідача підписані та скріплені печаткою відповідача. Проте відповідач заперечує проти того, що товар був отриманий відповідачем по вказаним накладним.

Суд не погоджується з такими доводами відповідача, з огляду на наступне.

Наказом міністерства внутрішніх справ від 11.01.1999 року № 17 затверджена Інструкція про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів".

Відповідно до п. 3.4. вказаної Інструкції відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Обов'язковому обліку підлягають печатки і штампи з повним найменуванням організацій. Порядок обліку, зберігання і використання інших видів печаток, штампів визначається відповідними відомчими інструкціями.

Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах.

Перевірка наявності печаток і штампів здійснюється щорічно комісією, призначеною наказом керівника організації. Про перевірки наявності печаток і штампів робляться відмітки в журналі обліку та видачі печаток і штампів після останнього запису. У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток і штампів комісія проводить службове розслідування, результати якого оформлюються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації.

Відповідачем не надано жодних доказів неправомірного використання печатки підприємства.

Таким чином, судом визнається, що товар, який був поставлений позивачем на підставі вказаних накладних, відповідачем прийнятий, а накладні підписані уповноваженою особою відповідача.

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата товару проводиться протягом 60 календарних днів від дати отримання замовником від постачальника товару.

Відповідач вартість поставленого товару у повному обсязі у строки передбачені договором не оплатив. Відповідачем жодних доказів в підтвердження здійснення ним оплати всієї вартості отриманого товару згідно вказаних накладних, не надано.

Згідно наданих позивачем матеріалів, відповідач за отримані товари перерахував позивачу кошти на загальну суму 124400,20 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується розмір заборгованості відповідача на загальну суму 124383,28 грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач доказів оплати вартості товару на загальну суму 124383,28 грн. не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем. Однак згідно уточнених позовних вимог, позивач просить стягнути 124383,48 грн., а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково на суму 124383,28 грн.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Разом з тим, вимоги позивача про стягнення 14000,00 грн. адвокатських послуг понесених на оплату послуг адвоката в межах судової справи про стягнення з Приватного підприємства "Голден-Фарм" заборгованості по договору від 14.07.2008 господарський суд вважає незаконними і необґрунтованими, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до змісту ст.ст. 48, 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" відшкодування витрат позивачів та відповідачів, пов'язаних з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

На підтвердження своїх вимог позивачем було надано копії договору від 01.07.2010 про надання адвокатських послуг, укладеного між позивачем та Адвокатським об‘єднанням "Правова група "Домініон", рахунок –фактуру від 13.09.2010 на загальну суму 14000,00 грн., та виписку з банківського рахунку позивача про перерахування 14000,00 грн.

Однак, представниками інтересів позивача в суді згідно довіреності виданої позивачем від 22.07.2010 № 87 був адвокат Пінчук О.Г., згідно довіреності виданої позивачем від 22.07.2010 № 89 була Хоміцька О.О., як працівник Адвокатським об‘єднанням "Правова група "Домініон". Доказів того, що вказані особи є адвокатами Адвокатського об‘єднання "Правова група "Домініон", позивачем надано не було.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства "Голден-Фарм" (01103, м. Київ, бул. Дружби Народів, 8, кв. 9, код 32706692 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС - Україна" (02090, м. Київ, вул. Ярослава Гашека, 17, код 34184986) суму основного боргу у розмірі 124383 (сто двадцять чотири тисячі триста вісімдесят три) грн.28 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 1243 (одна тисяча двісті сорок три) грн. 83 коп. та 235 (двісті тридцять п‘ять) грн. 99 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяВ.В. Джарти

Дата підписання 18.10.10