Вирок № 13062389, 09.11.2010, Дарницький районний суд міста Києва

Справа № 1-1030/10

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 листопада 2010 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Трусової Т.О.,

при секретарі Маляр Н.В.,

за участю прокурора Полежаєва О.М., законного представника потерпілої ОСОБА_1, захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, одруженого, з професійно-технічною освітою, працюючого арматурником на Броварському заводі будівельних конструкцій, зареєстрованого в АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, несудимого,-

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 187,ч. 2 ст. 187 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

30 березня 2010 року приблизно о 14-30 год. ОСОБА_4, перебуваючи в м. Києві, з метою відкритого викрадення чужого майна шляхом нападу із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого, зайшов за неповнолітньою ОСОБА_5 у ліфтову кабіну парадного під'їзду будинку № 23 по вул. Санаторній. Під час руху ліфта ОСОБА_4, знаходячись разом з ОСОБА_5 у замкнутому просторі ліфтової кабіни, витягнув з кишені металеві ножиці, які продемонстрував потерпілій, чим здійснив погрозу застосування насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, та подолав її волю до опору, після чого вихопив у неї з рук мобільний телефон марки «LG-КU990» вартістю 1000 грн. з сім-картою оператора мобільного зв'язку «Лайф» вартістю 25 грн., на рахунку якої знаходилися грошові кошти в сумі 40 грн., флеш-картою пам'яті вартістю 70 грн. та чохлом вартістю 30 грн. Заволодівши майном ОСОБА_5 на загальну суму 1165 грн., ОСОБА_4 з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном за власним розсудом.

3 квітня 2010 року приблизно о 18-25 -18-30 год. ОСОБА_4 знову перебував в м. Києві та маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна шляхом нападу із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого, зайшов за неповнолітньою ОСОБА_7 в ліфтову кабіну другого парадного під'їзду будинку № 38/40 по Горлівській. Під час руху ліфта ОСОБА_4, знаходячись разом з потерпілою у замкнутому просторі ліфтової кабіни, витягнув з кишені ніж і продемонстрував його ОСОБА_7, чим здійснив погрозу застосування насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, та подолав її волю до опору. Після того наказав останній віддати йому мобільний телефон, який потерпіла в той момент тримала у руці, після чого вихопив у неї з рук мобільний телефон марки «Nokia-6300» вартістю 1279 грн. з сім-картою оператора мобільного зв'язку «Лайф» вартістю 25 грн., на рахунку якої знаходилися грошові кошти в сумі 8 грн. Заволодівши майном ОСОБА_7 на загальну суму 1312 грн., ОСОБА_4 з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном за власним розсудом.

Підсудний вину у вчиненні злочинів при обставинах, встановлених судом, визнав повністю, в скоєному щиро розкаявся та показав наступне. В березні 2010 року за станом здоров*я він вимушений був звільнитися з роботи і став шукати нову роботу, однак не міг її знайти. Він був у відчаї, так як дружина була вагітна, а йому було рекомендоване лікування та операція, грошей на які він не мав. 30 березня 2010 року в черговий раз він приїхав до Києва шукати роботу. Побувавши на ринку, де йому запропонували посаду вантажника, яка йому не підходила за станом здоров*я, він вирішив вчинити злочин, після чого прийшов до будинку на вул. Санаторній, розташованого неподалік ринку, і став біля під*їзду. Приблизно о 14-30 год. до під*їзду зайшли дівчина та жінка. Він зайшов за ними і сів у ліфт. Коли жінка вийшла на 6-му поверсі, він разом з дівчиною поїхав вище і, діставши з кишені ножиці, які носив з собою на брелоку, показав їх дівчині та наказав їй віддати телефон, який вона тримала в руках. Потім, вирвавши з її рук телефон, що знаходився в чохлі, він утік по сходах. Повернувшись у Бровари, він викинув сім-карту, а телефон продав за 700 грн. 3 квітня 2010 року в пошуках роботи він знову приїхав до м. Києва на радіоринок, де йому запропонували роботу з іспитовим строком, який не оплачується. Будучи у відчаї, він пішов по вулиці та підійшовши до якогось будинку, сів на лаву і закурив. Приблизно о 18-00 год. до під*їзду заходила дівчина, і він вирішив повторити ті ж дії. Зайшовши разом з дівчиною до ліфту, який почав рухатися на 7 поверх, він дістав з кишені ніж, який купив того ж дня в Броварах за 9 грн., і наказав дівчині віддати телефон, після чого вихопив телефон і, вискочивши з ліфту, побіг по сходах. Цього ж дня він продав викрадений телефон на станції метро «Чернігівська» за 350 грн.

