Рішення № 13024945, 22.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/41422.12.10 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Конгрес Ріал Істейт Фінанс» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Бі ен Сі»

провизнання договору недійсним За участю представників сторін: Суддя Бондаренко Г.П. від позивача- Тірбах С.В. (дов. № б/н від 23.03.2010 р. )

від відповідача- Федоришин О.О. (дов. № б/н івд 01.12.2008 р.) В судовому засіданні 22.12.2010 р. відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Конгрес Ріал Істейт Фінанс»(надалі –позивач або ТОВ ФК «Конгрес Ріал Істейт Фінанс») звернулось в Господарський суд міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі ен Сі»(надалі –відповідач або ТОВ «Бі ен Сі») про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 30-Б/18-Б від 23.01.2008 р., укладеного між ТОВ ФК «Конгрес Ріал Істейт Фінанс»та ТОВ «Бі ен Сі»(надалі –Договір).

Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. ст. 203, 207, 215, 236 ЦК України, ст. 207 ГК України.

В обґрунтування пред’явлених позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців від 31.03.2010 р. № 5609145 з 17.12.2007 ВАТ «ВК «Буд-Холдинг»є припиненим у зв’язку з визнанням його банкрутом, а тому Договір є недійсним з моменту його укладання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2010 р. порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 13.10.2010 р. з викликом представників сторін, яких зобов’язано виконати певні дії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2010 р. розгляд справи був відкладений на 18.11.2010 року у зв’язку з неявкою представників сторін та неподанням ними по справі всіх витребуваних судом доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2010 р. розгляд справи був відкладений у зв’язку із необхідністю витребування додаткових матеріалів по справі, а саме витребування від Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в Автономній республіці Крим докази направлення, з зазначенням дати направлення, розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій №1-КР-С від 23.01.2008 р. про анулювання свідоцтва про реєстрацію випуску акцій ТОВ «ВК «Буд-Холдинг»№ 550/1/00 від 19.10.2000 р. депозитарію, який обслуговує акції емітента та дату його публікації в засобах масової інформації.

Представник позивача у судовому засіданні 08.12.2010 р. надав письмові пояснення у справі про визнання договору купівлі-продажу № 30-Б/18-Б від 23.01.2008р. недійсним.

У судовому засіданні 08.12.2010 року представник відповідача надав додаткові матеріали по справі.

Дослідивши у судовому засіданні 08.12.2010 р. матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи на 22.12.2010 р. та у порядку статті 38 ГПК України повторного витребування від Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в Автономній республіці Крим докази направлення, з зазначенням дати направлення, розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій №1-КР-С від 23.01.2008 р. про анулювання свідоцтва про реєстрацію випуску акцій ТОВ «ВК «Буд-Холдинг»№550/1/00 від 19.10.2000 р. депозитарію, який обслуговує акції емітента та дату його публікації в засобах масової інформації.

В судове засідання 22.12.2010 р. представники сторін з’явились.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

ТОВ «Бі Ен Сі»позов не визнало, свої заперечення мотивувало тим, що на момент укладання оспорюваного Договору випуск акцій ВАТ «ВК «Буд-Холдинг»скасовано не було, а тому позовні вимоги Компанії є безпідставними та необґрунтованими.

Також в судовому засіданні були оглянуті документи, надані Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку в Автономній республіці Крим, на виконання вимог ухвал суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 23.01.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бі ен Сі»(надалі –продавець), від імені якого діяло Закрите акціонерне товариство «Інвестиційна компанія «Полтавщина», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Конгрес Ріал Істейт Фінанс»(надалі –покупець) укладено договір купівлі-продажу № 30-Б/18-Б (надалі –Договір), відповідно до якого продавець зобов'язався передати цінні папери у власність покупцю, а покупець зобов'язався прийняти цінні папери і сплатити за них грошову суму.

В пункті 1.2 Договору визначені цінні папери, які є предметом купівлі-продажу, а саме: вид цінного паперу, форма випуску цінного паперу, існування цінного паперу –акція проста іменна, бездокументарне; емітент –ВАТ «ВК «Буд-Холдинг»; номінальна вартість одного цінного паперу –0,25 грн.; код ISIN –UA0000000000; код за ЄДРПОУ –30848816; кількість цінних паперів –158507 шт.; загальна вартість цінних паперів –174200,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 Договору всі дії, що пов’язані з переходом прав власності на акції на ім'я покупця, здійснюються в депозитарній системі України.

З матеріалів справи вбачається, що 17.12.2007 р. державна реєстрація Відкритого акціонерного товариства «Виробнича компанія «Буд-Холдинг»припинена у зв’язку з визнанням його банкрутом, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання Договору недійсним з тих підстав, що придбані ним акції ВАТ «ВК «Буд-Холдинг»за Договором, було відчужено відповідачем після скасування державної реєстрації ВАТ «ВК «Буд-Холдинг», а тому Договір не відповідає вимогам закону та не спрямований на реальне настання правових наслідків.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9, судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

В силу положень ст. 4 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно положень ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до приписів ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Виходячи з вищевикладеного, укладений правочин, зміст якого суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства та який не спрямований на реальне настання правових наслідків може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 194 ЦК України та ст. 163 ГК України цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Згідно з ст. 165 ГК України операції купівлі-продажу цінних паперів здійснюють їх емітенти, власники, а також торговці цінними паперами - посередники у сфері випуску та обігу цінних паперів. Види та порядок здійснення зазначеної діяльності визначаються цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»від 10.12.1997 р. № 710/97-ВР цінні папери, обіг яких дозволено на території України, і цінні папери, на які поширюється дія законів України, можуть випускатися в документарній та бездокументарній формах.

Згідно ст. 5 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»право власності на цінні папери, випущені в бездокументарній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігача. Підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі - виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів.

Відповідно до п. 1 розділу І «Порядку скасування реєстрації випусків акцій та аналювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій», затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30.12.1998 р. № 222 (надалі –Порядок), зупинення обігу акцій, відновлення обігу акцій, скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій здійснюються уповноваженими особами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку або її територіальних органів (далі - реєструвальний орган) відповідно до цього Порядку.

З наведених норм вбачається, що акція є цінним папером, який може бути предметом купівлі-продажу за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до п. п. 1.5, 1.6 розділу ІІ Порядку починаючи з дати опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу, забороняється здійснення цивільно-правових договорів з акціями, обіг яких зупинено. Дата опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу є датою закриття реєстру (при документарній формі випуску акцій) або датою, на яку складається зведений обліковий реєстр і здійснюється операція обмеження в обігу акцій (при бездокументарній формі випуску акцій).

Згідно п. п. 3.3, 3.5 розділу ІІ Порядку розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій протягом трьох робочих днів з дати видання направляється емітенту та реєстроутримувачу (при документарній формі випуску акцій) або депозитарію (при бездокументарній формі випуску акцій), який обслуговує акції емітента. На підставі розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій реєструвальним органом уносяться відповідні зміни до загального реєстру випуску цінних паперів, а також здійснюється анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій.

Таким чином, вилучення акцій з обігу шляхом проведення процедур скасування є процесом, який полягає у вчиненні Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку та учасниками депозитарної системи передбаченого комплексу дії, внаслідок чого відбувається вилучення з обігу акцій, цінних паперів як самостійного об’єкту цивільного обороту, у тому числі і у зв’язку з ліквідацією емітента акцій як юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору відповідач передав, а позивач прийняв цінні папери у кількості 158507 шт. на загальну суму 174200,00 грн., які є предметом Договору, що підтверджується актом прийому-передачі цінних паперів від 23.01.2008 р., який підписано уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплено печатками сторін.

В п. 2 акту прийому-передачі цінних паперів від 23.01.2008 р. закріплено, що підписанням акту сторони підтверджують належне виконання продавцем своїх зобов’язань по передачі цінних паперів.

Як встановлено судом, 23.01.2008 р. розпорядженням № 1-КР-С Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку було скасовано свідоцтво про реєстрацію випуску акцій ВАТ «ВК «Буд-Холдинг» № 550/1/100 від 19.10.2000 р., видане територіальним управлінням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в Автономній Республіці Крим.

Судом в порядку ст.. 38 ГПК України було направлено запит до Територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в АРК Крим, на яки Теруправлінням ДКЦПФР АРК Крим № 01/02/2207 від 15.12.10р., відповідно до якої повідомляла, що інформація про скасування реєстрації випуску акцій ВАТ «Виробнича компанія «Буд-Холдінг»опублікована в офіційному друкованому виданні «Відомості Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку»№ 22 від 04.02.08р., а копія розпорядження № 1-КР-С від 23.01.08р. направлена до ВАТ «Міжрегіональний фондовий союз»24.01.08р.

З наведеного вбачається, що спірний Договір був укладений між позивачем та відповідачем та повністю ними виконаний в той період, коли предмет договору (акції ВАТ «Виробнича компанія «Буд-Холдінг») були у вільному цивільному обігу, а інформація про скасування випуску акцій не була опублікована.

При цьому, зміст спірного договору не суперечить чинному законодавству України, обіг акцій за Договором не був зупинений, випуск акцій не був анульований чи скасований і дані акції згідно з чинним законодавством України могли бути предметом купівлі-продажу. Договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що підтверджується фактичним виконанням.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.

Отже, заявлені позовні вимоги є незаконними та необґрунтованими, а тому вони не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяГ.П. Бондаренко Дата підписання рішення: 24.12.2010 р.