Рішення № 130518705, 25.09.2025, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/1565/24

2/583/1232/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2025 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого-судді Яценко Н.Г.,

з участю секретаря судового засідання Артеменко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка справу за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

05.04.2024 до суду надійшов зазначений позов, згідно з яким позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «СЕНС БАНК» заборгованість за кредитним договором №501356153 в розмірі 43218,16 грн, а також понесені судові витрати.

Вимоги за позовом вмотивовані тим, що 06.09.2021 ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа Банк», яке в подальшому було перейменовано на АТ «СЕНС БАНК», угоду про надання споживчого кредиту №501356153, відповідно до умов якої банк зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання відповідачеві кредит. Відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка становить 43218,16 грн, що і стало підставою для звернення до суду.

15.04.2024 за ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання з повідомленням учасників справи.

Заочним рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12.06.2024 позов АТ «СЕНС БАНК» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «СЕНС БАНК» заборгованість за кредитним договором №501356153 від 06.09.2021 в розмірі 43218,16 грн та в рахунок відшкодування судових витрат 3028,00 грн, а всього стягнуто 46246,16 грн.

16.07.2024 відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29.07.2024 заяву про перегляд заочного рішення залишено без руху з наданням заявникові строку для усунення викладених в мотивувальній частині ухвали недоліків.

Ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16.09.2024 заяву про перегляд заочного рішення повернуто заявникові.

Постановою Сумського апеляційного суду від 03.06.2025 ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16.09.2024 скасовано, цивільну справі направлено для продовження розгляду.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23.07.2025 заяву про перегляд заочного рішення задоволено, скасовано заочне рішення від 12.06.2024, ухвалено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не надавав.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, в якій також зазначив, що оферта від його імені на укладання угоди про надання споживчого кредиту №501356153 від 06.09.2021, графік платежів та паспорт споживчого кредиту, які наявні у матеріалах справи, не містять його підпису. Довідка про ідентифікацію клієнта не містить ані дати такої ідентифікації, ані дати її складення, ані інформації про представника банку, який підтвердив ідентифікацію. При цьому, у довідці взагалі відсутні будь-які відомості про те, в результаті яких дій було проведено ідентифікацію ОСОБА_1 . Більш того, станом на 06.09.2021 такої банківської установи як AT «Сенс Банк» на території України не існувало. Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що відповідачем була підписана оферта та останньому були відомі умови кредитного договору. Наданий позивачем розрахунок суми заборгованості по кредитному договору та виписка про рух коштів по рахунку не мають підпису відповідальних осіб та печатки банківської установи, тому є сумніви щодо достовірності цих доказів. Вважає, що заборгованість відповідача перед АТ «СЕНС БАНК» складає 23680,95 грн (30000,00 грн (отримані кошти від АТ «СЕНС БАНК») - 6319,05 грн (повернуті кошти)).

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, врахувавши позицію сторін, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до оферти на укладення угоди про надання споживчого кредиту №501356153 від 06.09.2021, ОСОБА_1 запропонував АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про надання споживчого кредиту, підставою для якої є договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що укладений між ним та банком. Умови споживчого кредиту: тип кредиту: «Кредит готівкою»; сума кредиту: 30000,00 грн; процентна ставка: 45,00% річних; тип ставки фіксована, яка може бути змінена шляхом укладення відповідної додаткової угоди; строк кредиту - 60 місяців. Дата повернення кредиту 06.09.2026. Кредит надається для власних потреб. Спосіб видачі - переказ коштів на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Альфа-Банк» (а.с. 8 зворот).

Згідно з акцептом пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту №501356153 від 06.09.2021, АТ «Альфа-Банк» прийняло пропозицію ОСОБА_1 на укладення угоди про надання споживчого кредиту, на тих умовах, що визначені у оферті (а.с. 9-12).

Відповідно до довідки про ідентифікацію, АТ «Сенс Банк» підтвердило, що клієнт ОСОБА_1 з яким укладено Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Сенс Банк», укладеного між банком та клієнтом, ідентифікований АТ «Сенс Банк» (а.с. 49).

Згідно з меморіальним ордером №527788457 від 06.09.2021, ОСОБА_1 перераховано грошові кошти у розмірі 30000,00 грн, призначення платежу: надання кредиту за кредитним договором №501356153 від 06.09.2021 (а.с. 16).

На підтвердження факту зарахування грошових коштів та користування ОСОБА_1 грошовими коштами за кредитним договором №501356153 від 06.09.2021 АТ «Сенс Банк» надано виписку по особовим рахункам ОСОБА_1 (а.с. 17-22, 24-28).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №501356153 від 06.09.2021, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 06.02.2023 складає 43218,16 грн, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 29251,90 грн, сума заборгованості за відсотками 13966,26 грн. Всього сплачено клієнтом 6319,05 грн (а.с. 29).

10.11.2023 АТ «Сенс Банк» направило засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань, в якій вимагало протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги банку, але не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання вимоги, усунути порушення умов кредитного договору та погасити заборгованість в розмірі простроченого боргу, у випадку невиконання достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і несплачені проценти за користування кредитом, комісії, а саме: 43218,16 грн (а.с. 30-33).

Згідно з витягом з державного реєстру банків, 01.12.2022 Акціонерне товариство «Альфа-Банк» змінило найменування на Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» (а.с. 35).

Положеннями ст.509ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В ч. 1 ст.530ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

У ч. 1 ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (ч.ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Матеріалами справи не підтверджується, що 06.09.2021 ОСОБА_1 підписав оферту на укладання угоди про надання споживчого кредиту №501356153 та акцепт банку. В наявних в матеріалах справи копіях зазначених документів, підпис відповідача відсутній. Тобто відсутні докази, що саме з цими умовами ознайомлювався відповідач. Довідка про ідентифікацію ОСОБА_1 не заслуговує на увагу, оскільки видана позивачем без номеру та дати та не дає можливості суду дійти однозначного висновку щодо здійснення підписання угоди відповідачем 06.09.2021. Інших доказів позивачем не представлено, тоді як такий факт відповідач заперечує.

Отже, докази щодо існування письмової домовленості письмового договору між позивачем та відповідачем щодо отримання кредитних коштів, конкретну домовленість щодо нарахування процентів та їх сплати за користування, у справі відсутні. Тому підстав для стягнення нарахованих банком процентів немає.

Разом з тим, з виписки по особовому рахунку та копії меморіального ордеру №527788457 від 06.09.2021 вбачається, що відповідач 06.09.2021 отримав у банку грошові кошти в сумі 30000,00 грн, користувався ними та на погашення сплатив 6319,05 грн, що ним не заперечується. Таким чином, наявні підстави для стягнення з відповідача суми неповернутих коштів банку, за вирахуванням сплачених, у розмірі 23680,95 грн.

В п. 3 ч. 2 ст.129Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог ст.ст. 76, 77ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

За приписами ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.

Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, за наявності доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог та заперечень відповідача, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позову (54,8%), на користь позивача з відповідача підлягають стягненню судові витрати, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, в розмірі 1659,34 грн (3028,00 грн * 54,8%).

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 141, 264, 265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» заборгованість в сумі 23680 (двадцять три тисячі шістсот вісімдесят) гривень 95 копійок.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» рахунок відшкодування судових витрат 1659 (одна тисяча шістсот п`ятдесят дев`ять) гривень 34 копійки.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, 03150, ЄДРПОУ 23494714.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області Н.Г. Яценко