В суді підсудний не оспорював перелік і вартість викраденого майна та кваліфікацію його дій.

Судом за згодою учасників процесу визнано недоцільним дослідження інших доказів по справі, зокрема, показань потерпілих, свідків, письмових та речових доказів, оскільки фактичні обставини ніким не оспорюються, підсудний та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, та відсутні сумніви стосовно добровільності та істинності їх позиції. Учасникам судового розгляду роз*яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку. Враховуючи викладене суд приходить до висновку про винність ОСОБА_4 в нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров*я особи, яка зазнала нападу (розбої), тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України; та в нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров*я особи, яка зазнала нападу (розбої), вчиненому особою, яка раніше вчинила розбій, тобто у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

При призначенні ОСОБА_4 виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які кримінальний закон відносить до категорії тяжких, обставини їх вчинення, зокрема особливу зухвалість дій підсудного, позицію потерпілих щодо міри покарання для нього та його поведінку після вчинення злочинних дій.

Суд також враховує дані про особу ОСОБА_4, а саме те, що він хоча і вважається несудимим, однак в 2008 році двічі притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, в тому числі і за злочин проти власності, позитивно характеризується за місцем проживання, навчання в школі та роботи, в даний час працює, має сім*ю, а також стан його здоров*я і стан здоров*я його батьків.

Обставинами, які пом*якшують покарання підсудного, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, оскільки внаслідок його зізнання органом слідства у покупця було вилучено мобільний телефон, викрадений у ОСОБА_5, та добровільне відшкодування завданих злочинами збитків.

Так як підсудний вчинив злочини під впливом таких життєвих обставин як втрата роботи за станом здоров*я і неможливість знайти іншу роботу, загострення тяжких хронічних захворювань, перебування його дружини в стані вагітності, наявність у батьків ряду тяжких хронічних захворювань і здійснення ними догляду за прикутою до ліжка бабою, суд вважає за можливе визнати обставиною, яка пом*якшує його покарання, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих обставин.

Обставин, які обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено. Приймаючи до уваги вищевикладене суд призначає ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 187 КК України покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, встановленому санкцією частини статті обвинувачення.

Враховуючи наявність декількох обставин, які пом*якшують покарання та істотно знижують ступінь суспільної тяжкості вчиненого підсудним злочину, відсутність обставин, які обтяжують його покарання, в сукупності з даними про його особу, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 187 КК України покарання у виді позбавлення волі, але з застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті обвинувачення, без призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Остаточне покарання ОСОБА_4 визначається за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, яке, на думку суду, слід відбувати реально. Суд вважає, що таке покарання буде як належною карою за скоєне, так і слугуватиме досягненню мети покарання виправленню ОСОБА_4 та попередженню нових злочинів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 187 КК України, призначивши йому покарання:

? за ч. 1 ст. 187 КК України 3 роки позбавлення волі;

? за ч. 2 ст. 187 КК України з застосуванням ст. 69 КК України - 3 роки 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 остаточне покарання 3 роки 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна .

Строк відбуття ОСОБА_4 покарання відраховувати з моменту приведення вироку у виконання, зарахувавши у строк відбуття покарання строк його перебування під вартою з 4 квітня по 11 червня 2010 року.

Питання про речові докази вирішити наступним чином: мобільний телефон марки «LG-КU990» залишити потерпілій ОСОБА_5; ніж з руків*ям коричневого кольору знищити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві (код 25575285, ГУДКУ у Київській області, МФО 821018, р/р 31253272210699) 912,71 грн. судових витрат.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляції до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва на протязі 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя: